Категорія: 8.2.1 

Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицька Н.В.

Федусика А.Г.

при секретарі: Абилгазіновій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012р. по справі за позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торгівельний порт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,-

У березні 2012р. Державне підприємство "Миколаївський морський торгівельний порт" (далі Підприємство) звернулось в суд із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби(далі СДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 18.05.12р. по 08.06.12р. СДПІ проведена позапланова виїзна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11р. по 31.03.12р. За результатами перевірки складений акт від 09.07.2012р. за №72/26/01125608., в висновках якого зазначені порушення податкового законодавства України.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.07.2012р. № 0000350260 за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 149561грн. та штрафні санкції у розмірі 74780грн., та №0000360260 за яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 317117,50грн., з яких основний платіж - 251247 грн, штрафні (фінансові) санкції - 65870,5грн.

Позивач зазначає, що згідно п.1 Збірника тарифів, його тарифні ставки та порядок їх обчислення застосовуються всіма суб'єктами підприємницької діяльності, які надають послуги, передбачені цим Збірником, у морських портах, на причалах суднобудівних і судноремонтних заводів, інших портах, причалах (пристанях), незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Зі змісту цього пункту Збірнику тарифів слідує, що ним врегульовано розмір плати, яка має бути стягнута за надання певних послуг, що чітко та вичерпно визначені цим Збірником. Посилаючись на ці обставини просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві ДПС від 25.07.2012р. №0000350260.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві ДПС від 25.07.2012р. №0000360260. Відшкодовано Державному підприємству "Миколаївський морський торговельний порт" (вул.Заводська,23, м.Миколаїв, 54002, код ЄДРПОУ 31012697) понесені судові витрати у сумі 2146грн. з Державного бюджету України, сплачені відповідно до платіжного доручення №2315 від 01.08.2012р.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що використання території порту здійснювалось на підставі укладених договорів, які відповідають діючому законодавству, є дійсними, а тому у позивача не було підстав для здійснення оплати відповідно до п.п.2.2.1 Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 31.01.1995р. №392 (z0476-95) . Оскільки така оплата повинна здійснюватися при використанні клієнтурою причалів і території портів при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт (зовнішньоторговельні і транзитні вантажі) з вантажовласників за вантажі, що переробляються елеватором на причалах порту (зерно насипом), нафтогавані або нафтопричалах порту (нафта та нафтопродукти наливом), а також з усіх вантажів, що переробляються на причалах портів силами та засобами клієнтури. При цьому, судом встановлено, що сама перевірки податковими органами була проведена з порушеннями.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що за результатами акту перевірки від 09.07.2012р. за № 72/26/01125608, ДПІ 25.07.2012р. прийняті податкові повідомлення-рішення за №0000350260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 224341,50грн., з яких основний платіж - 149561,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 74780,50грн.; за №0000360260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 317117,50грн., з яких основний платіж - 251247,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 65870,50грн.

Підставою для прийняття спірних рішень, стали висновки податкової інспекції про порушення позивачем вимог щодо ціноутворення при наданні послуг у морських портах, на причалах (пристанях), незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Податкова вважає, що розмір плати за надання певних послуг повинен бути обрахований виходячи із вимог п.2.2.1 Збірника тарифів, як з вантажовласників.

Вирішуючи правомірність прийнятого ДПІ рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та ТОВ "Європейська транспортна стивідорна компанія", ПП "Южная стивідорінг компані лімітед", ТОВ "Грінтур Екс", ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв", TOB "СК Нікмет-Термінал", ТОВ "Стивідорна Інвестиційна компанія" укладені договори про надання послуг по забезпеченню виконання комплексу робіт та послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів навантажувально-розвантажувальних робіт (НРР) на орендованих підприємствами об'єктах згідно договорів оренди нерухомого майна між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та ТОВ "Європейська транспортна стивідорна компанія", ПП "Южная стивідорінг компані лімітед", ТОВ "Грінтур Екс", ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв", TOB "СК Нікмет-Термінал", ТОВ "Стивідорна Інвестиційна компанія" та забезпечує гарантований та першочерговий доступ до відповідних причалів Порту.

Крім того, між позивачем та вищевказаними підприємствами укладені договори на виконання робіт з перевезення вантажів залізницею у порт або з порту, включаючи подання та відведення вагонів силами та засобами порту (як власними, так і орендованими) або силами та засобами залізниць, зважування вантажів, уключаючи подання їх на ваги та зняття з них та інші послуги.

Додатковими угодам також встановлено, що в рамках виконання умов Договору по забезпеченню Портом виконання підприємствами НРР, позивач забезпечує гарантований першочерговий доступ до причалів №3,4,5,6, №12, №13 порту. Вартість договору не змінено.

Актами приймання-передачі послуг підтверджено, що послуги надані в повному обсязі, підприємства претензій один до одного не мають. В бухгалтерському обліку дані операції відображені відповідно до Актів виконаний робіт.

Оплата наданих послуг відбулась у повному обсязі, на підставі укладених господарських договорів. Претензій у сторін один до одного з приводу оплати не має.

Однак, ДПІ не погоджується з вказаним ціноутворенням та в свої висновках зазначило, що надання ДП "МТП" послуг з використання причалів підприємствами є безоплатно наданими послугами та входять до складу валових доходів, оскільки вартість таких послуг повинна сплачуватись Підприємствами додатково до плати за договорами за виконані послуги, відповідно до п.п.2.2.2 "Збірника тарифів на комплекс робіт, зв'язаних з обробкою у вантажів у портах України", затвердженого Наказом Міністерства Транспорту України" від 31.10.1995р. №392 (z0476-95) у редакції, що затверджена Наказом Міністерства Транспорту України від 12.03.2003р. №188 (z0230-03) зі змінами і доповненнями.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.1 Збірника тарифів, його тарифні ставки та порядок їх обчислення застосовуються всіма суб'єктами підприємницької діяльності, які надають послуги, передбачені цим Збірником, у морських портах, на причалах суднобудівних і судноремонтних заводів, інших портах, причалах (пристанях), незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Зі змісту цього пункту Збірнику тарифів слідує, що ним врегульовано розмір плати, яка має бути стягнута за надання певних послуг, що чітко та вичерпно визначені цим Збірником.

За договором про надання послуг, в розумінні ст.901 ЦК, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У назві п.2.2 Збірника тарифів недвозначно визначено предмет його регулювання - це плата за використання клієнтурою причалів і території портів при виконанні навантажувально -розвантажувальних робіт (зовнішньоторговельні і транзитні вантажі). Тобто в назві цього пункту чітко визначено, по-перше, за яку саме послугу стягується плата - за використання причалів і території, по-друге, виконавця цієї послуги - це порт, і, по-третє - замовника (споживача) цієї послуги - це клієнтура.

Відповідно до п.п.2.2.1 Збірника тарифів, ця плата, яка стягується з вантажовласників за вантажі, що переробляються елеватором на причалах порту (зерно насипом), нафтогавані або нафтопричалах порту (нафта та нафтопродукти наливом), а також з усіх вантажів, що переробляються на причалах портів силами та засобами клієнтури.

Отже, цим підпунктом однозначно встановлено, що ця плата, яка стягується виключно з вантажовласників.

Враховуючи, що відповідно до ст.903 ЦК України, саме замовник зобов'язаний сплачувати плату за надану йому послугу, очевидним є висновок про те, що у пункті 2.2 Збірника тарифів та усіх його підпунктах терміни "вантажовласник" та "клієнтура" вживаються як рівнозначні та означають замовника та платника послуги, яка надається портом та полягає у наданні права використання причалів і території при переробці вантажів власними силами та засобами цих замовників вантажовласників клієнтури. При цьому, словосполучення "власними силами та засобами" очевидно слід розуміти так, що вантажовласник здійснює переробку вантажу належними йому на тій чи іншій правовій підставі засобами, із залученням власних трудових та матеріальних ресурсів і без залучення до цього процесу третіх осіб, зокрема, порту та/або стивідорних компаній.

Оскільки ДПІ не встановлено, що ТОВ "Грінтур-Екс" та ТОВ "Європейська транспортна стивідорна компанія" є вантажовласниками цих товарів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ціноутворення відбулося виходячи із господарських договорів, а тому Підприємство правильно визначило об'єкт оподаткування з податку на прибуток та ПДВ, порушень при цьому не допустило.

На підтвердження правомірного податкового та бухгалтерського обліку по цим послугам, позивачем надано до суду копію аудиторського звіту Управління внутрішнього аудиту Міністерства інфраструктури України за результатами проведеного аудиту відповідності та фінансового аудиту діяльності державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" за період з 01.06.2010р. по 01.07.2012р., в розділі 3 якого зазначено, що при проведенні аудиту досліджувалась правильність стягування портом з приватних комерційних підприємств плати за використання клієнтурою причалів та території порту при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт. Як вказано у висновку, порушень з боку позивача не виявлено.

Відповідно до пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документу оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України, датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм податкового законодавства, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що портом правильно здійснено ціноутворення при наданні послуг у морських портах, на причалах (пристанях), оскільки застосовано п.1Збірника тарифів.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198, 200, 206 КАС України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.