825/1322/17 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 24.04.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у складі судді Житняк Л. О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року у складі колегії суддів Сорочка Є. О., Земляної Г. В., Ісаєнко Ю. А. у справі №825/1322/17 за позовом Приватного підприємства "Семенівська мануфактура" до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

У серпні 2017 року Приватне підприємство "Семенівська мануфактура" (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України (далі - митний орган, відповідач у справі) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23 червня 2017 року № UA 500030/2017/000021/2 та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500030/2017/00170, з мотивів безпідставності їх прийняття.

26 вересня 2017 року постановою Чернігівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною шостою пункту 2 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних рішень.

22 січня 2018 року відповідачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу.

24 січня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано з Чернігівського окружного адміністративного суду справу № 825/1322/17.

06 лютого 2018 року справа № 825/1322/17 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 2 частини 2 статті 52, пунктів 2-6 частини 2 статті 53, пункту 2 частини 6 статті 54, частини 1 статті 55, частин 2, 4, 5, 9, 10 статті 58, частин 1-3 статті 256, частин 1, 4 статті 337 Митного кодексу України, частини 4 статті 306 Господарського кодексу України, розділу ІІІ (графа 20) Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 (z0984-12) , розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 13 липня 2012 року № 362 (v0362342-12) (далі по тексту Методичні рекомендації), пунктів 18, 20, 21, 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ECE/TRADE/148), частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано факт наявності неповних або недостовірних відомостей у документах, наданих до митного оформлення. Митний орган зазначає, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про здійснення/нездійснення страхування товару, вартості пакувальних робіт та вартості упаковки, не надано документів, які підтверджують розмір витрат на транспортування, тобто, документи не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Підставою для коригування митної вартості, крім того, є наявність інформації ЄАІС (Єдиної автоматизованої інформаційної системи). Відповідач просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзиву позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

23 червня 2017 року позивач з метою розмитнення товару, отриманого за наслідками виконання зовнішньоекономічного контракту від 23 вересня 2016 року №US23-916, укладеного між Підприємством та CHANGXING YUSEN TEXTILE CO. LTD (Китай) подав митну декларацію № UA500030/2017/008989 з необхідним для митного оформлення пакетом документів. У подальшому на вимогу відповідача позивачем надано додаткові документи.

23 червня 2017 року митний орган за наслідками розгляду вказаної митної декларації оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500030/2017/00170, з посиланням на частину 6 пункту 2 статті 54 Митного кодексу України.

23 червня 2017 року митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500030/2017/000021/2 та роз'яснено необхідність подання нової митної декларації.

Під час судових засідань митним органом пояснено, що внаслідок помилки посадової особи митного органу платнику податків направлено спочатку рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500030/2017/000021/2, хоча в картці відмови є посилання на рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500030/2017/000021/2. Ці рішення ідентичні за своїм змістом і мають відмінності лише у номері.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з "Інкотермс-2010", а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі. Загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару.

Спірна партія товару постачалась на умовах, визначених інвойсом від 09 квітня 2017 року № 0409, відповідно до якого товар поставляється за базисом поставки FOB (вільно на борту) "Інкотермс 2010".

Умови поставки FOB Інкотермс 2010 (вільно на борту) означають, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна (на борт судна) в зазначеному порту відвантаження.

Судами попередніх інстанцій установлено, що жодних посередників (експедиторів) для транспортування товару позивачем не залучалося, вартість упаковки включена до ціни товару продавцем, страхування товару також не здійснювалось.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4.1. статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 54 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи обставини справи, виходили з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів. Посилання відповідача на відсутність деяких документів є безпідставними, оскільки такі документи не є обов'язковими, відповідно до умов поставки.

Верховний Суд вказує, що аргументація митного органу в касаційній скарзі в обґрунтування своєї позиції про використання інформації з ЄАІС не враховується, оскільки судами попередніх інстанцій доведена правомірність використання позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну.

Посилання митного органу на Методичні рекомендації в обґрунтування доводів касаційної скарги, на думку Верховного Суду, є неприйнятними з огляду на те, що вони затверджені Наказом Державної митної служби від 13 липня 2012 року № 362 (v0362342-12) , який з 11 вересня 2015 року на підставі Наказу Державної фіскальної служби України № 689, втратив чинність, а відтак не підлягає застосуванню судом, відповідно до положень принципу законності, передбаченого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) та не є джерелом права, яке застосовується судом, згідно з статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє після 15 грудня 2017 року).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, відповідає меті адміністративного судочинства при вирішенні спорів цієї категорії. Дослідження компетенції митного органу, яка не є спірною у цих відносинах, є одним із елементів, однією складовою, яка не забезпечує повноту дослідження у справі.

За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій про те, що орган доходів і зборів під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв не у спосіб, який відповідає вимогам Митного кодексу України (4495-17) , ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.