Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 (суддя - Крусян А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - Товариство) до Миколаївської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суд від 19.05.2016 Миколаївській митниці ДФС відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2016, а апеляційну скаргу залишено без руху як таку, що подана без дотримання вимог частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме: без сплати судового збору.

Висновок суду про відсутність підстав для задоволення клопотання Митниці про звільнення від сплати судового збору обґрунтований приписами пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 (484-19) , яким, серед іншого, зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Миколаївська митниця ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить змінити зазначене судове рішення в частині визначення суми судового збору, що підлягала сплаті за подання апеляційної скарги.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.07.2016 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою Митниці.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) від 02.06.2106 №1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (1402-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (1402-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 (v0002780-17) "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII (2147а-19) , який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (2747-15) викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII (2147а-19) , який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.04.2018 касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС прийняв до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 10.04.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Частиною першою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, положення наведених статей процесуального закону надають суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації, тоді як Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (3674-17) (у редакції, чинній на час розгляду клопотання) у певних категоріях справ/певної категорії населення безальтернативно звільняє від обов'язку сплачувати судовий збір, серед яких органи доходів і зборів відсутні (стаття 5 цього Закону).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (228-2002-п) , зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для звільнення установи, що фінансується з державного бюджету, від сплати судового збору.

У свою чергу, відповідно до частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Зважаючи на обґрунтованість висновку про відсутність підстав для звільнення Миколаївської митниці ДФС від сплати судового збору, та враховуючи відсутність документа про його сплату, судом апеляційної інстанції правильно застосовано правові наслідки, передбачені статтею 108 Кодексу адміністративного судочинства України, у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції постановлено з правильним вирішенням клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору та з правильним визначенням процесуальних наслідків відсутності документа про сплату судового збору, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду не знаходить підстав для визнання ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права.

Що ж стосується доводів касаційної скарги стосовно неправильного обрахунку судом апеляційної інстанції суми судового збору, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги, то скаржник слушно зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відтак, сплата судового збору, обрахованого наведеним чином, буде вважатись належним усуненням недоліків апеляційної скарги.

Разом з тим, помилковість визначення судом апеляційної інстанції розміру суми, що підлягала сплаті за подання апеляційної скарги, фактично не впливає на висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для залишення апеляційної скарги без руху.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.