520/15324/19 Про відшкодування моральної шкоди - 15.02.2023 Прийняття

відповідачі: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглова Євгенія Віталіївна, заступник начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області з питань державної виконавчої служби, начальник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гумурджи Дмитро Миколайович, начальник Головного територіального управління юстиції в Одеській області Сауляк Руслан Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2022 року у складі судді Калашнікової О. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., ВадовськоїЛ. М., Сєвєрової Є. С.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області)

ЩегловоїЄ. В., заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ГТУЮ в Одеській області) з питань

державної виконавчої служби, начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області

(далі - УДВС ГТУЮ в Одеській області) Гумуржи Д. М., начальника ГТУЮ

в Одеській області Сауляка Р. В. про відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивував тим, що головний державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Щеглова Є. В. з дозволу керівників

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 неправомірно винесла 05 березня 2019 року постанову про прийняття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-685/10, виданого Суворовським районним судом

м. Одеси 06 травня 2010 року, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Морський транспортний банк" (далі - ПАТ "Морський транспортний банк") грошових коштів у сумі 501 047,98 грн,

а ЗО травня 2019 року - постанову про арешт коштів боржника в межах зазначеного виконавчого провадження, і арешт було накладено на рахунки,

за якими позивач отримує пенсію і соціальні виплати. Неправомірні дії відповідачів спричинили ОСОБА_1 моральну шкоду, розмір якої він визначив у сумі 731 109 600,00 грн.

Позивач, уточнивши позов, просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь моральну шкоду у розмірі 731 109 600,00 грн.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 червня 2020 року залишено без змін (провадження

№ 61-10661 св20).

Короткий зміст заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Кивського районного суду

м. Одеси із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року (т. 3, а.с. 2-3).

Як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилався на постанову Верховного Суду

від 02 грудня 2020 року у справі № 2-685/10, якою скасовано рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2010 року у частині вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентів, пені, штрафів. У зв`язку із скасуванням цього судового рішення втратив силу і виконавчий лист № 2-685/10 та відповідна постанова

від 14 липня 2015 року про відкриття виконавчого провадження № 48185088.

Посилаючись на статтю 423 ЦПК України, статті 6, 9, 13 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, зазначав, що висновки Верховного Суду про застосування норм права є обов`язковими для суб`єктів владних повноважень, а суди повинні їх враховувати, що забезпечить однакове застосування норм права.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, ухвалених за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленними обставинами

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2022 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду

від 29 листопада 2022 року, закрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Київського районного суду м. Одеси

від 28 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами.

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що ОСОБА_1 14 грудня 2020 року вже звертався до суду першої інстанції із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 в обох заявах вказав постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року про скасування судового рішення, ухваленого 26 лютого 2010 року

у справі № 2-685/10 за позовом ВАТ "Морський транспортний банк" до ОСОБА_4 і ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Установивши, що підстави заяви про перегляд судового рішенця за нововиявленими обставинами є аналогічними раніше поданій заяві

ОСОБА_1, що були предметом судового розгляду та за якими

ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року відмовлено у задоволенні такої заяви, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року до Верховного Суду через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.

09 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що закриваючи провадження у справі за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції залишив поза увагою, що як на підставу для перегляду, крім постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року, заявник посилався і на інші підстави, які суд не врахував і оцінки їм не надав. Апеляційний суд не виправив допущені судом першої інстанції помилки.

Суди не врахували висновків, викладених у постанові Верховного Суду

від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18 (провадження

№ 61-14879св19).

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення безпідставно і всупереч вимогам ЦПК України (1618-15) дійшов висновку про закриття провадження у справі та не переглянув рішення суду за нововиявленими обставинами по суті.

Підставою для звернення із заявою про перегляд судового рішення

є нововиявлені обставини, а саме постанова Верховного Суду від 02 грудня 2020 року, а також факти і обставини, які встановлені і зазначені у цій постанові.

Вказані у заяві про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами факти і обставини підтверджують наявність завданої шкоди, протиправність дій відповідачів та причинно-наслідковий зв`язок між ними, а отже, є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, у суду були всі необхідні умови визнати зазначені у заяві обставини нововиявленими та такими, що існували на час розгляду справи та не могли бути відомі на час її розгляду, а також, що ці обставини входять до предмета доказування при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди та могли вплинути на висновки суду про права і обов`язки сторін.

Суди не врахували, що після прийняття судом заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ЦПК України (1618-15) не передбачено закриття провадження.

Апеляційний суд позбавив заявника права брати особисту участь у судовому засіданні при розгляді його апеляційної скарги, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості в суді довести свої вимоги і захистити свої законні права.

Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами при розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного державного виконавця ВПВР ДВС ГТУЮ в Одеській області Щеглової Є. В., заступника начальника ГТУЮ в Одеській області з питань державної виконавчої служби, начальника УДВС ГТУЮ в Одеській області

Гумурджи Д. М., начальника ГТУЮ в Одеській області Сауляка Р.В. про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу державної виконавчої служби (т. 1, а.с. 2-7).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення (т. 1, а.с. 116-120, 142-147).

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач мав довести факт заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, яка за змістом статті 1167 ЦК України завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а також відповідно до того, яких саме втрат немайнового характеру він зазнав, обґрунтувати розмір відшкодування моральної шкоди. Зазначених обставин позивач не довів, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Позивач не довів неправомірності дій як державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-685/10, так і керівника управління ДВС

і керівника управління юстиції.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року

за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що постановою

від 02 грудня 2020 року Верховний Суд скасував рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2010 року та рішення Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у справі № 2-685/10 у частині вимог до ОСОБА_1 . Заявник зазначав, що висновки Верховного Суду про застосування норм права є обов`язковими для суб`єктів владних повноважень, а суди повинні враховувати, що забезпечить однакове застосування норм права (т. 2, а.с. 1).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (т. 2, а.с. 59-60).

Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що обставини, на які посилається заявник, не є такими, що могли вплинути на факт встановлення

чи невстановлення судом завдання моральної шкоди. Всі інші обставини,

які наведені заявником у судовому засіданні, стосуються переоцінки вже існуючих та оглянутих судом доказів та їх неповноти, на думку заявника,

та не відносяться до підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а можуть бути підставами для перегляду рішення у апеляційній або касаційній інстанції.

Посилання на неврахування судом висновку Верховного Суду, викладеного після винесення рішення, а також наявність нових обставин (згідно

з практикою Верховного Суду) для визнання дій виконавчої служби незаконними, не є нововиявленими обставинами, а можуть бути підставою для обґрунтування нового звернення до суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року відмовлено

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України (т. 2, а.с. 69-70).

Ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував тим, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, однак заяву про поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення заявник не подав,

не зазначив клопотання і в самій скарзі. Заявник у строк, визначений судом, також не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року (т. 2,

Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року (про відмову у відкритті апеляційного провадження за пропуском строку і неподання заяви про його поновлення) залишено без змін (т. 2, а.с. 211-215).

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 вдруге звертався до суд//з заявою про перегляд рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада

2019 року за ово виявленими обставинами, вказуючи як підставу для перегляду наявність постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року

у справі № 2-685/10 (т. З, а.с. 2-3).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду у зв`язку із нововиявленими обставинами прийнято до розгляду та зупинено провадження у справі за цією заявою з тих підстав, що справа перебувала у Верховному Суді у зв`язку із розглядом касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 червня 2020 року.

№ 61-10661 св20).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2022 року відновлено провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року

у зв`язку із нововиявленими обставинами. Справу призначено до розгляду.

від 28 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії").

Діяльність суду при здійсненні судочинства в цивільних справах відбувається у чіткій послідовності, визначеній нормами ЦПК України (1618-15) .

Перегляд рішень, постанов або ухвал за нововиявленими або виключними обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Тобто перегляд справи за нововиявленими або виключними обставинами має на меті не лише усунення судових помилок, а й перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Порядок перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами

у цивільних справах регулюється главою 3 розділу 5 ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами

є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані,

що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленоїобставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі, або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи,

не є нововиявленими обставинами.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі

№ 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) дійшла висновку про те,

що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення,

не саме це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами,

про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

У справі, яка переглядається, ухвалою Київського районного суду м. Одеси

від 24 березня 2021 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами.

Як на підставу перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилався на постанову Верховного Суду від 02 грудня

2020 року у справі № 2-685/10 (провадження № 61-15324св19) та викладені

у ній висновки, а також на практику Верховного Суду, які, за його доводами, свідчать про обгунтованість його вимог про стягнення на його користь моральної шкоди, завданої незаконними діями органу державної виконавчої служби.

Відмовляючи у задоволенні зазначеної заяви про перегляд рішення суду

за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того,

що обставини, на які посилається заявнице є такими, що могли вплинути на факт встановлення чи невстановлення судом завдання моральної шкоди. Всі інші обставини, які наведені заявником у судовому засіданні, стосуються переоцінки вже існуючих та оглянутих судом доказів та їх неповноти, на думку заявника, та не відносяться до підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а можуть бути підставами для перегляду рішення у апеляцій або касаційній інстанції.

Суд дав оцінку посиланням ОСОБА_1 на неврахування судом висновку Верховного Суду, викладеного після винесення рішення, а також наявність нових обставин (згідно з практикою Верховного Суду) для визнання дій виконавчої служби незаконними, та виходив з того, що зазначене

не є нововиявленими обставинами, а може бути підставою для обґрунтування нового звернення до суду.

За наявності зазначеного судового рішення (ухвала Київського районного суду від 24 березня 2021 року), яким заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами розглянуто по суті, останній у жовтні 2021 року вдруге звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами, вказуючи ті ж підстави для перегляду, зокрема наявність постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі

№ 2-685/10, встановлені у цій постанові обставини, а також посилаючись на практику Верховного Суду щодо відшкодування моральної шкоди.

Прийнявши зазначену заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції перевірив питання тотожності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зазначених ОСОБА_1 у заявах, та встановив їх ідентичність. ОСОБА_1 вдруге звернувся із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на одні і ті самі підстави (наявність постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 2-685/10), при цьому його заява, подана

з тих же підстав, вже розглянута судом по суті та залишена без задоволення, про що постановлено ухвалу Київського районного суду м. Одеси

від 24 березня 2021 року, яка набрала законної сили.

Доводи касаційної скарги про те, що підстави заяв про перегляд

не є тотожними, оскільки у заяві від 18 жовтня 2021 року описано додаткові підстави у вигляді фактів та обставин, встановлених і зазначених у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 2-685/10, які не були ним зазначені при поданні попередньої заяви, не заслуговують на увагу,

так як в обох заявах як на нововиявлену обставину заявник посилався на зазначену постанову Верховного Суду. При цьому судом першої інстанції при розгляді заяви ОСОБА_1 та постановленні ухвали про відмову у її задоволенні 24 березня 2021 року була надана оцінка обставинам і фактам, викладеним у цій постанові (т. 2, а.с. 1, 59-60, т. З, а.с. 2-3).

Доповнення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами новими тезами і формулюваннями, посилання на практику Верховного Суду, зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права не може вважатися зміною підстав такої заяви при збереженні у ній первісних обставин, які заявник вважає нововиявленими.

Таким чином, суди установили, що ухвалою Київського районного суду

м. Одеси від 24 березня 2021 року, яка набрала законної сили, вирішено заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з тих самих підстав, що зазначені ним і в заяві,

яка переглядається, ці підстави є тотожними та такими, щодо яких суд вже ухвалив судове рішення по суті.

Оскільки у справі, яка переглядається, подана заявником заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами вже була прийнята до провадження (ухвала від 19 жовтня 2021 року) та призначена до розгляду (ухвала від 01 лютого 2012 року, після відновлення зупиненого провадження), то суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження за такою заявою на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, що не свідчить про порушення норм процесуального права з урахуванням стадії розгляду

і визначених законом процесуальних повноважень суду.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд позбавив його права брати особисту участь у судовому засіданні при розгляді його апеляційної скарги, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості в суді довести свої вимоги і захистити свої законні права, є необґрунтованими, оскільки про розгляд справи апеляційним судом він був повідомлений належним чином, неявка заявника у судове засідання апеляційного суду не призвела до неправильних висновків у справі. Заявник не був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема на доведення своєї позиції суду. При цьому апеляційний суд дав належну оцінку усім доводам і обставинам, якими обґрунтовувалась апеляційна скарга, висновки щодо яких сформулював у мотивувальній частині оскаржуваної постанови.

За своїм змістом доводи касаційної скарги зводяться до доведення необхідності переоцінки підстав, на які посилався заявник як на нововиявлені обставини, та які, на його думку, свідчать про протиправність дій державної виконавчої служби у завданні йому моральної шкоди, а отже, і підстав для її стягнення.

Обґрунтованих аргументів на спростування висновків суду про наявність підстав для закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами касаційна скарга не містить.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судового збору, сплаченого за перегляд справи у суді касаційної інстанції, немає.