808/9006/15 Про визнання незаконною бездіяльність Прем'єр-міністра України стосовно невиконання ним обов'язку по наданню заявнику відповіді на його звернення - 18.04.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року (головуючий суддя Татаринов Д.В., судді: Каракуша С.М., Матяш О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року (головуючий суддя Юрко І.В., судді: Гімон М.М., Чумак С.Ю.) у справі № 808/9006/15 за позовом ОСОБА_1 до Прем'єр-міністра України Яценюка Арсенія Петровича про визнання бездіяльності протиправною,

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прем'єр-міністра України Яценюка А.П., у якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача, стосовно невиконання відповідачем обов'язку по наданню позивачу відповіді на його звернення від 19 вересня 2015 року у строки, встановлені законодавством України.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 16 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив у повному обсязі.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, а позовні вимоги задовольнити. Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій не повно з'ясували всі обставини справи, що призвело до порушень останніми норм матеріального та процесуального права, і, відповідно, до неправильних висновків під час ухвалення судових рішень.

Заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_1 від відповідача не надходило.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 травня 2016 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її із суду першої інстанції.

У відповідності до вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, матеріали цієї адміністративної справи передано з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 квітня 2018 року прийняв адміністративну справу до свого провадження та призначив її до розгляду у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи на 18 квітня 2018 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що 21 вересня .2015 року ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (393/96-ВР) (далі - Закон № 393/96-ВР (393/96-ВР) ) звернувся до Прем'єр-міністра України Яценюка А.П. з відкритим листом, у якому заявив про неможливість отримати соціальні виплати, субсидії (а.с. 8, 8-зв.б.).

Вказаний лист уповноваженою особою відповідача отримано 23 вересня 2015 року (а.с. 8-зв.б.).

Звернення позивача зареєстровано реєстраційно-контрольною карткою № 41-К019826/08 та визначено зміст звернення: відмова в оформленні житлової субсидії та оскарження дій Водоканалу та Газопостачальної організації. З урахуванням змісту скарги як виконавця вказано Запорізьку обласну державну адміністрацію (далі - Облдержадміністрація) після чого звернення позивача направлено до Облдержадміністрації, про що заявника повідомлено листом від 24 вересня 2015 року (а.с. 38, 39, 40).

Облдержадміністрація 30 вересня 2015 року отримала від Кабінету Міністрів України звернення ОСОБА_1 та зареєструвала реєстраційно-контрольною карткою за № 08-К-1943-2 (а.с.41).

2 жовтня 2015 року начальник відділу роботи із зверненнями громадян апарату Облдержадміністрації направив позивачу повідомлення про те, що його звернення відповідно до частини третьої статті 7 Закону № 393/96-ВР надіслано до виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - Міськрада) для розгляду в межах компетенції та надання відповіді (а.с. 42).

20 жовтня 2015 року Управління соціального захисту населення Міськради надіслало ОСОБА_1 лист про розгляд його звернення та повідомило Облдержадміністрацію про розгляд звернення позивача. (а.с. 43, 44).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що питання ОСОБА_1, які висвітлені останнім в листі-зверненні до відповідача, підвідомчі та відносяться до повноважень Управління соціального захисту населення Міськради, а відповідь на звернення позивача надана у строк, встановлений Законом 393/96-ВР (393/96-ВР) .

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій з огляду на нижченаведене.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною третьою статті 7 Закону № 393/96-ВР встановлено, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Згідно статті 15 зазначеного Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки (частина 2 статті 15 Закону № 393/96-ВР).

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (стаття 20 Закону № 393/96-ВР).

Отже, чинним законодавством закріплений прямий обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян надати належну та обґрунтовану відповідь на звернення громадян у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Водночас, цим же законодавством передбачено й інший обов'язок, встановлений частиною третьою статті 7 Закону № 393/96-ВР, - якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Як вставлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач 21 вересня 2015 року звернувся із зверненням до Прем'єр-міністра України, у якому наголошував на проблемі в отриманні соціальних виплат, субсидій на оплату житлово-комунальних послуг. Зазначене звернення відповідач отримав 23 вересня 2015 року та на наступний день - 24 вересня 2015 року переслав його за належністю Облдержадміністрації, яка 2 жовтня 2015 року направила це звернення до Міськрад. В результаті розгляду звернення позивача 20 жовтня 2015 року Управління соціального захисту населення Міськради, до повноважень якого відповідно до Положення про Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 25 лютого 2013 року № 46 "Про внесення змін до рішення міської ради від 18 лютого 2011 року № 72 "Про затвердження Положень" віднесені висвітлені у звернені позивача питання, належним чином повідомило позивача, що підтверджується листом від 20 жовтня 2015 року.

За таких обставин, Секретаріат Кабінету Міністрів України правомірно передав звернення ОСОБА_1 за належністю відповідно до вимог частини третьої статті 7 Закону 393/96-ВР на розгляд Міськраді, а саме її структурному підрозділу - Управлінню соціального захисту населення Запорізької міської ради, та належним чином повідомив про це позивача. Відповідь позивачу на його звернення направлено Управлінням праці та соціального захисту Міськради 20 жовтня 2015 року, тобто у місячний строк, а отже, з дотриманням строків розгляду звернень, встановлених Законом 393/96-ВР.

Отже, суди попередніх інстанцій при розгляді справи не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконних судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.