524/1970/21 Про відшкодування моральної шкоди - 15.02.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В., та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2022 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Кременчуцька міська рада) про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що він як учасник бойових дій у жовтні 2020 року звернувся до Кременчуцької міської ради із запитом про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Кременчука вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель і споруд. Кременчуцька міська рада не надала відповідь на запит на отримання публічної інформації, у зв`язку з чим він був змушений звернутися до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (справа № 440/6686/20) визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Кременчуцької міської ради щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 13 жовтня 2020 року, у порядку та строки визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) .

Зобов`язано виконавчий комітет Кременчуцької міської ради розглянути запит ОСОБА_1 від 13 жовтня 2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Кременчук вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Позивач стверджує, що протиправними діями відповідача йому була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданнях та приниженні, яких він зазнав внаслідок порушення його прав з боку суб`єкта владних повноважень, що викликало негативні емоції, погане самопочуття та пригнічений стан.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 24 000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.

Позивач, визначаючи розмір моральної шкоди, яку він оцінив у 24 000 грн, виходив із розміру мінімальної заробітної плати в 6 000 грн за 4 місяці, що минули з дня його звернення із запитом про надання інформації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 13 січня 2022 року у складі судді позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди кошти у розмірі 1 500 грн та на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 22 500 грн.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач внаслідок винної протиправної бездіяльності своєчасно не надав запитувану публічну інформацію, внаслідок чого заподіяв моральну шкоду позивачеві, яка полягала у виникненні у позивача моральних страждань у вигляді психологічного напруження, розчарування та незручності.

Враховуючи відсутність факту настання тяжких наслідків для позивача внаслідок несвоєчасного надання відповідачем відповіді на запит, суд дійшов висновку, що належною та достатньою сатисфакцією за завдану позивачеві моральну шкоду є стягнення з органу місцевого самоврядування компенсації у розмірі 1 500 грн.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, зокрема щодо факту її заподіяння позивачеві внаслідок вчинення відповідачем протиправної бездіяльності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку виконавчим комітетом Кременчуцької міської Ради.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2022 року скасовано рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 13 січня 2022 року та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Кременчуцької міської ради 1 488,60 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд вказав таке.

Позивач звернувся до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ненаданням відповідачем відповіді на його запит про наявність вільних земельних ділянок для житлової забудови на території м. Кременчук, що викликало у позивача негативні емоції, погане самопочуття та пригнічений настрій.

Запитувану інформацію позивач обґрунтовує своїм правом на першочергове забезпечення земельними ділянками, як учасника бойових дій. Аналогічні запити направлялися ОСОБА_1 до багатьох місцевих громад на території Сумської, Львівської, Тернопільської, Черкаської, Рівненської, Київської, Запорізької, Миколаївської, Полтавської, Одеської, Житомирської, Дніпропетровської, Івано-Франківської областей та у разі встановлення порушення органами місцевого самоврядування законодавства щодо доступу до публічної інформації, він вимагає відшкодування моральної шкоди.

Всього протягом 2020-2021 років судами було розглянуто 22 справи за позовами ОСОБА_1 до органів місцевого самоврядування про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з порушенням права на доступ до публічної інформації та за судовими рішеннями, які набрали законної сили, на користь позивача стягнуто загалом понад 13 тис. грн (13 836,15 грн), що вбачається із загальнодоступної інформації на сайті Судова влада України. Такі дії свідчать, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді відшкодування моральної шкоди спрямований не на відновлення порушеного права, а на безпідставне збагачення за рахунок коштів органів місцевого самоврядування, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження негативних наслідків у вигляді страждань або принижень позивача від невчасного отримання ним запитуваної публічної інформації, а сам лише факт протиправної поведінки відповідача не є достатньою підставою для стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про виправлення описки у постанові Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2022 року.

Апеляційний суд вказав про те, що зі змісту поданої заяви про виправлення описки вбачається, що, на думку заявника, в резолютивній частині постанови апеляційного суду допущено описку та помилково стягнуто з нього судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки він звільнений від його сплати на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".

Судом апеляційної інстанції при дослідженні матеріалів справи та постанови Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2022 року встановлено відсутність описки чи арифметичної помилки, яка підлягає виправленню відповідно до статті 269 ЦПК України, а доводи заявника фактично зводяться до незгоди з судовим рішенням в частині розподілу судових витрат.

Виправлення описки у заявлений спосіб фактично призведе до зміни змісту судового рішення, що є неприпустимим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2022 року у частині розподілу судових витрат, шляхом виключення з резолютивної частини постанови апеляційного суду посилання про стягнення судового збору із ОСОБА_1 .

В іншій частині судові рішення не оскаржуються.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для стягнення з нього судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги, оскільки він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 та пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 9901/135/18 та від 12 лютого 2020 року у справі № 300/1695/19.

Провадження у суді касаційної інстанції

16 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

03 лютого 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 17 квітня 2019 року (а. с. 20).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 440/6686/20, зміненим постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1, визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Кременчуцької міської ради щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 13 жовтня 2020 року у порядку та строки, визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) ; зобов`язано виконавчий комітет Кременчуцької міської ради надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 13 жовтня 2020 року про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Кременчук вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що 13 жовтня 2020 року позивачем складено та направлено на адресу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради запит на отримання публічної інформації про наявність на території міста Кременчук вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з надісланням відповіді на зазначену позивачем поштову адресу.

Отримавши запит 16 жовтня 2020 року, згідно із статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідач мав надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, але належних та допустимих доказів (фіскального чеку поштового відділення, повідомлення про вручення поштового відправлення, опису вкладення тощо), які підтверджують вручення листа-відповіді № 01-18/266 від 21 жовтня 2020 запитувачу інформації чи повернення без вручення із зазначенням відповідних причин суду не надав, та, відповідно, не довів виконання свого обов`язку щодо надання відповіді на запит на інформацію.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції переглядаються лише в частині розподілу судових витрат, а саме про стягнення судового збору із ОСОБА_1 . В іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

Щодо звільнення позивача від сплати судового збору

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) та постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18), від 12 січня 2022 року у справі № 365/159/20 (провадження № 61-16402св21)

У справі, яка є предметом перегляду, встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 17 квітня 2019 року (а. с. 20). До суду, у справі № 440/6686/20,він звернувся з метою захисту свого права на отримання земельної ділянки, як учасник бойових дій.

Таким чином, ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Отже, доводи касаційної скарги про відсутність правових підстав для стягнення із заявника на користь відповідача судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, за пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" знайшли своє підтвердження під час перегляду справи у касаційному порядку.

За правилами пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Заявники, позивачі та інші категорії осіб, які згідно із статтею 3 Закону України "Про судовий збір" звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і в разі подання ними апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Такий правовий висновок міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 червня 2018 року у справі № 914/1748/17.

Враховуючи, що виконавчий комітет Кременчуцької міської ради є органом місцевого самоврядування, рішеннями адміністративних судів у справі № 440/6686/20, які набрали законної сили, встановлено факт протиправної бездіяльності відповідача та порушення права позивача на своєчасне отримання відповіді на інформаційний запит, а спір у справі, яка переглядається, стосується відшкодування шкоди, заподіяної позивачу незаконними рішеннями (діями чи бездіяльністю) органом місцевого самоврядування як відповідача, тому доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що його звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" також є обґрунтованими.

За таких обставин постанова апеляційного суду підлягає зміні в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, які у цьому випадку мають бути компенсовані відповідачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2022 року про відмову у виправленні описки

Судове рішення - акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження, яке відповідно до положень Конституції України (254к/96-ВР) , ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У цивільному судочинстві судове рішення виноситься по суті правових вимог місцевими загальними судами, а в разі зміни судового рішення по суті справи - в апеляційному та у касаційному порядку.

Чинне процесуальне законодавство передбачає, що рішення суду повинно бути зрозумілим, точним. Помилки в тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який прийняв рішення або ухвалу.

Зрозумілість судового рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо); помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків.

Арифметична помилка - це неточність у розмірі присудженого, неправильність арифметичних розрахунків.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів тощо.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (постанові або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває неточності щодо: встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо); технічних помилок (тобто таких, що виникли в процесі виготовлення тексту рішення).

Таким чином, виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть судового рішення.

Зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви про виправлення описки вбачається, що, на його думку, в резолютивній частині постанови апеляційного суду допущено описку та помилково стягнуто з нього судовий збір за подання відповідачем апеляційної скарги, оскільки він звільнений від його сплати на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".

Апеляційний суд, оцінивши доводи вказаної заяви, правильно вказав про те, що заява про виправлення описки не підлягає задоволенню, оскільки зі змісту ухваленої постанови не вбачається, що судом допущено описку в тексі судового рішення у розумінні статті 269 ЦПК України, а тому правові підстави для задоволення заяви про виправлення описки відсутні.

Отже, правильними є висновки апеляційного суду про те, що доводи заявника фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням у частині розподілу судових витрат, а виправлення описки у заявлений спосіб фактично призведе до зміни змісту судового рішення, що є неприпустимим.

За таких обставин доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому ухвала Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2022 року підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частинами першою, другою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

За частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення у цій частині, і для вирішення цього питання по суті немає необхідності додаткового з`ясування обставин справи та їх оцінки, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що постанова Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2022 року підлягає скасуванню у частині вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем за подання апеляційної скарги, з ухваленням нового рішення у цій частині про компенсацію судового збору, сплаченого виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за подання апеляційної скарги, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ухвала Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2022 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 401, 402, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 1 488,60 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким судовий збір у розмірі 1 488,60 грн, сплачений виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за подання апеляційної скарги, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.