Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В. та Большакової О.О.,

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

До Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла позовна про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №16/17-2/НОМЕР_1 від 26.02.2010 року, котра подана ОСОБА_1 щодо представництва інтересів фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.

У позовній заяві зазначено про те, що відображені в податковому повідомленні-рішенні відповідача №16/17-2/НОМЕР_1 від 26.02.2010 року нарахування розміру податку на додану вартість (далі - ПДВ) та збільшення податкових зобов'язань з ПДВ на 10 640,00 грн. за перший квартал 2009 року є незаконним та необґрунтованим, оскільки фізична-особа підприємець ОСОБА_2 не була зареєстрована платником ПДВ, що підтверджується результатами перевірки, а тому висновок посадових осіб органів ДПІ про те, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 підлягала обов'язковій реєстрації платником ПДВ на підставі п.п 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" зроблений відповідачем на підставі неправильного застосування норм матеріального права. Позивач у попередніх дванадцяти місяців господарської діяльності, які передували І кварталу 2009 року, за який було донараховано зобов'язання з податку на додану вартість, перебувала на спрощеній системі оподаткування, сплачувала єдиний податок та не була зареєстрована платником ПДВ, а тому дія положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) на вказаного підприємця не поширюється.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

З позицією суду першої інстанції не погодився апелянт - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, представництво інтересів котрої при подачі апеляційної скарги здійснює ОСОБА_1. Апелянт зазначає про те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм матеріального права. Свою позицію обґрунтовує тим, що як слідує з пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість", вказана норма розповсюджується на осіб, які перебувають на загальній, а не на спрощеній системі оподаткування, Цей висновок підтверджується і самим змістом вказаної правої норми, що дає чітко визначені критерії, за яких суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний зареєструватись платником ПДВ. Такими критеріями є: здійснення операцій з поставки товарів(послуг); розповсюдження на такі операції дії норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ; нарахування за останні 12 календарних місяців від здійснення цих операцій суми, що перевищує 300,00 грн.. Відсутність хоча б одного, на думку апелянта, критерію, виключає можливість застосування до суб'єкта підприємницької діяльності імперативного припису про реєстрацію його платником ПДВ. З врахуванням цього, апелянт вважає, що суб'єкт малого підприємництва, який перебуває на спрощеній системі оподаткування та добровільно не зареєструвався як платник ПДВ, не підпадає під дію пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість".

За результатами доказів, що містяться в матеріалах справи, відповідністю поданих доказів обставинам справи та податковому законодавству, з врахуванням поясненням сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга зазначеного апелянта не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_2, в періоді коли відбулося донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість, а саме із 01.01.2009 року по 30.06.2009 року, здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування.

У 2008 році позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування .

Перевіркою підприємницької діяльності встановлено, що протягом перевіреного періоду підприємцем здійснювалася господарська діяльність, пов'язана з експедиторськими послугами.

Перевіркою було встановлено, що у 2008році позивач отримала доходи (обсяг виручки) у розмірі 490,009 тис. грн., в тому числі за транспортно-експедиційні послуги 490,009 грн. з яких готівкою 358,507 тис. грн. та у безготівковій формі 131,502 тис. грн.

Під час перевірки було встановлено, що позивач не реєструвалась платником податку на додану вартість та відповідно свідоцтво платника податку на додану вартість позивачу не видавалося.

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями, далі - Закон) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Таким чином, позивач у зв'язку із переходом у 2009 році із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування зобов'язаний був зареєструватися платником податку на додану вартість.

Так, згідно Розділу 7 Методичних рекомендацій до застосування нормативно-правових актів щодо справляння ПДВ з операцій, що здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, викладених у листі Державної податкової адміністрації від 27.08.2001року за № 11563/7/16-1117 (v1563225-01) зазначено, якщо особа, яка є суб'єктом малого підприємництва, і не зареєстрована як платник ПДВ, з будь-яких причин втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, але відповідно до вимог Закону підпадає під визначення платника ПДВ, така особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ.

У разі відсутності реєстрації протягом встановлених діючим законодавством строків така особа визначається такою, що ухиляється від оподаткування, і несе визначену Законом відповідальність.

За матеріалами перевірки у 2008 році позивач отримала доходи (обсяг виручки) у розмірі 490,009 тис. грн. в тому числі за транспортно-експедиційні послуги 490,009 грн. з яких готівкою 358,507 тис. грн. та у безготівковій формі 131,502 тис. грн.. В періоді, коли відбулося донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість, а саме з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року позивача здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування. В наступному періоді, з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування. У вказаний період підприємцем здійснювалась господарська діяльність, пов'язана з наданням експедиторських послуг.

За даними, зазначеними в декларації № 17464 від 02.07.2009 року про одержані доходи за перше півріччя 2009 року та відповідно до Книги обліку доходів та витрат, загальна сума валового доходу від підприємницької діяльності за період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року склала - 53 200,0 грн..

Відповідно до Звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи-платника єдиного податку за четвертий квартал 2009 року № 37703 від 04.01.2010 року обсяг виручки від реалізації товарів, робіт (послуг) за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року склав - 497 950,82 грн..

З урахуванням вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 166 (z0250-97) , при визначенні загального обсягу оподатковуваних операцій звітного періоду враховуються обсяги операцій, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону і тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів, та обсяги поставки, що не є об'єктом оподаткування згідно із пунктом 3.2 статті 3 вказаного Закону.

Такий порядок розрахунку обсягу операцій з поставки товарів, встановлений для реєстрації платником ПДВ, підтверджено листом ДПА України від 04.04.2007 р. за № 6701/7/16-1517-26 "Про реєстрацію платником ПДВ".

Так, відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли у особи загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку.

Згідно з п. 9.4. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 даного Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Суд першої інстанції правильно застосував положення Указу Президента України від 03.07.1998 року за №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) ( в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 року за № 746 (746/99) ), яким визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва-фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500,00 грн..

З врахуванням цієї норми, висновок суду першої інстанції про те, що обсяг виручки складається з суми доходів, які отримані суб'єктом підприємницької діяльності за період з 01 січня по 31 грудня звітного періоду є вірним.

Перевіркою було встановлено, що в порушення п.1 Указу №727 (727/98) , позивач протягом календарного року (2009рік) отримала обсяг виручки від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) у розмірі 551 150,82 грн. ( 53200,0+497 950,82).

Відповідно до п.5 Указу № 727 (727/98) у разі порушення вимог, встановлених статею 1 цього Указу (727/98) , платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Не заслуговують на увагу пояснення апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, оскільки помилково трактують положення Указу Президента України від 03.07.1998 року за №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) та норми Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ч. 3 ст. 160 ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року у справі № 2а-2154/10/0770 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.