2а-14622/12/2670 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість - 14.08.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 липня 2012 року № 0000262320, № 0000272320.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 19 березня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2013 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Протокольною ухвалою судом апеляційної інстанції було замінено відповідача - Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на належного відповідача - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Окружною державною податковою службою - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2011 року, січень 2012 року, за результатами якої складено акт від 12 червня 2012 року № 539/40-50/23-20/31454383.

Відповідно до висновків зазначеного акту, позивачем було порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до завищення суми податкового кредиту, від'ємного значення за листопад 2011 року та завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2011року на суму податку на додану вартість 139158 грн., а також завищено суму від'ємного значення за січень 2012 року на суму податку на додану вартість 1053493 грн.

На підставі акту перевірки від 12 червня 2012 року № 539/40-50/23-20/31454383 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2012 року № 000262320, відповідно до якого, визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 139158,0 грн., та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 69579,0 грн. та повідомлення-рішення від 11 липня 2012 року № 0000272320, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1053493грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Державної податкової служби в місті Києві, яка за результатами розгляду скарги залишила їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та рішення суду першої інстанції, між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Флорена Плюс", товариством з обмеженою відповідальністю "Рост Інвест Агро" були укладені договори поставки, виконання яких підтверджується податковими накладними, рахунками-фактури, товаро-транспортними накладними, складськими квитанціями, видатковими накладними та договорами реалізації продукції придбаної позивачем у зазначених контрагентів.

Дослідження вимог податкового законодавства, а саме статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", надає привід вважати, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних.

Оскільки, витрати позивача були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між ним та контрагентами, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із товариством з обмеженою відповідальністю "Флорена Плюс" і товариством з обмеженою відповідальністю "Рост Інвест Агро" є безпідставним. Окрім того, достовірність та повнота первинних документів, складених позивачем, підтверджена відповідачем у висновку акту перевірки від 12 червня 2012 року № 539/40-50/23-20/31454383.

Стосовно посилання відповідача на недійсність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень цивільного законодавства, а саме: частини 1 статті 203, статті 204, частини 2 статті 215, частини 1 статті 216, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також статті 207 Господарського кодексу України, законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини недійсними і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. За наявності ознак недійсності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх недійсність.

Доводи апелянта щодо наявності кримінальної справи у відношенні контрагента позивача "Флорена Плюс", порушеної за ознаками фіктивності підприємницької діяльності, а також стосовно наявності показань контрагента товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Інвест Агро" про відсутність правовідносин між ними, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що платник податків не несе відповідальності за дії контрагентів при відсутності вини. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Окрім того, відповідно до матеріалів справи, відсутні судові рішення з приводу визнання зазначеного правочину недійсним, немає вироків суду відносно посадових осіб позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками статті 212 Кримінального кодексу України, які набрали законної сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2012 року № 0000262320, № 0000272320 є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2013 року - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.