754/16305/19 Про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру - 15.03.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Гуля В. В., Матвієнко Ю. О.,

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі -

ПАТ "Укрсоцбанк"), державного реєстратора Мосійчук О. В., про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за заявою АТ "Укрсоцбанк" державний реєстратор Мосійчук О. В. здійснила реєстрацію права власності на належну йому квартиру АДРЕСА_1 . Підставою для здійснення реєстрації права власності був дублікат іпотечного договору від 09 липня 2008 року № 02-10/2831, виданий приватним нотаріусом.

Вважав такі рішення та дії державного реєстратора, внаслідок яких його право власності було незаконно припинено, протиправними та такими, що суперечить чинному законодавству, оскільки державному реєстратору не були надані усі необхідні документи, передбачені законодавством для здійснення права власності, державний реєстратор не отримав від іпотекодержателя письмової вимоги до іпотекодавця про усунення порушення та доказів її надсилання, чим порушив вимоги Закону України "Про іпотеку" (898-15) щодо звернення стягнення на предмет іпотеки/набуття права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:

скасувати рішення державного реєстратора Мосійчук О. В., державне підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48180795 від 09 серпня 2019 року, 16:49:56, про право власності

АТ "Укрсоцбанк" на квартиру загальною площею 93,8 кв. м, житлова площа: 59,3 кв. м, що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1 ;

скасувати запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 32765291 про право власності АТ "Укрсоцбанк" на квартиру загальною площею 93,8 кв. м, житлова площа: 59,3 кв. м, що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року у складі судді Таран Н. Г. позов задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Мосійчук О. В., державне підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48180795 від 09 серпня 2019 року, 16:49:56, про право власності

АТ "Укрсоцбанк" на квартиру загальною площею 93,8 кв. м, житлова площа: 59,3 кв. м, що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

Скасовано запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 32765291 про право власності АТ "Укрсоцбанк" на квартиру загальною площею 93,8 кв. м, житлова площа: 59,3 кв. м, що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач одержав саме направлене йому повідомлення від 05 вересня 2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, оскільки рекомендоване повідомлення не містило опис вкладення документів, що надсилались йому. Крім того, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить підпису позивача в графі "Розписка про одержання", що у свою чергу свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення іпотекодавця.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05 грудня 2019 року АТ "Укрсоцбанк" припинило свою діяльність з 03 грудня 2019 року, правонаступником його прав та обов`язків є акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк").

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що банк діяв у межах законодавства, у державного реєстратора не було підстав для відмови у реєстрації права власності, підстави для скасування такої реєстрації відсутні, а іпотекодержатель надав реєстратору усі необхідні документи для здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно за банком, оскільки матеріалами справи підтверджується надсилання банком письмового повідомлення боржнику про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке було отримане боржником поштою, чого суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року, в якій представник заявника просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 січня

2021 року у справі № 264/949/19, від 04 грудня 2019 року у справі

№ 917/1739/17, та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки тому, що повідомлення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки не стосувалось договору від 09 липня 2008 року, оскільки вказане повідомлення було направлено в межах договору від 10 липня 2008 року, а тому вказаний доказ є недопустимим у частині доведення виконання іпотекодержателем вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку", які є необхідними для позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому заявник зазначає, що ПАТ "Укрсоцбанк" 26 липня 2017 року вже було здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса, а саме було отримано виконавчий напис

№ 05102 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. За виконавчим написом 19 грудня 2018 року було відкрито виконавче провадження у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва

Яцишина А. М. (ВП № 57950105), яке було завершено 06 жовтня 2020 року. Зазначені обставини підтверджуються заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 квітня 2020 року у справі № 757/5189/19-ц.

Таке ж саме повідомлення, яке нібито надсилалось відповідачем,

від 05 вересня 2018 року № 2507 надіслано в межах договору від 10 липня 2008 року. Разом з цим і в апеляційній скарзі, і в матеріалах реєстраційної справи і в самому договорі іпотеки зазначено, що вказаний договір укладено на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 09 липня 2008 року. Таким чином, вказане повідомлення не стосувалося ні кредитного договору, ні договору іпотеки.

Вказане ще раз підтверджує правильність висновків суду першої інстанції про те, що державним реєстратором під час прийняття оскаржуваного рішення не було перевірено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також наявність факту виконання умов правочину, з яким закон пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року справу № 754/16305/19 призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 липня 2008 року між АТ КБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання не відновлювальної кредитної лінії

№ 10-29/7830 на суму 170 000,00 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 14 % та датою остаточного повернення - 08 липня 2018 року, та в рахунок забезпечення виконання позичальником зобов`язань за цим договором,

09 липня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "Укрсоцбанк" укладено іпотечний договір № 02-10/2831, за умовами якого ОСОБА_1 передав у іпотеку квартиру загальною площею 90,20 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказаний іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І. С., дублікат іпотечного договору виданий АТ "Укрсоцбанк".

Згідно із пунктами 4.1, 4.2 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 4.5 договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій

особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

Також з матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2018 року

АТ "Укрсоцбанк" на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення

від 05 вересня 2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, яким банк вимагав сплати борг за кредитним договором, загальний розмір якого станом на дату розрахунку складав 580 718,02 грн та попередив, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку АТ "Укрсоцбанк" має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (а. с. 218-219, т. 1).

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що 17 вересня 2018 року вказане повідомлення було вручено відповідачу і у графі "вручено особисто" міститься підпис "ОСОБА_1"

(а. с. 220, т. 1).

09 серпня 2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Мосійчук О. В. ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" м. Київ прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

№ 48180795, відповідно до якого було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ "Укрсоцбанк".

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Мосійчук О. В. здійснено державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ "Укрсоцбанк", підстава виникнення права власності: іпотечний договір № 02-10/2831 (дублікат, що має силу оригіналу), серія та номер: 4134, виданий 09.07.2008 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко І. С.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05 грудня 2019 року

АТ "Укрсоцбанк" припинило свою діяльність з 03 грудня 2019 року, правонаступником його прав та обов`язків є АТ "Альфа-Банк".

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У статті 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є: 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону "Про іпотеку").

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (пункт 4 частини першої статті 3 указаного Закону).

Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 вказаного Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) ).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зазначено, що: "за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті).

Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (270-2009-п) .

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. У разі направлення іпотекодержателем іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" з одночасним повідомленням про обраний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про іпотеку" (одним документом) слід виходити з пріоритету дотримання саме частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку".

У справі, що переглядається:

у пункті 6.2 іпотечного договору сторони визначили, що усі повідомлення за цим договором будуть вважтися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін;

на підтвердження факту направлення іпотекодавцю ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, АТ "Альфа-Банк" посилалось на опис вкладення поштової кореспонденції ОСОБА_1 від 07 вересня 2018 року на адресу місця реєстрації останнього; опис вкладення поштової кореспонденції ОСОБА_1 від 07 вересня 2018 року на адресу місцезнаходження квартири, що є предметом іпотеки; список згрупованих відправлень Укрпошти від 07 вересня 2018 року з копією поштової квитанції від 07 вересня 2018 року; рекомендоване поштове повідомлення про вручення від 07 вересня 2018 року (а. с. 162, 163, 164, 165, т. 1).

Таким чином, іпотекодержатель дотримався порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання іпотекодавцем (позивачем) не спростована.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок щодо належного направлення ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. У державного реєстратора не було підстав для відмови у реєстрації права власності, підстави для скасування такої реєстрації відсутні, а іпотекодержатель надав реєстратору усі необхідні документи для здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно за банком, оскільки матеріалами справи підтверджується надсилання банком письмового повідомлення боржнику про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке було отримане боржником поштою.

Доводи касаційної скарги про те, що рекомендоване повідомлення не містило опис вкладення документів, що надсилались боржнику, і що воно не містить підпису позивача в графі "Розписка про одержання", спростовуються матеріалами справи.

Посилання у касаційній скарзі на ту обставину, що щодо іпотечного майна вже було здійснено виконавчий напис приватного нотаріуса від 26 липня 2017 року не впливає на правильність висновку суду апеляційної інстанції, оскільки у постанові Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі

№ 569/23762/19 (провадження № 61-15693св21), зокрема, зазначено, що здійснення особою (її правонаступником) права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва

від 07 квітня 2020 року у справі № 757/5189/19-ц визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. № 15102, виданий 26 липня 2017 року про звернення стягнення на квартиру

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, не заслуговують на увагу, оскільки у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 предметом позову є захист прав на знак для товарів і послуг.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.