824/47/22 Про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України - 23.02.2023 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (проспект Повітрофлотський, 28, м. Київ) апеляційні скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року у складі судді Коцюрби О. П. та ухвалу (додаткове рішення) Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року у складі судді Коцюрби О. П. у справі за заявою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 грудня 2021 року у справі № 156/2021 за позовом BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 58 872,80 євро, у тому числі 58 278,84 євро заборгованості та 593,96 євро - три проценти річних та судових витрат,

Короткий зміст заяви

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 20 грудня 2021 року у справі № 156/2021 стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") на користь BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) 58 287,84 євро заборгованості, 847,84 євро - трьох процентів річних, нарахованих за період з 27 травня 2021 року до 19 листопада 2021 року, 4 218,45 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору; 3 000,00 євро на оплату послуг представників, а разом 66 345,13 євро, а також три проценти річних, що нараховуються на неоплачену суму заборгованості кожного дня починаючи з 20 листопада 2021 року, до моменту сплати заборгованості у повному обсязі за такою формулою: сума заборгованості х 3 % / на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення. Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення трьох процентів річних у сумі 402,35 євро у зв`язку з її необґрунтованістю з покладенням на позивача арбітражного збору в сумі 28,88 євро.

Не погодившись із таким рішенням, 26 травня 2022 року ДП "НАЕК "Енергоатом" подало заяву про скасування рішення МКАС при ТПП Українив порядку статті 454 ЦПК України.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, ДП "НАЕК "Енергоатом" посилалося на те, що спір стосується виконання контракту про публічні закупівлі, а тому не може бути переданий на розгляд міжнародного комерційного арбітражу. Крім того, рішення міжнародного арбітражного суду суперечить публічному порядку України, і його виконання загрожує безпеці й економіці країни у зв'язку з тим, що відповідач у справі є підприємством державного сектору економіки, що має стратегічне значення; позивач не надав документів для банку, через це оплата за контрактом не пройшла фінансовий моніторинг, також відповідач не несе відповідальності за порушення зобов'язань, оскільки воно сталося не з його вини.

У запереченнях на заяву представник BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) - адвокат Іваненко М. А. заперечував проти доводів заяви ДП "НАЕК "Енергоатом", посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, і просив суд у задоволенні заяви відмовити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Київський апеляційний суд ухвалою від 04 серпня 2022 року відмовив у задоволенні заяви ДП "НАЕК "Енергоатом" про скасування рішення МКАС при ТПП Українивід 20 грудня 2021 року у справі № 156/2021 за позовом BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення 58 872,80 євро, у тому числі 58 278,84 євро заборгованості та 593,96 євро - три проценти річних,і судових витрат.

Ухвала суду мотивована тим, що арбітражна угода, укладена між ДП "НАЕК "Енергоатом" і BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) у формі арбітражного застереження в розділі ІХ контракту від 25 вересня 2020 року № 53-129-01-20-02173, містить вказівку про передання до МКАС при ТПП України всіх спорів і розбіжностей, які можуть виникнути з цього контракту, що виключає необхідність конкретизації спорів, які належать до компетенції арбітражного суду.

Необґрунтованими суд вважав і посилання заявника на те, що спір стосується виконання контракту про публічні закупівлі, тому не може бути переданий на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, оскільки за своєю правовою природою спір, який переданий сторонами у цій справі на вирішення МКАС при ТПП України, є саме цивільно-правовим спором, тому що стосується виконання укладеного цивільно-правового договору, а не договору про закупівлі в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) .

Також суд дійшов висновку, що рішення міжнародного комерційного арбітражу не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне чи аморальне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства і є таким, що відповідає публічному порядку України. Водночас посилання заявника на те, що відповідач є підприємством державного сектору економіки, що має стратегічне значення, не може бути підставою для скасування арбітражного рішення та звільнення відповідача від обов`язку виконувати зобов`язання за договором. Необґрунтованими суд вважав і доводи заяви про те, що позивач не надав документів для банку, через що оплата за контрактом не пройшла фінансовий моніторинг, а також, що відповідач не несе відповідальності за порушення зобов`язань, оскільки воно сталося не з його вини, тому що такі доводи стосуються перегляду арбітражного рішення по суті спору, що відповідно до статті 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"не допускається.

Короткий зміст ухвали (додаткового рішення) суду першої інстанції

08 серпня 2022 року BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просила стягнути з ДП "НАЕК "Енергоатом" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 євро.

Київський апеляційний суд ухвалою (додатковим рішенням) від 01 вересня 2022 року заяву представника BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) задовольнив. Стягнув з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 євро.

Ухвала суду мотивована тим, що BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) документально підтверджено понесення під час розгляду справи у Київському апеляційному суді витрат на правничу допомогу, надану Адвокатським об`єднанням "Конвента Ліґал" на підставі договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2021 року № 2904/21, в розмірі 9 000,00 євро, який є співмірним із складністю справи, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також ціною позову. При цьому суд врахував, що копію заяви BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) про ухвалення додаткового судового рішення (з додатками) надіслано ДП "НАЕК "Енергоатом" 08 серпня 2022 року, яку воно отримало 09 серпня 2022 року, що підтверджується накладною про поштове відправлення № 03032714172509. Однак клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від боржника не надходило.

Короткий зміст апеляційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У вересні 2022 року ДП "НАЕК "Енергоатом" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким заяву ДП "НАЕК "Енергоатом" про скасування рішення МКАС при ТПП України від 20 грудня 2021 року у справі № 156/2021 задовольнити.

Апеляційна скарга на зазначену ухвалу мотивована неврахуванням судом того, що в арбітражній угоді немає застережень про можливість передання на розгляд міжнародного комерційного арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі.

Крім того, суд не надав належної правової оцінки доводам ДП "НАЕК "Енергоатом" про те, що рішення суперечить публічному порядку України, оскільки його виконання загрожує безпеці та економіці України; дозволяє всупереч вимогам, встановленим законом, проведення грошової операції без фінансового моніторингу, позбавляючи банк компетенції суб`єкта первинного фінансового моніторингу проводити перевірку/запитувати документ; за відсутності складу господарського правопорушення покладає відповідальність на відповідача. Таким чином, оскаржуване рішення не тільки не сприяє утвердженню законних прав та інтересів, а й прямо суперечить публічному порядку України.

У жовтні 2022 року ДП "НАЕК "Енергоатом" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу (додаткове рішення) Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) про стягнення витрат на професійну правову допомогу в розмірі 9 000,00 євро.

Апеляційна скарга на зазначену ухвалу мотивована тим, що при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд не врахував обставин, які стосуються необхідності та неминучості адвокатських витрат, з огляду на недоведеність стягувачем відсутності штатних юристів, які могли б здійснювати його представництво. Тобто стягувач скористався своїм правом на професійну правничу допомогу не через те, що він не мав спеціальних, професійних навичок (тобто неминучість настання або необхідність скористатися послугами адвоката), а у зв`язку з фінансовою можливістю, його бажанням, тому зазначені витрати мали бути покладені на стягувача, оскільки вони не були необхідними та неминучими у цій справі. Справа № 824/47/22 є доволі простою, адже стосувалася розгляду заяви про скасування рішення МКАС при ТПП України, і такою, що не потребує значних зусиль. До того ж вартість послуг не може становити розмір більший, ніж за розгляд такої справи по суті у МКАС при ТПП України, за наслідками якого стягнуто лише 3 000,00 євро із 7 500,00 євро, які просив стягнути позивач. Крім того, при стягненні витрат на правову допомогу суд не врахував фінансового стану стягувача.

У жовтні 2022 року BRV Tride s.r.o. подала відзив на апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року, у якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на те, що спір у цій справі є цивільно-правовим, оскільки виник із зобов`язань зі сплати за поставлений товар, а цивільно-правові спори можуть передаватись на вирішення арбітражу, про що свідчить як закон, так й усталена судова практика. Доводи боржника зводяться до досягнення перегляду арбітражного рішення по суті або до неправильного тлумачення концепції публічного порядку. Арбітражне рішення не ставить під загрозу основи функціонування держави, конституційний лад, не зобов`язує платити за щось аморальне тощо, а полягає у стягненні з боржника коштів за товар, який той прийняв, але не оплатив.

У жовтні 2022 року BRV Tride s.r.o. подала відзив на апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" на ухвалу (додаткове рішення) Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року, у якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на те, що право стягувача на правничу допомогу гарантоване Конституцією України (254к/96-ВР) і не може бути обмежене. Неминучість понесення витрат на правничу допомогу, як і наявність чи відсутність штатних юристів, не є ознакою, яка впливає на стягнення витрат на правничу допомогу. Під час розгляду справи по суті в арбітражному суді боржник не заперечував факт невиконання ним зобов`язання, його розмір, арбітрабельність спору та дійсність арбітражної угоди. Водночас у цій справі він використовує багато заперечень, на які стягувач змушений надавати аргументовану відповідь, що впливає на складність спору й обсяг робіт.

Також зазначило, шо стягувач намагався врегулювати спір 4 рази: до звернення в арбітраж, після отримання арбітражного рішення, під час розгляду справи у Київському апеляційному суді (двічі направлялись проєкти мирової угоди). Усі ці звернення боржник проігнорував, обравши варіант затягування справи, зловживання процесуальними правами, подання заяви про скасування рішення арбітражу, ігнорування судових засідань, подання клопотань про відкладення судового розгляду тощо. При цьому саме стягувач намагався зменшити боргове навантаження на боржника, пропонуючи врегулювати спір зі значними поступками, тоді як боржник вчиняв кроки, які, навпаки, лише призводять до збільшення заборгованості.

Крім того, посилалося на те, що за відсутності клопотання боржника про зменшення витрат на правничу допомогу суд не міг брати на себе ініціативу доведення тих чи інших обставин і зменшувати витрати на свій розсуд.

Рух справи в суді

Верховний Суд ухвалою від 23 вересня 2022 року відкрив апеляційне провадження у цій справі за апеляційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом" на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року, витребував справу № 824/47/22 з Київського апеляційного суду, надіслав учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на апеляційну скаргу та надав строк для його подання.

06 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 14 жовтня 2022 року поновив ДП "НАЕК "Енергоатом" строк на апеляційне оскарження ухвали (додаткового рішення) Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року, відкрив апеляційне провадження у цій справі за апеляційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом" на вказану ухвалу, надіслав учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на апеляційну скаргу та надав строк для його подання.

Верховний Суд ухвалою від 22 листопада 2022 року закінчив підготовчі дії за апеляційними скаргами ДП "НАЕК "Енергоатом" на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року та на ухвалу (додаткове рішення) Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року. Призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 грудня 2022 року з повідомленням учасників справи.

22 грудня2022 року у зв`язку з оголошеною тривогою та з метою забезпечення безпеки всіх учасників процесу у справі оголошено перерву до 19 січня 2023 року.

На підставі наказу Голови Верховного Суду від 16 січня 2023 № 140-к "Про відрядження ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя" та на підставі службових записок секретаря Другої судової палати розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року № 122/0/226-23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено колегію суддів.

Верховний Суд ухвалою від 31 счня2023 року прийняв справу до провадження в іншому складі та призначив судове засідання на 23 лютого 2023 року.

Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи

Представник ДП "НАЕК "Енергоатом" - Гвоздицький К. О. підтримав апеляційні скарги, просив їх задовольнити, врахувати клопотання про зменшення або відмову у відшкодуванні витрат стягувача на правову допомогу.

Представник BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) - Іваненко М. А. подав заяву про розгляд справи за відсутності представників стягувача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що між ДП "НАЕК "Енергоатом" і BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) 25 вересня 2020 року був укладений контракт № 53-129-01-20-02173, розділ ІХ якого містить вказівку про передання до МКАС при ТПП України всіх спорів і розбіжностей, які можуть виникнути з цього контракту.

07 липня 2021 року до МКАС при ТПП України надійшла позовна заява BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" (Україна) про стягнення 58 872,80 євро, у тому числі: 58 278,84 євро заборгованості, 593,96 євро - трьох процентів річних і, крім того, витрат із сплати арбітражного збору та витрат на правову допомогу.

Рішенням МКАС при ТПП України від 20 грудня 2021 року у справі № 156/2021 стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) 58 287,84 євро заборгованості, 847,84 євро - трьох процентів річних, нарахованих за період з 27 травня 2021 року до 19 листопада 2021 року, 4 218,45 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору; 3 000,00 євро на оплату послуг представників, разом 66 345,13 євро, а також три проценти річних, що нараховуються на неоплачену суму заборгованості кожного дня починаючи з 20 листопада 2021 року до моменту сплати заборгованості у повному обсязі за такою формулою: сума заборгованості х 3 % / на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення. Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення трьох процентів річних у сумі 402,35 євро у зв`язку з її необґрунтованістю з покладенням на позивача арбітражного збору в сумі 28,88 євро.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Стосовно доводів апеляційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року

Відповідно до частин другої та четвертої статті 454 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітраж - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки 1 і 2 до цього Закону).

Частиною першою статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" визначено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. У разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.

Частиною першою статті 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що оспорювання в суді арбітражного рішення може бути проведено тільки шляхом подання клопотання про скасування згідно з пунктами 2 та 3 цієї статті.

Відповідно до статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж" (4002-12) .

Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або суд визначить, що: відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; чи арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Результат аналізу статті 459 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення.

Рішення національного суду про скасування арбітражного рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", частиною другою статті 459 ЦПК України. Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу шляхом подання заяви про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачено в цьому Законі.

Таким чином, під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.

Як на підставу для скасування рішення МКАС при ТПП Українивід 20 грудня 2021 року у справі № 156/2021 за позовом BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення боргу заявник посилався, зокрема, на те, що спір, який розглянув арбітраж, не може бути предметом арбітражного розгляду за законом України, оскільки він виник при виконанні господарського договору, пов`язаного із задоволенням державних потреб.

У статті 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, передбачено, що юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті. Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж" (4002-12) не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Глава 3 розділу ІХ ЦПК України (1618-15) регулює питання щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, а главою 4 вказаного розділу врегульовано порядок здійснення провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів.

Таким чином, спір, що виник при виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, не може бути предметом розгляду третейського суду на території України, але може бути віднесений сторонами до компетенції міжнародного арбітражного суду.

У пункті 9.2 розділу ІХ контракту є застереження, за яким усі не врегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до МКАС при ТПП України відповідно до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.

Частина друга статті 22 ГПК України не містить заборони на укладання такого застереження.

Доводи апеляційної скарги про співвідношення спору, щодо аспекту цивільно-правового спору та змісту застереження, наведеного у пункті 9.2 розділу ІХ контракту, зводяться до власного тлумачення заявником умов договору та норм права з огляду на таке.

При розмежуванні цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами, якими в першому випадку є рівноправність сторін договору та їх статусу у таких відносинах, а в іншому - наявність в однієї із сторін договору публічних управлінських функцій.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Ці особливості випливають з мети Закону, якою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно із Законом України "Про публічні закупівлі" (922-19) публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю у сфері закупівель та громадського контролю, визначення загальних умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення закупівель та процедур торгів, переговорних процедур, звітності про результати проведення закупівлі тощо.

Отже, на відміну від спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої статті 22 ГПК України, які мають публічно-правові аспекти і які підлягають розгляду лише в порядку господарського судочинства, цивільно-правові аспекти таких спорів можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Застосований у законі термін "цивільно-правові аспекти спорів" за своїм значенням та переслідуваною законодавцем метою по суті є різновидом саме цивільно-правового спору, який у цьому випадку виник на стадії виконання стороною договірного обов'язку зі сплати коштів за надані послуги.

Правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання врегульовано главою 51 розділу 1 книги п'ятої ЦК України (435-15) .

За правовою природою спір, який переданий учасниками в цій справі на вирішення МКАС при ТПП України, є саме цивільно-правовим спором, оскільки стосується виконання укладеного цивільно-правового договору, а не виконання договору про закупівлі в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) .

З огляду на зазначене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що національним законодавством передбачена заборона передачі на розгляд міжнародного арбітражного суду спору, що виник при виконанні договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.

Доводи апеляційної скарги про те, що виконання рішення МКАС при ТПП України від 20 грудня 2021 року у справі № 156/2021 порушить публічний порядок України, оскільки з державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і національної безпеки держави, будуть стягнуті значні грошові кошти, що негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь у цілому, є неспроможними з огляду на таке.

Публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи, у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, забезпечення територіальної цілісності тощо. Застереження про порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них. Тобто правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують чинні в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч фундаментальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням такого рішення і може, у разі свавільного застосування, мати характер штучного нормативного бар'єру, який з точки зору міжнародного права є недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, а й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу.

Частиною першою статті 47 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов'язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Відповідно до частини другої статті 81 Закону України "Про міжнародне приватне право", частини другої статті 78 Закону України "Про виконавче провадження" в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

З огляду на зазначене рішенням МКАС при ТПП Українивід 20 грудня 2021 року було вирішено питання про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) грошових коштів у зв'язку з невиконанням умов контракту, підписаного та погодженого сторонами, який є чинним і не визнавався недійсним у судовому порядку, а отже, це рішення є обов'язковим для сторін.

Рішення міжнародного комерційного арбітражу не створює для боржника обов'язку сплатити за щось протизаконне чи аморальне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства.

Під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу повноваження національного суду є обмеженими (враховуючи, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), оскільки національний суд не може здійснювати перегляд рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися до його повної перевірки чи переоцінки.

Обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП Українивід 30 грудня 2021 року, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави Україна, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та щодо боржника як окремої юридичної особи і самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, не загрожує її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.

При цьому суд правильно відхилив посилання на те, що позивач не надав документів для банку, через що оплата за контрактом не пройшла фінансовий моніторинг, і що відповідач не несе відповідальності за порушення зобов'язань, оскільки воно сталося не з його вини, тому що такі доводи заявника стосуються перегляду арбітражного рішення по суті спору, що згідно зі статтею 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" не допускається.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками Київського апеляційного суду про те, що рішення МКАС при ТПП України від 20 грудня 2021 року у справі № 156/2021 за позовом BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення боргу не суперечить публічному порядку України, оскільки цим рішенням вирішено питання приватних господарських правовідносин, а обставини, встановлені цим рішенням, стосуються порядку виконання зобов'язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного між ними контракту.

Стосовно доводів апеляційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України (1618-15) передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), де зазначено, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Відповідно до статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша та третя статті 81 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд має право у своєму судовому рішенні вказувати про стягнення грошової суми в іноземній валюті, у якій і підлягає тоді його виконання (див., наприклад, постанови Великої Плати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та у справі № 464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц).

Ухвалюючи додаткове рішення, суд встановив, що BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) понесла витрати на правову допомогу, пов'язані з розглядом справи в Київському апеляційному суді, у розмірі 9 000,00 євро.

На підтвердження розміру таких витрат представник BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) надав суду договір про надання правової допомоги від 29 квітня 2021 року № 29/04/21, укладений між BRV Tride s.r.o. та адвокатським об'єднанням "Конвента Ліґал", копію додаткової угоди від 18 липня 2022 року № 7_2/appeal_2 до договору № 29/04/21, акт приймання-передачі/звіт про надані послуги в межах судової справи № 824/47/22 у Київському апеляційному суді щодо скасування рішення МКАС при ТПП України у справі № 156/2021, інвойс № 122/07/22 dd.18.07.2022 на суму 6 000,00 євро, платіжне доручення банку Tatra Bank від 29 липня 2022 року про оплату інвойсу № 122/07/22 dd.18.07.2022 на суму 6 000,00 євро, інвойс № 137/08/22 dd.05.08.2022 на суму 3 000,00 євро (том 2, а. с. 512), платіжне доручення банку Tatra Bank від 30 серпня 2022 року про оплату інвойсу № 137/08/22 dd.05.08.2022 на суму 3 000,00 євро.

У зв`язку з цим суд вважав, що вказані докази підтверджують факт того, що BRV Tride s.r.o. понесла витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 євро, з яких: 6 000,00 євро - вартість наданих послуг, що оплачується незалежно від результату розгляду справи, 2 000,00 євро - сплачується протягом 20 днів після прийняття судового рішення, а 1 000,00 євро - сума, що сплачується у разі постановлення ухвали на користь компанії BRV Tride s.r.o. ("гонорар успіху").

При цьому суд встановив, що ДП "НАЕК "Енергоатом" до апеляційного суду як суду першої інстанції не подавало клопотання про зменшення розміру судових витрат.

У зв`язку з цим суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги, з урахуванням не подання ДП "НАЕК "Енергоатом" клопотання про зменшення розміру судових витрат, висновків суду не спростовують, адже за таких обставин у суду не було підстав для самостійного вирішення питання про зменшення цих витрат.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Аргументи апеляційних скарг з урахуванням змісту оскаржуваних ухвал не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали - без змін.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

У відзиві на апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року BRV Tride s.r.o. заявила про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 євро.

На підтвердження розміру витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, представник BRV Tride s.r.o. (Словацька Республіка) надав суду: додаткову угоду від 03 жовтня 2022 року № 7_3/appeal_3 до договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2021 року № 29/04/21, укладеного між компанією BRV Tride s.r.o. та адвокатським об'єднанням "Конвента Ліґал", інвойс від 04 жовтня 2022 року № 122_3/10/22 про сплату 3 000,00 євро; міжнародне платіжне доручення про оплату від 13 жовтня 2022 року № 122_3/10/22; акт приймання-передачі/звіт про надані послуги від 11 листопада 2022 року; докази направлення цих документів боржнику.

У грудні 2022 року ДП "НАЕК "Енергоатом" подало клопотання про відмову у покладенні на боржника витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 євро. Клопотання обґрунтувало тим, що заявник не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Також зазначило, що витрати у розмірі 3 000,00 євро не співмірні зі складністю справи з огляду на те, що у цій справі розглядаються лише процесуальні питання щодо виконання рішення, при цьому стягувач вже заявив 9 000,00 євро витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, додаткові витрати у 3 000,00 євро зважаючи на те, що справа розглядається в апеляційній інстанції, і її обставини добре відомі учасникам і суду, а обсяг робіт, виконаних представником стягувача, є незначним з огляду на суму заявлених вимог, є необґрунтованими.

У справі "East/West Alliance Limited проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у додаткові постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тому, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.