757/36133/18-ц Про захист прав споживачів - 17.02.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Баранікової Марини Михайлівни та касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) з позовом про захист прав споживачів.

Позовну заяву ОСОБА_2 мотивував тим, що між ним та банком укладені договори банківського вкладу, на виконання умов яких позивач вніс на депозитні рахунки грошові кошти в доларах США в сумах, зазначених у договорах, а відповідач зобов`язався виплатити йому суми вкладів та проценти за ними на умовах та в порядку, встановлених договорами.

Керуючись пунктом 9 договорів банківських вкладів, 18 травня 2018 року позивач звернувся до банку із заявою, в якій повідомив про розірвання договорів № SAMDN25000728480366 від 06 вересня 2012 року, № SAMDN25000733626604 від 06 березня 2013 року, № SAMDN25000736979434 від 07 серпня 2013 року, № SAMDN25000736979511 від 07 серпня 2013 року, № SAMDN25000737278936 від 27 серпня 2013 року, а також просив повернути суми вкладів та виплатити проценти.

Позивач вказував, що з 22 травня 2018 року зазначені договори вважаються розірваними, тому відповідач повинен був виплатити суми вкладів із нарахованими процентами.

06 липня 2018 року позивач звернувся до банку із заявою, в якій повідомив банк про розірвання договорів банківського вкладу (депозиту), на підставі яких банком відкриті позивачу депозитні рахунки № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, на які позивачем були внесені суми вкладів у доларах США, а також просив повернути суми вкладів та виплатити проценти.

З 10 липня 2018 року зазначені договори вважаються розірваними и відповідача повинен був виплатити суми вкладів із нарахованими процентами.

Банк вклади не повернув.

ОСОБА_2 просив суд:

- стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договорами банківського вкладу № SAMDN25000728480366 від 06 вересня 2012 року, № SAMDN25000733626604 від 06 березня 2013 року, № SAMDN25000736979434 від 07 серпня 2013 року, № SAMDN25000736979511 від 07 серпня 2013 року, № SAMDN25000737278936 від 27 серпня 2013 року, а також за договорами, на підставі яких були внесені вклади на рахунки № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, у загальному розмірі 436 163,23 доларів США, що станом на 10 липня 2018 року становить 11 444 923,16 грн, з яких сума вкладів - 296 767,21 доларів США, сума процентів - 139 396,02 доларів США;

- стягнути з відповідача на його користь три проценти річних, нарахованих на заборгованість за договорами банківського вкладу, у розмірі 19 757,76 грн,

- стягнути з відповідача на його користь пеню, нараховану на заборгованість за договорами банківського вкладу, в розмірі 19 757,76 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року, ухваленим у складі судді Ільєвої Т.Г., позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами банківського вкладу № SAMDN25000728480366 від 06 вересня 2012 року, № SAMDN25000733626604 від 06 березня 2013 року, № SAMDN25000736979434 від 07 серпня 2013 року, № SAMDN25000736979511 від 07 серпня 2013 року, № SAMDN25000737278936 від 27 серпня 2013, а також за договорами, на підставі яких були внесені вклади на рахунки № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, в загальному розмірі 436 163,23 доларів США, що станом на 10 липня 2018 року становить 11 444 923,16 грн, з яких сума вкладів - 296 767,21 доларів США, сума процентів - 139 396,02 доларів США.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 три проценти річних, нарахованих на заборгованість за договорами банківського вкладу, в розмірі 19 757,76 грн.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пеню, нараховану на заборгованість за договорами банківського вкладу, у розмірі 19 757,76 грн.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь Держави України судовий збір у розмірі 9 605,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок, що між сторонами укладені договори банківського вкладу, оскільки підтверджений факт внесення позивачем грошових сум на вкладні (депозитні) рахунки, а також дотримані вимоги, передбачені законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів, враховуючи, що доказів, які б могли це спростувати, відповідачем суду не надано.

Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року (провадження № 61-16688св20) касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вказав, що суд апеляційної інстанції належним чином не з`ясував обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки копіям довідок ПАТ КБ "ПриватБанк" від 01 жовтня 2013 року № 907386 та від 03 лютого 2014 року № 1189408, належним чином не мотивував відхилення доводів апеляційної скарги та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково і стягнуто на його користь із ПАТ КБ "ПриватБанк"- 49 999,99 доларів США депозитного вкладу, 20 333,75 доларів США процентів за депозитним договором № SAMDN25000728480366 від 06 вересня 2012 року, та трьох процентів річних у сумі 7 281,07 грн, на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто із ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь держави 1 421,05 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 12 083,57 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом та 16 111,43 грн судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов у частині стягнення депозитного вкладу, суд апеляційної інстанції визнав доведеність позивачем договірних відносин з відповідачем, які виникли на підставі договору № SAMDN25000728480366 від 06 вересня 2012 року (Вклад "Стандарт на 12 мес.").

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що 18 травня 2018 року банк отримав від позивача вимогу про розірвання депозитного договору, врахував положення договору у частині порядку його розірвання за заявою будь-якої сторони, та встановив дату, з якої цей договір депозиту розірвано - з 23 травня 2018 року.

Враховуючи, що факт укладення договору банківського вкладу № SAMDN25000728480366 та внесення позивачем коштів підтверджено належними допустимими та достатніми доказами у справі, згідно з вимогами статей 77- 80 ЦПК України, а банком не надано будь-яких доказів на підтвердження повернення депозитних грошей і грошові кошти за договором банківського вкладу позивачу на його вимогу не виплачені, суд дійшов висновку про стягнення 49 999,99 доларів США з відповідача на користь позивача у примусовому порядку.

Задовольняючи позов у частині стягнення процентів, нарахованих за умовами договору банківського вкладу № SAMDN25000728480366, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач був зобов`язаний здійснювати нарахування процентів за ставкою 8,0 процентів річних, яка діяла у період з 07 вересня 2012 року до 21 травня 2018 року, тобто згідно умов договору, визначених банком процентних ставок, дійсних на момент щорічної пролонгації та в межах періоду заявлених позивачем позовних вимог. Визначаючи остаточну суму процентів, належних до стягнення, суд апеляційної інстанції врахував фактичні виплати, здійснені банком за цим депозитом, та визначив остаточну суму до стягнення.

Частково задовольняючи позов у частині стягнення трьох процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, нарахованих за неналежне виконання умов договору банківського вкладу № SAMDN25000728480366, суд апеляційної інстанції врахував, що депозитний договір розірвано з 23 травня 2018 року, строк виконання зобов`язань банком настав 24 травня 2018 року, тому саме з останньої дати має відбуватися розрахунок та визначив розмір суми, яка підлягає стягненню, визначивши її у гривневому еквіваленті, як просив позивач.

Відмовляючи у стягненні пені у розмірі трьох відсотків за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", суд апеляційної інстанції виходив з того, що депозитний договір № SAMDN25000728480366 від 06 вересня 2012 року розірваний з 23 травня 2018 року, тому дійшов висновку про те, що оскільки між позивачем та банком припинено правовідносини з договору банківського вкладу, то частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не розповсюджується на спірні правовідносини.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення депозитних вкладів за іншими договорами банківського вкладу, суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1 не довів факти укладення інших депозитних договорів та внесення за ними депозитних коштів, зокрема: № SAMDN25000733626604 від 06 березня 2013 року (Вклад "Стандарт на 12 мес."), сума вкладу - 12 075,74 доларів США; № SAMDN25000736979434 від 07 серпня 2013 року (Вклад "Стандарт на 12 мес."), сума вкладу - 50 000,00 доларів США; № SAMDN25000736979511 від 07 серпня 2013 року (Вклад "Стандарт на 12 мес."), сума вкладу - 12 728,65 доларів США; № SAMDN25000737278936 від 27 серпня 2013 року (Вклад "Стандарт на 12 мес."), сума вкладу - 40 004,07 доларів США, оскільки суду не надано і судом не встановлено будь-яких об`єктивних доказів підтверджуючих доводи ОСОБА_1, що на виконання умов наведених договорів позивач вніс на депозитні рахунки ПАТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти в доларах США в сумах, зазначених у таких договорах.

Не надано до суду і доказів внесення позивачем ОСОБА_1 на депозитні рахунки у ПАТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 грошових коштів в доларах США.

При цьому суд апеляційної інстанції надав оцінку доказам, наявним у матеріалах справи та вказав, що посилання позивача на наявні у справі копії заяв: заява № SAMDN25000732716808 на оформлення вкладу "Стандарт на 12 міс." від 04 лютого 2013 року - 49 999,00 дол. США; заява № SAMDN25000733516581 на оформлення вкладу "Стандарт на 12 міс." від 04 березня 2013 року - 49 999,99 дол. США; заява № SAMDN25000733516798 на оформлення вкладу "Стандарт на 12 міс." від 04 березня 2013 року - 31 959,77 дол. США не свідчать про внесення позивачем на депозитні рахунки банку вищевказаних грошей і не можуть бути віднесені до фінансових документів, якими мав би підтверджуватись факт виконання фінансових зобов`язань вкладника за депозитним договором.

Надані позивачем на підтвердження укладення депозитних договорів копії довідок ПАТ КБ "ПриватБанк" від 01 жовтня 2013 року № 907386 та від 03 лютого 2014 року № 1189408 не є належними доказами внесення позивачем коштів на депозитний рахунок банку, оскільки зазначені довідки не містять належної інформації щодо номерів рахунків та не містять підпису відповідальної особи банку.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

19 березня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Баранікова М. М. засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року (надійшла до суду 05 квітня 2022 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

03 травня 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" засобами електронного зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року, у якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову

у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У травні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду відзив, в якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Баранікова М. М. подала до Верховного Суду відзив, в якому частково погоджується з доводами касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк", просить постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року скасувати, як таку, що постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

07 квітня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано справу із Печерського районного суду міста Києва.

13 травня 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано надати докази поважності пропуску строку подачі касаційної скарги. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

30 травня 2022 року ухвалою Верховного Суду поновлено АТ КБ "ПриватБанк" строк на касаційне провадження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк".

У червні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 201/11810/15-ц (провадження № 61-3932св18), від 24 грудня 2020 року у справі № 754/7091/17 (провадження № 61-6835св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 757/20962/18-ц (провадження № 61-8015св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку зібраним доказам, зокрема довідкам банку, виданим на підтвердження внесення коштів за депозитними договорами. Вважає, що ці довідки банк оформив у відповідності до діючої на час їх видачі інструкції.

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Крім того, заявник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував доводи банку про те, що внаслідок укладення 17 листопада 2017 року договору про переведення боргу за депозитними договорами між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" та ПАТ КБ "ПриватБанк", банк не несе будь-яких зобов`язань за таким договором банківського вкладу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладені наступні договори банківського вкладу (депозиту):

1) договір № SAMDN25000728480366 від 06 вересня 2012 року (Вклад "Стандарт на 12 мес."), сума вкладу 49 999,99 дол. США, рахунок для зарахування вкладу № 26352614366836, рахунок для зарахування процентів № 26359621140101, ставка - 8% річних, строк 366 днів по 06 вересня 2013 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць;

2) договір № SAMDN25000733626604 від 06 березня 2013 року (Вклад "Стандарт на 12 мес."), сума вкладу 12 075,74 дол. США, рахунок для зарахування вкладу № 26355618635883, рахунок для зарахування процентів № 26356614252281, ставка - 9,75% річних, строк 365 днів по 06 березня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць;

3) договір № SAMDN25000736979434 від 07 серпня 2013 року (Вклад "Стандарт на 12 мес."), сума вкладу 50 000,00 дол. США, рахунок для зарахування вкладу № 26356621294908, рахунок для зарахування процентів № 26356621294908, ставка - 8,5% річних, строк 366 днів по 07 серпня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць;

4) договір № SAMDN25000736979511 від 07 серпня 2013 року (Вклад "Стандарт на 12 мес."), сума вкладу 12 728,65 дол. США, рахунок для зарахування вкладу № 26356621295413, рахунок для зарахування процентів № 26356621295413, ставка - 8,5% річних, строк 366 днів по 07 серпня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць;

5) договір № SAMDN25000737278936 від 27 серпня 2013 року (Вклад "Стандарт на 12 мес."), сума вкладу 40 004,07 дол. США, рахунок для зарахування вкладу № 26357621496396, рахунок для зарахування процентів № 26357621496396, ставка - 8% річних, строк 366 днів по 27 серпня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць.

На виконання умов наведених договорів позивач вніс на депозитні рахунки ПАТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти в доларах США у сумах, зазначених у таких договорах, а ПАТ КБ "ПриватБанк" зобов`язалося виплатити позивачеві суми вкладів та процентів за ними на умовах та у порядку, встановлених договорами.

На підтвердження укладення цих договорів та внесення грошових коштів на відповідні рахунки позивач посилався на вищевказані договори банківського вкладу (депозиту) між позивачем та ПАТ КБ "ПриватБанк" та довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" від 03 лютого 2014 року № 1189408 (станом на 03 лютого 2014 року) та від 01 жовтня 2013 року № 907386 (станом на 01 жовтня 2013 року) про залишки на вкладних валютних рахунках.

Крім того, між позивачем та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладені договори банківського вкладу (депозиту), за умовами яких позивач вніс на депозитні рахунки у ПАТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 грошові кошти в доларах США, а ПАТ КБ "ПриватБанк" зобов`язалося виплатити позивачеві суми вкладів та нараховані проценти.

Згідно заяв на оформлення складу "Стандарт на 12 місяців" позивачем було внесено грошові кошти:

- заява № SAMDN25000732716808 на оформлення вкладу "Стандарт на 12 міс." від 04 лютого 2013 року - 49 999,00 дол. США;

- заява № SAMDN25000733516581 на оформлення вкладу "Стандарт на 12 міс." від 04 березня 2013 року - 49 999,99 дол. США;

- заява № SAMDN25000733516798 на оформлення вкладу "Стандарт на 12 міс." від 04 березня 2013 року - 31 959,77 дол. США.

Згідно з довідкою ПАТ КБ "ПриватБанк" від 03 лютого 2014 року № 1189408, станом на 03 лютого 2014 року на наведених рахунках у позивача були наявні наступні суми грошових коштів:

- депозитний рахунок № НОМЕР_1 - 50 423,65 дол. США;

- депозитний рахунок № НОМЕР_2 - 52 043,48 дол. США;

- депозитний рахунок № НОМЕР_3 - 33 265,96 дол. США.

Керуючись пунктом 9 наведених вище договорів, 18 травня 2018 року позивач звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою, в якій повідомив банк про розірвання договорів банківського вкладу (депозиту), зокрема, договорів № SAMDN25000728480366 від 06 вересня 2012 року, № SAMDN25000733626604 від 06 березня 2013 року, № SAMDN25000736979434 від 07 серпня 2013 року, № SAMDN25000736979511 від 07 серпня 2013 року, а також просив повернути суми вкладів за наведеними договорами у відповідній іноземній валюті та виплатити проценти, нараховані на такі суми вкладів від дня, наступного за днем надходження сум вкладів у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові, шляхом видачі позивачу грошових коштів у касі банку або шляхом перерахування таких коштів на його рахунок № НОМЕР_4 в АТ ОТП Банк, МФО 300528.

Того ж дня, 18 травня 2018 року позивач звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із листом, в якому просив надати виписки по вищевказаним договорам за період з дати укладання і по теперішній час.

06 липня 2018 року позивач звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою, в якій повідомив банк про розірвання договорів банківського вкладу (депозиту), на підставі яких ПАТ КБ "ПриватБанк" були відкриті позивачеві депозитні рахунки № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, на які позивачем були внесені суми вкладів у доларах США, а також просив повернути суми наведених вкладів у відповідній іноземній валюті та виплатити проценти, нараховані на такі суми вкладів від дня, наступного за днем надходження сум вкладів у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові, шляхом видачі позивачу грошових коштів в касі банку або шляхом перерахування таких коштів на його рахунок № НОМЕР_4 в АТ ОТП Банк, МФО 300528.

Також 06 липня 2018 року позивач звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із листом, в якому просив надати засвідчені банком копії договорів банківського вкладу (депозиту), на підставі яких ПАТ КБ "ПриватБанк" були відкриті позивачеві депозитні рахунки № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, а також надати виписки по таким рахункам за період з дати укладання депозитних договорів по теперішній час.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою (пункт 2 статті 208 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частині першій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною першою статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Положення статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (z1172-03) (далі - Інструкція № 492) банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.

Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет. Банк зобов`язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції № 492).

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції № 492).

Відповідно до глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, в тому числі належать: квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями (п.1.1). Касові документи, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, мають містити такі обов`язкові реквізити: ідентифікатор банку (філії, відділення) або інші реквізити, за допомогою яких є можливість його ідентифікувати; номер платіжного пристрою; дату та час здійснення операції; суму та валюту операції; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу, які передбачені правилами безпеки платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; суму комісійної винагороди.

Згідно з пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) (далі - Положення № 516) залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, за змістом наведених норм, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Зазначена правова позиція про доведеність факту укладення договору банківського вкладу належними доказами відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом України у постановах від 24 травня 2017 року у справі № 201/14226/14-ц (провадження № 6-1692цс16) та від 16 листопада 2016 року у справі № 759/332/15-ц (провадження № 6-1286цс16), які підтримав Верховний Суд у постановах, зокрема, від 15 вересня 2021 року у справі № 757/14655/19 (провадження № 61-15273св20), від 23 листопада 2021 року у справі № 334/2750/20 (провадження № 61-9482св21).

Частинами третьою та четвертою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем договірних відносин з відповідачем, які виникли на підставі спірних договорів № SAMDN25000733626604 від 06 березня 2013 року; № SAMDN25000736979434 від 07 серпня 2013 року; № SAMDN25000736979511 від 07 серпня 2013 року; № SAMDN25000737278936 від 27 серпня 2013 року, а саме, що на виконання умов наведених договорів позивач вніс на депозитні рахунки, відкриті у ПАТ КБ "ПриватБанк", грошові кошти в доларах США в сумах, зазначених у цих договорах. Як і не надав суду доказів внесення на депозитні рахунки у ПАТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 грошових коштів в доларах США.

При цьому суд апеляційної інстанції, на виконання вимог частин першої статті 417 ЦПК України, виконав вказівку суду касаційної інстанції та, надавши оцінку доказам, наданим позивачем, а саме: копіям довідок ПАТ КБ "ПриватБанк" від 01 жовтня 2013 року № 907386 та від 03 лютого 2014 року № 1189408, дійшов обґрунтованого висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження внесення на депозитні рахунки коштів, у розмірах та валюті, визначеній депозитними договорами № SAMDN25000733626604, № SAMDN25000736979511,№ SAMDN25000736979434, № SAMDN25000737278936, не відповідають вимогам, встановленим підпунктом 1.1 глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року, пунктом 1.4. Положення № 516.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків суду апеляційної інстанції в указаній частині не спростовують, зводяться до незгоди з встановленими фактичними обставинами справи щодо внесення позивачем на депозитні рахунки грошових коштів.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 не оспорює розміру стягнених на його користь процентів, 3% річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, та відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені, яка нараховується внаслідок порушення зобов`язань.

Доводи касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" про те, що банк є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року банк уклав договір з ТОВ ФК "Фінілон", відповідно до якого товариство стало боржником за спірними договорами банківських вкладів, є безпідставними з огляду на положення статті 513, 520, 521 ЦК України.

З огляду на те, що договори між АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 укладено у письмовій формі, він містить умови про їх двостороннє волевиявлення, передбачені статтею 205 ЦК України положення про мовчазну згоду не можуть бути застосовні до правовідносин сторін у цій справі. Таким чином, банк не довів, що такий договір було укладено зі згоди вкладника ОСОБА_1, що було процесуальним обов`язком відповідача відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування положення частини першої статті 520, частини другої статті 654, частини другої статті 1059 ЦК України викладено у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 757/61159/19-ц (провадження № 61-14467св20), від 22 вересня 2021 року у справі № 757/64382/17 (провадження № 61-9229св21), від 02 листопада 2021 року № 757/45304/19ц (провадження № 61-3221св21), на які правильно посилався суд апеляційної інстанції, підстав для відступу від них колегія суддів не вбачає.

Отже, суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 89, частини першої статті 417 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані, та не суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах, що зазначені ОСОБА_2 у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_2 не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.