Справа № 822/2216/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

позивача - Бенедишин В.М., представник на підставі довіреності

відповідача - Чепуренко Л.Г., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У травні 2013 року приватне мале виробничо-комерційне підприємство "ЛАН" (далі - ПМВКП "ЛАН") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.05.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган вказує, що ПМВКП "ЛАН" у ході проведення перевірки не надало оформлених актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N5-НП по факту приймання ПМВКП "ЛАН" паливно-мастильних матеріалів від ТОВ "ЕЛЕМЕНТ-СА", ТОВ "Мар-Трейд", ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево". У зв'язку з чим, підприємством ПМВКП "ЛАН" завищено витрати, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, за рахунок віднесення до їх складу вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів від контрагентів по операціях.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку ПМВКП "ЛАН" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на прибуток на загальну суму 272 565 грн., у тому числі за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у сумі 120 257грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року у сумі 272 565 грн., п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 237 014 грн., в тому числі за серпень 2011 у сумі 104 572грн., за грудень 2011 року у сумі 113 092 грн. та за січень 2012 року у сумі 19 350грн.

Результат даної перевірки оформлений актом від 19.04.2013р. № 1552/22-6/14148278.

Не погоджуючись із висновками перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки, з якого вбачається, що реальність господарських операцій з ТОВ "Мар-Трейд", ТОВ "ЕЛЕМЕНТ-СА" та ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" підтверджується наданими податковому органу для перевірки первинними бухгалтерськими документами, зокрема актами приймання нафтопродуктів за формою N5-НП від 18.12.2011 року за № 62 та від 29.08.2011 року за № 11, банківськими виписками, товарно-транспортною накладною та іншими документами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що наявні в матеріалах справи документи підтверджують реальність проведення господарських операцій позивача з ТОВ "Мар-Трейд", ТОВ "ЕЛЕМЕНТ-СА" та ПАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево".

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Актом перевірки № 1552/22-6/14148278 від 19.04.2013 року встановлено порушення позивачем п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000302206 від 13.05.2013 року та повідомлення-рішення № 0000292206 від 13.05.2013року.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000302206/1039 від 13.05.2013 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 355 521 грн., з яких 237014 грн. за основним платежем та 118507 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податковим повідомленням-рішенням № 0000292206/1040 від 13.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 272 565 грн.

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України(далі - ПК) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК.

В силу п.п.139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ПМВКП "ЛАН" та ТОВ "МАР-ТРЕЙД" укладено договір поставки нафтопродуктів № 52-НП від 15.12.2011 року, відповідно до якого постачальник - ТОВ "МАР-ТРЕЙД" зобов'язується передати, а покупець - ПМВКП "ЛАН" прийняти й оплатити нафтопродукти в кількості, асортименті, по цінам, у термін відповідно до умов договору. Також, на підставі договору, між позивачем та ТОВ "Мар-Трейд" укладено додаткову угоду №1 від 15.12.2011 року, відповідно до якої сторони погодили поставку партії товару.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем надано видаткову накладну №РН-0000325 від 17.12.2011 року, залізничну накладну від 17.12.2011 року, акт приймання-передачі № 17/12 від 17.12.2011 року та акт прийому нафтопродуктів за кількістю № 62 від 18.12.2011 року (за формою 5-НП), копію паспорта продукції №1033 від 07.12.2011 року та сертифіката відповідності нафтопродуктів № UA 1.174.0189551-11, копію журналу обліку надходження нафти та нафтопродуктів за формою 6-НП за період 01.07.2011 року по 31.12.2011 року та товарної книги кількісного руху нафтопродуктів за формою 31-НП за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, копії банківських виписок.

Крім того, відповідно до акту приймання-передачі документів від 01.03.2013 року (який міститься в матеріалах справи) посадовим особам податкового органу були передані оригінали первинних, бухгалтерських документів щодо нарахування та сплати податків та зборів, у тому числі акти приймання нафти, нафтопродуктів за кількістю форми №5-НП.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ "МАР-ТРЕЙД" мали реальний характер, тому позивачем до податкового кредиту правомірно включена сума податку на додану вартість.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Елемент-СА" укладено договір поставки нафтопродуктів №37 від 29.04.2011 року, на підставі договору укладено додаткову угоду № 3 від 17.08.2011 року.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем надано видаткову накладну №РН-0000421 від 27.08.2011 року, податкову накладну №157 від 27.08.2011 року, залізничну накладну від 27.08.2011 року, акт приймання-передачі № РН-0000421 від 27.08.2011 року, акт прийому нафтопродуктів за кількістю № 11 від 29.08.2011 року (за формою 5-НП), копію журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою 6-НП за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року та товарної книги кількісного руху нафтопродуктів за формою 31-НП за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, банківські виписки.

Крім того, у довідці Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому № 8631/15-5/14148278 від 06.12.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПМВКП "ЛАН" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Елемент-СА" за серпень 2011 року, зроблено висновок про відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Елемент-СА" за серпень 2011 року, а також досліджувався акт прийому нафтопродуктів за кількістю №11 від 29.08.2011 р. (типова форма №5-НП).

Отже, реальність операцій позивача із ТОВ "Елемент-СА" підтверджено документами, які засвідчують реальний характер укладеного позивачем договору.

25.02.2011 року між позивачем та ВАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" укладено договір поставки нафтопродуктів № 120.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем було надано видаткову накладну № В00012038 від 09.11.2011 року, податкову накладну № 664 від 09.11.2011 року, копію паспорта продукції № 614 від 20.10.2011 року та сертифіката відповідності нафтопродуктів № UA1.145.0162386-10, копію журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою 6-НП за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року та товарної книги кількісного руху нафтопродуктів за формою 31-НП за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, копії банківських виписок, а також товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) Серії 01 АААА №217597 від 09.11.2011 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 14.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, визначено, що кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації.

Отже, в даному випадку у підприємства була наявна товарно-транспортна накладна, а тому в даному випадку не передбачено складання акту за формою №5-НП.

Таким чином, позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій з ВАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево".

Разом з тим, апеляційний суд також зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000302206/1039 та № 0000292206 від 13 травня 2013 року, оскільки правомірність їх прийняття не доведена під час судового розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року, - без змін.

ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

ухвала суду складена в повному обсязі 22 серпня 2013 року .