601/203/22 Про витребування майна із чужого незаконного володіння - 15.03.2023 Прийняття

третя особа - приватний нотаріус Кременецького нотаріального округу Тернопільської області Михайлова Галина Василівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 червня 2022 року у складі судді Клим Т. П., додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 серпня 2022 року у складі судді Клим Т. П. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Міщій О. Я., Парандюк Т. С.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Кременецького нотаріального округу Тернопільської області (далі - приватний нотаріус) Михайлова Г. В., про витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідно до свідоцтва

про право на спадщину за заповітом від 16 березня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременецього районного нотаріального округу

(далі - приватний нотаріус) Михайловою Г. В., зареєстрованого в реєстрі

за № 340, вона є спадкоємцем зазначеного у заповіті, посвідченого

18 серпня 2008 року приватним нотаріусом Бурлак А. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1639, майна ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3,

яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видано вказане свідоцтво, складається із земельної ділянки, площею 0,2903 га.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 березня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Михайловою Г. В., зареєстрованого в реєстрі за № 338, вона є спадкоємцем зазначеного

у вищевказаному заповіті майна ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3,

яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видано вказане свідоцтво, складається із земельної ділянки, площею 1,7155 га.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 05 серпня

2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Михайловою Г. В., зареєстрованого в реєстрі за № 912, вона є спадкоємцем зазначеного

у вищевказаному заповіті майна ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3,

яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видано вказане свідоцтво, складається із права на земельну ділянку (пай), яка перебуває

у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Промінь" (далі - КСГП "Промінь") села Старий Олексенець Кременецького району Тернопільської області, розміром 2,22 га,

що належала ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємцем якого була його дружина - ОСОБА_3, яка прийняла спадщину,

але не оформила її.

З урахуванням наведеного, позивач указувала, що вона є власником трьох земельних ділянок: кадастровий номер 6123487600:01:001:0832,

площею 0,2903 га; кадастровий номер 6123487600:01:001:0659,

площею 1,7155 га; земельної ділянки, розміром 2,22 га.

Відповідно до інформаційної довідки від 29 липня 2021 року № 268043307, яку було сформовано Центром надання адміністративних послуг Кременецької міської ради Тернопільської області, їй стало відомо

про існування договору оренди земельної ділянки, укладеного між нею

та фермерським господарством "Україна Агро-Сервіс" (далі - ФГ "Україна Агро-Сервіс"), серія та номер: б/н, виданий 25 березня 2020 року, видавник: ФГ "Україна Агро-Сервіс". Указаний договір оренди земельної ділянки, площею 0,2903 га, кадастровий номер 6123487600:01:001:0832,

яка розташована за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, Староолексинська сільська рада, було зареєстровано 27 березня 2020 року державним реєстратором Нижчелубянської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко А. В., номер запису про інше речове право: 36177357. Строк дії договору - 49 років.

Зазначала, що оригінали документів, а саме: вищевказаних свідоцтв

про право на спадщину за заповітом (спадкова справа № 154/2010)

та договору оренди землі від 25 березня 2020 року № б/н, вибули

з її володіння. Цими документами заволоділа без законних на це підстав ОСОБА_2 . Вона утримує їх у себе поза її волею.

Позивач указувала, що ОСОБА_2 займалася оформлення

її спадщини на підставі довіреності від 10 лютого 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Осієвською О. М., зареєстрованої в реєстрі за № 205. Вищевказана довіреність скасована 09 вересня 2020 року,

про що ОСОБА_2 повідомлена шляхом направлення їй цього самого дня відповідної заяви.

Позивач звернулася до ОСОБА_5 із претензією-вимогою

від 13 лютого 2020, в якій просила повернути їй оригінали вказаних документів. Ця претензія-вимога вручена ОСОБА_5 18 лютого

2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням

про вручення поштової відправлення № 3550004110782. ОСОБА_5 не відреагувала на неї, документи (майно) не повернула.

Вважала, що ОСОБА_5 такими діями порушує її право власності

на рухоме майно (документи), яке підлягає судовому захисту.

Крім того, вона понесла витрати на професійну правничу допомогу, докази на їх підтвердження буде надано у визначений процесуальним законом спосіб (частина восьма статті 141 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд витребувати

у ОСОБА_5 вищевказані документи: три свідоцтва

про право на спадщину за заповітом та договір оренди землі й зобов`язати її повернути їй документи.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області

від 14 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області

від 14 червня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1

про постановлення окремої ухвали відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що документи, які просить витребувати позивач, є майном, яке належить їй на праві власності й не має номінальної вартості.

Оригінали відповідних свідоцтв про право на спадщину за заповітом, видані приватним нотаріусом Михайловою Г. В. 16 березня та 05 серпня 2020 року, повернуто позивачу у березні 2022 року, що підтверджено показаннями свідків. Крім того, ОСОБА_1 не довела, що оригінал договору оренди землі від 25 березня 2020 року знаходиться у відповідача,

яка не є стороною цього договору, що унеможливлює задоволення її позову про витребування документів із чужого незаконного володіння.

У червні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Свиріпа-Депутат В. З., подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просила стягнути з позивача

на користь відповідача 11 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У липні 2022 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву

про зупинення провадження у справі за заявою представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення, а також заяву про відвід головуючого судді Клим Т. П.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області

від 18 липня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Клим Т. П. відмовлено.

У липні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат

Свиріпа-Депутат В. З., надала докази повторного надсилання копії заяви

про ухвалення додаткового судового рішення та додатків учасникам справи.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області

від 04 серпня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено.

Додатковим рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 серпня 2022 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Свіріпи-Депутат В. З., про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. У решті вимог заяви відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач користувалася правовою допомогою під час розгляду справи у суді першої інстанції й понесла витрати на правничу допомогу, на підтвердження

їх розміру - 11 000,00 грн, надала відповідні докази

Районний суд зазначив про відсутність обов`язку суду присуджувати стороні всі понесені витрати на адвоката, якщо, з урахуванням принципів справедливості, розумності, верховенства права, критерію реальності адвокатських витрат, встановить, що розмір гонорару, визначений клієнтом та адвокатом, є завищеним, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час. Тому, суд першої інстанції зменшив цей розмір

з 11 000,00 грн до 7 000,00 грн.

Крім того, врахувавши статті 43, 44 ЦПК України та процесуальну поведінку позивача, суд першої інстанції вважав, що дії ОСОБА_1, яка не з`явилася в судове засідання 04 серпня 2022 року, спрямовані на свідоме затягування судового процесу, що суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) щодо ефективного судового розгляду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

У липні 2022 року ОСОБА_1 оскаржила рішення суду першої інстанції

в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі також виклала заперечення щодо ухвали районного суду від 14 червня 2022 року, якою відмовлено

у задоволенні її клопотання про постановлення окремої ухвали, просила постановити окрему ухвалу стосовно порушення законодавства ОСОБА_2 .

У вересні 2022 року ОСОБА_1 оскаржила додаткове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області

від 14 червня 2022 року та додаткове рішення Кременецького районного суду від 04 серпня 2022 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції зроблено вірні висновки про те, що ОСОБА_1 не надано доказів перебування її майна (оригіналів документів) у ОСОБА_2, так як оригінали свідоцтв про право на спадщину за заповітом, які передані ОСОБА_2 на підставі довіреності, повернуті ОСОБА_1 у березні 2021 року. При цьому позивачем не доведено, що вона передавала відповідачу оригінал договору оренди землі від 25 березня 2020 року

й відповідач не є стороною договору.

Суд апеляційної інстанції надав правову оцінку поданим сторонам доказам та їх доводам, показанням свідків. Незгода позивача з оцінкою показань свідків судом першої інстанції не може бути правовою підставою

для повторного допиту вказаних свідків, у зв`язку з чим апеляційний суд відхилив клопотання ОСОБА_1 про повторний допит cвідків .

Апеляційний суд не встановив порушень, які б давали підстави

для постановлення окремої ухвали в цій справі. Судом також визнано необґрунтованими доводи апеляційної скарги про незаконності ухвали суду першої інстанції про відмову у постановленні окремої ухвали, оскільки районний суд в ухвалі від 14 червня 2022 року навів правові мотиви відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали стосовно порушення законодавства ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції зазначив, що районний суд обґрунтовано стягнув

з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу

у розмірі 7 000,00 грн, зменшивши цей розмір з 11 000,00 грн, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат, конкретним обставинам справи, фінансовому стану обох сторін.

При цьому суд відхилив посилання апеляційної скарги про те, що витрати

на правову допомогу є недоведеними, вказавши, що такі витрати доведені належними доказами, у тому числі, актом обсягу надання-отримання послуг правової допомоги у розмірі 11 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 червня 2022 року, додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 серпня

2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог.

Крім того, у порядку частини другої статті 406 ЦПК України, ОСОБА_1 наводить свої обґрунтування щодо необхідності скасування ухвали Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 червня

2022 року про відмову у задоволенні її клопотання про постановлення окремої ухвали в зазначеній справі та ухвали Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 липня 2022 року про відмову

у задоволенні її заяви про відвід головуючого судді Клим Т. П.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: застосування судами норм права

без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду; судові рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені

в судовому рішенні (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

ОСОБА_2 судові рішення у частині стягнення з ОСОБА_1

на її користь витрат на професійну правничу допомогу не оскаржила, а тому судові рішення судів попередніх інстанцій у цій частині не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу

із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2023 року справу призначено

до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій вирішено спір на підставі показань свідків, без дослідження інших доказів, а також без урахування судової практики Верховного Суду

у подібних справах.

Судами порушено норми процесуального права, зокрема: суд апеляційної інстанції не повідомив учасників справи про день складення повного тексту постанови, вступна та резолютивна частина постанови апеляційного суду заявнику не вручалася, вона відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР), тобто судді не підписували її електронним цифровим підписом. Вступна та резолютивна частини додаткового судового рішення суду першої інстанції також не вручалися заявнику.

При цьому в ЄДРСР відсутня ухвала про відкриття провадження,

за наслідками якого ухвалено додаткове рішення суду першої інстанції, відповідна ухвала не підписана електронним цифровим підписом судді.

Крім того, до суду не надано вчасно докази надсилання заяви представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення позивачу. Вказана заява необґрунтована, не надано доказів отримання адвокатом грошових коштів, не підтверджено обсяг наданих послуг.

Вважає, що дії ОСОБА_2 містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 384 КК України (введення в оману суду або іншого уповноваженого органу). Проте, суд першої інстанцій безпідставно не постановив окрему ухвалу

з цього приводу, на що апеляційний суд не відреагував.

Зазначає, що ухвала районного суду від 18 липня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні її заяви про відвід головуючого судді Клим Т. П.,

є незаконною, так як прослідковується заінтересованість судді в ухваленні рішення на користь відповідача, наявні інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

Вказує, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу

за розгляд справи в суді касаційної інстанції будуть подані у визначений процесуальним законодавством спосіб (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Указане підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16 березня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом

Михайловою Г. В., зареєстрованого в реєстрі за № 340. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки, площею 0,2903 га,

яка розташована за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, Староолексинецька сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 6123487600:01:001:0832 (а. с .16, т. 1).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16 березня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Михайловою Г. В., зареєстрованого в реєстрі за № 338, ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки, площею 1,7155 га,

яка розташована за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, Староолексинецька сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 6123487600:01:001:0659 (а. с .17, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 серпня

2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Михайловою Г. В., зареєстрованого в реєстрі за № 912, ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано вказане свідоцтво, складається із права на земельну ділянку (пай), яка перебуває

у колективній власності КСГП "Промінь" села Старий Олексенець Кременецького району Тернопільської області, розміром 2,22 га

в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі

(на місцевості), що належала ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємцем якого була його дружина - ОСОБА_3, яка прийняла спадщину, але не оформила її (а. с. 18, т. 1).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майн, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29 липня 2021 року № 268043307 та № 268043812

ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: кадастровий номер 6123487600:01:001:0832, площею 0,2903; кадастровий номер 6123487600:01:001:0659, площею 1,72 га (а. с .19-20, 21-22, т. 1).

Відповідно до договору оренди землі від 25 березня 2020 року ОСОБА_1 надала в оренду в строкове платне користування ФГ "України Агро-Сервіс" земельну ділянку, загальною площею 2,0103 га, з них рілля - 1,72, кадастровий номер земельної ділянки 6123487600:01:001:0659,

та пасовища - 0,2903 га, кадастровий номер земельної ділянки 6123487600:01:001:0832. Даний договір укладено строком на 49 років

(а. с. 23-25, т. 1).

Згідно з довіреності від 10 лютого 2020 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси в усіх державних, громадських, господарських та інших органах; органах нотаріату, відповідних органах,

що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно з правом подання та підпису від її імені будь-яких заяв (а. с .26, т. 1).

На підставі заяви ОСОБА_1, посвідченої приватним нотаріусом

Фаїз Н. П., зареєстрованої в реєстрі за № 1597, припинено дію вищевказаної довіреності, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 09 вересня 2020 року № 42711314 (а. с .27, т. 1).

Відповідно до претензії-вимоги від 13 лютого 2021 року, ОСОБА_7 просить ОСОБА_2 у 10 денний термін із дня отримання претензії повернути їй оригінали документів: вищевказаних трьох свідоцтв про право на спадщину за заповітом та договору оренди земельної ділянки

(а. с .28, т. 1).

У червні 2022 року, після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, представник ОСОБА_2 - адвокат Свиріпа-Депутат В. З., подала

до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу (а. с .154-160, т. 1).

До заяви додано договір про надання правової допомоги від 22 березня 2022 року, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Свиріпою-Депутат В. З.;додаток № 1 до вказаного договору; акт обсягу-надання отримання послуг правової допомоги та їх вартості.

Клієнтом та адвокатом визначено розмір гонорару у сумі 11 000,00 грн

за наступні види послуг: ознайомлення з матеріалами справи, складення процесуальних документів, подання, направлення процесуальних документів, участь у судових засіданнях.

У липні 2022 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву

про зупинення провадження у справі (а. с .163, т. 1), заяву про відвід головуючого судді Клим Т. П. (а. с .165-167, т. 1).

У липні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Свиріпа-Депутат В. З., надала докази повторного надсилання копії заяви

про ухвалення додаткового судового рішення та додатків учасникам справи

(а. с. 178-182, т. 1).

У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бернацький П. В., подав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи (а. с .183, т. 1). Аналогічна заява надійшла від ОСОБА_1 (а. с .193, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої

цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,

які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,

частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного

у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи

чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної

в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 (995_004) року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Щодо вирішення спору по суті

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового

або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається

в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається

на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає

із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно,

без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного

з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі

(частина друга статті 181 ЦК України).

Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 182 ЦК України).

Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки

їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками,

є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (стаття 183 ЦК України).

Споживною є річ, яка внаслідок одноразового її використання знищується або припиняє існувати у первісному вигляді. Неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу (стаття 185 ЦК України).

У частині першій статті 190 ЦК України закріплено, що майном

як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

У статті 1 Закону України "Про інформацію" закріплено, що документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого

є її збереження та передавання у часі та просторі.

З наведеного можна зробити висновок про те, що документ є рухомою, неподільною, визначеною індивідуальними ознаками, неспоживчою річчю, тобто є майном в розумінні цивільного законодавства.

Особливістю документа як майна є те, що він не має номінальної вартості

та не обліковується в бухгалтерському обліку.

Таким чином, документи, які витребовує позивач, є майном, яке належить

їй на праві власності, носить виключно документарний характер, не має номінальної вартості.

При цьому позов про витребування або повернення будь-якого майна свідчить про наявність спору саме майнового характеру.

Такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 травня 2021 року у справі № 759/9008/19, провадження № 14-35цс21.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася

до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна -документів, з чужого незаконного володіння.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність

або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку

про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази

не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним

у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надавши належну правову оцінку поданим сторонам доказам, показанням свідків, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи й зробив обґрунтовані висновки про те, що ОСОБА_1 не довела факт перебування її майна саме у ОСОБА_2 .

Доведення вказаного факту є процесуальним обов`язком позивача

(статті 12, 81 ЦПК України).

Судами встановлено, що оригінали свідоцтв про право на спадщину

за заповітом, видані 16 березня 2020 року та 05 серпня 2020 року,

у кількості трьох штук, були передані ОСОБА_2 на підставі довіреності, проте, вони були повернуті ОСОБА_1 у березні 2021 року. При цьому позивачем також не надано доказів знаходження у відповідача оригіналу договору оренди землі від 25 березня 2020 року. Указані вимновки зроблено на підставі належних та допустимих доказів,

яким судами надано оцінку.

Крім того, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку відповідним доводам апеляційної скарги, вірно зазначив про те, що сама по собі незгода позивача із правовою оцінкою показань свідків судом першої інстанції не може бути підставою для повторного допиту вказаних свідків. При цьому апеляційним судом не встановлено порушень районним судом процесуального закону при допиті свідків.

Посилання касаційної скарги у цій частині відхиляються Верховним Судом, так як вони були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції

із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Крім того, колегія суддів уважає обґрунтованими висновки апеляційного суду про відсутність у спірних правовідносинах порушень, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали в цій справі.

Доводи касаційної скарги про незаконність ухвали суду першої інстанції

про відмову у постановленні окремої ухвали є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції в ухвалі від 14 червня 2022 року навів правові мотиви відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали стосовно порушення законодавства ОСОБА_2 .

Указане стосується й доводів касаційної скарги про наявність правових підстав для скасування ухвали Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 липня 2022 року, оскільки районний суд навів правові мотиви відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Клим Т. П., а відповідні доводи заявника касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги, які стосуються порушення судами норм процесуального права, відхиляються Верховним Судом, так як вони спростовуються матеріалами справи та зводяться до незгоди заявника

з ухваленими судовими рішеннями, що не може бути правовою підставою для їх скасування. У даній справі не встановлено порушення порядку ухвалення судових рішень, їх проголошення, вручення тощо.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблено правильні висновки

про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Судами у цій частині всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу,

а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині вирішення спору по суті, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу

Додатковим рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 серпня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Разом із тим, ОСОБА_2 не оскаржує в касаційному порядку судові рішення судів попередніх інстанцій у цій частині.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони,

на користь якої ухвалене судове рішення.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України (1618-15) , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом

у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша

та третя статті 13 ЦПК України).

Щодо постановлення окремої ухвали

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить касаційний суд винести окрему ухвалу щодо порушення законодавства ОСОБА_2,

що містить ознаки кримінального правопорушення, відповідальність

за яке передбачена статтею 384 КК України (введення в оману суду

або іншого уповноваженого органу), та направити її за належністю

для відповідного реагування у визначений судом строк до Кременецького

ВП ГУНП в Тернопільській області.

Згідно зі статтею 420 ЦПК України, суд касаційної інстанції у випадках

і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини

та умови, що цьому сприяли.

Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши

при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Разом із цим, у справі, яка переглядається, судом касаційної інстанції

не встановлено обставин, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали у справі. Тому Верховний Суд відмовляє у задоволенні відповідного клопотання ОСОБА_1, яке міститься в касаційній скарзі.

При цьому з аналогічними клопотаннями позивач зверталася до суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції, у задоволенні яких судами обґрунтовано відмовлено.

Керуючись статтями 137, 400, 409, 410, 412, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області

від 14 червня 2022 року, додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 серпня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року залишити