Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н.О., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2018 року (суддя Васильєва І.А.) у справі № 800/431/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання незаконним рішення в частині та зобов'язання вчинити дії,

13 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з адміністративним позовом до ВККС, у якому просив:

- визнати незаконним рішення ВККС від 27 липня 2017 року № 440/вс-17 та скасувати його в частині у зв'язку з відсутністю в ньому визначених законом підстав для його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла висновків щодо оцінювання професійної компетентності кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_3;

- зобов'язати відповідача винести нове рішення щодо встановлення рейтингових балів за критерієм "професійна компетентність" кандидата ОСОБА_3, визначивши йому оцінку на рівні 240 балів (84 бали за теоретичний іспит + 66 балів за виконання практичного завдання + 80 балів за фахову діяльність кандидата на посаду судді + 10 балів за діяльність підвищення фахового рівня).

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 лютого 2018 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_3 до ВККС про визнання незаконним та скасування в частині рішення ВККС від 27 липня 2017 року № 440/вс-17, зобов'язання винести нове рішення відмовив.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду керувався тим, що у його провадженні вже є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Не погодившись із цим рішенням з підстави порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_3 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направити справу для подальшого розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції у цій справі.

На думку ОСОБА_3, висновки суду першої інстанції про тотожність його позовних вимог у цій справі із позовними вимогами у справі № 800/409/17 (П/9901/29/18) не відповідають фактичним обставинам справи. Так, позивач зазначає, що у цій справі він подав адміністративний позов з підстави незгоди із рішенням ВККС від 27 липня 2017 року № 440/вс-17 саме щодо його оцінки за критерієм "професійна компетентність", як вважає позивач, не відповідає вимогам пункту 6 глави 3 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (додатка до рішення ВККС від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16). Натомість у справі № 800/409/17 (П/9901/29/18) він позивався до Комісії у зв'язку із недотриманням приписів статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів", якою передбачено обов'язкову наявність у рішенні ВККС за наслідками кваліфікаційного оцінювання посилань на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, та визначено таку відсутність як пряму підставу для скасування рішення.

Посилаючись на висновки Верховного Суду України у справах № 6-1133цс15, № 6-79цс15, вважає, що позови у справі, що розглядається, та у справі № 800/409/17 (П/9901/29/18) не є тотожними, тому суд безпідставно відмовив у відкритті провадження, посилаючись на положення пункту 4 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2018 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 18 квітня 2018 року.

Позивач та представник ВККС не з'явилися в судове засідання, про дату, час і місце якого їх було належно повідомлено.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 КАС зробила висновок про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Пунктом 4 частини першої статті 170 КАС передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, в яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Водночас з огляду на положення пункту 4 частини першої статті 170 КАС з одним і тим же позовом можна лише раз звернутися до суду за захистом.

Відмовляючи у відкритті провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду керувався тим, що в провадженні Верховного Суду перебувала справа № 800/409/17 (П/9901/29/18) за позовом ОСОБА_3 до ВККС про визнання незаконним рішення ВККС від 27 липня 2017 року № 440/вс-17 в частині

встановлення оцінки за кваліфікаційним оцінюванням та зобов'язання Комісії винести нове рішення.

Рішенням Верховного Суду від 22 січня 2018 року у справі № 800/409/17 (П/9901/29/18) відмовлено у задоволенні позову.

З мотивувальної частини цього рішення суду вбачається, що предметом оскарження є рішення Комісії від 27 липня 2017 року № 440/вс-17 в частині встановлення оцінки за кваліфікаційне оцінювання, а саме кількості набраних позивачем балів.

При цьому в основу вирішення предмета спору в розрізі заявлених позовних вимог увійшло дослідження судом усіх мотивів і підстав, з яких Комісія дійшла висновків щодо оцінювання позивача, про що виклала в своєму рішенні від 27 липня 2017 року № 440/вс-1. Зокрема, дослідження усіх критеріїв кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_3, у тому числі щодо встановлення рейтингових балів за критерієм "професійна компетентність", незгода із встановленням рейтингових балів, а також зобов'язання винести в цій частині нове рішення - є предметом позову у цій справі.

За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що суб'єкт, предмет та підстави двох позовів є тотожними, відмінність полягає лише в тому, що у цій справі ОСОБА_3 оскаржує рішення Комісії щодо встановлення рейтингових балів за одним критерієм, а у справі № 800/409/17 (П/9901/29/18) - повністю за всіма критеріями.

Велика Палата Верховного Суду погоджується із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо наявності передбаченої пунктом 4 частини першої статті 170 КАС підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду України, викладені у справах № 6-1133цс15 та № 6-79цс15, є безпідставним, адже Верховний Суд України дійшов висновку про нетотожність правових вимог у цих справах за інших обставин ніж у справі, що розглядається.

Міркування і твердження позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків оскаржуваної ухвали суду.

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що по суті суд прийняв правильне процесуальне рішення, тому немає підстав для скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2018 року.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 242, 243, 250, 266, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від

16 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

У повному обсязі постанова складена й підписана 25 квітня 2018 року.