Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Гриціва М.І., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2016р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та обмеження її розміру і зобов'язання вчинення певних дій,

У червні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку їй пенсії за вислугу років та обмеження її розміру; зобов'язати відповідача здійснити з 01.02.2016р. перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років та виплату недоотриманих сум пенсії, внаслідок здійсненого перерахунку, у відповідності до Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) в редакції, чинній на момент призначення пенсії в розмірі 80 % від місячного заробітку, зазначеного в зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області від 10.02.2016р. №18/27.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що раніше призначена їй пенсія підлягає перерахунку в зв'язку із зміною заробітної плати працівникам прокуратури в зв'язку з чим відмова відповідача у такому перерахунку є протиправною.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2016р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017р., позовні вимоги задоволено частково.

Визнано дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу протиправними.

Зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років, у розмірі 80% середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області від 10.02.2016р. №18/27, відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (зі змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР (358/95-ВР) , у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111 (2663-14) , що діяла станом на червень 2007 року) починаючи з 12.02.2016р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З ухваленими у справі судовими рішеннями не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії Закон України "Про Прокуратуру" від 05.11.1991р. (1789-12) № 1789-ХІ втратив чинність. Відповідно до ч. 20 ст.86 чинного Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII (1697-18) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином з 15.12.2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про Прокуратуру" (1789-12) .

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Посилалася на те, що пенсія як працівнику прокуратури була призначена їй відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) в редакції на час призначення пенсії. З огляду на зазначене, право на перерахунок пенсії надане їй з моменту такого призначення і на підставі діючого на час призначення пенсії законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач з червня 2007 року перебуває на обліку в відповідача (звільнена з органів прокуратури з 31.03.2015р.) та отримує пенсію, призначену відповідно до закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (1789-12) .

Позивач 12.02.2016р. звернулася до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів" від 09.12.2015р. (1013-2015-п) , надавши довідку, видану прокуратурою Вінницької області від 10.02.2016р. №18/27 про розмір середньомісячного заробітку

Листом №419/06-33-2/02-1 від 22.02.2016р. відповідач повідомив позивача про відмову у здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) , відповідно до якого з 01.06.2015р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу" (3723-12) , "Про прокуратуру" (1789-12) (а.с.17)

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що право на перерахунок пенсії позивачу було гарантоване ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в чинній редакції на час призначення їй пенсії, а відмова відповідача у здійсненні такого перерахунку та виплаті пенсії в підвищеному розмірі не ґрунтується на конституційному принципі верховенства права, вимогах закону, дії його в часі та обставинах справи, а тому є неправомірною.

При цьому суди посилались на те, що відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Крім того, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, на час призначення пенсії позивачу (у 2007 році) підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам були врегульовані частинами тринадцятою, вісімнадцятою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.

Згідно з частиною 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014р. № 76-VІІI (76-19) , частина 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ викладена в наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Даний Закон згідно пункту 1 Прикінцевих положень набрав чинності 01.01.2015р.

Крім того, 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (1697-18) . Відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII (1697-18) визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) , крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015р.

Відповідно до частини 13 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Згідно частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01.01.2015р. делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання в період з 01.01.2015р. по 01.12.2015р. знайшло своє відображення у пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України №865 (865-2000-п) , за змістом яких підвищення розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000р. № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (865-2000-п) передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про Прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) , визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий відповідної категорії прокурорсько-слідчий працівник на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) , якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015р., пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено.

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, постанова Кабінету Міністрів України №1013 (1013-2015-п) не містить. Крім того, положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність, діюче законодавство України також не містить.

Посилання на порушення положень Конституції України (254к/96-ВР) у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ані Закон №76-VIII (76-19) , яким, зокрема, статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 86 Закону № 1697-VII, не визнані неконституційними і підлягали виконанню відповідними суб'єктами.

Посилання позивача на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним, оскільки відсутність правового врегулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання позивача, в запереченнях на касаційну скаргу, на положення ст. 58 Конституції України також є безпідставним, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов?язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію. Крім того, посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) є безпідставними, оскільки цією постановою. яка діє з 15.12.2015р. внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000р. №865 (865-2000-п) , а саме, виключено пункт 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена згідно Закону України "Про прокуратуру". Крім того, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. (1697-18) в частині перерахунку пенсії втратила чинність

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці - задовольнити.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2016р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017р. у даній справі - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та обмеження її розміру і зобов'язання вчинення певних дій - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.