824/215/17-а Про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про повернення коштів на користь Фонду - 18.04.2018 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні справу №824/215/17-а за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду (суддя - Лелюк О.П.) від 11 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Сапальової Т.В., Боровицького О.А. Матохнюка Д.Б.) від 27 червня 2017 року у справі №824/215/17-а за адміністративним позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області до Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення.

І. ПРОЦЕДУРА

1. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області (далі - позивач) звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення від 30 березня 2017 року №37 про повернення коштів Фонду в сумі 12314 грн. 43 коп. та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в сумі 6157 грн. 22 коп.

2. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.05.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017, у задоволені позову відмовлено повністю.

3. 12.07.2017 ухвалою Вищого адміністративного суду відкрито провадження за касаційною скаргою позивача, в якій останній, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просив скасувати вищевказані судові рішення та прийняте нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

4. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2018 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні. Ухвалою від 18.04.2018 здійснено заміну відповідача правонаступником - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Чернівецькій області (далі - відповідач).

5. 15.08.2017 від відповідача надійшло письмове заперечення, в якому стверджує, що суди вирішили спір з дотриманням вимог законодавства, а касаційна скарга дублює позовну заяву та не містить обґрунтувань щодо того, які саме обставини та докази не було досліджено судами у повному обсязі. Клопотання, у тому числі про розгляд касаційної скарги за участю сторін від сторін суду не надходили.

ІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Згідно з наказом відповідача від 16 грудня 2016 року №120-ос "Про затвердження плану-графіку проведення перевірок" на підставі направлення від 06 березня 2017 року №38 його посадова особа в період з 06 березня 2017 року до 10 березня 2017 року провела планову перевірку позивача з питань правильності та правомірності використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року.

Для перевірки використала надані позивачем: головну книгу, бухгалтерські субрахунки (328, 365, 661), розрахункові листки нарахування заробітної плати застрахованих осіб, виписки поточного банківського рахунку, трудові книжки, табелі обліку використання робочого часу, штатний розпис, накази про надання відпусток, прийому та звільнення з роботи, листки тимчасової непрацездатності, протоколи комісії із загальнообов'язкового державного соціального страхування, заяви розрахунки для призначення матеріального забезпечення, звіти за формою Ф4-ФСС з ТВП.

7. За наслідками перевірки складено акт про порушення позивачем ч.1 ст. 33 ст. 33 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №1105-ХІV (1105-14) ): при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою з тимчасової непрацездатності суми оплати праці включені без врахування (з перевищенням) граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески, у зв'язку з чим неправомірна допомога з тимчасової непрацездатності становить 12314,43 грн., з огляду на що кошти у вказаній сумі використані з порушенням чинного законодавства, не приймаються до заліку та підлягають перерахуванню до бюджету Фонду.

8. Відповідно до висновків акту перевірки відповідач 30.03.2017 прийняв спірне рішення №37 про повернення коштів Фонду в сумі 12314,43 грн. та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 50 відсотків (6157,22 грн.) за неправомірне використання страхових коштів.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

9. Позивач мотивує свої вимоги не дотриманням відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті спірного рішення.

10. Зокрема, зобов'язуючи повернути кошти, сплачені як допомога з тимчасової втрати працездатності згідно з листками непрацездатності, та покладаючи відповідальність у формі штрафу за використання таких коштів відповідно до висновків акту перевірки, відповідач не врахував, що під час подання позивачем заявок-розрахунків для надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду йому не надходили зауваження від посадових осіб відповідача щодо неправильності оформлення або перевищення граничних сум і кошти були профінансовані Фондом у повному обсязі. Тобто відповідач не вжив превентивні заходи щодо унеможливлення надмірного використання коштів Фонду.

11. Позивач стверджує, що під час нарахування допомоги згідно з листками тимчасової непрацездатності обчислення середньої заробітної плати ним здійснювалося з дотриманням вимог чинного законодавства: постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 "Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням" (1266-2001-п) (в редакції змін згідно з постановою КМУ від 26.06.2015 №439 (439-2015-п) , далі - Порядок №1266). З цього приводу просить врахувати акт відповідача від 26.02.2016 щодо відсутності порушень у розрахунках протягом 2015 року.

12. Відповідач у письмових запереченнях позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, оскільки спірне рішення прийняв відповідно до зафіксованого в акті перевірки порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 33 Закону №1105-ХІV, що призвело до неправомірної виплати допомоги з тимчасової втрати працездатності.

Зокрема, позивач неправильно розрахував розмір допомоги з тимчасової непрацездатності, оскільки для обчислення середньої заробітної плати не врахував встановлені ч.1 ст. 33 Закону України №1105-XIV та пунктом 3 Порядку №1266 (1266-2001-п) обмеження заробітної плати в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, та взяв під час розрахунку середньоденної заробітної плати повну суму заробітку, у тому числі той, на який не нараховано єдиний внесок.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Оцінюючи доводи та заперечення сторін, суди попередніх інстанцій дійшли таких висновків.

14. Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону №1105-ХІV при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

15. Згідно з пунктом 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464 - VI (в редакції, що діяла в період розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності за листками непрацездатності, що були предметом перевірки) максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти (а з 01 січня 2016 року - двадцяти п'яти) розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

16. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" у період з 01 січня 2015 року до 01 вересня 2015 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 1218,00 грн.; в період з 01 вересня 2015 року по 01 травня 2016 року -1378,00 грн.; в період з 01 травня 2016 року по 01 грудня 2016 року - 1450,00 грн.

Отже максимальна величина бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період перевірки дорівнювала: січень-серпень 2015 року (17x1218,00) - 20706,00 грн., вересень-грудень 2015 року (17x1378,00) - 23426,00 грн., січень-квітень 2016 року (25x1378,00) - 34450,00 грн., травень-листопад 2016 року (25x1450,00) -36250,00 грн.

17. Згідно з ч.2 ст. 33 Закону №1105-ХІV порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

18. Абзацом 1 пункту 3 Порядку № 1266 (1266-2001-п) передбачено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

19. Проаналізувавши вищевказані норми, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при розрахунку середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою з тимчасової непрацездатності законодавством встановлено обмеження заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Тому для розрахунку середньоденної заробітної плати повинен братись не весь заробіток особи, яка перебувала у тимчасовій непрацездатності, а в межах граничної суми саме місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховувався єдиний внесок.

20. Посилання позивача в обґрунтування правильності обчислення середньоденної заробітної плати при нарахуванні допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на абзац 2 пункту 2 та пункт 4 Порядку №1266 (1266-2001-п) суди визнали безпідставним, оскільки ці норми визначають лише суму страхових виплат, яка є похідною від розміру середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) і обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті. Неправильно розрахований розмір середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) призводить до неправильного визначення розміру страхової виплати.

21. Доводи позивача про відсутність порушень протягом 2015 року з посиланням на акт перевірки від 26 лютого 2016 року суди попередніх інстанцій вважають безпідставними, оскільки він стосується правовідносин протягом 2015 року та не має жодного значення для даних спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з прийняттям відповідачем спірного рішення від 30 березня 2017 року №37 щодо діяльності позивача протягом 2016 року.

22. Твердження позивача про невиконання відповідачем превентивних заходів під час прийняття заявок-розрахунків для нарахування судами не взяті до уваги з огляду на положення пункту 7 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року №26 (z0111-11) . Зокрема, при опрацюванні заяви-розрахунку робочі органи Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

23. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що працівники Фонду при опрацюванні поданих страхувальниками заяв-розрахунків, перевіривши їх відповідність вимогам Порядку №1266 (1266-2001-п) , проводять перевірку правильності нарахування та призначення матеріального забезпечення застрахованій особі, й не здійснюють перевірки первинних бухгалтерських документів, на підставі яких страхувальниками вносяться відомості в заявки-розрахунки.

24. Суди попередніх інстанцій установили, що розрахунки позивача не відповідали вищевказаним нормам законодавства, у зв'язку з чим заперечення відповідача вважають обґрунтованими, спірне рішення - правомірним, а позов - безпідставним.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій і вважає, що було допущено порушення норм матеріального права, оскільки не враховано, що під час подання позивачем заявок-розрахунків для надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду йому не надходили зауваження від посадових осіб відповідача щодо неправильності оформлення або перевищення граничних сум і кошти були профінансовані Фондом у повному обсязі. Тобто відповідач не вжив превентивні заходи щодо унеможливлення надмірного використання коштів Фонду.

26. Позивач стверджує, що під час нарахування допомоги згідно з листками тимчасової непрацездатності обчислення середньої заробітної плати ним здійснювалося з дотриманням вимог чинного законодавства.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Оцінивши заявлені сторонами доводи, Суд врахував, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

28. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

29. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

30. Відповідно до ч. 1 ст.36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

31. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

32. Суд погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій щодо необхідності застосування до спірних відносин ст. 33 Закону №1105-XIV, ст. 7 Закону "Про Державний бюджет України на 2015 рік", п.4 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VI (у редакції на час здійснення позивачем розрахунків допомоги по тимчасовій непрацездатності за листками непрацездатності, що стали предметом перевірки відповідачем), а також Порядку №1266 (1266-2001-п) , оскільки саме ці норми стосуються правильного розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, що став передумовою виникнення спору.

33. Суди не встановили порушення відповідачем під час прийняття спірного рішення вимог законодавства. Правова оцінка норм права, які регулюють спірні відносини, здійснена судами правильно та відповідає встановленим обставинам справи.

34. Неврахування судами першої та апеляційної інстанції тієї обставини, що відповідач під час подання йому позивачем заявок-розрахунків не здійснив превентивних заходів задля недопущення надмірного використання коштів Фонду, Суд вважає обгрунтованим, зважаючи, що Порядок №1266 (1266-2001-п) , який регулює ці відносини, не передбачає для відповідача повноваження під час таких заходів здійснювати перевірку первинних бухгалтерських документів, на підставі яких страхувальник вносить відповідні відомості до заяв-розрахунків. Водночас таке повноваження передбачене під час складання акту перевірки.

35. Суд також вважає правильним неврахування судами попередніх інстанцій даних акту відповідача щодо перевірки від 26.02.2016, оскільки його відомості стосуються іншого, ніж оспорюване рішення, періоду - 2015року. Тому не мають значення для вирішення цього спору.

36. Всім доводам касаційної скарги суди попередніх інстанцій надали детальну оцінку, що відображено в пунктах 15-20 цієї постанови, та повно встановили всі обставини справи, що мають значення для вирішення спору.

37. Тому твердження касатора про порушення судами норм матеріального та процесуального права є безпідставним, а касаційна скарга не є обгрунтованою.

38. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

39. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.