820/3736/16 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів - 18.04.2018 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тексис-Груп" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товару № 807000011/2016/000330/2 від 14.04.2016 року.

Позов обґрунтовано тим, що ТОВ "Тексис-Груп" для митного оформлення імпортованого товару надано відповідачу основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, проте митним органом протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016, позов задоволено повністю. Скасовано рішення про коригування митної вартості товару № 807000011/2016/000330/2 від 14.04.2016.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару, надані документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню. Митним органом не було доведено необхідність надання позивачем додаткових документів, у зв'язку з цим висновки митного органу про не підтвердження поданими документами митної вартості є необґрунтованими.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, відмовивши у задоволенні позову, оскільки вважає, що суди передньої інстанції не надали належної оцінки тій обставині, що в наданих декларантом документах для митного оформлення товару містяться розбіжності, а саме: в довідці про транспортні витрати від 04.04.2016 визначені витрати на транспортування в сумі 17900 грн., а в рахунку на оплату транспортного перевезення №35 від 15.04.2016 та платіжному дорученні №2717 транспортні послуги складають 18672 грн. Також з наданого позивачем експертного висновку незрозумілий розрахунок від середньої ринкової ціни ідентичних товарів 39490,80 євро до ціни 7500 євро за об'єкт дослідження без-яких понижуючих коефіцієнтів.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

12.01.2017 Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської митниці ДФС відкрито.

13.03.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147 (2147а-19) .

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Тексис-Груп" за зовнішньоекономічним контрактом № 08/НЕ від 08.05.2015, імпортовано автонавантажувач Nissan UG1D2A30LQ сер. номер UG1D2-E700582 рік випуску-2010, який задекларовано ТОВ Франко Трейд та подано до Харківської митниці ДФС електронну митну декларацію № 807110000/2016/004479 від 11.04.2016.

Митну вартість товару було визначено за першим методом визначення митної вартості товару, за ціною договору 229 123,97 грн., що становить 7867,4 Євро за офіційним курсом НБУ на момент оформлення декларації.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом митному органу надано наступні документи: контракт № 08/НЕ від 08.05.2015; інвойс № 151536 від 23.03.2016; специфікація № 5 від 23.03.2016; платіжне доручення № 2636 від 29.03.2016; договір на виконання транспортного перевезення; довідка про транспортні витрати від 04.04.2016; довідка органу сертифікації № 087/162а від 06.04.2016; міжнародна автомобільна накладна CMR 151536 від 01.04.2016.

На вимогу митного органу декларантом додатково надані наступні документи на підтвердження заявленої митної вартості: платіжне доручення в іноземній валюті № 2636 від 29.03.2016р. на суму 7500 Євро; копію рахунку за транспортні послуги № 35 від 15.04.2016; платіжне доручення № 2717 від 27.04.2016; експортна декларація № NL 007372516; лист компанії BS FORKLIFTS щодо вартості на аналогічні навантажувачі; висновок експерта про якісні та вартісні характеристики товару ХНДІ судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса № 3845 від 06.04 2016.

Харківською митницею ДФС винесено Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 807000011/2016/000330/2 від 14.04.2016, яким збільшено митну вартість імпортованого товару до 15367 євро.

Спірне рішення мотивоване тим, що в документах, які подані до митного оформлення на підтвердження митної вартості є розбіжності: у звіті про оцінку майна розрахунок вартості був зроблений щодо навантажувача Mitsubishi, а також зазначено навантажувачі Nissan, що були використані 2008 та 2006 роках. За інформацією митного органу вартість аналогічного та подібного товару Nissan UG1D2A30LQ знаходиться на рівні 15 000 євро. Коригування митної вартості здійснено із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, для митного оформлення імпортованого товару декларантом надано, серед іншого, довідку про транспортні витрати від 04.04.2016 в сумі 17900 грн., рахунок на оплату транспортного перевезення №35 від 15.04.2016 в сумі 18672 грн. та платіжне дорученні №2717 в сумі 18672 грн., а також висновок експерта про якісні та вартісні характеристики товару ХНДІ судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса № 3845 від 06.04 2016 року.

Відповідних оцінок стосовно розбіжностей щодо сум, зазначених в документах, які підтверджують транспортні витрати, а також стосовно доводів митного органу щодо розбіжностей у висновку експерта № 3845 від 06.04 2016, судами попередніх інстанцій надано не було, що в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , в редакції, що була чинною на час вирішення та розгляду даної справи є порушенням завдання адміністративного судочинства.

Верховний Суд вважає, що наведені відповідачем у запереченні до позовної заяви та апеляційній скарзі доводи, які підтвердженні відповідними доказами, мають бути предметом судового дослідження та розгляду.

Статтею 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. При цьому, Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях судів чи відхилені ним, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є не дослідження судом зібраних у справі доказів, що є порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Отже, враховуючи відсутність повноважень суду касаційної інстанції на встановлення та дослідження вказаних фактичних обставин справи, є підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

1. Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 скасувати та передати справу на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.