825/739/17 Про стягнення виконавчого збору - 19.04.2018 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Качури Володимира Володимировича

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року (судді Кучма А.Ю., Аліменко В.О., Безименна Н.В.)

у справі за позовом ОСОБА_3

до Старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Качури Володимира Володимировича, Центрального відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_3 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Качури Володимира Володимировича, Центрального відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21 квітня 2017 року, винесену старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області Качуром Володимиром Володимировичем в рамках виконавчого провадження №52525386.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у задоволенні адміністративного позову від 09 жовтня 2017 року відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

Скасовано постанову Старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Качури Володимира Володимировича від 21 квітня 2017 року про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №52525386.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає його необґрунтованим просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року а постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року - залишити без змін.

Касаційна скарга вмотивована тим, зокрема, що суд помилково застосував статтю 27 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII (1404-19) ).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно вимог положень Закону №1404-VIII (1404-19) , у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження, відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

11 травня 2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №52525386 про стягнення виконавчого збору з боржника від 21 квітня 2017 року.

Відповідно до пункту 6 Розділу XIII Закону №1404-VIII (1404-19) , рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Пунктом 7 Розділу XIII Закону №1404-VIII (1404-19) передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

В даному випадку, Закон №1404-VIII (1404-19) набрав чинності 05 травня 2016 року, а тому порядок прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 21 квітня 2017 року у виконавчому провадженні №52525386, що відкрите за постановою від 04 жовтня 2016 року, регулювався положеннями Закону №1404-VIII (1404-19) .

Частинами першої та другої статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) ;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, частиною дев'ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Суд вважає безпідставним висновок апеляційного суду про те що, закон №1404-VIII (1404-19) не містить такого положення, як стягнення виконавчого збору незалежно від здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання, то стягнення виконавчого збору можливе лише після здійснення державним виконавцем примусових заходів виконання, що призвели до фактичного стягнення за виконавчим листом грошових коштів, які в подальшому були передані стягувачу. Фактичного стягнення в рамках виконавчого провадження ВП №52525386 здійснено не було. А також враховуючи те, що в рамках виконавчого провадження ВП №52525386 фактичного стягнення грошових коштів за виконавчим листом №2/751/1598/15 від 28 грудня 2015 року не відбулося, спірна постанова про стягнення виконавчого збору від 21 квітня 2017 року є передчасною та такою, що має бути скасувано.

Тобто, суд апеляційної інстанції не врахував що, стягувач звернувся з заявою про повернення виконавчого документу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, у зв'язку з чим настають наслідники які передбаченні частиною третьою статтею 40 Закону №1404-VIII - якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Аналізуючи норми вищенаведеного законодавства з примусового виконання судових рішень, Суд робить висновок, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, норми статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з помилковим застосуванням норм матеріального права, оскільки, відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За таких обставин, приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Суд вважає необхідним їх судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Качури Володимира Володимировича - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Качури Володимира Володимировича, Центрального відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області відмовити повністю.