554/11974/21 Про встановлення факту проживання в місцевостях, де відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю - 24.04.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без виклику учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Голубенком Володимиром Петровичем, на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2022 рокуу складі судді Гольник Л. В та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О. Абрамова П. С.,

Історія справи

Короткий зміст вимог заяви

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області), ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання в місцевостях, де відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є вдовою чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 їй виповнилося 60 років, що дає право на реалізацію права на пенсійне забезпечення. 28 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 для надання довідки для врахування до страхового стажу періоду проживання разом з чоловіком-військовослужбовцем у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштуватись за спеціальністю. Водночас ІНФОРМАЦІЯ_1 не знайшов підстав для оформлення та видачі такої довідки. Встановлення даного факту необхідне для зарахування вказаного періоду до загальної тривалості страхового стажу.

Заявник просила:

встановити факт її проживання, як дружини військовослужбовця надстрокової служби, разом із чоловіком ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, в місцевостях, де відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю (гарнізоні військової частини № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) з 05 травня 1989 року по 17 травня 1994 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2022 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи ГУ ПФУ в Полтавській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання в місцевостях, де відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю закрито.

Ухвала мотивована тим, що метою звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою є призначення пенсії органами Пенсійного фонду України, на звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 для надання довідки для врахування до страхового стажу періоду проживання разом з чоловіком-військовослужбовцем у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштуватись за спеціальністю, заявник отримала відповідь, що в наданих заявницею ОСОБА_1 документах підстав для оформлення та видачі вказаної довідки, не вбачається. З урахуванням викладеного, суд зробив висновок, що між учасниками справи наявний спір, який може вирішуватися в порядку позовного провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Голубенка В. П. задоволено частково.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2022 року скасовано.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ГУ ПФУ в Полтавській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання в місцевостях, де відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю закрито, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися до адміністративного суду з відповідним позовом.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановлення факту необхідно заявнику для подальшого врахування органами Пенсійного фонду України до страхового стажу періоду, протягом якого вона не могла працевлаштуватися за спеціальністю. Вирішення питання про видачу відповідних довідок покладено на ІНФОРМАЦІЯ_1, який не знайшов підстав для її видачі через не надання заявником документів, передбачених Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) (далі - Порядок № 637). Суд не може перебирати на себе повноваження органу, на який покладено відповідні повноваження, натомість ОСОБА_1 наділена правом на оскарження рішення відповідного органу. Таким чином, право ОСОБА_1 може бути захищено у разі її звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, підписану представником Голубенком В. П., у якій просить ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у заяві про встановлення юридичного факту мова йде не про відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у видачі довідки або про оскарження його неправомірних дій чи бездіяльності, а про неможливість видачі довідки через відсутність в особовій справі померлого чоловіка заявника, підтверджуючих цю обставину даних. Заявник зазначає, що в інший спосіб, який визначено чинним законодавством, не має змоги встановити цей юридичний факт. Вважає, що судом апеляційної інстанції ототожнені поняття "встановлення юридичного факту" та "зарахування до стажу роботи", які мають суттєві розбіжності при їх реалізації громадянином. Судом апеляційної інстанції не враховано, що подана заява не створює підстав ані щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 видати довідку, ані щодо вирішення питання зарахування до страхового стажу періоду її проживання з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для працевлаштування за спеціальністю, ані щодо призначення пенсії. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не наділений повноваження щодо обчислення, зарахування чи не зарахування до страхового стажу на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) періоду проживання жінок з чоловіком-військовослужбовцем в місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю. У заяві заінтересованою особою зазначено також і ГУ ПФУ в Полтавській області, оскільки цей державний орган є спеціальним суб`єктом, в якому заявник, в подальшому буде реалізовувати рішення про встановлення факту проживання з чоловіком в місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 554/11974/21, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 554/11974/21.

У лютому 2023 року матеріали цивільної справи № 554/11974/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1, яке підписано представником Голубенком В. П., про повідомлення про день та час судового засідання відмовлено, відзив представника ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_4 повернуто без розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 30 січня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні, можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що: "[…] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян .

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 (провадження № 61-3264сво22) зазначено, що: "до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21)".

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною третьою статті 18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачено, що дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком зараховується період проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (637-93-п) затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту іменовано - Порядок № 637).

Пункт 13 Порядку № 637, який діяв на час звернення заявника до ІНФОРМАЦІЯ_5, передбачає, що період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток № 4), виданими командирами (начальниками) військових частин, військових навчальних закладів на підставі документів, які підтверджують зазначений період.

При цьому для дружини військовослужбовця, звільненого з військової служби, період проживання до 1 січня 2004 р. з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками, які видаються військовими комісаріатами, за період проживання:

у гарнізонах, розташованих у межах колишнього СРСР, України та країн - членів Співдружності незалежних держав, - на підставі особової справи звільненого військовослужбовця, довідки місцевих органів влади про період фактичного проживання (реєстрації, прописки) дружини військовослужбовця у відповідній місцевості та довідки установи державної служби зайнятості про неможливість працевлаштування дружини військовослужбовця за спеціальністю у відповідній місцевості.

Пунктом 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_4, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 03 червня 2013 року (389-2013-п) (далі - Положення № 389), яке діяло на час звернення заявника до ІНФОРМАЦІЯ_5, передбачено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.

Завданням військових комісаріатів відповідно до покладених обов`язків є серед іншого забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів із числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей (пункт 8 Положення № 389).

Відповідно до пункту 9 Положення № 389 ІНФОРМАЦІЯ_4 серед іншого, відповідно до покладених на них завдань:

забезпечують згідно із законодавством соціальний і правовий захист військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів та членів їх сімей;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції військових комісаріатів, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року справа № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22) зазначено, що: "Визначаючи, чи пов`язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям. Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин. Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства. […] вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2, який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. За таких обставин необхідно закрити провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. Аналогічні по суті висновки викладені у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19".

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернулась із заявою в окремому провадженні про встановлення факту проживання її, як дружини військовослужбовця надстрокової служби, разом із чоловіком ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, в місцевостях, де відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю (гарнізоні військової частини № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ). В якості заінтересованих осіб вказала Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, ІНФОРМАЦІЯ_1;

заяву про встановлення цього факту ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 їй виповніться 60 років, що дасть їй можливість на реалізацію права на пенсійне забезпечення. Проте, звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання довідки для врахування до страхового стажу періоду проживання разом з чоловіком-військовослужбовцем в місцевостях, де відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, отримала відповідь про неможливість її видачі через не надання нею документів згідно пункту 13 Порядку № 637. Натомість, встановлення факту заявнику необхідно для подальшого врахування органами Пенсійного фонду України періоду, протягом якого вона не могла працевлаштуватися за спеціальністю, до страхового стажу;

під час розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_1 надав пояснення щодо заяви ОСОБА_1, в яких вказав, що між ним та заявником виник спір щодо обов`язку територіального центру видати відповідну довідку, який підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства;

чинним законодавства саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 покладено забезпечення розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу довідки про період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю;

таким чином, суд апеляційної інстанції встановивши, що правовідносини, які виникли між сторонами, є публічно-правовими, зробив правильний висновок про закриття провадження у справі та роз`яснив ОСОБА_1, що зазначений спір належить до адміністративної юрисдикції.

Доводи касаційної скарги заявника про те, що вона позбавлена можливості у позасудовому порядку встановити цей факт, колегія суддів відхиляє, оскільки нормами Порядку № 637 та Положення № 154 передбачено серед покладених на територіальний центр комплектування та соціальної підтримки завдань - надання довідки дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, про період проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років, для його зарахування до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року справа № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 (провадження № 61-3264сво22), доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.