824/55/22 Про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України - 16.02.2023 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року у складі судді Яворського М. А. в справі за заявою Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого 2022 року у справі за позовом Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) про стягнення 131 303,33 Євро, у тому числі 127 319,40 Євро основного боргу за поставлену продукцію, 3 983,93 Євро - 3 % річних, нарахованих за порушення виконання грошового зобов`язання, а також відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1 300,00 Євро та витрат зі сплати арбітражного збору,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У червні 2022 року Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) звернувся до Київського апеляційного суду, як суду першої інстанції, із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого

2022 року у справі за позовом Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) про стягнення 131 303,33 Євро, у тому числі 127 319,40 Євро основного боргу за поставлену продукцію, 3 983,93 Євро - 3 % річних, нарахованих за порушення виконання грошового зобов`язання, а також відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1 300,00 Євро та витрат зі сплати арбітражного збору.

Заява обґрунтована тим, що 09 квітня 2020 року між Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) було укладено договір поставки продукції № 134(2)20 ЕС (від 29 квітня 2020 року №53-121-01-20-09324).

Заявник вказував, що відповідно до пункту 10.3 зазначеного договору сторони передбачили арбітражне застереження, що по суті є арбітражною угодою, укладеною сторонами в письмовій формі з дотриманням вимог статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та пункту 1 статті 2 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

У зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань за договором, зокрема, нездійснення оплати поставленого товару, стягувач Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України) з позовом про стягнення заборгованості.

15 лютого 2022 року Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України у складі одноособового арбітра Галини Балюк у

м. Києві, Україна, постановив рішення у справі № 234/2021, в яке рішенням

від 16 травня 2022 року внесено виправлення й викладено резолютивну частину наступним чином:

"Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Universal Baltic Group OU

127 319,40 Євро основного боргу за поставлену продукцію, 3 983,93 Євро - 3 % річних, нарахованих за порушення грошового зобов`язання, 1 300,00 Євро на відшкодування витрат на правову допомогу та 5 334,53 Євро на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 137 937,86 Євро".

Вказано, що рішення вступило в силу з дати його винесення.

Заявник вказував, що станом на день звернення із даною заявою до суду, боржник добровільно не виконав рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого

2022 року (з урахуванням рішенням від 16 травня 2022 року про внесення виправлень), яке набрало законної сили та є обов`язковим з дати його винесення.

Враховуючи наведене, представник Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) - Муляр Є. Г. просила:

- визнати і надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у складі одноособового арбітра Галини Балюк від 15 лютого 2022 року у справі

- видати виконавчий лист про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ідентифікаційний код: 24584661; місцезнаходження: Україна, 01032, м. Київ,

вул. Назарівська, будинок 3) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 71503, Запорізька область,

м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код 19355964) на користь Universal Baltic Group OU (Punane str. 56, Lasnamae district, 13619 Tallinn, Harju County, Estonia;Registration number 14481718) 127 319,40 Євро основного боргу за поставлену продукцію, 3 983,93 Євро - 3 % річних, нарахованих за порушення виконання грошового зобов`язання, 1 300,00 Євро на відшкодування витрат на правову допомогу та 5 334,53 Євро на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 137 937,86 Євро;

- стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) судовий збір у сумі 1 240,50 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року призначено заяву до розгляду у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року заяву Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка), подану представником Муляр Є. Г., задоволено.

Визнано і надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого

2022 року у справі № 234/2021 про стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Universal Baltic Group OU

127 319,40 Євро основного боргу за поставлену продукцію, 3 983,93 Євро -

3 % річних, нарахованих за порушення виконання грошового зобов`язання,

1 300,00 Євро на відшкодування витрат на правову допомогу та 5 334,53 Євро на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 137 937,86 Євро.

Стягнуто з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) на користь Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 240,50 грн.

Видано виконавчий лист на ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енеоргоатом" (Україна) на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого

2022 року у справі № 234/2021.

Ухвала суду мотивована відсутністю, визначених статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та статтею 478 ЦПК України, підстав для відмови в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу. Арбітражна угода не визнана недійсною, боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд, рішення не суперечить арбітражній угоді, склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами, рішення вже стало обов`язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не зупинено судом. Суд першої інстанції відхилив посилання боржника на те, що спір, з огляду на його предмет, не міг бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання та виконання його рішення суперечить публічному порядку України.

Аргументи учасників справи

Аргументи заявника

Не погоджуючись із ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня

2022 року, ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енеоргоатом", в інтересах якої дії Адвокатське об?єднання "Юридична фірма "Копусь і Муляр", 26 жовтня

2022 року через засоби електронного зв?язку (електрона пошта) подало для розгляду в апеляційному порядку до Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року і постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого 2022 року у справі за позовом Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) про стягнення 131 303,33 Євро, у тому числі 127 319,40 Євро основного боргу за поставлену продукцію, 3 983,93 Євро - 3 % річних, нарахованих за порушення виконання грошового зобов`язання, а також відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1 300,00 Євро та витрат зі сплати арбітражного збору відмовити. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

На обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що станом на дату подання апеляційної скарги, в Україні введений і продовжений строк дії воєнного стану. Енергодарська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності та органи управління боржника (ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"), з 04 березня 2022 року перебуває у тимчасовій окупації.

Ухвалюючи судове рішення, Київський апеляційний суд, як суд першої інстанції, не застосував норми "Нью-Йорської конвенції про визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (Cоnvention on the Recognitionand Enforcemento Forign Arbitral Awards") від 10 червня 1958 року, яка набрала чинності для України 10 січня 1061 року та в розумінні норм статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України та є пріоритетною та має вищу юридичну силу щодо національного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини.

При розгляді заяви, апеляційний суд, як суд першої інстанції, не перевірив дотримання публічного порядку, не застосував норми підпункту "b" частини 2 статті 5 Нью-Йоркської конвенції та неправильно застосував норми маркеру 2 пункту 2 частини 1 статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"; не зважив на те, що положення Нью-Йоркської конвенції та Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" (4002-12) не пов`язують відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення МКАС із моментом чи періодом укладення арбітражної угоди та доповнень до неї, оскільки положення вищевказаних Конвенції та Закону передбачають однією із підстав відмови саме "порушення публічного порядку"; не врахував, що станом на 26 вересня 2022 року (зокрема), і станом на теперішній час (взагалі), відсутні відповідні нормативно-правові акти України або рішення Національного банку України, за якими дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій (в тому числі і проведення фінансової операції з купівлі валюти) за зовнішньоекономічними договорами, що передбачають поставку в Україну продукції виробництва російської федерації з території російської федерації та оплату продукції, країною походження якої є рф.

Для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 2187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" установлений мораторій (заборона) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань.

Як станом на 26 вересня 2022 року (дату прийняття судом першої інстанції судового рішення), так і станом на теперішній час, зважаючи на воєнний стан, в Україні діяли і діють норми чинного законодавства, направлені на запобігання порушенню інтересів суспільства та держави, завданню майнових втрат, у тому числі незаконними і безпідставними виплатами, що можуть призвести до виведення заявником свого капіталу за межі України, що буде несумісним із застосованими до нього санкцією, якою є зупинення видаткових фінансових операцій за зовнішньоекономічними договорами, що передбачають поставку в Україну продукції виробництва російської федерації, та які є складовою публічного порядку України.

Відповідно, питання про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 26 вересня 2022 року у справі № 234/2021 (у тому числі щодо оплати продукції, країною походження якої є російська федерація) може бути вирішене після прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором та скасування мораторію (заборони), установленого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації".

Аргументи інших учасників справи

13 грудня 2022 року представник Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) - адвокат Муляр Є. Г. засобами електронного зв?язку (електронна пошта) подав до Верховного Суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року - без змін, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду, як суду першої інстанції та рух матеріалів справи

26 жовтня 2022 року апеляційна скарга надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року в справі за заявою Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого

2022 року у справі за позовом Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) про стягнення 131 303,33 Євро, у тому числі 127 319,40 Євро основного боргу за поставлену продукцію, 3 983,93 Євро - 3 % річних, нарахованих за порушення виконання грошового зобов`язання, а також відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1 300,00 Євро та витрат зі сплати арбітражного збору.

Витребувано із Київського апеляційного суду цивільну справу № 824/55/22 за заявою Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого 2022 року у справі за позовом Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) про стягнення

131 303,33 Євро, у тому числі 127 319,40 Євро основного боргу за поставлену продукцію, 3 983,93 Євро - 3 % річних, нарахованих за порушення виконання грошового зобов`язання, а також відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1 300,00 Євро та витрат зі сплати арбітражного збору.

У задоволенні клопотання ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про зупинення дії ухвали Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року відмовлено.

29 грудня 2022 року матеріали справи № 824/55/22 за заявою Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого 2022 року у справі за позовом Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) про стягнення

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи

07 лютого 2023 року через підсистему "Електронний суд" ДП "НАЕК "Енергоатом" в порядку самопредставництва подало клопотання, у якому просить визнати причину неявки представника відповідача у судове засідання поважною. Розглянути справу № 824/55/22 без участі представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Представники Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) - адвокат

Хомин О. М. та адвокат Копусь А. А. заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на скаргу.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, аргументи сторін у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

За правилами частини четвертої та п?ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 09 квітня 2020 року між Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) (Постачальник) та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі заступника генерального директора з забезпечення виробництва відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) (Покупець) було укладено Договір поставки продукції

№ 134(2)20 ЕС (від 29 квітня 2020 року № 53-121-01-20-09324), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію: найменування продукції - прокладка нікелева (nickel gasket) 1156.17.00.002; виробництва ТОВ "Танаіс" м. Волгодонськ, Росія; УКТ ЗЕД -

7508 90 00 00; кількість - 180 шт.; ціна (Євро) без ПДВ - 707,33; сума (Євро) без ПДВ - 127 319,40. Усього сума - 127 319,40 Євро (а. с. 40-46).

Відповідно до пункту 3.1. та пункту 3.2. договору вартість продукції за

договором - 127 319,40 Євро. Вартість продукції базується на умовах поставки, зазначених у пункті 4.1 договору і включає в себе витрати на виготовлення, упаковку, транспортування, оформлення товарно-супровідних та інших документів.

Оплата за поставлену продукцію здійснюється у Євро протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції покупцю, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 3.3. договору).

Відповідно до положень пункту 3.4. договору, усі видатки, пов`язані з проведенням платежів на території постачальника несе постачальник. Усі видатки, пов`язання з проведенням платежів на території покупця несе покупець.

Відповідно до положень розділу 7 договору поставки продукції № 134(2)20 ЕС, у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язання за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідного до чинного законодавства України.

Відповідно до положень розділу 10 договору поставки продукції № 134(2)20 ЕС, всі спори, які можуть виникнути з даного договору або з приводу договору, сторони можуть вирішити шляхом переговорів. Досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов`язковим. Якщо сторони не дійдуть згоди при розгляді виниклого спору, спір передається на вирішення у Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України за затвердженим регламентом, кількість суддів - 1, при розгляді спору буде застосовуватись матеріальне право України, мова судочинства - українська.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладення (пункт 12.1. договору).

Також між Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) (постачальник) та

ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі заступника генерального директора з забезпечення виробництва відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) (покупець) було укладено додаткову угоду № 1 від 21 квітня 2021 року до договору поставки продукції № 134(2)20 ЕС (від 29 квітня 2020 року

№ 53-121-01-20-09324), відповідно до якої пункт 12.1. договору поставки продукції № 134(2)20 ЕС (від 29 квітня 2020 року № 53-121-01-20-09324) викладено у наступній редакції: "Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 29 квітня 2022 року" (а. с. 57-58).

З тексту рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого 2022 року вбачається, що Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань направило відповідачу претензію

вих. № 560 від 06 квітня 2021 року. Однак, відповідач залишив претензію без задоволення, повідомивши у листі № 28-23/10719 від 05 травня 2021 року, що у зв`язку зі зміною у грудні 2020 року реквізитів для розрахунків позивача та закінчення строку дії договору 22 грудня 2020 року відокремленим підрозділом проводиться додаткова робота з АТ "Укрексімбанк" щодо повторної перевірки документів на оплату та отримання дозволу на проведення фінансової операції.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до МКАС про ТПП України з позовом

Постановою Голови МКАС при ТПП України від 01 жовтня 2021 року справу прийнято до провадження за № 234/2021.

05 листопада 2021 року МКАС при ТПП України, після сплати позивачем арбітражного збору, надіслав відповідачу (на зазначену у позовній заяві адресу відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом": Україна, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133) рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 04053 49781980 копії позовних матеріалів, Регламент, Рекомендаційний список арбітрів МКАС при ТПП України з пропозицією у 30-денний строк з моменту їх отримання представити свої письмові пояснення (відзив на позовну заяву) та повідомити МКАС при ТПП України ім`я та прізвище погодженого з позивачем одноособового арбітра.

Одночасно у супровідному листі МКАС при ТПП України № 2717/14-6

від 28 жовтня 2021 року було зазначено, що у разі якщо сторони спільно не призначать одноособового арбітра протягом 30 днів після отримання ними даної пропозиції, у відповідності з частиною першою статті 31 Регламенту МКАС при ТПП України одноособовий арбітр буде призначений постановою Президента Торгово-промислової палати України, яка оскарженню не підлягає.

15 грудня 2021 року до МКАС при ТПП України надійшов відзив відповідача на позовну заяву (№ 28-23/29932 від 08 грудня 2021 року), в якому відповідач не погодився із наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та правовими підставами позову.

У заяві про призначення арбітра у справі № 234/2021 (вих. № 4/КМLF/64/2021

від 22 грудня 2021 року), що надійшла до МКАС при ТПП України, позивач повідомив, що надіслав відповідачу листа № 3/КМLF/64/2021 від 22 жовтня

2021 року з пропозицією погодити кандидатуру одноособового арбітра ОСОБА_1, однак зазначений лист залишився без відповіді. Оскільки сторони не дійшли згоди щодо кандидатури одноособового арбітра, позивач просив Президента Торгово-промислової палати України призначити одноособового арбітра по справі № 234/2021.

Враховуючи, що сторони у встановлений Регламентом МКАС при ТПП України строк не погодили кандидатуру одноособового арбітра, відповідно до частини першої статті 31 Регламенту МКАС при ТПП України Президент Торгово-промислової палати України постановою від 24 грудня 2021 року призначив одноособовим арбітром у справі № 234/2021

ОСОБА_2 прийняла функції одноособового арбітра у даній справі 24 грудня 2021 року, підписавши заяву про прийняття функцій арбітра і незалежність арбітра від сторін.

Участь відповідача у веденні провадження та процесуальних заходах зазначається у пункті 10, 19 арбітражного рішення.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого 2022 року у справі № 234/2021, в яке рішенням від 16 травня 2022 року внесено виправлення й викладено резолютивну частину наступним чином: "Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01032, м. Київ,

вул. Назарівська, буд. 3, код ідентифікаційний код: 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Еенергоатом" (Україна, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код 19355964) на користь Universal Baltic Group OU (Punane str. 56, Lasnamae district, 13619 Tallinn, Harju County, Estonia; Registration number 14481718) 127 319,40 Євро основного боргу за поставлену продукцію, 3 983,93 Євро - 3 % річних, нарахованих за порушення грошового зобов`язання, 1 300,00 Євро на відшкодування витрат на правову допомогу та 5 334,53 Євро на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 137 937,86 Євро".

Встановлено, що вказане рішення не оскаржено і в добровільному порядку боржником не виконано.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно з частиною першою статті 479 ЦПК України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 482 ЦПК України надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими цією статтею.

Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не надає оцінку правильності цього рішення по суті вирішення спору, а перевіряє лише дотримання строків звернення із заявою, дотримання вимог процесуального закону щодо її форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання рішення.

Правовідносини щодо надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу врегулюванні статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року (далі - Конвенція), статтею 9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-ХІІ (2889-12) , та статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно з якими тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача. З урахуванням цих положень повинні застосовуватися положення статті 478 ЦПК України.

Згідно зі статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що арбітражна угода не визнана недійсною; боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд; рішення не суперечить арбітражній угоді; склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами; рішення є обов`язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не зупинено судом.

Зі змісту рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого 2022 року про виконання якого заявлено Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка)вбачається, що поставлена продукція була прийнята відповідачем за якістю та кількістю, а також успішно пройшла процедури вхідного контролю на АЕС. Будь-яких зауважень на адресу позивача не надходило.

Також до спірних правовідносин МКАС були застосовані положення Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 рік), що свідчить про те, що договір поставки, щодо якої виник спір, за своєю правовою природою є договором міжнародної купівлі-продажу товарів, а країнами сторін є Україна та Естонська Республіка, які є учасниками Віденської конвенції.

Основні моменти, що стосуються договору поставки, регулюються статтями 265- 271 ГК України і статтею 712 ЦК України. До питань, не врегульованих цими нормами, можуть застосовуватися положення глави 54 ЦК України (435-15) про договір купівлі-продажу.

За договором поставки постачальник зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк покупцю товар, а покупець - прийняти цей товар і сплатити за нього певну суму (стаття 265 ГК України).

Тобто як за умовами міжнародного договору так і відповідно до положень національного законодавства, за своєю правовою природою договір поставки є фактично договором купівлі-продажу, зі своїми особливостями, які допомагають відрізнити його від інших господарських договорів.

- за договором поставки товар придбавається для використання в господарській діяльності (наприклад, для подальшого продажу). А якщо суб`єкт господарювання (далі - СГ) вирішить реалізувати товари не СГ, то здійснити це він повинен за правилами, установленими для договорів купівлі-продажу (частина шоста статті 265 ГК України);

- звичайно моменти укладання договору та його виконання не збігаються;

- для договору поставки характерні тривалість відносин і періодичність замовлень. Так, договір може бути укладений на рік, на строк більше року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо строк дії в договорі не визначено, він уважається укладеним на рік (частина перша статті 267 ГК України);

- договором може бути передбачена як поставка товару партіями в певні періоди (обумовлені строки), так і одноразова поставка (обумовлений строк) (частина четверта статті 267 ГК України);

- за угодою сторін у договорі може бути встановлений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту (частина п`ята статті 267 ГК України).

Зазначене свідчить про те, що Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) є продавцем товару, який був предметом договору поставки, тобто на момент продажу (поставки) товару боржнику стягувач вже сплатив грошові кошти виробнику продукції - ТОВ "Танаіс", м. Волгодонськ, росія.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами договору постави, зокрема пунктом 3.2., передбачено, що вартість продукції базується на умовах поставки, зазначених у пункті 4.1 договору і включає в себе витрати на виготовлення, упаковку, транспортування, оформлення товарно-супровідних та інших необхідних документів.

Відповідно до пункту 4.1 договору поставка продукції відбувається на умовах DAP згідно з правилами Інкотермс 2010.

Інкотермс 2010 визначає DAP як "Delivered at Place" - продавець постачає, коли товар розміщується у розпорядженні покупця на прибуваючому транспортному засобі, готовому до розвантаження, у вказаному місці призначення. У умовах DAP ризик переходить від продавця до покупця з пункту призначення, зазначеного в договорі поставки.

Після того, як товар готовий до відвантаження, необхідна упаковка здійснюється продавцем за його власну ціну, щоб товари могли безпечно досягти кінцевого пункту призначення. Всі необхідні юридичні формальності у країні-експортері оформляються продавцем за його власними коштами та ризикують очистити товари для експорту.

Таким чином, свідомо обираючи країну виробника продукції, яка має бути поставлена, та укладаючи з іноземною компанією договір про поставку цього товару, боржник мав прорахувати ризики, які мають виникнути в майбутньому з оплатою цього товару, при тому, що договір укладений в 2020 році, тобто в період тимчасової окупації рф частини території України.

При цьому, тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача. Зазначені відповідачем обставини щодо неможливості подальшого виконання рішення МКАС не мають жодного юридичного сенсу в контексті розгляду цієї справи.

Водночас вартість продукції, передбачена договором поставки, включає в себе витрати на виготовлення, упаковку, транспортування, оформлення товарно-супровідних та інших необхідних документів, витрати, які поніс постачальник - німецька компанія.

Правова природа договору поставки, положення міжнародного договору, що були застосовані МКАС, умови договору поставки свідчать про те, що поставлений боржнику товар до моменту поставки вже був оплачений постачальником на користь виробника, тобто стягувач вже перерахував грошові кошти на користь підприємства-виробника, оскільки за умовами договору поставки він вже є продавцем - постачальником, який витратив свої кошти на товар, упакування, перевезення та інші платежі, пов`язані з виконанням договору поставки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні, визначені статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та статтею 478 ЦПК України, підстави для відмови в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Доводи апеляційної скарги про те, що задоволення заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу порушить публічний порядок України, так як з державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і національної безпеки держави, будуть стягнуті значні грошові кошти, що негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь в цілому, є необґрунтованими з огляду на таке.

Застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави.

Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями.

Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.

Частиною першою статті 47 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов`язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Відповідно до частини другої статті 81 Закону України "Про міжнародне приватне право", частини другої статті 78 Закону України "Про виконавче провадження" в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

З огляду на зазначене рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого 2022 року було вирішено питання про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка)грошових коштів у зв`язку з невиконанням умов договору, підписаного та погодженого сторонами, який є чинним та не визнавався недійсним у судовому порядку, а отже, є обов`язковим для сторін.

Рішення міжнародного комерційного арбітражу не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне чи аморальне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства.

Під час вирішення питання про визнання рішення міжнародного комерційного арбітражу та надання дозволу на його виконання суд має обмежену компетенцію (враховуючи те, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), не здійснює оцінки законності та обґрунтованості рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, правильності або неправильності сум, які міжнародний комерційний арбітраж визнав такими, що підлягають до стягнення, а лише встановлює наявність або відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених законом. Закон містить вичерпний перелік процесуальних форм судового контролю, будь-яке інше втручання судів у рішення міжнародного комерційного арбітражу є неприпустимим.

Обставини, встановлені рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого 2022 року в справі

№ 234/2021, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ Держави Україна, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.

Київський апеляційний суд, діючи як суд першої інстанції, під час розгляду даної заяви встановив, що виконання зазначеного арбітражного рішення не суперечить публічному порядку України, оскільки це рішення ухвалено виключно стосовно боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, відповідно це рішення поширює свою дію лише на боржника.

Крім того, спірні правовідносини у межах розгляду справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), зміст договору не свідчить про наявність факту застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним цивільним законодавством України, тому публічний порядок України в цьому випадку не зачіпається.

Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги щодо встановленого мораторію на виконання грошових зобов`язань та поставки продукції російського виробництва, виходячи з такого.

Факт військової агресії російської федерації проти України підтверджено низкою документів міжнародних організацій та актами внутрішнього законодавства України. Водночас матеріали справи не містять і боржником не надано доказів на підтвердження того, що арбітражним рішенням стягнуто заборгованість на користь юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора або що фактичним набувачем виплат, вимог та доходів в результаті примусового виконання вказаного рішення буде юридична особа російської федерації, що в силу положень вищенаведеної частини другої статті 81Закону України "Про міжнародне приватне право" могло б стати підставою для відмови у задоволенні Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка).

Аргументи про те, що ДП "НАЕК "Енергоатом" попередньо встановило зв`язки Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка)із державою-агресором, а саме щодо придбання компанією продукції (нікелевих прокладок), виробленої в російській федерації, що опосередковано є фінансуванням війни в Україні, є не доведеним, хоча довести ці обставини є його процесуальним обов`язком.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, щокомпанія Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка)зареєстрована та діє відповідно до законодавства Естонської Республіки.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, ці доводи не спростовують висновків про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Аналіз матеріалів справи також свідчить про належне повідомленням сторін, у тому числі й відповідача, про розгляд справи Київським апеляційним судом.

Таким чином, під час розгляду справи Верховним Судом не встановлено передбачених статтею 478 ЦПК України підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Оскільки рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого 2022 року набрало чинності і підлягає виконанню, проте боржник не виконує його добровільно, а також відсутні визначені цивільним процесуальним законодавством підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання арбітражного рішення, тому Верховний Суд погоджується з висновком Київського апеляційного суду щодо наявності підстав для задоволення заяви Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка).