Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Федусик А.Г., суддів Танасогло Т.М., Зуєвої Л.Є. від 03 вересня 2014 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Чорноморська Рів'єра" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

Обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельний кооператив "Чорноморська Рів'єра" (далі - позивач/Кооператив) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року №0001431500.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що відповідно до додаткової угоди від 05 вересня 2012 року договір оренди землі від 29 червня 2006 року, укладений між позивачем та Чорноморською селищною радою, припинив свою дію шляхом його дострокового розірвання з 31 грудня 2012 року, а тому з 01 січня 2013 року позивач не є землекористувачем та, відповідно, не є платником орендної плати за земельну ділянку, у зв'язку з чим нарахування податкового зобов'язання є протиправним та таким, що суперечить Податковому кодексу України (2755-17) .

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що до моменту розірвання в установленому порядку договору оренди землі та реєстрації припинення договірних правовідносин підстави вважати припиненим податковий обов'язок позивача зі сплати орендної плати відсутні, а тому, за висновком цього суду, оскільки державна реєстрація додаткової угоди про дострокове розірвання договору оренди землі була здійснена 18 лютого 2013 року, відповідачем правомірно визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01 січня по 18 лютого 2013 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року та ухвалено нову, якою позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року №0001431500.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 31 грудня 2012 року договір оренди земельної ділянки від 29 вересня 2006 року був достроково розірваний за взаємною згодою сторін, а орендована земельна ділянка фактично повернута орендодавцю та вибула з користування Кооперативу, а тому в силу вимог статей 13, 15 Закону України "Про оренду землі" та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, статей 269, 270, 288 Податкового кодексу України з 01 січня по 18 лютого 2013 року у позивача не було обов'язку зі сплати орендної плати за таку ділянку, у зв'язку з чим нарахування йому відповідного грошового зобов'язання є протиправним.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, якою у задоволенні позову відмовлено.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив про помилковість позиції суду апеляційної інстанції, оскільки дія договору оренди землі припинилась з моменту державної реєстрації додаткової угоди про дострокове його розірвання, а саме з 18 лютого 2013 року, у зв'язку з чим Інспекцією правомірно визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01 січня по 18 лютого 2013 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2014 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 вересня 2006 року між Чорноморською селищною радою Комінтернівського району Одеської області та позивачем укладено договір оренди землі строком дії 49 років, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку загальною площею 9,87 га.

05 вересня 2012 року між Чорноморською селищною радою Комінтернівського району Одеської області та позивачем укладено додаткову угоду, за якою сторони вирішили припинити дію договору оренди землі від 29 вересня 2006 року шляхом його дострокового розірвання з 31 грудня 2012 року за взаємною згодою сторін.

Між сторонами складено акт приймання-передачі земельної ділянки від 29 грудня 2012 року, згідно якого орендар передав, а орендодавець (Чорноморська селищна рада Комінтернівського району) прийняв до земель запасу земельну ділянку загальною площею 9,87 га. відкритих земель з незначним рослинним покривом.

В подальшому, Інспекцією проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) орендної плати за землю позивача, за результатами якої складено акт №307/15/32863511 від 10 квітня 2013 року, яким встановлено заниження податкового зобов'язання на 62748,03 коп. у зв'язку з невключенням до податкової декларації з плати за землю на 2013 рік земельної ділянки площею 9,87 га, в той час, як додаткова угода про розірвання договору оренди землі зареєстрована Реєстраційною службою Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області лише 18 лютого 2013 року.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року №0001431500, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 62748,03 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 15687,01 грн.

Касаційний суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про невідповідність вимогам чинного законодавства оскарженого податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ПК України (2755-17) ) плата за землю є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У відповідності до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Як визначено пунктами 288.2 та 288.3 статті 288 ПК України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом ж оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

За змістом пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Водночас, статтею 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом ж статей 125 та 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права користування (оренди) земельної ділянки та припинення цього права пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору (припинення цього договору).

Разом з тим, як вже зазначалось, положення ПК України (2755-17) пов'язують податковий обов'язок орендаря по сплаті орендної плати за землю з наявністю чинного договору про оренду земельної ділянки та фактичним перебуванням землі у користуванні орендаря, а не з реєстрацією права оренди земельної ділянки (припинення цього права), обов'язок щодо чого встановлений нормами земельного законодавства.

За встановлених у даній справі обставин дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення орендодавцю згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 29 грудня 2012 року, а також відсутністю доказів, які б спростовували наведене та свідчили про продовження фактичного користування землею орендарем, касаційний суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що з цього моменту позивач втратив статус суб'єкта орендної плати землю та, як наслідок, позбувся обов'язку її сплати, у зв'язку з чим нарахування Кооперативу податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01 січня по 18 лютого 2013 року не є правомірним.

Таким чином, правильний є висновок апеляційного суду щодо безпідставності нарахування позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за землю, а тому останній обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року №0001431500.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.