810/2512/17 Про стягнення пені за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за відповідний період - 24.04.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2017 року у складі судді Лапія С.М. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів Ганечко О.М., Коротких А.Ю., Літвіної Н.М. у справі № 810/2512/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Броварського управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення пені,

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумф" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Броварського управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - орган казначейської служби, другий відповідач у справі) про стягнення пені за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень та вересень 2014 року в сумі 903 153,18 грн.

7 серпня 2017 року Київський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, позов задовольнив в повному обсязі, стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства за період з 1 січня 2017 року по 31 липня 2017 року пеню за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень та вересень 2014 року у сумі 903 153 грн 18 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з встановлення факту неподання податковим органом висновку до органу Державної казначейської служби із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, що є підставою для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки національного банку України відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковим органом подано касаційну скаргу, в якій скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що відповідно до пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України підставою для надання органом державного казначейства платнику податку суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів є висновок відповідного податкового органу. Не надання податковим органом управлінню Державного казначейства України висновку щодо підтвердження сум бюджетного відшкодування виключає, на думку відповідача, підстави стягнення пені.

Товариством надані заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень правильно застосовані норми матеріального права, просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та відповідним розрахунком суми бюджетного відшкодування у розмірі 8 813 918,00 грн, а також податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 разом із заявою про повернення бюджетного відшкодування та відповідним розрахунком суми бюджетного відшкодування в розмірі 908 577,00 грн.

Податковим органом у порядку пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень та вересень 2014 року, за наслідками якої складено довідку від 19 грудня 2014 року № 11/10-06-15-01-09/31829270, якою підтверджено достовірність нарахування бюджетного відшкодування за липень та вересень 2014 року в сумі 9 722 495 грн.

У зв'язку з неподанням податковим органом до органу казначейської служби у визначений законом п'ятиденний строк після закінчення перевірки висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, позивач у жовтні 2015 року звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

За наслідками судового розгляду (справа №810/4997/15) визнано протиправною бездіяльність податкового органу щодо не повернення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень та вересень 2014 року в розмірі 9 722 495,00 грн, зобов'язано податковий орган подати до управління державної казначейської служби висновок про повернення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень та вересень 2014 у розмірі 9 722 495,00 грн, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства пеню за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень та вересень 2014 року в розмірі 2 304 311,22 грн. (на виконання рішень судів у справі №810/4997/15 Державною казначейською службою України 31 жовтня 2016 року перераховано Товариству з Державного бюджету України пеню у розмірі 2 304 311,22 грн за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень та вересень 2014 року).

Рішення судів у справі №810/4997/15 не виконувались в частині надання податковим органом висновку про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що стало підставою для звернення Товариства до суду із позовом до податкової інспекції про стягнення пені за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень та вересень 2014 року за період з 1 жовтня 2015 року по 31 грудня 2016 року у загальному розмірі 2 722 153,61 грн, який задоволений постановою Київського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року у справі №810/290/17 (судове рішення у цій справі повністю виконано, що підтверджується довідкою ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" від 21 липня 2017 року № 125-0/32-353).

Суди попередніх інстанцій установили, що станом на час розгляду цієї справи Товариству не відшкодовано суми податку на додану вартість за липень та вересень 2014 року в розмірі 9 722 495,00 грн, що стало підставою для звернення Товариства до суду із цим позовом, предметом якого є стягнення пені в сумі 903 153,18 грн (за період з 1 січня 2017 року по 31 липня 2017 року) за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень та вересень 2014 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість встановлені статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (39-2011-п) (чинний на час виникнення спірних правовідносин), (далі - Порядок №39).

Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У відповідності до пункту 200.12. статті 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Аналіз зазначених норм свідчить про чітко визначений законодавством порядок повернення сум податку на додану вартість за умови підтвердження податковим органом сум бюджетного відшкодування шляхом проведення відповідних перевірок.

Суд звертає увагу на той факт, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" N 1797-VIII (1797-19) (набрав чинності з 1 січня 2017 року) змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Однак зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган від виконання свого обов'язку щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість позивачу у передбачений законодавством спосіб.

В межах спірних правовідносин достовірність декларування Товариством заявленої до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за період липень та вересень 2014 підтверджена довідкою податкового органу та рішенням суду у справі №810/4997/15, у зв'язку з чим та у відповідності до пункту 200.12. статті 200 Податкового кодексу України відповідач повинен був протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки подати органові державної казначейської служби відповідні висновки.

Пунктом 200.23 Податкового кодексу України (2755-17) передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Невідшкодування Товариству сум податку на додану вартість, заявлених у липні та вересні 2014 року, є заборгованістю бюджету перед платником податків, з огляду на що Верховний Суд погоджується з висновками судів про наявність підстав для нарахування та стягнення на користь Товариства пені на рівні 120 відсотків облікової ставки національного банку України за період з 1 січня 2017 року по 31 липня 2017 року в сумі 903 153,18 грн (згідно розрахунку).

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі № 810/2512/17 залишити без змін.