Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (судді: Мартинюк В.Я., Ланкевич А.З., Карп'як О.О.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року (судді: Заверуха О.Б., О.М. Гінда, В.В. Ніколін) у справі №813/3695/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

18 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДФС України та Одеської митниці ДФС, в якому просив: визнати протиправним і скасувати наказ від 06.02.2012 №246-к про звільнення його з посади заступника начальника митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС, поновити на раніше займаній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого суди дійшли хибного висновку про порушення нею строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників процесу не надходило.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом та не надано доказів поважності причин пропуску даного строку.

Суд апеляційної інстанції погодився із вказаними висновками суду першої інстанції.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом зазначеної норми, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що наказом Державної митної служби України від 06.02.2012 за №246-к припинено з 06.02.2012 перебування на державній службі в митних органах України заступника начальника митного посту "Одеса-порт" Південної митниці, - ОСОБА_1, за порушення Присяги державних службовців, відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу".

Однак, з позовом про визнання протиправним та скасування вказаного наказу ОСОБА_1 звернувся до суду лише 18 жовтня 2017 року, тобто більше, ніж через п'ять років.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, позивач зазначив, що був позбавлений можливості вчасно оскаржити спірний наказ, оскільки стосовно нього тривало кримінальне провадження № 42015160000000859, за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого статтею ч.3 ст. 364 Кримінального кодексу України, яке і стало підставою до звільнення його з посади заступника начальника митного посту "Одеса-порт" Південної митниці.

При цьому, позивач зазначає, що лише після постановлення Суворовським районним судом м. Одеси ухвали від 05.09.2017 у справі № 523/7041/17 (законної сили набрала 13.09.2017), якою вказане кримінальне провадження було закрито за відсутністю в його діяннях складу злочину, у зв'язку із декриміналізацією злочинного діяння, йому стало відомо про порушення своїх прав.

З приводу наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій та вважає, що вказані обставин не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку.

Так само необґрунтованими є посилання скаржника на те, що у період з 03.02.2012 по 20.08.2012 він перебував під вартою, оскільки ні наявність кримінального провадження, ні перебування під вартою, жодним чином не унеможливлюють звернення через представника до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права.

Будь-яких інших пояснень та доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач ані позовній заяві, ані і в апеляційній та касаційній скаргах не наводить.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, - колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог ст. 100 КАС.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України (в редакції Закону №2234-VIII (2234-19) від 07.01.2018) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року по справі №813/3695/17 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.