Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши в порядку попереднього провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 19.12.2016 у складі судді Кавун Т.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 у складі колегії суддів: Юрко І.В. (головуючого), Гімона М.М., Чумака С.Ю. у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Управління поліції охорони в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії щодо виплати грошової допомоги,-

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить: визнати протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України про залишення без розгляду матеріалів на призначення одноразової допомоги за заявою від 28.09.2016 згідно Постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 (850-2015-п) та зобов'язати відповідача прийняти рішення (висновок) за його заявою від 28.09.2016 щодо виплати грошової допомоги згідно Постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 (850-2015-п) .

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 19.12.2016, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 позовну заву повернуто позивачу, як таку, що подана з порушенням правил підсудності.

Позивач оскаржив в касаційному порядку вказані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, просить їх скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументами на обгрунтування вимог скарги зазначає, що судами неправильно застосовано норми процесуального права, а саме - статтю 18 КАС.

Учасники справи не надали суду та не заявляли клопотань про розгляд касаційної скарги за їх участю.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд приходить до таких висновків.

Згідно з частиною 2 статті 19 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Як встановлено судами, позовні вимоги заявлено до Міністерства внутрішніх справ України, яке є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Визнання протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України належить до компетенції окружного адміністративного суду, а тому з урахуванням приписів частини 3 пункту 6 статті 108 КАС, суд першої інстанцій, з висновками якого погодився апеляційний суд, вірно встановив, що позовна заява ОСОБА_2 не підсудна Маловисківському районному суду Кіровоградської області.

З огляду на зазначене, аргументи ОСОБА_2 про неправильно застосовані судами попередніх інстанцій норми процесуального права відхиляються.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 19.12.2016 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 19.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Управління поліції охорони в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії щодо виплати грошової допомоги залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.