Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мамчура Я.С., суддів Горяйнова Я.С., Желтобрюх І.Л. від 09 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 квітня 2014 року №0001901701.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що податковим органом всупереч положень підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України не враховано при визначенні загального фінансового результату за операціями з інвестиційними активами (цінними паперами) понесенні позивачем витрати на придбання таких активів та, як наслідок, зроблено безпідставний висновок про заниження ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб у 2012 році по таким операціям.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що

позивач у 2012 році отримав інвестиційний прибуток (дохід) від операцій з інвестиційними активами в розмірі 155699,88 грн., однак докази понесення збитків, пов'язаних з придбанням таких активів, відсутні, а тому висновки відповідача про заниженням позивачем розміру інвестиційного прибутку є обґрунтованими.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2014 року та ухвалено нову, якою позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 квітня 2014 року №0001901701.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковий орган неправомірно не врахував при визначенні загального фінансового результату за операціями з інвестиційними активами (цінними паперами) позивача в 2012 року суму документально підтверджених витрат, понесених останнім на їх придбання у TOB "КІНТО, Лтд" та TOB "Драгон Есет Менеджмент", а тому висновок про отримання інвестиційного прибутку від операцій з інвестиційними активами є безпідставним.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, якою у задоволенні позову відмовлено.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив про помилковість позиції суду апеляційної інстанції, оскільки в ході проведення перевірки встановлено заниження позивачем розміру інвестиційного прибутку, отриманого від операцій з інвестиційними активами у 2012 році (продаж цінних паперів), позаяк докази, які б підтверджували понесені витрати на придбання активу, відсутні.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2014 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету позивачем за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року складено акт від 26 березня 2014 року №185/26-57-17-01-14/НОМЕР_1, в якому встановлено порушення позивачем вимог підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено фінансовий результат, що підлягає оподаткуванню за 2012 рік, на суму 155699,88 грн. та занижено у зв'язку з цим суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2012 рік, на 23893,78 грн.

Вказаний висновок податкового органу мотивовано тим, що позивач у 2012 році отримав інвестиційний прибуток (дохід) від операцій з інвестиційними активами в розмірі 155699,88 грн., а саме від ПрАТ "Кінто" в сумі 68038,68 грн. та від ТОВ "Драгон Есет Менеджмент" в сумі 87661,20 грн., однак до перевірки не було надано доказів оплати за пакет цінних паперів, переданих позивачу вказаними підприємствами, у зв'язку з чим занижено розмір інвестиційного прибутку, отриманого від операцій з інвестиційними активами у 2012 році.

На підставі висновків акту перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 квітня 2014 року №0001901701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 30037,23 грн. (за основним платежем - 23893,78 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6143,45 грн.).

Касаційний суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про невідповідність вимогам чинного законодавства оскарженого податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України (2755-17) ) об'єктом оподаткування резидента, зокрема, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно із пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт 164.2.9 пункту 164.2 цієї ПК України (2755-17) встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені у пункті 170.2 статті 170 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Отже, до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 21 грудня 2007 року між ТОВ "Кінто, ЛТД" (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №6194ЛТД-Б, відповідно до умов якого Продавець, що діяв як комісіонер на підставі замовлення №115 від 21 грудня 2007 року до договору на брокерське обслуговування №574ЛТД-Б;72КІ від 07 червня 2007 року, укладеного з ТОВ "Кінто Інвест", яке було власником цінних паперів, зобов'язувався передати Покупцю цінні папери, а Покупець зобов'язувався прийняти зазначені цінні папери і сплатити за них грошову суму у розмірі 78847,10 грн.

24 грудня 2007 року сторонами підписано акт про виконаних зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів №6194ЛТД-Б від 21 грудня 2007 року. На підтвердження оплати цінних паперів до матеріалів справи залучено копію квитанції до прибуткового касового ордера №10503 від 21 грудня 2007 року.

Крім того, 14 грудня 2007 року між ТОВ "Драгон Есет Менеджмент" (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №07/121403-П, відповідно до умов якого Продавець зобов'язувався передати Покупцю цінні папери, а Покупець зобов'язувався прийняти зазначені цінні папери і сплатити за них грошову суму у розмірі 79810,50 грн. На підтвердження оплати цінних паперів позивачем додана банківська виписка з рахунку про сплату коштів по договору №07/121403-П.

В подальшому, як встановлено судами та визнається відповідачем, позивачем у 2012 році було відчужено вказані цінні папери ПрАТ "Кінто" за ціною 68038,68 грн. на підставі договору про викуп інвестиційних сертифікатів від 15 березня 2012 року №93834НФ-БВ та ТОВ "Драгон Есет Менеджмент" за ціною 87661,20 грн. на підставі договору купівлі - продажу (викупу) цінних паперів від 12 липня 2012 року №12/071201-П.

Касаційний суд вважає, що на підставі зазначених обставин та наведених доказів суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у 2007 році позивачем було понесені витрати, пов'язані з придбанням пакету акцій, в результаті чого позивач у 2012 році не отримав інвестиційного прибутку при їх відчуженні, оскільки різниця між доходом, отриманим від продажу інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, має від'ємне значення (- 2957,72 грн.).

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

У відповідності до зазначеної правової норми платник податку повинен вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, та отримувати і зберігати протягом строку давності, документи первинного обліку.

Доводи ж відповідача про відсутність документального підтвердження понесених позивачем витрат з огляду на ненадання таких документів до перевірки не спростовують обставин фактичного понесення таких витрат та придбання інвестиційного активу, які підтверджуються документами, наданими в ході апеляційного розгляду даної справи.

Положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не спростовано встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо понесення позивачем витрат по операціям з інвестиційними активами у зв'язку із їх придбанням. Не доведено й обставин безоплатного набуття позивачем права власності на вказані цінні папери.

Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного суду щодо безпідставності визначення ОСОБА_2 податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а тому останній обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 30 квітня 2014 року №0001901701.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.