Постанова
Іменем України
01 березня 2023 року
м. Київ
справа № 522/6708/20
провадження № 61-959св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ),
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2021 року у складі судді Свяченої Ю. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О.М., Заїкіна А. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним з моменту укладення посвідчений 22 липня 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хомою А. С. договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що їй на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2 за вказаною адресою. 22 липня 2015 року між нею і ОСОБА_2, яка є донькою її племінника ОСОБА_3, був укладений договір дарування спірної квартири. Вважає, що оспорюваний договір дарування насправді є договором довічного утримання, за яким відповідачка зобов`язалася її доглядати. Разом з цим з моменту укладення оскаржуваного договору ОСОБА_2 жодної допомоги їй не надає та на телефонні дзвінки не відповідає. Після укладення договору дарування вона продовжує мешкати у цій квартирі, іншого житла для проживання у неї немає. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 09 березня 2021 року позов задовольнив. Визнав недійсним з моменту укладення посвідчений 22 липня 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хомою А. С. договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки, укладаючи договір дарування, позивачка помилялася щодо фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, а саме: позивачка уклала договір дарування замість договору довічного утримання, який фактично бажала укласти. При цьому суд дійшов висновку, що позивачка не пропустила строк на звернення до суду з цим позовом, оскільки, укладаючи договір дарування, сприймала цей договір як договір довічного утримання та не могла передбачити наслідки його неналежного виконання відповідачкою.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Одеський апеляційний суд постановою від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2021 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивачка неправильно сприйняла предмет та інші умови угоди, що вплинуло на її волевиявлення. Враховуючи похилий вік позивачки, стан здоров`я та відсутність у неї іншого житла, апеляційний суд вважав доведеним, що мотивом укладення договору з боку позивачки було отримання матеріального забезпечення, уваги та пошани, а тому вона помилялася стосовно істотних умов і змісту договору дарування. Разом з цим апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не пропустила строк на звернення до суду з цим позовом, оскільки, укладаючи договір дарування від 22 липня 2015 року, позивачка сприймала його як договір довічного утримання і не могла передбачити наслідки неналежного його виконання відповідачем. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що в ОСОБА_1 право на звернення до суду за захистом своїх прав виникло з моменту, коли вона довідалась про порушення свого права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У січні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року і передати справу на новий розгляд за встановленою підсудністю для продовження розгляду.
Підставою касаційного оскарження вказувала на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 908/794/19, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16, від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13, від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15, від 30 березня 2021 року у справі № 650/1252/17, від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14.
Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновків судів попередніх інстанцій про доведеність позовних вимог, оскільки в матеріалах справи є докази, які підтверджують обізнаність ОСОБА_1 щодо предмета договору дарування; щодо своїх прав відповідно до законодавства, і вона була письмово попереджена про них та наслідки своїх дій, укладаючи договір. Разом з цим суди не дослідили природу "помилки" вчинення правочину та не дали правової оцінки факту роз`яснення нотаріусом прав дарувальника і не зазначили, які саме факти стали помилкою, обманом, насильством, зловмисною домовленістю представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, що стало підставою оспорювати договір дарування.
Також суди неправильно застосували норми матеріального права, які регулюють позовну давність у спірних правовідносинах, оскільки договір був укладений у 2015 році, а тому суди мали б урахувати норми статті 256 ЦК України та задовольнити клопотання відповідачки про застосування позовної давності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
26 квітня 2022 року справа № 522/6708/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на момент укладання оспорюваного договору їй було майже 79 років.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 21 травня 1993 року, виданим Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради.
22 липня 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, яка є донькою її племінника - ОСОБА_3, був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_3 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хомою А. С., зареєстрований у реєстрі за № 1345.
На момент вчинення оспорюваного правочину спірна квартира була та є єдиним житлом позивачки, що не заперечувала відповідачка.
Після укладення договору дарування не відбулася жодна дія, яка свідчила б про передання майна у власність обдарованому. Згідно з наданими суду квитанціями про оплату комунальних послуг витрати з утримання квартири АДРЕСА_2 з часу укладення договору дарування до звернення до суду несла тільки позивачка, особові рахунки сформовані на її ім`я.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції також був допитаний свідок ОСОБА_4, яка пояснила, що працює в магазині, який розташований в тому ж будинку, на АДРЕСА_4 . Знає позивачку близько чотирьох років. Два роки тому ОСОБА_1 розповідала їй про те, що вона подарувала квартиру відповідачці, яка є донькою її племінника. У свою чергу, вони зобов`язались допомагати позивачці, оскільки їй через похилий вік важко давати собі раду. Однак ніякої допомоги відповідачка не надає, на телефонні дзвінки не відповідає. Позивачка завжди мала нещасний вигляд, жалілась, що відповідачка нічим їй не допомагає, не приходить до неї. Позивачка сама приїжджала до відповідачки за допомогою, але ОСОБА_2 її не пускала у свій будинок.
Згідно з довідкою про доходи від 03 квітня 2020 року № 4839688717288813, виданою Центральним об`єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі в Одеській області, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком у розмірі 2 040,17 грн. Загальний розмір доходу за період з 01 квітня 2019 року до 31 березня 2020 року становить 24 916,38 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Одеський апеляційний суд ухвалою від 27 травня 2021 року поновив ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2021 року. Відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .
Разом з цим ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка ОСОБА_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12 червня 2021 року серії НОМЕР_1, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
В порушення статті 55 ЦПК України апеляційний суд не встановив коло спадкоємців ОСОБА_1, не вирішив питання про залучення правонаступника позивачки, не з`ясував його позицію щодо предмета спору та вимог апеляційної скарги, не роз`яснив наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій з огляду на склад учасників справи, тобто не вчинив визначених законом обов`язкових процесуальних дій, в разі смерті фізичної особи та її заміни правонаступником.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду на підставі пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. М. Русинчук М. Ю. Тітов