554/9972/19 Про визнання недійсним договору поруки - 22.03.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Марченко Галина Іванівна, на ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 18 квітня 2022 року у складі судді Троцької А. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2022 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Панченка О. О., Пікуля В. П.,

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "Інвестохіллс Веста") про визнання недійсним договору поруки.

Позов мотивований тим, що з 30 вересня 1989 року по 21 квітня 2006 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2

06 березня 2006 року, перебуваючи у шлюбі, ОСОБА_2 придбала садовий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 в 2011 році дізналася, що вона є поручителем за договором поруки від 19 грудня 2007 року, укладеного між нею та Акціонерним комерційним банком "Форум" (далі - АКБ "Форум"), відповідно до якого ОСОБА_2 поручилася перед АКБ "Форум" за виконання ФОП ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором від 19 грудня 2007 року щодо повернення кредитних коштів у розмірі 15 150 000 грн, наданих строком до 18 грудня 2012 року зі сплатою 16,5 % річних.

Крім того, позивач вказує, що ОСОБА_2 цього договору поруки не підписувала, а тому він є недійсним.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір поруки від 19 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та АКБ "Форум" для забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 0052/07/25-KL від 19 грудня 2007 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Октябрський районний суд міста Полтави своєю ухвалою від 18 квітня

2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Полтавський апеляційний суд своєю постановою від 09 червня 2022 року ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 18 квітня 2022 року залишив без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи позивач повторно не з`явився у судове засідання, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Також суди зазначили, що неявка представника позивача в судові засідання та неповідомлення про причини неявки вважається зловживанням своїми правами і не виконанням своїх процесуальних обов`язків.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 11 липня 2022 року засобами поштового зв`язку, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_2 посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи, заявниця зверталася до суду із заявами про розгляд справи за її відсутності. Разом з тим, колишній чоловік заявниці - ОСОБА_1 на день постановлення оскаржуваних рішень перебував у складі Збройних Сил України, а, отже, про судові засідання, призначені у березні-квітні 2022 року в суді першої інстанції та у травні-червні 2022 року в апеляційному суді не був повідомлений.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 14 липня 2022 року засобами електронного зв`язку з накладенням електронного цифрового підпису, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Марченко Г. І., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у судове засідання в суді першої інстанції, призначене на 02 березня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марченко Г. І. з`явилася, була єдиним учасником, проте вказане судове засідання не відбулося у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану. У судове засідання, призначене на 18 квітня 2022 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Марченко Г. І. також з`явилася, але з невеликим запізненням, проте, як пізніше її повідомив секретар судового засідання, позов було залишено без розгляду.

Заявник зазначає, що залишення позову без розгляду є порушенням принципу доступу до правосуддя, який закріплений Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) .

Доводи інших учасників справи

У серпні 2022 року засобами електронного зв`язку з накладенням електронного цифрового підпису ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Марченко Г. І., подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому просив касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Також у серпні 2022 року засобами поштового зв`язку ТОВ "Фінансова компанія Інвестохіллс Веста" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

У вересні 2022 року засобами поштового зв`язку ТОВ "Фінансова компанія Інвестохіллс Веста" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Марченко Г. І., вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Також у вересні 2022 року засобами електронного зв`язку з накладенням електронного цифрового підпису ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Марченко Г. І. подав відповідь на відзив ТОВ "Фінансова компанія Інвестохіллс Веста", в якому просив касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали справи з Октябрського районного суду міста Полтави.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Марченко Г. І.

08 лютого 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди установили, що у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Інвестохіллс Веста" про визнання недійсним договору поруки (а. с. 2-22, т. 1).

Октябрський районний суду міста Полтави своєю ухвалою від 25 листопада 2019 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 24 січня 2020 року (а. с. 23, т. 1).

Октябрський районний суд міста Полтави своєю ухвалою від 02 грудня 2021 року закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 19 січня 2022 року на 09.00 год (а. с. 106, т. 2).

В судовому засіданні суду першої інстанції була присутня представник ОСОБА_1 - адвокат Марченко Г. І., яка під розписку була повідомлена про призначення розгляду справи на 19 січня 2022 року (а. с. 107, т. 2).

Відповідно до протоколу судового засідання від 19 січня 2022 року у судовому засіданні була присутня адвокат Марченко Г. І., яка заявила клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Дане клопотання було задоволено та судове засідання відкладено на 08 лютого 2022 року на 14.30 год (а. с. 119, т. 2).

Судова повістка про відкладення судового засідання на 08 лютого 2022 року адвокату Марченко Г. І. вручена під розписку (а. с. 121, т. 2).

08 лютого 2022 року ОСОБА_2 подала до суду клопотання про проведення розгляду справи за її відсутності (а. с. 129, т. 2).

Згідно з довідкою, складеною секретарем судового засідання, 08 лютого 2022 року о 14.30 год. судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті в іншій справі. Розгляд справи відкладений на 02 березня 2022 року на 09.00 год (а. с. 130, т. 2).

Судова повістка у судове засідання, призначене на 02 березня 2022 року, представнику позивача - адвокату Марченко Г. І. вручена під розписку 08 лютого 2022 року (а. с. 131, т. 2).

Згідно з довідкою, складеною секретарем судового засідання, 02 березня 2022 року о 09.00 год. судове засідання не відбулося у зв`язку з неявкою всіх учасників (а. с. 135, т. 2).

Всім учасникам справи судом були направлені судові повістки у наступне судове засідання, що було призначене на 18 квітня 2022 року на 09.00 год (а. с. 136-144, т. 2).

Судова повістка направлена на адресу позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), яка зазначена в позовній заяві, як поштова адреса, та повернулася до суду з довідкою поштового відділення про причину повернення - "адресат відсутній" (а. с. 138, 141, т. 2).

Судову повістку у судове засідання, призначене на 18 квітня 2022 року, представник позивача - адвокат Марченко Г. І. отримала під розписку 28 березня 2022 року (а. с. 145, т. 2).

Згідно з довідкою, складеною секретарем судового засідання, 18 квітня 2022 року о 09.00 год. судове засідання не відбулося у зв`язку з неявкою всіх учасників, тому фіксація судового засідання не проводилася (а. с. 146, т. 2).

Октябрський районний суд міста Полтави своєю ухвалою від 18 квітня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (а. с. 147, 148, т. 2).

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку (а. с. 152-158, т. 2).

Полтавський апеляційний суд своєю постановою від 09 червня 2022 року ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 18 квітня 2022 року залишив без змін (а. с. 208-212, т. 2).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21 зазначено, що нормами процесуального права передбачено право учасника справи: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Разом з цим у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своєї неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.

Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

При цьому положення статті 223 ЦПК України вказують на необхідність врахування судом поважності/неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.

У разі першої неявки позивача в судове засідання та при умові, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України.

У постановах Верховного Суду: від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18 (провадження № 61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16 (провадження № 61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 (провадження № 61-10773св22) зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується.

Таким чином, положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.

Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

У справі, яка переглядається, у судове засідання, призначене на 02 березня 2022 року сторона позивача не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання представник позивача Марченко Г. І. була повідомлена під розписку.

У наступне судове засідання, призначене на 18 квітня 2022 року сторона позивача також не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання представник позивача Марченко Г. І. була повідомлена під розписку 24 березня 2022 року.

Судова повістка про виклик до суду на 18 квітня 2022 року, направлена на адресу позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1, повернулася до суду з довідкою поштового відділення про причину повернення - "адресат відсутній".

Матеріали справи не містять клопотань позивача або його представника Марченко Г. І. про відкладення розгляду справи, призначеної на 02 березня 2022 року та 18 квітня 2022 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Таким чином, представнику позивача було відомо про два останні судові засідання, однак до суду ні представник, ні позивач не з`явилися, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подавали.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивач був повідомлений належним чином про судові засідання, які були призначені на 02 березня 2022 року та 18 квітня 2022 року, двічі у судові засідання не з`явився, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, та визнавши відсутність поважних обставин для відкладення розгляду справи, зробили правильний висновок про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.

При цьому слід ураховувати, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України).

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Марченко Г. І., обґрунтовані тим, що представник позивача прибула до суду першої інстанції для участі в судовому засіданні, призначеному на 02 березня 2022 року, проте їй повідомили, що засідання не відбулося з причин введення в Україні воєнного стану.

Окрім цього, в касаційній скарзі зазначено, що в судове засідання, призначене на 18 квітня 2022 року, представник позивача не змогла прибути з особистих причин.

Зазначені доводи касаційної не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема довідкою, складеною секретарем судового засідання, що судове засідання, призначене на 02 березня 2022 року об 09.00 год., не відбулося у зв`язку з неявкою всіх учасників (а. с. 135, т. 2). Інших доказів на підтвердження вказаних доводів позивачем та його представником не надано.

Доводи касаційної скарги про те, що на час постановлення ухвали суду першої інстанції та прийняття постанови апеляційним судом позивач ОСОБА_1 був призваний до лав Збройних Сил України, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Марченко Г. І., подав апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду у травні 2022 року.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 травня 2022 року закінчено підготовчі дії, справу призначено до судового розгляду в приміщенні Полтавського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 10 год. 40 хв. 09 червня 2022 року, зал судових засідань № 2. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено учасників справи.

08 червня 2022 року на електронну адресу Полтавського апеляційного суду надійшла заява з додатками від представника позивача Марченко Г. І., яка скріплена електронним цифровим підписом.

До цієї заяви доданий витяг із наказу командира військової частини, відповідно до якого, зокрема, ОСОБА_1 з 26 лютого 2022 року зарахований до складу військової частини та приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до частин першої - третьої, шостої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Тлумачення статті 367 ЦПК свідчить, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Марченко Г. І., яка діє в інтересах позивача, ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не зазначає про те, що позивача ОСОБА_1 з 26 лютого 2022 року призвано до лав ЗСУ.

Докази того, що позивач перебуває на військовій службі у військовій частині надано до апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги. Доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, суду не надано.

Представник позивача не була позбавлена можливості порушити перед судом першої інстанції клопотання про проведення розгляду справи поза межами приміщення суду з дотриманням положень статті 212 ЦПК України в режимі відеоконференції, у тому числі з використанням власних технічних засобів, або подати заяву про розгляд справи без її участі.

Посилання в касаційній скарзі про неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в ухвалах: Старобільського районного суду Луганської області від 09 грудня 2021 року у справі № 431/2629/21, Тернопільського апеляційного суду від 02 березня 2022 року у справі № 608/84/21, Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 27 травня 2022 року у справі № 697/229/22 не заслуговують на увагу, оскільки вказані ухвали не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини четвертої статті 263 ЦПК України і не є підставою для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

В касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що вона є особою з інвалідністю ІІІ групи, зверталася до суду із заявами про розгляд справи за її відсутності. Разом з тим, колишній чоловік заявниці - позивач ОСОБА_1 на день постановлення оскаржуваних рішень перебував у складі Збройних Сил України, а, отже, про судові засідання, призначені у березні-квітні 2022 року в суді першої інстанції та у травні-червні 2022 року в апеляційному суді не був повідомлений.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не подавала заяв про розгляд справи за її відсутності в судових засіданнях, призначених на 02 березня 2022 року та 18 квітня 2022 року, проте подавала такі заяви щодо судових засідань, призначених на 02 грудня 2021 року та 08 лютого 2022 року. Причини своєї неявки до суду не повідомляла.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо перебування позивача на час постановлення ухвали суду першої інстанції та прийняття постанови апеляційним судом на військовій службі в Збройних Силах України не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій, оскільки місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, залишив позов без розгляду з підстав повторної неявки в судове засідання позивача без поважних причин та неповідомлення ним про причини неявки.

Інші доводи касаційної скарги щодо порушення її права на доступ до правосуддя та на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку, що гарантовано статтею 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, є ідентичними доводам касаційної скарги позивача, а тому додатковій оцінці не підлягають.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційні скарги задоволенню не підлягають, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.