761/33869/14-ц Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 01.03.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року

у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., у справі за позовом товариства

з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" як правонаступника публічного акціонерного товариства "Омега Банк" до ОСОБА_1, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Елітком", ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви про відмову від позову

У вересні 2011 року ПАТ "Сведбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просило звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом її продажу на прилюдних торгах та за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задовольнити вимоги ПАТ "Сведбанк" у розмірі 4 958 119,19 грн, державне мито -

1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 120,00 грн.

29 липня 2013 року ПАТ "Омега Банк" подало до суду заяву про залучення товариства у справі як правонаступника позивача.

23 червня 2015 року ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" подало до суду заяву про заміну позивача правонаступником.

У судовому засіданні 06 листопада 2015 року протокольною ухвалою

ПАТ "Омега Банк"замінено на нового правонаступника - ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент".

08 червня 2018 року від представника ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" Чернова Ю. В. надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі частини першої статті 206 ЦПК України (відмова від позову), посилаючись на добровільне врегулювання спору.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року провадження у справі закрито та роз`яснено сторонам, що повторне звернення до суду не допускається.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що судом не встановлено підстав для відмови в задоволенні клопотання представника позивача - генерального директора ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" Чернової Ю. В. про відмову від позову, а тому суд вважав за необхідне закрити провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "Файненс Компані" як особа, яка набула права вимоги за договором про відступлення прав вимог від 07 березня 2019 року, укладеним між ПАТ "Омега Банк" та

ТОВ "Файненс Компані", подало апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заява генерального директора ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" Чернової Ю. В. про відмову від позову відповідала вимогам статті 206 ЦПК України, а тому підстав для неприйняття відмови позивача від позову судом встановлено не було.

Обставини, на які посилається ТОВ "Файненс Компані", на думку апеляційного суду, не можуть бути підставою для скасування ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року, оскільки вказані обставини, а саме - наслідки нікчемного правочину (договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит"), встановлені у господарській справі № 910/10364/16, у якій, крім того, визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги

від 04 липня 2015 року, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", не були відомі та не могли бути відомі місцевому суду

на час ухвалення судового рішення - ухвали про закриття провадження

Крім того, апеляційний суд виснував про те, що зазначені обставини

в силу положень статті 423 ЦПК України могли бути підставами для перегляду вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами, судом що ухвалив зазначене судове рішення, а не підставою для перегляду вказаної ухвали в апеляційному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ТОВ "Файненс Компані" на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У червні 2020 року справу № 761/33869/14-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає те, що судом ухвалені судові рішення з неповним з`ясуванням обставин справи та порушенням норм процесуального права.

ТОВ "Файненс Компані" посилається на те, що провадження у справі неправомірно закрито на підставі статті 206 ЦПК України за заявою генерального директора ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" Чернової Ю. В. про відмову від позову, в той час як існували підстави для неприйняття цієї відмови позивача від позову та зупинення провадження у справі відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

Суди не звернули увагу, що єдиним законним кредитором за кредитним договором від 23 квітня 2008 року № 622 та іпотекодержателем за іпотечним договором від 23 квітня 2008 року № 622/ІІІ-1 є ТОВ "Файненс Компані". Закриттям провадження у справі було обмежено право

ТОВ "Файненс Компані" на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав порушення боржниками своїх зобов`язань.

Судами повно та всебічно не досліджено обставини, що мають значення для справи, не звернуто увагу на те, що у результаті встановлення недійсності та нікчемності договорів купівлі-продажу прав вимог

від 31 грудня 2014 року та від 04 липня 2015 року у справі № 910/10364/16, ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент"

не набуло прав та обов`язків первісного позивача у справі -

ПАТ "Сведбанк", тобто не мало права подавати заяву про відмову від позову, а тому всі процесуальні дії також є нікчемними та не створюють юридичних наслідків.

На момент постановлення ухвали про закриття провадження у справі тривав судовий процес у справі № 910/10364/16 і було ухвалено рішення судом першої інстанції з висновками про недійсність договорів купівлі-продажу права вимоги, у матеріалах справи наявні клопотання про зупинення провадження у цій справі, проте суд першої інстанції, незважаючи на об`єктивну неможливість розгляду справи до вирішення питання про юридичну силу договорів, прийняв відмову від позову.

Доводи інших учасників справи

У червні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_4, у якому просить виключити з мотивувальної частини оскаржуваної постанови апеляційного суду посилання на можливість перегляду за нововиявленими обставинами та закрити касаційне провадження у справі.

Відзив мотивовано безпідставністю доводів ТОВ "Файненс Компані", викладених у касаційній скарзі, оскільки права вимоги за іпотечним договором перейшли до ОСОБА_1 на підставі договору від 25 травня 2018 року.

Касаційна скарга не містить достатнього мотивування щодо порушення права ТОВ "Файненс Компані" у зв`язку з закриттям провадження у справі.

У червні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження, посилаючись на те, що вона

є добросовісним набувачем прав вимоги і правонаступником позивача

у справі, а тому відмовляється від касаційної скарги і просить закрити касаційне провадження у порядку пунктів 1, 2 частини першої статті 396 ЦПК України.

У січні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу.

У лютому 2021 року директор ТОВ "Елітком" ОСОБА_2. подав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження, посилаючись на відсутність у ТОВ "Файненс Компані" порушених прав та інтересів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 23 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк", та ОСОБА_2, ТОВ "Елітком" укладено кредитний договір

№ 622 (а. с. 13-20, т. 1).

Відповідно до умов вказаного договору банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, надає позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток № 1 до договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання, передбачені договором. Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією встановлено у розмірі 450 000,00 доларів США, що зменшується згідно із додатком № 1 до договору. Поточний (доступний) ліміт заборгованості за кредитною лінією у розмірі 264 000,00 доларів США встановлюється та зменшується згідно з додатком № 1 до договору та кошти кредиту видаються після укладення договору у забезпечення зобов`язань за цим договором, визначеного у підпункті 5.1.1 договору.

Строк дії кредитної лінії з 23 квітня 2008 року до 22 квітня 2015 року. Процентна ставка за користування коштами кредиту встановлюється у розмірі 14 % річних.

У пункті 5.1 вказаного кредитного договору зазначено, що за домовленістю сторін забезпеченість виконання зобов`язань за договором є обов`язковою умовою договору. Виконання зобов`язань позичальника за договором забезпечується іпотекою квартири

АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_1

23 квітня 2008 року між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ЗАТ "Сведбанк Інвест" (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 622/ІІІ-1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 як майновий поручитель передає, а ЗАТ "Сведбанк Інвест" приймає в іпотеку (забезпечення виконання зобов`язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом

2 іпотечного договору, на забезпечення зобов`язань позичальника, що випливають із кредитного договору від 23 квітня 2008 року № 622, укладеного між ЗАТ "Сведбанк Інвест" (кредитодавець) та

ОСОБА_2, ТОВ "Елітком", які виступають разом на стороні позичальника. Предметом іпотеки є чотирьохкімнатна квартира

АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_1 (а. с. 21-23, т. 1).

У зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором ПАТ "Сведбанк" у вересні 2011 року звернулося до суду з позовом, у якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру

АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом її продажу на прилюдних торгах та за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задовольнити вимоги ПАТ "Сведбанк" у розмірі 4 958 119,19 грн, державне мито - 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 120,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня

2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва

від 19 лютого 2013 року, позов задоволено. Звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, вирішено задовольнити вимоги ПАТ "Сведбанк" у розмірі 4 958 119,19 грн (а. с. 122-124, 161-163, т. 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 26 червня 2013 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року скасовано, справо передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 184-186, т. 1).

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи

не містять доказів на підтвердження факту ухилення відповідача

від проведення експертизи, а тому суди передчасно застосували до спірних правовідносин положення статті 146 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи).

29 липня 2013 року ПАТ "Омега Банк" подало до суду заяву про залучення товариства до участі у справі як правонаступника позивача (а. с. 198, т. 1).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва

від 13 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року, позов задоволено. Звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру

АДРЕСА_2, шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, вирішено задовольнити вимоги ПАТ "Сведбанк" у розмірі 4 958 119,19 грн (а. с. 7-11, 90-93, т. 2).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року

та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 127-129,

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди не перевірили дійсного розміру наявної кредитної заборгованості перед ПАТ "Омега Банк", її співмірність із вартістю іпотечного майна, не перевірили факт виконання судових рішень у відповідних державних виконавчих службах.

23 червня 2015 року ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" подало до суду заяву про заміну позивача правонаступником, посилаючись на договір купівлі-продажу прав вимоги, укладений 31 грудня 2014 року між ПАТ "Омега Банк" (продавець) та ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" (покупець) (а. с. 203-223, т. 2).

У подальшому, 11 вересня 2015 року, ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" звернулося до суду з заявою про залучення товариства у справі як правонаступника позивача, посилаючись на договір купівлі-продажу прав вимоги, укладений 04 липня 2015 року між ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" (продавець) та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" (покупець) (а. с. 2-10, т. 3).

У судовому засіданні 06 листопада 2015 року протокольною ухвалою

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №127 від 06 липня 2015 року, що прийнято на підставі постанови Правління Національного банку України від 06 липня 2015 року № 437, розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Омега Банк"відповідно до плану врегулювання з 06 липня 2015 року (а. с. 84-85, т. 3).

Також установлено, що у справі № 910/10364/16 за позовом ПАТ "Омега Банк" до ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" про визнання договорів недійсними рішенням Господарського суду м. Києва від 04 вересня

2018 року, частково зміненим постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року, зокрема, визнано недійсними: договір купівлі-продажу від 31 грудня 2014 року, укладений між ПАТ "Омега Банк" та TOB "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", договір купівлі-продажу від 04 липня 2015 року, укладений між

TOB "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" (а. с. 155-167, т. 2).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 липня 2019 року вказані судові рішення

у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31 грудня

2014 року, укладеного між ПАТ "Омега Банк" та TOB "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги. У решті постанову апеляційного суду залишено без змін (а. с. 168-171, т. 2).

У вказаній справі встановлено ознаки нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року відповідно до пункту

3 частини третьої статті 38 цього Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , а тому відповідно до частини першої статті 215, частини першої статті 216 ЦК України такий правочин

не створює для сторін чи інших осіб юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, таким чином, наступний договір купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року слід визнати недійсним відповідно до частини п`ятої статті 216, статті 658 ЦК України як такий, що укладений у процесі виконання нікчемного правочину особою, що

не є власником активів і не має права продажу цих активів.

У грудні 2019 року ТОВ "Файненс Компані" подало апеляційну скаргу,

до якої було додано копію договору про відступлення права вимоги

від 07 березня 2019 року № 1, укладеного між ПАТ "Омега Банк" та

ТОВ "Файненс Компані" (а. с. 12-16, т. 5).

Відповідно до вказаного договору банк відступає ТОВ "Файненс Компані" належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень до них, згідно з реєстром у додатках № 1 та № 2 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Як вбачається із додатку № 1 до вказаного договору до ТОВ "Файненс Компані" перейшло право вимоги за кредитним договором від 23 квітня 2008 року № 622 до ОСОБА_2 та ТОВ "Елітком", а також за іпотечним договором до ОСОБА_1 (а. с. 13, 15, т. 5).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи, викладені у відзиві та поясненнях на касаційну скаргу, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувані судові рішення не відповідають вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Предметом оскарження у справі, що переглядається, є ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року, залишена без змін постановою Київського апеляційного суду

від 11 березня 2020 року, про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України, тобто у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає, у тому числі, можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Цивільні процесуальні правовідносини персоніфікують учасників цивільного судочинства, визначають їхні права і обов`язки відповідно до процесуальних функцій і гарантії забезпечення справедливого судочинства.

Пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Учасники справи є відповідальними за вчинення або невчинення ними процесуальних дій. Водночас роль суду зводиться до керування ходом судового процесу, роз`яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України (1618-15) (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав

не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку

з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Подання заяви про відмову від позову є реалізацією позивачем його диспозитивних прав, передбачених нормами ЦПК України (1618-15) .

У справі, що переглядається, ПАТ "Сведбанк" (позивач) у вересні

2011 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просило звернути стягнення на квартиру

у розмірі 4 958 119,19 грн, державне мито - 1 700,00 грн, витрати

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 120,00 грн.

Справа переглядалася судами неодноразово.

29 липня 2013 року ПАТ "Омега Банк"подало до суду заяву про залучення товариства у справі як правонаступника позивача.

23 червня 2015 року ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" подало до суду заяву про заміну позивача правонаступником у зв`язку з укладанням договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року між

ПАТ "Омега Банк" та TOB "Фінансова компанія "Іпотека Кредит".

У подальшому, 11 вересня 2015 року, ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" звернулося до суду з заявою про залучення товариства у справі як правонаступника позивача на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 04 липня 2015 року, укладеного між TOB "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент".

У судовому засіданні 06 листопада 2015 року протокольною ухвалою

У подальшому, 08 червня 2018 року, від ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" як правонаступника ПАТ "Омега Банк" надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі частини першої статті 206 ЦПК України (відмова від позову).

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, оскільки зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження чи зі справи до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Підставою для заміни сторони, тобто процесуального правонаступництва,

є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Наступництво у матеріальних правовідносинах має бути безумовним та доведеним.

Разом із тим, у справі № 910/10364/16 за позовом ПАТ "Омега Банк" до ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" про визнання договорів недійсними рішенням Господарського суду м. Києва від 04 вересня 2018 року, частково зміненим постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року, зокрема, визнано недійсними: договір купівлі-продажу від 31 грудня 2014 року, укладений між ПАТ "Омега Банк"

та TOB "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", договір купівлі-продажу

від 04 липня 2015 року, укладений між TOB "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент".

в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31 грудня

не створює для сторін чи інших осіб юридичних наслідків, крім тих,

що пов`язані з його недійсністю, таким чином, наступний договір купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року підлягав визнанню недійсним відповідно до частини п`ятої статті 216, статті 658 ЦК України як такий, що укладений у процесі виконання нікчемного правочину особою, що не є власником активів і не має права продажу цих активів.

З огляду на зазначені обставини, враховуючи факт визнання

недійсним договору купівлі-продажу від 04 липня 2015 року, очевидно,

що ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент"

не мало право розпоряджатися правом вимоги за кредитним та іпотечним договорами, а тому не могло набути процесуального статусу позивача

у цій справі та користуватися диспозитивними правами позивача, передбаченими нормами ЦПК України (1618-15) .

Залишаючи без змін ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року про закриття провадження у справі, апеляційний суд хоч і вказав, що у господарській справі

№ 910/10364/16 встановлено наслідки нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладеного

між ПАТ "Омега Банк"та ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит",

а також визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги

від 04 липня 2015 року, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", проте вважав, що ці обставини не були відомі місцевому суду на час ухвалення судового рішення - ухвали про закриття провадження у справі.

Крім того, апеляційний суд виснував про те, що зазначені обставини

Колегія суддів із зазначеним висновком не погоджується з огляду на таке.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Колегія суддів наголошує, що формальне розуміння закону не може бути вищим за ідею справедливості.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", яка означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

У разі відсутності у особи правового механізму, за допомогою якого вона зможе відновити порушене право чи законний інтерес, очевидним є факт порушення права доступу до суду, що випливає з пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (зокрема, рішення ЄСПЛ у справі від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції"

(Bellet v. France)).

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року

у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" ("De. Geouffre de la

Pradelle v. France")).

Роблячи висновок про те, що ТОВ "Файненс Компані" має право для звернення до суду з метою перегляду вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами, апеляційний суд здійснив помилкове тлумачення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до частини першої, другої статті 352 ЦПК Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

З аналізу змісту вказаних норм можна дійти висновку, що особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи чи обов`язки, не має права на подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Суд ухвалою відмовляє у прийнятті такої заяви.

У цьому разі особа, яка не брала участі у справі, має право звернутися до суду з апеляційною або касаційною скаргою разом із відповідним клопотанням про поновлення процесуального строку на оскарження.

Таким чином, право подавати заяву про перегляд рішення за нововиявленими або виключними обставинами мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі.

Схожий за змістом правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2018 року у справі № 215/6648/15-ц (провадження

№ 61-36732св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 295/8984/15-ц (провадження № 61-17689св19), від 01 грудня 2021 року у справі

№ 645/286/16-ц (провадження № 61-1441св21), від 07 липня 2021 року

у справі № 452/2936/18 (провадження № 61-20058св19).

Таким чином, оскільки ТОВ "Файненс Компані" не було учасником цієї справи, у нього відсутнє право на оскарження судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у справі

№ 5011-34/273-2012 ухвалою Господарського суду м. Києва від 03 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду м. Києва від 02 червня 2020 року, постановою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року, замінено позивача у справі

№ 5011-34/273-2012 з ПАТ "Сведбанк" на його правонаступника -

ТОВ "Файненс Компані".

У вказаній справі встановлено, що відбулася заміна кредитора

у зобов`язанні, встановленому кредитним договором від 23 квітня

2008 року № 622 з усіма додатковими угодами до нього. ТОВ "Файненс Компані" є процесуальним правонаступником позивача у справі

№ 5011-34/273-2012, рішенням суду в якій стягнуто заборгованість за кредитним договором.

У справі № 761/26554/13-ц постановою Київського апеляційного суду

від 23 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року, замінено стягувача ПАТ "Омега Банк"

у справі № 761/26554/13-ц за позовом ПАТ "Омега Банк" до

ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості на його правонаступника - ТОВ "Файненс Компані".

Також у вказаній справі ухвалою Шевченківського районного суду

м. Києва від 25 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року, постановою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у справі. Відмова судів мотивована тим, що враховуючи факт визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04 липня 2015 року, ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" не мало право розпоряджатися правом вимоги за кредитним договором від 23 квітня 2008 року№ 622, укладеним між закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк", та ОСОБА_2, ТОВ "Елітком", а тому відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну позивача в справі шляхом заміни стягувача його правонаступником. Таким чином у вказаних справах підтверджено факт правонаступництва ТОВ "Файненс Компані" та відсутність правових підстав для визнання правонаступником у спірних правовідносинах ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, в результаті комплексного аналізу матеріалів справи, доводів та підстав касаційного оскарження, із метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що

є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України),

а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), колегія суддів вважає наявними правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо клопотань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження

Як на підставу закриття касаційного провадження ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 2 частини першої статті 396 ЦПК України.

У свою чергу, зазначаючи про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження, ОСОБА_2 посилається на положення пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України.

Вказані клопотання задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Так, пунктом 1 частини першої статті 396 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги.

Пунктом 2 частини першої статті 396 ЦПК України регламентовано, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження.

Посилаючись на вказані підстави для закриття касаційного провадження ОСОБА_1 обґрунтовувала свою позицію тим, що саме вона

є належним процесуальним правонаступником, а тому відмовляється

від поданої касаційної скарги. Разом із тим, ОСОБА_1 у цій справі

не зверталася із заявою про залучення її як правонаступника, вказані обставини (факт процесуального правонаступництва ОСОБА_1 ) спростовуються наведеними вище мотивами постанови, з урахуванням встановлених обставин у справах № 5011-34/273-2012 та

№ 761/26554/13-ц. На підставі викладеного клопотання про закриття касаційного провадження у справі не підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У клопотанні про закриття касаційного провадження у справі, з урахувань доповнень до нього, ОСОБА_2 указує на відсутність порушених прав ТОВ "Файненс Компані" при винесенні ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року про закриття провадження у справі.

Законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі

у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку

зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання

про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним

та безумовним, а не ймовірним.

Апеляційний суд, на виконання вимог процесуального закону, відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ "Файненс Компані" як особи, яка не брала участі у справі, проте щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, оскільки товариство набуло право вимоги за договором про відступлення прав вимог від 07 березня 2019 року, укладеним між ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "Фійненс Компані", дослідив доводи апеляційної скарги та встановив, що обставини про вирішення місцевим судом питання про права, інтереси, свободи та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, підтвердилися.

При цьому з урахуванням конкретно встановлених обставин цієї справи колегія суддів наголошує, щоформальне розуміння закону не може бути вищим за ідею справедливості. На момент постановлення ухвали про закриття провадження у справі тривав судовий процес у справі

№ 910/10364/16 і було ухвалено рішення судом першої інстанції з висновками про недійсність договорів купівлі-продажу права вимоги, у матеріалах справи наявні клопотання про зупинення провадження у цій справі, проте суд першої інстанції, незважаючи на об`єктивну неможливість розгляду справи до вирішення питання про юридичну силу договорів, прийняв відмову від позову.

Таким чином, підстави, зазначені ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження у справі не знайшли свого підтвердження,

а тому вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційніскарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються

у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

У зв`язку із наведеним, із метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме: щодо забезпечення справедливого розгляду справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню,

а оскаржені судові рішення - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц зроблено висновок про те, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.