823/5255/15 Про стягнення плати за проїзд дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом - 18.04.2018 Прийняття

за позовом Заступника прокурора міста Чернігова до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, прийняту у складі головуючого судді - Тимошенко В.П., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Желтобрюх І.Л., суддів: Мамчура Я.С., Епель О.В.,

У листопаді 2015 року Заступник прокурора міста Чернігова звернувсь до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1.), в якому просив:

стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 75706, 94 грн.

В мотивування позову зазначав, що 22 вересня 2015 року посадовими особами Управління Укртрансінспекції в Чернігівській області виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу виданого Державтоінспекцією або документа про внесення плати за проїзд великовантажних транспортних засобів. А саме, на пересувному пункті габаритно - вагового контролю філії "Чернігівська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Чернігівський облавтодор "ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" а/д М-02 Кіптів - Глухів - Бачівськ 50 км. проведено габаритно - ваговий контроль вантажного автомобілю марки RENAULT модель АЕ 440, реєстраційний номер НОМЕР_1.

За результатами зважування складено довідку про результати здійснення габаритно - вагового контролю та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22 вересня 2015 року, на підставі яких проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 22 вересня 2014 року № 0045, яким нараховано плату за проїзд 3079, 14 євро.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 75706 (сімдесят п'ять тисяч сімсот шість) грн 94 коп.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В мотивування касаційної скарги вказує, що відповідно постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 039285 від 26 жовтня 2015 року, ним уже сплачено 1700,00 грн. за вказане правопорушення. У зв'язку з чим, притягуючи до відповідальності одну й ту ж особу ще раз, має місце порушення приписів статті 61 Конституції України. Зазначав, що керував транспортним засобом водій ОСОБА_2, надавав послуги теж він, а відповідачем в цій справі, визначено ФОП ОСОБА_1 Вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували зазначені обставини та прийшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22 вересня 2015 року інспекторами Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області проведено перевірку дотримання транспортним засобом марки RENAULT модель АЕ 440, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ФОП ОСОБА_1, вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами перевірки був складений Акт №0045 про перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксоване порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг із перевезення вантажу (соняшник, маршрут: місто Бахмач - місто Одесса) із перевищенням осьових навантажень (нормативно допустимий показник - 11т, фактичний - 13,85 т; нормативно допустимий показник - 7,33 т, фактичний - 9,30 т; нормативно допустимий показник 7,33 т, фактичний - 9,25 т; нормативно допустимий показник - 7,33 т, фактичний - 9,29 т) та повної маси транспортного засобу (нормативно допустима - 40 т, фактична - 48,65 т) без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України.

На підставі вищезазначеного Акту, Управлінням Укртрансінспекції у Чернігівській області була нарахована ФОП ОСОБА_1 плата за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 3079,14 євро.

Відповідно до пункту 27 Порядку "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" №879 (879-2007-п) (далі - Порядок №879) плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Станом на 22 вересня 2015 року за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ, сума 3079,14 євро складає 75706, 94 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій, з чим погоджується Верховний Суд, виходили з того, що враховуючи факт наявності за відповідачем несплаченого у визначений законом строк грошового зобов'язання, така заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (2344-14) (далі - Закон № 2344-III (2344-14) ).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (30-2001-п) , рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до пункту 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27 червня 2007 року № 879 (879-2007-п) (далі - Порядок № 879) плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879 (879-2007-п) .

Відповідно до пункту 31.1 Порядку №879 (879-2007-п) якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У відповідності з пунктом 21 Порядку № 879 (879-2007-п) у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Із наведеного випливає, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковим платежем, який дає право на рух транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, перевищення вагового габаритного нормативного параметра автомобіля відповідача склало майже 22 %. При цьому транспортний засіб продовжив подальший рух за маршрутом перевезення.

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли обґрунтованого висновку, що у разі несплати автомобільним перевізником обов'язкового платежу, останній підлягає стягненню з нього в примусовому порядку.

Щодо обґрунтування відповідача про повторне притягнення його до відповідальності, оскільки ним уже сплачено 1700,00 грн. за вказане правопорушення, відповідно постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 039285 від 26 жовтня 2015 року, необхідно зазначити таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26 жовтня 2015 року № 039285, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме абзацу третього частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону), на відповідача накладено адміністративно-господарські санкції в сумі 1700 грн. Штрафні санкції відповідачем були сплачені 06 листопада 2015 року, що підтверджується квитанцією №104 від 06 листопада 2015 року.

Натомість, предметом розгляду цієї адміністративної справи є стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільного дорогами загального користування, визначеної відповідно Розрахунку № 0045 від 22 вересня 2015 року, яким нараховано плату за проїзд 3079, 14 євро.

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли обґрунтованого висновку, що подвійна відповідальність в даному випадку відсутня.

За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що враховуючи факт наявності за відповідачем несплаченого у визначений законом строк грошового зобов'язання, така заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у цій справі залишити без змін.