750/1786/21 Про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, розірвання договору щодо здійснення батьківських прав та відшкодування майнової і моральної шкоди - 15.03.2023 Прийняття

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, розірвання договору щодо здійснення батьківських прав та відшкодування майнової і моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_4, який зареєстрований та проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 .

Він брав активну участь у житті сина, часто забирав його до себе до міста Луцьк, де він проживає у новій квартирі за адресою: АДРЕСА_1, в якій обладнана кімната для сина, і робив все, аби син почувався комфортно та захищено у ті дні, коли проживав з ним, самостійно несучи на це відповідні витрати.

Так, він за власний рахунок двічі на рік їздив із сином і ОСОБА_2 на оздоровлення, весь час допомагав відповідачці матеріально, намагався різносторонньо розвивати сина: водив його на гуртки, відвідував з ним спортивний майданчик, вчив плавати тощо. Також опікувався здоров`ям сина та відвідував разом із ним у місті Луцьку лікаря-педіатра і стоматолога.

Проте, починаючи з 2020 року, після того, як у ОСОБА_2 з`явився новий чоловік, вона стала забороняти йому спілкуватися з сином.

Висновком органу опіки та піклування Деснянської районної у місті Чернігові ради, що затверджений рішенням Виконавчого комітету цієї ради від 27 липня 2020 року № 185, йому встановлено порядок спілкування з дитиною.

Після цього, під час проживання сина з ним у місті Луцьк, він самостійно купував сину речі, відводив його до приватних дитячих клубів свідомих батьків " Бджілка Майя" та " Світлинка", відвідував різних лікарів та всіляко дарував дитині любов і турботу, не створюючи при цьому перешкод у спілкуванні сина з матір`ю. З 01 по 07 серпня 2020 року син проживав разом із ним, після цього вони поїхали відпочивати на море, про що позивач повідомив відповідачку. На відпочинку син повідомив йому про те, що він не хоче проживати разом із матір`ю, так як не хоче спати в одному ліжку з її співмешканцем. Ця інформація змусила його вжити відповідних заходів і він вирішив, що синові краще проживати разом з ним.

Проте 08 жовтня 2020 року відповідачка приїхала до міста Луцьк забрати дитину в присутності наряду поліції, звинуватила його у злісному невиконанні батьківських обов`язків та у викраденні сина і забрала дитину проти її волі до міста Чернігова.

Того ж дня сторонами укладено нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання сина, яким передбачено, що рішення органу опіки та піклування від 27 липня 2020 року № 185 вважається недійсним за згодою сторін та що він має право, за попереднім усним повідомленням відповідачки, враховуючи бажання сина, та з урахуванням стану його здоров`я, зустрічатися з ним на території України (незалежно від місця фактичного проживання/реєстрації позивача) та без перешкод спілкуватися з сином.

Однак між сторонами виникають конфлікти щодо виконання умов договору від 08 жовтня 2020 року, компромісу сторони не досягли, відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином. Зобов`язання зі сплати аліментів він належно виконує, проте після підписання договору жодного разу не бачив сина, що спричиняє йому тяжкі душевні страждання. Син має з ним тісний психоемоційний зв`язок та особисто бажає проживати з ним, особливості його виховної поведінки позитивно впливають на психічний розвиток і благополуччя дитини, що підтверджується висновком психолога.

Порушення ОСОБА_2 умов укладеного між сторонами договору від 08 жовтня 2020 року суперечить інтересам сина та спричиняє стосовно нього психологічне насилля. Крім того, ця обставина стала причиною його численних звернень до компетентних органів задля відновлення його батьківських прав щодо дитини. Зі слів відповідачки, дитина не проживає за місцем реєстрації, не відвідує ні дитячий садок, ні гуртки, ні секції. Ніяких перешкод, що об`єктивно унеможливлюють його спілкування з сином та участь у його вихованні, не існує.

Такі дії ОСОБА_2 завдали йому майнової шкоди, яка полягає у придбанні ним пального для здійснення багаторазових поїздок до міста Чернігова задля зустрічі з сином, яку він оцінює в сумі 17 500,00 грн, та понесенні витрат на укладення і нотаріальне посвідчення договору від 08 жовтня 2020 року в сумі 8 000,00 грн.

Також внаслідок перешкоджання йому у спілкуванні з дитиною, грубих відповідей ОСОБА_2 на його телефонні дзвінки з приводу сина, завдання йому тілесних ушкоджень співмешканцем ОСОБА_2 під час конфлікту сторін щодо його участі у вихованні їхньої дитини та спілкуванні з нею, який мав місце 29 грудня 2020 року, йому також завдано моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 15 000,00 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив суд:

- зобов`язати відповідачку усунути йому перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та участі у його вихованні, зокрема у встановлений судом час, та у вільному спілкуванні з сином в телефонному режимі, інтернет-мережі або будь-якими іншими засобами зв`язку;

- визначити такий спосіб його участі у спілкуванні та вихованні сина:

1) у період відвідування сином дошкільного закладу: зустрічатися на території України (незалежно від місця фактичного поживання/реєстрації ОСОБА_1 ) та без перешкод спілкуватися з сином, забирати його на проживання до себе в період з 01 по 10 число кожного місяця;

2) у період відвідування сином школи:

а) кожної першої і третьої суботи кожного місяця з 09 год. 00 хв. і до 19 год. 00 хв. неділі;

б) у період літніх канікул: з 01 червня по 15 липня кожного парного року і з 16 липня по 30 серпня кожного непарного року;

в) у період осінніх та весняних канікул кожного непарного навчального року;

г) у період зимових канікул, які починаються у парний навчальний рік, і до їх закінчення;

г) проведення позивачем дня народження сина удвох кожного непарного року;

д) у день народження позивача він має переважне право на перебування з ним сина (з урахуванням часу перебування у дорозі не більше трьох днів);

е) у день народження відповідачки вона має переважне право на перебування сина з нею;

- зобов`язати ОСОБА_2 завчасно повідомляти ОСОБА_1 про зміну місця проживання (перебування) сина;

- розірвати укладений між сторонами договір щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання сина від 08 жовтня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Красневичем О. А. і зареєстрований у реєстрі за № 2047, у частині розділу 2 цього договору "Порядок здійснення батьківських прав";

- стягнути з відповідачки на його користь відшкодування майнової шкоди у сумі 25 500,00 грн, моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2021 року під головуванням судді Логвіної Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та його вихованні, визначивши такий спосіб участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та його вихованні:

- у період відвідування дитиною дошкільного закладу: забирати дитину за місцем свого проживання у період із 1 по 10 число кожного місяця за умови: задовільного стану здоров`я дитини, попередження за добу матері про можливість спілкування з дитиною шляхом направлення їй смс-повідомлення, обов`язкового повернення дитини матері в обумовлений батьками час, дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, установлених для дітей даного віку;

- у період відвідування дитиною школи:

кожної першої і третьої суботи кожного місяця з 09-00 год до 19-00 год неділі;

у період літніх канікул з 01 червня по 15 липня кожного парного року і у період з 16 липня по 30 серпня непарного року;

у період осінніх та весняних канікул кожного непарного навчального року;

у період зимових канікул, які починаються у парний навчальний рік і до закінчення зимових канікул;

день народження дитини батько проводить з сином кожний непарний рік, за умови: задовільного стану здоров`я дитини та за її бажанням, попередження за добу матері про можливість спілкування з дитиною шляхом направлення їй смс-повідомлення, обов`язкового повернення дитини матері в обумовлений час, дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, установлених для дітей даного віку.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у встановлений час та у вільному їх спілкуванні в телефонному режимі, інтернет-мережі або будь-якими іншими засобами зв`язку.

Зобов`язано ОСОБА_2 завчасно повідомляти ОСОБА_1 про зміну місця проживання (перебування) дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Розірвано договір між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання дитини від 08 жовтня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Красневичем О. А. та зареєстрований в реєстрі за № 2047, у частині розділу 2 "Порядок здійснення батьківських прав".

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, який проживає окремо від дитини, має право у судовому порядку вимагати захисту його права на особисте спілкування з дитиною у разі його порушення, а відповідач не має права перешкоджати позивачеві спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Як встановлено судом спілкування ОСОБА_1 з сином не має негативного впливу на нормальний розвиток сина.

Встановлюючи порядок побачень позивача з дитиною, місцевий суд виходив з активного та стабільного бажання позивача на участь у вихованні та спілкуванні зі своїм малолітнім сином та не взяв до уваги висновок щодо розв`язання спору про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, затверджений рішенням виконкому Чернігівської міської ради 03 червня 2021 року № 314, через його недостатнє обґрунтування та, враховуючи, що цей висновок порушує принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини.

Оскільки відповідачкою визнано позов у частині розірвання договору між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання дитини від 08 жовтня 2020 року, а судом визначено інший порядок та спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, то укладений договір у частині розділу 2 "Порядок здійснення батьківських прав" підлягає розірванню.

Суд також взяв до уваги посилання позивача на спричинення йому моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідачки, що виразилися у здійсненні перешкод у спілкування та вихованні його дитини, та дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині, оцінивши таку шкоду у 1 000,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про відшкодування майнової шкоди, суд виходив із того, що понесені позивачем витрати не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржено ОСОБА_2 .

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2021 року в частині зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та у його вихованні, не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином у встановлений час та у вільному їх спілкуванні в телефонному режимі, інтернет-мережі або будь-якими іншими засобами зв`язку, завчасно повідомляти ОСОБА_1 про зміну місця проживання (перебування) дитини; визначенні способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні з сином і у його вихованні, розірвання договору щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання дитини від 08 жовтня 2020 року, що посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Красневичем О. А. за реєстровим № 2047, у частині розділу 2 "Порядок здійснення батьківських прав" і в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат скасовано та відмовлено у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи місцевий суд не повністю дотримався принципу верховенства інтересів самої дитини.

Визначений у рішенні суду першої інстанції спосіб участі позивача у вихованні сина і спілкуванні з ним порушить (дезорганізує) звичний спосіб життя останнього, оскільки у разі встановлення такого способу дитина надмірно часто і довго перебуватиме у дорозі від місця свого проживання до місця проживання позивача і назад. Крім того, відсутність точних даних про місце фактичного або переважного проживання позивача позбавляє можливості констатувати, що позивач за місцем свого постійного або переважного проживання (перебування) має всі умови, необхідні для виховання сина та для спілкування з ним.

Встановлення спільного відпочинку позивача з сином під час літніх канікул з 01 червня по 15 липня кожного парного року і у період з 16 липня по 30 серпня непарного року є надмірним і призведе до неабиякого порушення прав на спільний відпочинок сина і відповідачки.

Встановлення часу відпочинку позивача з сином у період осінніх, весняних та зимових канікул є недоцільним, виходячи з їх невеликої тривалості і необхідності підготовки дитини за місцем її проживання до навчального процесу перед закінченням канікул. Крім того, іншим елементом неможливості задоволення позову в цій частині є те, що вжитих у позовній заяві і в оскаржуваному рішенні понять "непарний навчальний рік" і "парний навчальний рік" не існує.

Святкування дня народження дитини разом з ОСОБА_1 кожного непарного року призведе до порушення прав як сина, так і ОСОБА_2 .

У той же час запропоновані як у відзиві на позов, так і у висновку щодо розв`язання спору про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4, що є додатком № 3 до рішення Чернігівського міськвиконкому від 03 червня 2021 року, способи участі позивача у вихованні сина і спілкуванні з ним передбачають меншу кількість спільного проведення останніми часу, ніж передбачено в укладеному сторонами 08 жовтня 2020 року договорі щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання дитини. Тому, на думку апеляційного суду, розірвання цього договору у відповідній частині погіршить правове становище позивача у порівнянні з його становищем до пред`явлення позову.

Вказівки в рішенні суду першої інстанції про те, що батьки мають дотримуватися режиму харчування, відпочинку сина, правил безпеки, установлених для дітей відповідного віку, що вони мають повідомляти один одного про місце перебування сина тощо є зайвими, оскільки всі ці постулати закріплено в імперативних нормах права, що регулюють спірні сімейні правовідносини, і дублювати їх у рішенні суду немає потреби. Вони мають беззастережно виконуватися батьками будь-якої дитини без ухвалення судом рішення про це. Крім того, за невиконання батьками будь-якої дитини цих постулатів чинним сімейним законодавством передбачено неабияку відповідальність.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 1 000,00 грн, апеляційний суд виходив із того, що доводи апеляційної скарги не містять посилань щодо незаконності оскаржуваного рішення місцевого суду в цій частині. При цьому апеляційний суд зазначив, що під час розгляду справи встановлено, що перешкоджанням позивачеві у вихованні сина і у спілкуванні з ним відповідачка завдала йому втрат немайнового характеру у виді переживань і душевних страждань та необхідності прикладання неабияких додаткових зусиль для відновлення права спілкуватися з сином та виховувати його. Розмір відшкодування цих втрат місцевим судом визначено правильно, з урахуванням встановлених і описаних вище характеру й способу їх завдання, а також їх тривалості.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

06 вересня 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3, засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року у цій справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення місцевого суду щодо зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та у його вихованні, не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином у встановлений час та у вільному їх спілкуванні в телефонному режимі, інтернет-мережі або будь-якими іншими засобами зв`язку, завчасно повідомляти ОСОБА_1 про зміну місця проживання (перебування) дитини; визначенні способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні з сином і у його вихованні, розірвання договору щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання дитини від 08 жовтня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Красневичем О. А. за реєстровим № 2047, у частині розділу 2 "Порядок здійснення батьківських прав", і в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат скасувати та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції. В іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував статей 141, 157, 159 Сімейного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 569/18837/19, від 02 лютого 2022 року у справі № 520/21178/18-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 756/8643/19, від 11 листопада 2020 року у справі № 753/18670/15-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 561/378/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 757/22890/16-ц.

Вказує, що постанова апеляційного суду не ґрунтується на принципі верховенства права, не відповідає нормам СК України (2947-14) та практиці Верховного Суду щодо рівності прав на участь в житті дитини обох батьків, а також не відповідає інтересам дитини. Суд не вирішив спір між батьками щодо участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним, а навпаки сприяв незаконним діям відповідачки та продовженню спорів між батьками.

З огляду на невиконання відповідачкою умов договору, укладеного між сторонами щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання дитини позивач звернувся до суду з позовом про його розірвання у відповідній частині, проти чого відповідачка не заперечувала, проте апеляційний суд на це уваги не звернув та безпідставно відмовив у задоволенні вимоги про його розірвання.

Висновки апеляційного суду щодо відсутності точних даних про місце фактичного або переважного проживання позивача є неспроможними, оскільки такі не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Посилання апеляційного суду про не взяття до уваги висновку психолога індивідуальної психологічної консультації від 06 жовтня 2020 року з тих підстав, що з нього не випливає, що сторони і їхній син потребують встановлення такого способу участі позивача у вихованні сина і спілкуванні з ним, який вимагає встановити позивач, або який визначено в оскаржуваному рішення суду першої інстанції, є безпідставними, оскільки психолог не міг вирішувати чи пропонувати способи участі у спілкуванні та вихованні дитини, а лише досліджував психоемоційний зв`язок сина з батьком та відсутність негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

До матеріалів справи відповідачкою не долучено жодного доказу того, що спосіб участі позивача у вихованні сина і спілкуванні з ним, який визначено в рішенні суду першої інстанції, порушить звичний спосіб життя дитини, чи є надмірним, чи призведе до неабиякого порушення прав на спільний відпочинок сина і відповідачки, як незаконно припустив апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду. Тому постанова апеляційного суду мотивована виключно на припущеннях.

Звертає увагу, що саме рішення місцевого суду, а не постанова суду апеляційної інстанції повноцінно розподіляє обов`язки між батьками, відображає їх рівність прав та обов`язків, що передбачено чинним законодавством і не суперечить як найкращим інтересам дитини.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого повторно 10 червня 2020 року.

Сторони проживають у різних населених пунктах. Так, ОСОБА_2 разом із сином сторін мешкає у АДРЕСА_2, а ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, але проживає на АДРЕСА_1 .

Згідно з копією акта обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, складеного 02 лютого 2021 року працівниками служби у справах дітей Луцької міської ради, вказана квартира розміщена на 2 поверсі 7-поверхового будинку і складається з трьох кімнат, кухні, коридору, ванної та туалетної кімнати. Умови проживання у ній задовільні, її санітарний стан відповідає встановленим нормам. У квартирі зроблено сучасний ремонт, є необхідні меблі та побутова техніка. Для дитини відведено окрему кімнату площею 13,8 кв. м, де є двоспальне ліжко, шафа, телевізор, стіл, іграшки. Для виховання, відпочинку та розвитку дитини створені хороші умови. У цій квартирі, яка належить матері позивача ОСОБА_7, позивач проживає без реєстрації. Стосунки в сім`ї дружні. За висновком комісії у квартирі є належні умови для проживання та відпочинку дитини (том 1, а. с. 104).

Рішенням Деснянської районної у м. Чернігові ради від 27 липня 2020 № 185 батьку, ОСОБА_1, встановлений такий порядок спілкування з малолітнім сином сторін ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- батько забирає сина з 1 по 7 число кожного місяця за місцем свого проживання в АДРЕСА_3, з можливістю перебування дитини з бабою по лінії батька, за відсутності інших осіб;

- батько за добу до спілкування має повідомити матір про можливість зустрічі направленням їй sms-повідомлення;

- спілкування має відбуватися за бажанням дитини, з урахуванням стану її здоров`я, режиму дня та харчування для дітей відповідного віку;

- цей графік спілкування дійсний до досягнення дитиною шкільного віку.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 01 серпня 2020 року забрав дитину, проте у визначений цим рішенням час відповідачці дитину не повернув, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, та не заперечується сторонами в справі.

08 жовтня 2020 року ОСОБА_1 повернув дитину ОСОБА_2 08 жовтня 2020 року між сторонами у справі укладено нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання дитини (том 1, а. с. 31-34). За умовами цього договору:

1) сторони визначили місце проживання їхньої дитини з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . У разі зміни місця проживання дитини мати зобов`язалася попереджувати батька письмово (sms-повідомленням) із зазначенням точного місця її проживання не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання (пункт 1.3);

2) мати зобов`язалася не перешкоджати батьку у спілкуванні з дитиною, не вчити дитину називати батьком будь-яку іншу особу, окрім ОСОБА_1, або відучувати називати батьком його (пункти 3.1.2, 3.1.4);

3) батько зобов`язався брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини, не перешкоджати у спілкуванні дитини з матір`ю, сплачувати аліменти не менше 3 000,00 грн до 10 числа кожного місяця тощо (пункти 3.2.1, 3.2.4);

4) Розділ 2 "Порядок здійснення батьківських прав":

батько має право за попереднім усним повідомленням матері, враховуючи бажання дитини та з урахуванням стану її здоров`я, зустрічатися на території України (незалежно від місця фактичного проживання/реєстрації батька) та без перешкод спілкуватися з дитиною:

- у період відвідування дитиною дошкільного закладу: з 1 по 7 число кожного місяця з обов`язковим повідомленням матері шляхом sms-повідомлення про місце перебування дитини (абзац 2 пункту 2.1);

- у період шкільних канікул: літні канікули - 1 місяць, міжсезонні - не менше, ніж половина строку канікул (абзац 3 пункту 2.1);

- у період шкільного навчання дитини: не менше 4 вихідних днів на місяць (абзац 4 пункту 2.1);

- у період шкільних канікул кожен з батьків має право проводити час разом з дитиною та відпочивати разом з нею як на території України, так і за її межами. Батьки зобов`язуються 2 рази на рік строком до 2 тижнів кожен своєчасно надавати один одному оформлену у встановленому законодавством України порядку згоду на тимчасовий виїзд з дитиною за кордон з метою відпочинку або на самостійний виїзд дитини з організованою групою дітей на відпочинок, змагання тощо. Строк перебування дитини на відпочинку може не зараховуватися до строків, передбачених пунктом 2.1 договору, за згодою батьків (пункт 2.2);

- у дні, коли дитина перебуває з батьком, батько зобов`язаний повідомити матір про місце знаходження дитини. Батько має право знати місце знаходження дитини, коли дитина знаходиться з матір`ю. Коли дитина перебуває з кимось із батьків, батьки не обмежені ніякими умовами щодо спілкування дитини з іншими особами, з якими спілкується один із батьків, з яким перебуває дитина, але другий з батьків має право знати інформацію про цих осіб (пункт 2.3);

- в день народження матері вона має переважне право на перебування дитини з нею (з урахуванням дороги не більше 3 днів). В день народження батька він має переважне право на перебування дитини з ним (з урахуванням дороги не більше 3 днів) (пункт 2.4);

- батько зобов`язується забезпечити дитині якісні умови проживання, харчування та відпочинку за власний рахунок; негайно повідомляти матір про прибуття до місця відпочинку, а також заздалегідь попереджати про час повернення до місця постійного проживання дитини із зазначенням дати приїзду, транспортного засобу, його номера чи номера рейсу, місця та часу прибуття (пункт 2.5);

5) договір набирає чинності з моменту передачі дитини батьком матері і діє до часу настання повноліття дитини. У разі, якщо батько не передасть дитину матері 08 жовтня 2020 року (в день укладення договору), договір вважається недійсним (пункт 4.1).

З жовтня 2020 року ОСОБА_2 не виконувала умов договору та не дозволяла позивачу спілкуватися з дитиною - ОСОБА_4

17 листопада 2020 року ОСОБА_1 звертався до начальника Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з заявами про проведення перевірки та вжиття заходів за фактом переховування ОСОБА_2 їхнього сина та обмеження його в спілкуванні з ним і в його вихованні. Зокрема зазначив, що дитина відсутня в дитячому садочку та за адресою місця реєстрації (том 1, а. с. 43, 44).

17 листопада 2020 року іншою заявою позивач повідомив Чернігівський відділ поліції ГУНП в Чернігівській області про невиконання ОСОБА_2 умов укладеного ними договору щодо здійснення батьківських прав (том 1, а. с. 45-46).

Також 17 та 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 заповнено протоколи прийняття заяв про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) та надано письмові пояснення з цього приводу, які зводяться до того, що ОСОБА_2 не виконуються умови укладеного між ними договору щодо здійснення батьківських прав стосовно їхнього сина (том 1, а. с. 47-59).

19 листопада 2020 року позивач звертався до завідуючої закладу дошкільної освіти № 4 міста Чернігова та генерального директора Комунального неприбуткового підприємства "Дитяча поліклініка № 2" Чернігівської міської ради з запитом про надання йому інформації стосовно його малолітнього сина ОСОБА_4 (том 1, а. с. 52-55).

22 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з заявою про проведення перевірки та вжиття заходів щодо ОСОБА_2 - матері їхнього спільного сина ОСОБА_4, яка не дає йому бачитись із сином, чим порушує статтю 157 СК України та договір щодо здійснення батьківських прав відносно останнього (том 1, а. с. 60).

Листом від 26 листопада 2020 року Чернігівський відділ поліції ВП ГУНП в Чернігівській області повідомив ОСОБА_1 про розгляд його звернень щодо перешкоджання йому ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_4, у спілкуванні з ним та у невиконанні ОСОБА_2 укладеного ними 08 жовтня 2020 року договору. Зазначено, що в ході проведення перевірки працівниками сектору ювенальної превенції Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області опитано ОСОБА_2, яка пояснила, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Деснянської районної у місті Чернігові ради № 185 та укладеним сторонами договором позивач має право спілкуватися з сином з першого по сьоме число кожного місяця. Для компетентного вирішення порушеного у зверненні питання позивачу рекомендовано звернутися до суду для встановлення часу спілкування з дитиною (том 1, а. с. 51).

01 грудня 2020 року позивач звернувся до начальника Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з заявою про встановлення місця знаходження його сина ОСОБА_4, якого його мати ОСОБА_2 переховує та перешкоджає позивачеві виховувати його та спілкуватися з ним (том 1, а. с. 61).

01 грудня 2020 року позивач звернувся Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області із заявою щодо встановлення місця проживання ОСОБА_2 та ним надані відповідні письмові пояснення (том 1, а. с. 65,66).

07 та 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 подано заяву Генеральному прокурору України щодо вищеописаних протиправних дій ОСОБА_2 .

Відповіддю Офісу Генерального прокурора України від 10 грудня 2020 року № 27/2-2779ВИХ-20 позивачу роз`яснено, що питання, викладені у його зверненні, не відносяться до компетенції органів прокуратури та що для захисту своїх прав та інтересів згідно із Законом України "Про безоплатну правову допомогу" (3460-17) , позивачеві рекомендовано звернутися до належних органів виконавчої влади (центри безоплатної правової допомоги при управліннях юстиції) (том 1, а. с. 71).

29 грудня 2020 року ОСОБА_1 звертався до начальника Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з заявою про вжиття заходів щодо ОСОБА_8, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, та який завдав йому тілесних ушкоджень, порвавши при цьому його зимову куртку. При цьому в цей час у ОСОБА_1 на руках знаходився його малолітній син ОСОБА_4, який, можливо, зазнав психологічних страждань. З цього приводу ОСОБА_1 надано письмові пояснення такого ж змісту та заповнено протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується).

02 січня 2021 року ОСОБА_1 звертався до Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з заявою про встановлення місця знаходження його сина ОСОБА_4 .

Відповідно до копій талонів-повідомлень Єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, на службу "102" від ОСОБА_1 17, 19, 22 листопада та 01 та 29 грудня 2020 року, а також 04 травня, 01 червня та 04 липня 2021 року надходили повідомлення про перешкоджання йому ОСОБА_2 у побаченнях з їхнім сином.

Згідно з копією висновку психолога індивідуальної психологічної консультації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, проведеної 05 та 06 жовтня 2020 року, що складений практичним психологом ОСОБА_9, виявлено тісний психоемоційний зв`язок дитини з батьком та особисте бажання дитини перебувати з батьком; особливості виховної поведінки батька ОСОБА_1 позитивно впливають на психічний розвиток та благополуччя дитини. Батько не тисне на інтереси дитини і не забороняє спілкуватися з матір`ю. Однак емоційні стосунки між матір`ю та дитиною на час консультації відсутні. Дитина не виявляє бажання повернутися до матері; вона перебуває в безпечному та спокійному середовищі - в родині батька, де проживає баба, яка теж піклується про дитину та про належно організований її побут. Тест на виявлення особливостей батьківських стосунків показав високий рівень довіри дитини до батька та наявність емоційного тепла. ОСОБА_1 забезпечує належний рівень життя сина, турбується про матеріальний стан і здоров`я дитини, про гармонійний її розвиток - дитина відвідує дитячий дошкільний заклад "Світлинка" та художню студію.

ОСОБА_1 турбується про здоров`я дитини та піклується про неї, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, ним сплачуються аліменти у сумі 3 000,00 грн щомісяця.

ОСОБА_1 на обліку в лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, що підтверджується довідками, виданими відповідними медичними закладами.

Згідно з висновком щодо розв`язання спору про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4, що є додатком № 3 до рішення Чернігівського міськвиконкому від 03 червня 2021 року, орган опіки та піклування, враховуючи бажання батька спілкуватися з сином, малий вік дитини, велику відстань між містами орган опіки та піклування вважав за доцільне дозволити ОСОБА_1 спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_4 :

- кожної першої та третьої суботи місяця з 10.00 год. до 19.00 год.;

- кожної другої та четвертої неділі місяця з 10.00 год. до 19.00 год.;

- у дні шкільних канікул, святкові дні та дні народження забирати дитину за попередньою домовленістю з її матір`ю і за умови задовільного стану здоров`я дитини, попередження за добу матір про можливість спілкування з дитиною направленням їй sms-повідомлення, обов`язкового повернення дитини матері в обумовлений час і дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, установлених для дітей відповідного віку (том 2, а. с. 9-10).

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час виникають суперечки щодо участі позивача у вихованні сина та у спілкуванні з ним.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

З урахуванням доводів касаційної скарги Верховним Судом переглядається постанова суду апеляційної інстанції від 09 серпня 2022 року лише в частині скасування рішення місцевого суду щодо зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та у його вихованні, не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином у встановлений час та у вільному їх спілкуванні в телефонному режимі, інтернет-мережі або будь-якими іншими засобами зв`язку, завчасно повідомляти ОСОБА_1 про зміну місця проживання (перебування) дитини; визначенні способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні з сином і у його вихованні, розірвання договору щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання дитини від 08 жовтня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Красневичем О. А. за реєстровим № 2047, у частині розділу 2 "Порядок здійснення батьківських прав", і в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом перегляду Верховним Судом є постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Красневич О. А. 08 жовтня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2047, визначення батькові способу його участі у спілкуванні та вихованні сина, а також розподілу судових витрат.

Судове рішення в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди Верховним Судом переглядається, оскільки рішення в цій частині не оскаржується заявником.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі "Мамчур проти України" (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року)).

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1, 3 статті 9 Конвенції).

Стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

У статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

За частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України (254к/96-ВР) , Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно із статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21).

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у виховання для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно з частиною четвертою статті 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов`язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

За статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з пунктом 4.3. договору від 08 жовтня 2020 року (далі - договір) за згодою батьків у період дії договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладення додаткового договору, посвідченого нотаріально. Таким же шляхом договір може бути розірвано. Одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. За відсутності домовленості між батьками питання зміни чи розірвання цього договору вирішуються в судовому порядку.

Всі спори, що виникають у процесі виконання цього договору, та розбіжності в тлумаченні окремих положень цього договору вирішуються батьками шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку відповідно до діючого законодавства України (пункт 4.4. договору).

Системне тлумачення вказаних положень договору дає підстави дійти висновку, що за відсутності згоди сторін про зміну або розірвання договору у разі невиконання його умов він підлягає розірванню в судовому порядку за наявності підстав, передбачених договором або законом.

Однією із таких підстав є істотне порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Розділом 2 договору "Порядок здійснення батьківських прав" визначено:

2.1. Батько має право за попереднім усним повідомленням матері, враховуючи бажання дитини та з урахуванням стану її здоров`я, зустрічатися на території України (незалежно від місця фактичного проживання/реєстрації батька) та без перешкод спілкуватися з дитиною:

- у період відвідування дитиною дошкільного закладу: з 1 по 7 число кожного місяця з обов`язковим повідомленням матері шляхом sms-повідомлення про місце перебування дитини;

- у період шкільних канікул: літні канікули - 1 місяць, міжсезонні - не менше, ніж половина строку канікул);

- у період шкільного навчання дитини: не менше 4 вихідних днів на місяць.

2.2. У період шкільних канікул кожен з батьків має право проводити час разом з дитиною та відпочивати разом з нею як на території України, так і за її межами. Батьки зобов`язуються 2 рази на рік строком до 2 тижнів кожен своєчасно надавати один одному оформлену у встановленому законодавством України порядку згоду на тимчасовий виїзд з дитиною за кордон з метою відпочинку або на самостійний виїзд дитини з організованою групою дітей на відпочинок, змагання тощо. Строк перебування дитини на відпочинку може не зараховуватися до строків, передбачених пунктом 2.1 договору, за згодою батьків (пункт 2.2 розділу 2 договору).

2.3. У дні, коли дитина перебуває з батьком, батько зобов`язаний повідомити матір про місце знаходження дитини. Батько має право знати місце знаходження дитини, коли дитина знаходиться з матір`ю. Коли дитина перебуває з кимось із батьків, батьки не обмежені ніякими умовами щодо спілкування дитини з іншими особами, з якими спілкується один із батьків, з яким перебуває дитина, але другий з батьків має право знати інформацію про цих осіб.

2.4. В день народження матері вона має переважне право на перебування дитини з нею (з урахуванням дороги не більше 3 днів). В день народження батька він має переважне право на перебування дитини з ним (з урахуванням дороги не більше 3 днів).

2.5. Батько зобов`язується забезпечити дитині якісні умови проживання, харчування та відпочинку за власний рахунок; негайно повідомляти матір про прибуття до місця відпочинку, а також заздалегідь попереджати про час повернення до місця постійного проживання дитини із зазначенням дати приїзду, транспортного засобу, його номера чи номера рейсу, місця та часу прибуття.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 не виконує зобов`язання за договором від 08 жовтня 2020 року, укладеного між батьками щодо здійснення батьківських прав, а саме чинить позивачу перешкоди у зустрічах із сином, враховуючи визнання відповідачкою позову в цій частині, дійшов висновку про розірвання договору в частині розділу 2 "Порядок здійснення батьківських прав" та визначив позивачу спосіб його участі у вихованні сина і спілкуванні з ним таким чином:

- у період відвідування дитиною дошкільного закладу: забирати дитину за місцем свого проживання у період із 1 по 10 число кожного місяця за умови: задовільного стану здоров`я дитини, попередження за добу матір про можливість спілкування з дитиною шляхом направлення їй смс-повідомлення, обов`язкового повернення дитини матері в обумовлений батьками час, дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, установлених для дітей даного віку;

- у період відвідування дитиною школи:

кожної першої і третьої суботи кожного місяця з 09-00 год до 19-00 год неділі;

у період осінніх та весняних канікул кожного непарного навчального року;

у період зимових канікул, які починаються у парний навчальний рік і до закінчення зимових канікул;

Розірвано договір між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання дитини від 08 жовтня 2020 року, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Красневичем О. А., зареєстрований в реєстрі за № 2047, у частині розділу 2 "Порядок здійснення батьківських прав".

При цьому суд першої інстанції не погодився з висновком органу опіки та піклування щодо розв`язання спору про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4, що є додатком № 3 до рішення Чернігівського міськвиконкому від 03 червня 2021 року, посилаючись на те, що він є недостатньо обґрунтованим та порушує принцип рівності прав та обов`язків батьків стосовно дитини.

Натомість, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду, взяв до уваги вказаний висновок, відповідно до якого орган опіки та піклування, враховуючи бажання батька спілкуватися з сином, малий вік дитини, велику відстань між містами вважав за доцільне дозволити ОСОБА_1 спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_4 :

- кожної першої та третьої суботи місяця з 10.00 год. до 19.00 год.;

- кожної другої та четвертої неділі місяця з 10.00 год. до 19.00 год.;

При цьому, встановивши, що визначений у висновку спосіб участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним, у випадку задоволення позовних вимог про розірвання договору, укладеного між батьками, погіршить правове становище позивача у порівнянні з його становищем до пред`явлення позову, апеляційний суд дійшов висновку про відмову позивачу у визначенні йому іншого, ніж це передбачено в договорі, способу участі у вихованні сина та спілкуванні з ним.

Колегія суддів Верховного Суду з такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з таких міркувань.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 569/18837/19 (провадження № 61-1728св22), на яку послався заявник у касаційній скарзі вказано, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Близькі за змістом правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 02 лютого 2022 року у справі № 520/21178/18-ц (провадження № 61-5968св21), від 03 лютого 2021 року у справі № 756/8643/19 (провадження № 61-18066св20), від 11 листопада 2020 року у справі № 753/18670/15-ц провадження № 61-8932св20), від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18 (провадження № 61-18994св19), від 13 лютого 2019 року у справі № 561/378/17 (провадження № 61-14582св18), від 07 листопада 2018 року у справі № 757/22890/16-ц (провадження № 61-15916св18), на які заявник посилається у касаційній скарзі.

Апеляційний суд, відмовляючи позивачу у задоволенні заявлених вимог про розірвання договору від 08 жовтня 2020 року в частині розділу 2 "Порядок здійснення батьківських прав" та визначення йому іншого, ніж це передбачено договором, способу участі у вихованні сина і спілкуванні з ним, не вирішив спір по суті заявлених вимог, не дотримався принципу рівності батьків у реалізації їх права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, а також інтересів самої дитини, які в цьому випадку переважають над інтересами самих батьків.

Суд апеляційної інстанції також не взяв до уваги, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він недостатньо обґрунтований та суперечить інтересам дитини, та не врахував, що підставою звернення до суду з відповідними позовними вимогами є саме невиконання відповідачкою умов договору і вона, як встановлено судом першої інстанції, не заперечувала проти його розірвання.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про розірвання укладеного між сторонами договору в частині розділу 2 "Порядок здійснення батьківських прав" та визначення позивачу способу його участі у спілкуванні і вихованні сина, що ґрунтуються на принципі рівності батьків у реалізації їх права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, якнайкращих інтересах самої дитини, які переважають над інтересами батьків.

З урахуванням викладеного доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в касаційному порядку, оскільки висновки Верховного Суду, викладені у постановах, на які посилається заявник у касаційній скарзі, зводяться до того, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, то сплачений заявником ОСОБА_1 за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 5 448,00 грн підлягає стягненню на його користь із ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3, задовольнити.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року в частині зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та у його вихованні, не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином у встановлений час та у вільному їх спілкуванні в телефонному режимі, інтернет-мережі або будь-якими іншими засобами зв`язку, завчасно повідомляти ОСОБА_1 про зміну місця проживання (перебування) дитини; визначенні способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні з сином і у його вихованні, розірвання договору щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання дитини від 08 жовтня 2020 року, що посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Красневичем О. А. за реєстровим № 2047, у частині розділу 2 "Порядок здійснення батьківських прав" і в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат скасувати, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2021 року у зазначеній частині залишити в силі.