Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Большакової О.О., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа Дніпровське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві, про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії, відшкодування шкоди,

У лютому 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача начальника ГУМВС України в м. Києві, в якому просив : 1) визнати дії (бездіяльність) начальника ГУМВС України в м. Києві незаконними та як порушення: - статті 38 Конституції України (громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами) щодо позбавлення позивача можливості притягнути до відповідальності керівника державного органу влади за порушення Конституції України (254к/96-ВР) встановленим Законом чином; вжити заходів до припинення неналежного виконання останнім своїх службових обов'язків; - статті 40 Конституції України (усі мають право направляти звернення до органів державної влади, посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк) щодо неотримання у встановлений Законом строк належної відповіді; - статті 7 Закону України "Про звернення громадян" щодо заборони направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються; - статті 15 Закону України "Про звернення громадян" щодо об'єктивного розгляду звернення, надання відповіді за результатами розгляду звернень в обов'язковому порядку тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки; - статті 18 Закону України "Про звернення громадян" шляхом ненадання позивачу можливості взяти участь у перевірці поданої скарги та бути присутнім при розгляді скарги незважаючи на те, що таке клопотання було у зверненні; - статті 19 Закону України "Про звернення громадян" - звернення (скарга) щодо протиправних дій підлеглого керівника об'єктивно, всебічно і вчасно не розглянуто, невідкладно не вжито заходів до припинення неправомірних дій, не виявлено, не усунено причини та умови, які сприяли порушенням, не забезпечено поновлення порушених прав, письмово не повідомлено позивача про результати перевірки звернення (скарги) і суть прийнятого рішення; - статті 20 Закону України "Про звернення громадян" щодо строків розгляду та вирішення питань звернень, так як позивачем не отримано відповіді за підписом начальника ГУМВС України в м. Києві або в.о. начальника ГУМВС України в м.Києві; 2) зобов'язати начальника ГУМВС України в м. Києві усунути наведені порушення законодавства, в тому числі - вчинити перевірку і надати відповідь позивачу з наданням завірених належним чином матеріалів перевірки, забезпечити наведені права позивача (в тому числі шляхом забезпечення особистої участі останнього у перевірці), організувати надання копії постанови прокурора Дніпровського району м. Києва по наслідкам розгляду законності прийнятого слідчим ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві процесуального рішення - постанови Дніпровського РУ про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.08.2010 р., довідки про дату та вихідний номер постанови о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві від 27.08.2010 р. "Про відмову в порушенні кримінальної справи" при відправці її до прокуратури Дніпровського району м. Києва і дату отримання останньої прокуратурою; 3) відшкодувати моральну шкоду, спричинену внаслідок незаконних дій у розмірі 3000000 грн..

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2013 р. залучено до розгляду справи другим відповідачем Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 р. залучено до розгляду справи третьою особою Дніпровське РУ ГУМВС України у м. Києві.

Відповідач начальник ГУМВС України в м. Києві позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ГУДКС у м. Києві також позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 р. відмовлено у задоволенні клопотань представника третьої особи Дніпровського РУ ГУМВС України у м. Києві щодо закриття провадження у справі і щодо залишення позовної заяви без розгляду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії (бездіяльність) начальника ГУМВС України в м.Києві, які виразились у скеруванні звернення ОСОБА_1 від 05.12.2012 року на розгляд начальнику Дніпровського РУ ГУМВС в м.Києві та нерозгляду даного звернення відповідно до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) . Зобов'язано начальника ГУМВС України в м.Києві розглянути звернення ОСОБА_1 від 05.12.2012 року на незаконні дії начальника Дніпровського РУ ГУМВС в м.Києві та надати відповідь відповідно до норм Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З цією постановою суду від 16.04.2013 р. не погодились третя особа Дніпровський РУ ГУМВС України в м. Києві та позивач ОСОБА_1 і оскаржили її в апеляційному порядку.

Апелянт Дніпровський РУ ГУМВС України в м. Києві вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята із порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому оскаржена постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог цей апелянт зазначає, що позивач ОСОБА_1 звернувшись до адміністративного суду фактично оскаржує дії та бездіяльність посадових осіб начальника ГУМВС України під час розгляду заяви ОСОБА_1 на дії начальника Дніпровського РУ під час розгляду заяви про злочин, прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи та не направлення йому постанови прокуратури про затвердження постанови о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві про відмову в порушенні кримінальної справи. На думку апелянта даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки, всі дії чи бездіяльність посадових осіб під час здійснення кримінального провадження підлягають розгляду в порядку кримінального процесуального судочинства. Також апелянт зазначає, що за заявою ОСОБА_1 було проведено службове розслідування, про результати розслідування було повідомлено заявника. Скарга не була направлена на вирішення тій самій особі, а була перевірена у відповідності до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) компетентним органом і посадовими особами, які мали повноваження на проведення даної перевірки. Тому постанова суду в частині задоволення позовних вимог є незаконною і необґрунтованою.

За результатами апеляційного розгляду апелянт Дніпровський РУ ГУМВС України в м. Києві просить скасувати постанову суду першої інстанції від 16.04.2013 р. і закрити провадження у справі та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт ОСОБА_1 вважає, що постанова суду першої інстанції від 16.04.2013 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог є неправомірною, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог цей апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано доводів позивача про порушення відповідачем статей 38, 40 Конституції України, статей 7, 15, 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян". Зокрема, судом зроблено неправильні висновки про те, що звернення позивача від 05.12.2012 р. не було розглянуто відповідачем начальником ГУМВС України в м.Києві, оскільки таке звернення було розглянуто, але у протизаконний спосіб. Відповідач при розгляді скарги позивача не надав позивачеві можливості взяти участь у перевірці поданої скарги і бути присутнім при її розгляді. Відповідачем на надано позивачеві відповіді на скаргу у визначений Законом строк і не вирішено питань звернення. Вказує апелянт, що суд першої інстанції не дослідив всебічно доказів, не вжив дій щодо витребування доказів, а також безпідставно відмовив у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

За результатами апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції від 16.04.2013 р. визнати неправомірною і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в засідання суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційних скарг, вважає, що обидві апеляційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 звернувся із письмовим клопотанням від 23.07.2012 року до начальника Дніпровського РУ ГУМВС в м.Києві про надіслання йому копії постанови прокуратури Дніпровського району м. Києва про розгляд постанови о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС в м.Києві від 27.08.2010 року "Про відмову в порушенні кримінальної справи" та залишення процесуального рішення без змін. У цьому ж клопотані позивач просив повідомити йому дату та вихідний номер постанови о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВСУ України в м.Києві від 27.08.2010 р. "Про відмову в порушенні кримінальної справи" при відправці її до прокуратури Дніпровського району м.Києва і дату отримання прокуратурою (а.с. 9, 10).

Письмовим повідомленням Дніпровського РУ ГУМВСУ України в м.Києві від 30.08.2012 р. повідомлено ОСОБА_1 про те, що його клопотання про надання інформації розглянуто, і що йому направляється копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.08.2010 р. та копія відповіді (а.с. 11, 12).

05.12.2012 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача начальника ГУМВС України в м.Києві із письмовим зверненням, в якому просив організувати перевірку виконання начальником Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві вимог статей 38, 40 Конституції України та Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) стосовно його звернення від 23.07.2012 р.. У цьому зверненні позивач також просив надіслати йому завірені належним чином копії документів перевірки, забезпечити йому права щодо особистої участі у перевірці поданої скарги, відповідь надати за підписом начальника ГУМВС України в м.Києві або особи, яка виконує його обов'язки (а.с. 13, 14).

Розгляд вказаного вище звернення позивача від 05.12.2012 р. та вжиття заходів реагування за розпорядженням (вказівкою) начальника ГУМВС України в м. Києві від 10.12.2012 р. було доручено начальнику Дніпровського РУ ГУМВСУ України в м.Києві, який резолюцією від 13.12.2012 р. доручив виконання іншим особам (а.с. 36-38, 58-59).

Письмовим повідомленням Дніпровського РУ ГУМВСУ України в м.Києві від 04.01.2013 р. повідомлено ОСОБА_1 про те, що його вищевказане звернення розглянуто працівниками Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, і порекомендовано для отримання більш детальної інформації звертатися до канцелярії Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві (а.с. 15, 16).

Суд апеляційної інстанції погоджуться із висновками суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача начальника ГУМВС України в м.Києві і зобов'язання вчинити дії щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 05.12.2012 року, з врахуванням наступного.

Статтею 40 Конституції України гарантовано, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами, пропозиціями, заявами або клопотаннями щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Судом першої інстанції вірно враховано нормативні приписи Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) та Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі МВС України, затвердженого наказом МВС України № 1177 від 10.10.2004 р. (z1361-04) . Зокрема, що органи державної влади, в тому числі керівники і посадові особи органів МВС України, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, уважно вникати в їх суть, вживати заходів для об'єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з'ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади має право брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, знайомитися з матеріалами перевірки, подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги, користуватися іншими правами встановленими цим Законом.

Згідно ж п. 4.5 вказаного вище Положення, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів внутрішніх справ, має права, визначені статтею 18 Закону України "Про звернення громадян".

Відповідно до ч.4 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Судом першої інстанції вірно встановлено об'єктивні обставини справи і враховано, що позивач ОСОБА_1 із письмовим зверненням від 05.12.2012 року звернувся до відповідача начальника ГУМВС України в м. Києві, порушені у цій скарзі питання відносились до компетенції цього відповідача, оскільки оскаржувались дії начальника Дніпровського РУ ГУМВСУ України в м.Києві. Таке звернення було подано з посиланням на Закон України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

Суд першої інстанції правильно вказав, що відповідачем начальником ГУМВС України в м. Києві звернення ОСОБА_1 по суті поставлених питань не розглянуто, не надано позивачу відповіді на його звернення, а неправомірно передано таке звернення на розгляд начальнику Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві. При цьому, суд вірно зазначив, що заявник ОСОБА_1 оскаржував дії начальника Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві як посадової особи, а не дії виконувача обов'язків начальника ОСОБА_3.

У зв'язку із наведеним, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві про те, що розгляд звернення позивача ОСОБА_1 від 05.12.2012 р. відбувся відповідно до чинного законодавства і що суд дійшов помилкового висновку про задоволення частини позовних вимог.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві про те, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З цього приводу суд звертає увагу, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Із змісту звернення позивача ОСОБА_1 від 05.12.2012 р. до відповідача начальника ГУМВС України в м. Києві видно, що таке звернення було подано відповідно до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , стосувалось владних управлінських функцій відповідача у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, є безпідставними доводи апелянта Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві про те, що розгляд вищевказаного звернення знаходиться у сфері кримінально-процесуального судочинства.

Відносно апеляційної скарги ОСОБА_1, то суд апеляційної інстанції також вважає її доводи безпідставними, а вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що те, що порушені права позивача у публічно-правових відносинах із відповідем начальником ГУМВС України в м. Києві підлягають захисту шляхом визнання протиправними дії (бездіяльності) цього відповідача, які виразились у скеруванні звернення позивача від 05.12.2012 року на розгляд начальнику Дніпровського РУ ГУМВС в м.Києві та нерозгляду даного звернення відповідно до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , а також шляхом зобов'язання начальника ГУМВС України в м.Києві розглянути відповідне звернення позивача від 05.12.2012 року та надати відповідь відповідно до норм Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

При цьому, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідачем не проводився розгляд вказаного вище звернення позивача по суті поставлених питань і відповідачем не надавалась відповідь позивачу на таке звернення.

З врахування фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що його звернення від 05.12.2012 р. було розглянуто відповідачем начальником ГУМВС України в м.Києві.

Відмовляючи у задоволенні решта позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що встановлені статтею 38 Конституції України права громадян не входять до сфери розглядуваних по даній адміністративній справі публічно-правових відносин, а позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо усунення допущених порушень підлягають до часткового задоволення. Крім цього, вимога позивача про відшкодування моральної шкоди не підтверджується жодними належними доказами.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

Апеляційну скаргу Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії, відшкодування шкоди - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 16.08.2013 року.