Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року (головуючий суддя -Келеберда В.І.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (головуючий суддя - Ключкович В.Ю., судді - Губська О.А., Епель О.В.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. 11 квітня 2017 року ОСОБА_3 (далі - скаржник) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - відповідач), в якому просив:

1.1. - визнати незаконним наказ голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2017 року №1075-К "Про штатний розпис складу ВССУ з 01 січня 2017 року" у частині встановлення посадового окладу судді цього суду в розмірі 19200 грн.;

1.2. - визнати нарахування і виплату мені суддівської винагороди, - посадового окладу у сумі 19200 грн., доплати за вислугу років до нього у розмірі 60% за січень, лютий 2017 року неправомірними;

1.3. - зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплату з 1 січня 2017 року суддівської винагороди виходячи із того, що посадовий оклад судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з 1 січня 2017 року має обчислюватись із мінімальної заробітної плати в сумі 3200 грн., помноженій на 10 і на 1,2, де 10 - кратність посадового окладу до мінімальної заробітної плати для судді місцевого суду, а 1,2 - пропорційний до посадового окладу судді місцевого суду коефіцієнт судді вищого спеціалізованого суду, і складати 38400 грн. із доплатою за вислугу років за стаж роботи більше 25 років 60% такого посадового окладу.

2. В обґрунтування позовних вимог скаржник зазначив, що відповідачем неправомірно здійснено нарахування йому суддівської винагороди як судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за вказаний період з урахуванням посадового окладу в розмірі 16000,00 грн., із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не мінімальної заробітної плати, як це передбачено приписами ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Крім цього скаржник зазначає, що, підставою для неправильного визначення і невиплати у повному обсязі суддівської винагороди за січень і лютий 2017 року став наказ Голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2016 року №1075-К "Про штатний розпис складу ВССУ з 01 січня 2017 року" у частині встановлення посадового окладу судді цього суду у розмірі 19200 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовлено в повному обсязі.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Закон № 1774-VІІІ (1774-19) не містить вказівки щодо не застосування п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні цього Закону до Законів України № 1402-VIII (1402-19) та № 2453-VI (2453-17) ; на час розгляду справи п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1774-VІІІ (1774-19) є чинним, не конституційним у встановленому законодавством порядку не визнавався, то дії відповідача щодо виплати скаржнику посадового окладу в розмірі 16000 грн. відповідають вимогам закону.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

5.1. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року у справі № 826/3730/17 залишено без змін.

6. Підтримуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки Закон № 1774-VІІ (1774-19) прийнятий пізніше у часі за норми статті 133 Закону № 2453-VІ, то при подоланні колізій положень нормативно-правового(их) акту(ів) рівної юридичної сили слід надавати перевагу тому, що прийнятий пізніше, тобто, Закону № 1774-VІІ (1774-19) . Таким чином, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, при виплаті скаржнику суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу у розмірі 16000,00 грн., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

7. 16 лютого 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року.

8. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення процесуального права, просить скасувати Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

9. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_3 вказує на те, що оскільки зміни у Закон України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (1801-19) , які б передбачали застосування як розрахункової величини для визначення посадового окладу судді мінімальної заробітної плати в сумі 1600 грн., яка встановлена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06 грудня 2016 року (1774-19) , не внесено змін, то, відтак - відсутні законодавчі підстави враховувати п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII (1774-19) при обчисленні розміру та нарахуванні суддівської винагороди.

10. Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

11. 06 березня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив відповідача на подану касаційну скаргу, в якому зазначено, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди скаржнику діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2018 року касаційну скаргу призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

13. Постановою Верховної Ради України від 23 грудня 2010 року №2871-VІ (2871-17) ОСОБА_3 обрано на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

14. Наказом в.о. голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2011 року №96-к ОСОБА_3 зараховано до штату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

15. ОСОБА_3 не проходив кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (1402-19) .

16. З матеріалів справи, зокрема - копій довідок про складові суддівської винагороди, станом на 01 січня 2017 року, 01 лютого 2017 року, а також штатного розпису складу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вбачається, що суддівська винагорода скаржнику у вказаний період розрахована виходячи із посадового окладу у розмірі 16000 грн., тобто із врахуванням п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (1774-19) .

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.

17. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Частина 2 статті 130 Конституції України: розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

19. Частина 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VII (далі - Закон № 1402-VII): суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами.

20. Пункт 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII: базовий розмір посадового окладу для судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

21. Пункт 22 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII (1402-19) : право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

22. Пункт 23 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII (1402-19) : до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (2453-17) (далі - Закон № 2453-VI (2453-17) ).

23. Частина 3 статті 133 Закону № 2453-VІ: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

24. Пункт 2 частини 3 статті 133 Закону № 2453-VІ: посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом - судді вищого спеціалізованого суду - 1,2.

25. Стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 №1801-VIII (далі - Закон №1801-VIII (1801-19) ): установити в 2017 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.

26. Стаття 7 Закону №1801-VIII: установити в 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року у розмірі 1600 грн.

27. Пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (1774-19) (далі - Закону №1774-VII): мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

28. Пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII (1774-19) : до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

29. Стаття 3 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР (108/95-ВР) ): мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

30. Частина 1 статті 8 Закону №108/95-ВР: держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

31. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

32. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

34. Аналіз вищенаведених норм Конституції України (254к/96-ВР) , Закону №1402-VIII (1402-19) , Закону № 2453-VI (2453-17) із застосуванням Закону №1774-VIII (1774-19) , в редакції на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що розмір посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, із застосуванням коефіцієнту 1,2, до проходження кваліфікаційного оцінювання становить 19 200 гривень.

35. Суд зазначає, що норми Закону №1774-VIII (1774-19) впливаючи на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються її визначення, позаяк ними врегульовано виключно порядок застосування мінімальної заробітної плати при обрахунку суддівської винагороди.

36. Суд вважає, що нормами Закону №1774-VIII (1774-19) лише змінено підходи до визначення розміру мінімальної заробітної плати, зокрема, шляхом запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати при обрахунку розмірів посадових окладів, як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою. Оскільки Законом №1774-VIII (1774-19) не внесено зміни до Закону № 2453-VІ (2453-17) в частині розміру суддівської винагороди, а відтак її число залишилося сталим - 10 мінімальних заробітних плат.

37. Суд зауважує, що положення Закону № 1774-VІІІ (1774-19) не втручаються у регулювання відносин судоустрою, проте, ними запроваджено саме зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути безпосередньо враховано при визначенні її величини.

38. З огляду на викладене, Суд вважає, що рішенням судів попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог скаржника. Позаяк під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, відповідач діяв у відповідності до приписів вищенаведених правових актів, а тому право скаржника на передбачений Законом № 2453-VI (2453-17) розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, із застосуванням коефіцієнту 1,2, визначених ст. 8 Закону № 1801-VІІІ не порушене.

39. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

40. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_3 безпідставними та правомірно спростованими судами попередніх інстанцій, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

42. Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

43. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

44. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року - залишити без змін.

45. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.