335/6034/21 Про припинення трудового договору, зобов`язання Комунального підприємства видати наказ про звільнення, зобов`язання Комунального підприємства внести запис про звільнення до трудової книжки особи, повернення особі трудової книжки, стягнення вихідної допомоги за невчасно виплачену заробітну плату, відшкодування моральної шкоди та нарахування середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку - 13.02.2023 Прийняття

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради (далі - КП "Облводоканал" ЗОР) про припинення трудового договору, зобов`язання відповідача видати наказ про звільнення, зобов`язання відповідача внести запис про звільнення до трудової книжки позивача, повернення позивачу трудової книжки, стягнення вихідної допомоги за невчасно виплачену заробітну плату, відшкодування моральної шкоди та нарахування середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення у зв`язку з затриманням трудової книжки та заборгованості з виплати заробітної плати.

Позов мотивовано тим, що з ОСОБА_1 02 грудня 2009 року працював в КП "Облводоканал" ЗОР на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду дільниці "Водопровідній мережі та споруди" Таврійського експлуатаційного цеху водопостачання та водовідведення.

У зв`язку із систематичним порушенням законодавства України про працю з боку працедавця - КП "Облводоканал" ЗОР, яке полягає у несвоєчасній виплаті заробітної плати, 24 травня 2021 року ОСОБА_1 написав заяву про звільнення його з посади з 26 травня 2021 року за власним бажанням у зв`язку з порушенням власником умов трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України, проте у задоволенні такої заяви йому було відмовлено.

ОСОБА_1, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: припинити трудові відносини ОСОБА_1 з КП "Облводоканал" ЗОР шляхом розірвання трудового договору за частиною третьою статі 38 КЗпП України (322-08) ; зобов`язати КП "Облводоканал" ЗОР видати наказ про звільнення

ОСОБА_1 з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду дільниці "Водопровідній мережі та споруди" Таврійського експлуатаційного цеху водопостачання та водовідведення на підставі, зазначеній у заяві від 24 травня 2021 року, - частина третя стаття 38 КЗпП України (звільнення за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю та умов колективного договору); зобов`язати КП "Облводоканал" ЗОР внести запис про звільнення до трудової книжки ОСОБА_1, звільнений з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду дільниці "Водопровідній мережі та споруди" Таврійського експлуатаційного цеху водопостачання та водовідведення за власним бажанням відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України; повернути ОСОБА_1 трудову книжку; стягнути з КП "Облводоканал" ЗОР на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 10 017,11 грн та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3 976,69 грн; стягнути з КП "Облводоканал" ЗОР на користь

ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 15 717,24 грн; стягнути з КП "Облводоканал" ЗОР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 38 419,92 грн; стягнути з КП "Облводоканал" ЗОР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 38 419,92 грн; стягнути з КП "Облводоканал" ЗОР на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30 000,00 грн; стягнути з КП "Облводоканал" ЗОР на користь ОСОБА_1 суму витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 28 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі залишено без розгляду.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 28 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того,що обов`язок роботодавця звільнити працівника за частиною третьою статті 38 КЗпП України за власним бажанням у строки, які вказав сам працівник, виникає якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю або умови колективного чи трудового договору з цих питань, зокрема при затримці виплати заробітної плати. Однак будь-яких порушень законодавства про працю або умов колективного чи трудового договору з боку відповідача суд не встановив, а будь-яких інших заяв про звільнення на адресу відповідача не надходило, що свідчить про бажання позивача і в подальшому працювати на підприємстві.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 28 жовтня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано КП "Облводоканал" ЗОР видати наказ про звільнення

Зобов`язано КП "Облводоканал" ЗОР внести запис про звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 - звільнений з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду дільниці "Водопровідній мережі та споруди" Таврійського експлуатаційного цеху водопостачання та водовідведення за власним бажанням відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України" з 26 травня 2021 року та повернуто трудову книжку.

Стягнуто з КП "Облводоканал" ЗОР на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 15 717,24 грн та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3 281,10 грн.

Стягнуто з КП "Облводоканал" ЗОР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 108 856,44 грн.

Стягнуто з КП "Облводоканал" ЗОР на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.

Стягнуто з КП "Облводоканал" ЗОР на користь ОСОБА_1 суму витрат судового збору в сумі 908,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачем допускалося невиконання вимог трудового законодавства, порушувались права і законні інтереси позивача у сфері трудових відносин, що є підставою для: припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1 за частиною третьою статті 38 КЗпП України та зобов`язання відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду дільниці "Водопровідній мережі та споруди" Таврійського експлуатаційного цеху водопостачання та водовідведення на підставі, зазначеній у заяві від 24 травня 2021 року за частиною третьою статті 38 КЗпП з 26 травня 2021 року; зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку; виплати вихідну допомогу при звільненні; компенсації за невикористану відпустку, стягненні середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року роз`яснено, що стягнуті з КП "Облводоканал" ЗОР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки трудової книжки в сумі 108 856,44 грн, вихідна допомога при звільненні в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі

15 717,24 грн та компенсація за невикористану відпустку в сумі 3 281,10 грн визначено без утримання податків і зборів, які підлягають відрахуванню при виконанні вказаного судового рішення КП "Облводоканал" ЗОР.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 серпня 2022 року КП "Облводоканал" ЗОР через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 26 липня 2022 року, а рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 28 жовтня 2021 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції невірно зазначені певні обставини справи, що не відповідають дійсності. Твердження апеляційного суду про незаконність дій відповідача стосовно відмови у звільненні позивача за частиною третьою статті 38 КЗпП України є неправильними, оскільки позивачем не доведено факту порушення відповідачем строків оплати праці. Вказує, що судом не було враховано аргументи відповідача щодо необхідності зменшення розміру середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя.

17 листопада 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем, з 02 грудня

2009 року, займає посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду дільниці "Водопровідні мережі та споруди" Таврійського експлуатаційного цеху водопостачання та водовідведення КП "Облводоканал" ЗОР.

24 травня 2021 року позивач подав письмову заяву на ім`я Генерального директора КП "Облводоканал" ЗОР про звільнення з 26 травня 2021 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, та виплату вихідної допомоги, згідно із статтею 44 КЗпП України, у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, у зв`язку із порушенням роботодавцем законодавства про працю, яка обґрунтована наявністю заборгованості по заробітній платі понад три місяці.

Листом відповідача від 25 травня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про відмову у звільненні на підставах, зазначених ним у заяві, у зв`язку з відсутністю порушень роботодавця. Відмова КП "Облводоканал" ЗОР у звільненні

ОСОБА_1 обґрунтована відсутністю підстав для звільнення позивача за частиною третьою статті 38 КЗпП України, та не встановленням порушення чинного законодавства про працю України та умов колективного договору, а саме: невиконання обов`язків щодо виплати заробітної плати.

25 травня 2021 року ОСОБА_1 подав до Запорізької обласної ради листа про порушення КП "Облводоканал" ЗОР норм чинного законодавства України з проханням вирішити питання про його звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

25 травня 2021 року ОСОБА_1 подав скаргу до Головного управління Держпраці у Запорізькій області щодо порушення відповідачем норм чинного трудового законодавства України.

Листом від 23 червня 2021 року № 08/02.8-05/6583 ГУ Держпраці у Запорізькій області відповіло ОСОБА_1 на його звернення від 25 травня 2021 року, в якому підтверджує, що за результатами заходу контролю було встановлено порушення КП "Облводоканал" ЗОР строків виплати заробітної плати, чим порушено вимоги частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України "Про оплату праці". Серед іншого зазначається, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що ОСОБА_1 не є звільненим працівником та станом на 22 червня 2021 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем, та повідомляється, що за результатами інспекційного відвідування складено акт, керівнику підприємства видано припис на усунення виявлених порушень, та ГУ вирішується питання про притягнення посадових осіб до відповідальності.

04 червня 2021 року КП "Облводоканал" ЗОР повністю погасило заборгованість по заробітній платі перед працівником ОСОБА_1, станом на 04 червня 2021 року підприємство повністю розрахувалося перед працівником та не має заборгованості з виплати заробітної плати, що підтверджується довідкою і не заперечувалось позивачем.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з пунктом 4 частиною першою статті 36 КЗпП України, однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України).

Відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до статті 38 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, що спонукають працівника до розірвання цього договору, їх працівник визначає самостійно. У разі якщо зазначені працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, він може відмовити в розірванні трудового договору, але не має права розірвати цей договір на інших підставах, які працівником не вказувалися.

Таким чином, обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України є порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18 (провадження № 61-797св20) та від

13 березня 2019 року у справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18).

При вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства з боку роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Стаття 117 КЗпП України визначає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із статтею 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що відповідачем допускалося невиконання вимог трудового законодавства, порушувались права і законні інтереси позивача у сфері трудових відносин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1 за частиною третьою статті 38 КЗпП України та зобов`язання відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду дільниці "Водопровідній мережі та споруди" Таврійського експлуатаційного цеху водопостачання та водовідведення на підставі, зазначеній у заяві від 24 травня 2021 року за частиною третьою статті 38 КЗпП з 26 травня 2021 року із зобов`язанням відповідача повернути ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку, виплати вихідної допомоги при звільненні; компенсації за невикористану відпустку, стягненні середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди.

Підстави для зменшення розміру стягнутого середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладених у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.