402/979/20 Про визнання дій органу місцевого самоврядування протиправними та скасування державної реєстрації речового права на земельну ділянку - 08.11.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 травня 2022 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2, Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області), про визнання дій органу місцевого самоврядування протиправними та скасування державної реєстрації речового права.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що, маючи намір отримати безоплатно земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (пункт "б" частини першої статті 121 ЗК України), 21 лютого 2020 року вона звернулась із заявою до ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області про надання їй дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки

у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 06 березня

2020 року № 11-3675/14-20-СГ їй було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої

на території Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області. Орієнтовний розмір 2,0000 га, в тому числі:

2,0000 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

На підставі укладеного між нею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договору було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3525585200:02:000:5126 для ведення особистого селянського господарства, який у подальшому наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 04 травня 2020 року № 11-7229/14-20-СГ було затверджено та надано

їй у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею, 2,0000 га (кадастровий номер 3525585200:02:000:5126) із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

На підставі вказаного наказу вона звернулася до державного реєстратора Вільхівської сільської ради Благовіщенського району Корсун В. С.

для реєстрації права власності на земельну ділянку, однак державний реєстратор повідомив її про те, що право власності на земельну ділянку

з кадастровим номером 3525585200:02:000:5126 зареєстровано

за ОСОБА_2 . Згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно їй стало відомо про те, що підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 було рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області від 24 березня 2020 року № 369 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу

їх у власність гр. ОСОБА_2".

Позивач уважала зазначене рішення сільської ради незаконним, а тому право власності ОСОБА_2 підлягає скасуванню з послідуючим виключенням з реєстру речових прав, оскільки Луполівська сільська рада Благовіщенського району Кіровоградської області передала у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3525585200:02:000:5126 із земель державної форми власності, не маючи

на це правових підстав, адже розпорядником вказаної земельної ділянки

є ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Також позивач зазначала, що попередній розрахунок суми судових витрат, які вона понесла складаються з судового збору у розмірі 1 681,60 грн

та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 272,80 грн. Докази щодо кінцевого розміру понесених судових витрат будуть подані в порядку, визначеному частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати дії Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області протиправними;

- скасувати рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області від 24 березня 2020 року № 369 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу

їх у власність гр. ОСОБА_2";

- припинити право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 3525585200:02:000:5126 площею 2 га та видалити відомості по право власності з реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2077512835255, номер запису про право власності/довірчої власності: 36429600, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

(з відкриттям розділу) індексний номер: 52163586 від 07 травня

- понесені судові витрати покласти на відповідачів у рівних долях.

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області

від 18 листопада 2020 року відкрито спрощене провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, у порядку частини п`ятої статті 279 ЦПК України,

без повідомлення сторін.

Короткий зміст зустрічних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, Благовіщенської міської ради Кіровоградської області, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 02 листопада 2017 року вона звернулася до Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області з заявою про надання їй земельної ділянки

в розмірі 2 га для ведення особистого селянського господарства,

за наслідками розгляду якої їй було надано згоду на розробку проєкту землеустрою.

04 жовтня 2019 року вона подала заяву до ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства

на території Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, та ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області видало наказ від 07 листопада 2019 року № 11-7021/14-19-СГ, яким їй було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення

у власність земельної ділянки.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Альтера" розроблено проєкт землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства,

який рішенням двадцять третьої сесії сьомого скликання Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області

від 24 березня 2020 року № 369 було затверджено та передано у її власність земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3525585200:02:000:5126, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

На підставі вказаного рішення сільської ради 07 травня 2020 року була проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3525585200:02:000:5126.

Вважала, що накази ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області

від 06 березня 2020 року № 11-3675/14-20-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою та від 04 травня

2020 року № 11-7229/14-20-СГ про затвердження документації

із землеустрою та надання земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 3525585200:02:000:5126 ОСОБА_1 у власність,

є незаконними, оскільки на момент звернення ОСОБА_1 із заявою

про надання їй спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вже було видано наказ від 07 листопада

2019 року № 11-7021/14-19-СГ про надання їй дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення цієї самої земельної ділянки. Видачею більш пізнього наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області порушило її право власності на земельну ділянку в межах норм безоплатної приватизації та порушило принцип забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, оскільки надало дозвіл

на розробку проєкту землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки двом особам.

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області всупереч положенням частини сьомої статті 118 ЗК України, розглядаючи клопотання

ОСОБА_1, яке надійшло пізніше, не пересвідчилось у відповідності розташування об`єкта вимогам законодавства та не врахувало вимог нормативно-правових актів, метою яких і є уникнення такого конфлікту між заінтересованими особами, та, незважаючи на державну реєстрацію земельної ділянки 05 березня 2020 року на підставі проєкту землеустрою

за її заявою, не відмовило в затвердженні проєкту землеустрою

за зверненням ОСОБА_1, чим суттєво порушило її право власності

на спірну земельну ділянку. При цьому посилалася на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 472/1280/17-ц. провадження № 61-43829св18.

Крім того, вказувала, що надання у власність земельних ділянок,

що перебували у державній власності Благовіщенського району Кіровоградської області на сьогодні вирішується Благовіщенською міською радою Кіровоградської області, а не Лупллівською сільською радою Благовіщенського району Кіровоградської області, а тому саме міська рада є належним відповідачем у даному спорі, як орган, який вирішує питання надання громадянам у власність земельних ділянок для особистого селянського господарства.

Також зазначала, що судові витрати будуть складатися з судового збору

в розмірі 1 816,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 5 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просила суд:

- визнати поважною причину пропуску строку подання зустрічного позову та поновити їй пропущений строк для пред`явлення зустрічного позову. Прийняти до спільного розгляду з первісним позовом її зустрічний позов;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області від 06 березня 2020 року

№ 11-3675/14-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір 2,0000 га, в тому числі: 2,0000 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області від 04 травня 2020 року № 11-7229/14-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" щодо надання ОСОБА_1

у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею, 2,0000 га (кадастровий номер 3525585200:02:000:5126)

із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області;

- стягнути з ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області на її користь понесені нею судові витрати.

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області

від 25 січня 2021 року об`єднано вимоги за зустрічним позовом

ОСОБА_2 в одне провадження із позовом ОСОБА_1 . Вирішено перейти до розгляду справи у загальному позовному провадженні. Призначено підготовче засідання у справі.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області

від 20 квітня 2021 року за клопотанням представника позивача

ОСОБА_1 - адвоката Терновенка P. M., замінено неналежного відповідача Луполівську сільську раду Благовіщенського району кіровоградської області на належного відповідача Благовіщенську міську раду Кіровоградської області.

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області

від 10 червня 2021 року за клопотанням представника позивача

ОСОБА_1 - адвоката Терновенка P. M., вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3525585200:02:000:5126 площею 2.0 га, яка розташована

на території Благовіщенської територіальної громади (колишня назва Луполівської сільської ради Благовіщенського району) Голованівського району Кіровоградської області, яка належить на праві власності

ОСОБА_2 та заборонено її відчуження до вирішення спору по суті.

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області

від 17 грудня 2021 року у складі судді Ясінського Л. Ю. первісний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області протиправними та скасовано рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області від 24 березня 2020 року № 369 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність гр. ОСОБА_2".

Припинено право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3525585200:02:000:5126 площею 2 га та видалено відомості про право власності з реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер 2077512835255, номер запису про право власності/довірчої власності 36429600, рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52163586

від 07 травня 2020 року.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Луполівська сільська рада Благовіщенського району Кіровоградської області незаконно передала у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га

з кадастровим номером 3525585200:02:000:5126 із земель державної власності, не маючи на це жодних правових підстав, та всупереч вимогам статті 122 ЗК України, частиною четвертою якої передбачено,

що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів

у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті,

у власність або у користування для всіх потреб. У даному випадку відповідним органом виконавчої влади є ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3525585200:02:000:5126,

площею 2 га на момент видачі оспорюваних ОСОБА_2 наказів

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 06 березня 2020 року

№ 11-3675/14-20-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою та від 04 травня 2020 року № 11-7229/14-20-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 3525585200:02:000:5126 ОСОБА_1 у власність, відносилась до земель державної власності,

й відповідним розпорядником таких земель є ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області, а право власності на земельну ділянку не було зареєстроване. При цьому районний суд указав, що проєкт землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 у власність

був погоджений та розроблений відповідно до вимог чинного земельного законодавства.

Також суд першої інстанції вказав, що рішення про надання дозволу

на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом

і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності

чи користування на земельну ділянку. У цій частині судом ураховано постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18.

Встановивши, що накази ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області:

від 06 березня 2020 року № 11-3675/14-20-СГ та від 04 травня 2020 року

№ 11-7229/14-20-СГ прийняті в межах чинного земельного законодавства, суд першої інстанції вважав за необхідне задовольнити вимоги первісного позову ОСОБА_1 та відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

При цьому районним судом ураховано постанову Верховного Суду

від 02 червня 2021 року у справі № 700/316/20, провадження № 61-3508св21, у якій, на думку суду, касаційним судом фактично визнано, що надання дозволів на виготовлення проєкту землеустрою на одну і ту ж ділянку декільком особам цілком правомірне.

22 грудня 2021 року до суду першої інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Терновенка Р. М., про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив ухвалити додаткове судове рішення у справі

№ 402/979/20, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги на підставі договору

про надання правової допомоги № б/н від 21 жовтня 2020 року у розмірі 16 136, 80 грн, а також витрати зі сплати судового збору, надавши до заяви відповідні докази.

Додатковим рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2021 року у складі судді Ясінського Л. Ю. заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Терновенка Р. М., про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 136,00 грн та 1 680,00 грн сплаченого судового збору.

Додаткове судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим,

що понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу

є документально підтвердженими, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги та їх обсягом, ціною позову та значенням справи для сторони, й відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Врахувавши надані докази, керуючись положеннями статей 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд першої інстанції стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

понесені останньою витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 136,00 грн.

Крім того, судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові збір у розмірі 1 680,00 грн за сплачені останньою за подання позову,

з огляду на те, що позовні вимоги було задоволено повністю (пункт 1 частина друга статті 141 ЦПК України).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 05 травня 2022 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Анікєєнко Є. О., задоволено.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області

від 17 грудня 2021 року та додаткове рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

до ОСОБА_2, Благовіщенської міської ради Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні позивача, - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області,

про визнання дій органу місцевого самоврядування протиправними

та скасування державної реєстрації речового права, відмовлено, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській областізадоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області від 06 березня 2020 року № 11-3675/14-20-СГ

про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована

на території Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області від 04 травня 2020 року № 11-7229/14-20-СГ

"Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" щодо надання ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі: рілля площею 2,0000 га кадастровий номер 3525585200:02:000:5126 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 із заявою про затвердження проєкту землеустрою та передачу їй у власність земельної ділянки звернулася раніше (04 жовтня 2019 року),

ніж ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що також не заперечується сторонами, її дії щодо оформлення земельної ділянки були послідовними, своєчасними, добросовісними, з дотриманням вимог законодавства.

Проте ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у порушення вимог статті 118 ЗК України не здійснило належним чином перевірку документів, наданих ОСОБА_1, на їх відповідність вимогам земельного законодавства, й не відмовило у затвердженні проєкту землеустрою

за її зверненням, так як, за наявності відомостей про те, що спірна земельна ділянка вже сформована згідно з проектом на замовлення іншої особи,

на підставі наданих їй дозволів, їй присвоєно кадастровий номер, подальше формування такої земельної ділянки можливе лише за технічною документацією, а не за проєктом землеустрою.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку,

що оспорювані ОСОБА_2 накази ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області від 06 березня 2020 року № 11-3675/14-20-СГ

про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації

із землеустрою та від 04 травня 2020 року № 11-7229/14-20-СГ

про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 3525585200:02:000:5126 ОСОБА_1 у власність, необхідно визнати незаконними та скасувати. Тому суд задовольнив зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2

до ОСОБА_1, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області, оскільки позивачем за зустрічним позовом

не доведено, а судом не встановлено, що рішеннями, діями або бездіяльністю вказаного органу місцевого самоврядування порушено законні права та інтереси ОСОБА_2 .

Оскільки апеляційним судом встановлено незаконність отримання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та, як наслідок, незаконність затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки

їй у власність, суд уважав, що не можуть бути задоволенні первісні позовні вимоги ОСОБА_1, оскільки на момент прийняття оспорюваного позивачем за первісним позовом рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області від 24 березня 2020 року № 369 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу

їх у власність гр. ОСОБА_2", остання не набула у встановленому законом порядку право на спірну земельну ділянку, при цьому

нею не доведено, а судом не встановлено факту порушення її права

чи законного інтересу цим рішенням.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції по суті вирішення спору, апеляційний суд виходив із того, що районний суд на наведене уваги

не звернув та внаслідок неправильно наданої оцінки наявним у матеріалах справи доказам та неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

При цьому судом апеляційної інстанції враховано відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Оскільки рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2021 року ухвалене по суті вирішення спору підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову

в задоволенні первісного позову ОСОБА_1, апеляційний суд уважав

за необхідне скасувати й додаткове рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2021 року, яким було стягнуто

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір.

Крім того, апеляційний суд розподілив судові витрати пропорційно задоволеним зустрічним вимогам ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2021 року та додаткове рішення цього самого суду від 29 грудня 2021 року.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається те, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано з Ульяновського районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 402/979/20. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2022 року справа (відскановані матеріали цивільної справи в двох томах) надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, не надано належної правової оцінки оспорюваному нею рішенню сільської ради від 24 березня 2020 року № 369 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність гр. ОСОБА_2",

яке є незаконним, оскільки було грубо порушено порядок приватизації земельної ділянки, так як, відповідно до своїх повноважень, передбачених статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" та статтями 118, 122, 123, 186-1 ЗК України, органи місцевого самоврядування передають земельні ділянки у приватну власність або у користування із земель комунальної власності, тоді як спірна земельна ділянка відносилася

до земель державної власності. При цьому судом апеляційної інстанції враховано відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду

та Верховного Суду, які не підлягають врахуванню при вирішенні даного спору.

Ні ОСОБА_2, ані її представник, не повідомили, що перешкоджало звернутися з відповідною заявою до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області для затвердження її проєкту землеустрою.

На її думку, суд апеляційної інстанції невірно трактує статтю 118 ЗК України, оскільки підставою для відмови відповідно до частини сьомої цієї статті може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання

та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених в установленому законом порядку. Так як таких обставин

не було виявлено, дії ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області,

при прийняті, оспорюваних ОСОБА_2 наказів, були правомірними.

Також указує, що вона була зацікавленою в отриманні спірної земельної ділянки, а тому в неї виник інтерес ще до її формування, як об`єкту цивільного обігу, що свідчить про те, що між сторонами виник спір

з приводу законності отримання спірної земельної ділянки, й відповідно, вона звернулася до суду за визнанням за нею її права власності, відтак необґрунтованими є висновки апеляційного суду про недоведеність порушення прийняттям, оспорюваного нею рішенням сільської ради

від 24 березня 2020 року № 369 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність

гр. ОСОБА_2", її права чи законного інтересу. У даному випадку вказане рішення порушує її право на отримання земельної ділянки

у приватну власність.

Крім того, апеляційним судом відкрито апеляційне провадження

та розглянуто по суті апеляційну скаргу, подану з порушенням строку

на апеляційне оскарження, передбаченого частиною першою статті 354 ЦПК України, при тому, що з клопотанням про поновлення пропущеного строку представник ОСОБА_2 - адвокат Анікєєнко Є. О.,

не зверталася, й судом такий строк поновлено не було. Вважає,

що початком відліку строку на апеляційне оскарження є дата проголошення рішення районного суду (частина п`ята статті 268 ЦПК України), тобто

17 грудня 2021 року, а датою набрання рішення суду законної сили -

18 січня 2022 року, тоді як апеляційну скаргу подано 20 січня 2022 року.

У цій частині посилається на відповідну правову позицію, викладену Верховним Судом.

Зазначає, що у суді апеляційної інстанції справу розглянуто за відсутності

її та представника, які не були належним чином повідомлені про дату, час

та місце розгляду справи, у тому числі, й про розгляд справи в режимі відеоконференції. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан

у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, тому вона не мала можливості взяти участь у судовому засіданні, як і не зміг повідомити про неможливість прибуття її адвокат Терновенко Р. М., оскільки був призваний для проходження військової служби.

При цьому судом невірно здійснено розподіл судових витрат.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України та частини першої

статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази

не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення

або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно

Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається

та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність

та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння

та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України визначено,

що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом

або за результатами аукціону.

Згідно з пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У пункті "б" частини першої статті 121 ЗК України зазначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок

із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок

та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється

статтями 118, 186-1 ЗК України.

Встановлено, що 07 листопада 2019 року та 06 березня 2020 року

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області видало накази, якими, відповідно, надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою,

ОСОБА_2, яка подала відповідну заяву 04 жовтня 2019 року,

та ОСОБА_1, яка звернулася із заявою 21 лютого 2020 року, щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель

і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної

чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб)

та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацами першим, другим частини сьомої та частиною дев`ятою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної

чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється

за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності

у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до положень частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1 ЗК України розробник проєкту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проєкту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні

з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж

та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації

у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про землеустрій" проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Разом із тим, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі

чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування

на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, провадження

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже,

і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду

у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20, в якій зазначено, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади

або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить

від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності

чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки

за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована

на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно

до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності

у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, апеляційним судом установлено, що на час звернення ОСОБА_1 (21 лютого 2020 року,

а. с. 12, т. 1) до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3525585200:02:000:5126 перебувала у державній власності (землі запасу), вже була сформована,

їй було присвоєно кадастровий номер, що підтверджується довідкою

з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл

їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 03 лютого

2020 року № 57/165-20 (а. с. 68, т. 1). Зазначене також підтверджується проєктом землеустрою, виготовленим товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Альтерра" на замовлення ОСОБА_2

(а. с. 65-86, т. 1).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року

у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20, на яку вірно послався суд апеляційної інстанції, зазначено, що розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності

(пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає зазначеним принципам. Зокрема, не можна вважати справедливим

і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася

про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше

не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.

З аналізу наведених положень закону, а також із встановлених у справі обставин вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, всупереч положенням частини сьомої статті 118 ЗК України, розглядаючи заяву ОСОБА_1, яка надійшла пізніше, не здійснило належним чином перевірку, наданих останньою, документів, на їх відповідність вимогам земельного законодавства, та, незважаючи на те, що здійснено формування земельної ділянки з конкретно визначеними межами за відповідною фізичною особою - ОСОБА_2 (стаття 79-1 ЗК України, стаття 50 Закону України "Про землеустрій") не відмовило у затвердженні проєкту землеустрою за зверненням ОСОБА_1, чим суттєво порушило права першого заявника на отримання у власність земельної ділянки.

За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності

на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, чи погодження проєкту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки

у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати,

що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.

Після розроблення проєкту землеустрою та його погодження у порядку статті 186-1 ЗК України ОСОБА_2 12 березня 2020 року звернулася

із заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства до Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області (а. с.83, т. 1), у відповідь на яку рішенням двадцять третьої сесії сьомого скликання Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області від 24 березня 2020 року № 369 затверджено проєкт землеустрою та передано у власність

ОСОБА_2 спірну земельну ділянку (а. с. 84, т. 1).

Разом із тим, наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області

від 04 травня 2020 року № 11-7229/14-20-СГ ОСОБА_1 також затверджено проєкт із землеустрою та надано їй у власність одну й ту саме земельну ділянку (а. с. 13, т. 1).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд, належно оцінивши подані сторонами докази, повно встановивши фактичні обставини справи, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_2 із заявою про затвердження проєкту землеустрою та передачу їй у власність земельної ділянки звернулася раніше (04 жовтня 2019 року), ніж ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що не заперечувалося сторонами, її дії щодо оформлення земельної ділянки були послідовними, своєчасними, добросовісними, з дотриманням вимог законодавства. Тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оспорювані ОСОБА_2 накази ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області

2020 року № 11-7229/14-20-СГ про затвердження документації

є незаконними та підлягають скасуванню. За таких обставин, суд апеляційної інстанції задовольнив зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2

до ОСОБА_1, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області.

Верховний суд погоджується з такими висновками апеляційного суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області, оскільки нею не доведено, а судом не встановлено, що рішеннями, діями або бездіяльністю вказаного органу місцевого самоврядування порушено законні права та інтереси ОСОБА_2 .

Правильними є також висновки апеляційного суду про те, що не можуть бути задоволенні первісні позовні вимоги ОСОБА_1, оскільки нею

не доведено, а судом не встановлено порушення її прав, так як на момент прийняття оспорюваного рішення Луполівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області від 24 березня 2020 року № 369 остання не набула у встановленому законом порядку право на спірну земельну ділянку.

Саме по собі надання ОСОБА_1 згоди на розроблення технічної документації не свідчить про надання цієї земельної ділянки в користування останній. Прийняте суб`єктом владних повноважень рішення про затвердження технічної документації є ненормативним актом, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 707/727/19, провадження № 61-18538св19.

Таким чином, оскаржуване судове рішення апеляційного суду у межах доводів касаційної скарги по суті вирішення спору ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести

до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України апеляційним судом всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

На відмінну від ОСОБА_1, ОСОБА_2 першою подала належно оформлену заяву про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому першою отримала легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття відповідного рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання

їй спірної земельної ділянки у власність.

Верховний Суд звертає увагу на те, що спірна земельна ділянка на час виникнення даних правовідносин була сформованою, отже, була об`єктом цивільних прав. Державна реєстрація земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 3525585200:02:000:5126 здійснена відділом

у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленої товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Альтерра", 05 березня 2020 року

(а. с. 25, 79, т. 1).

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 268 ЦПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Частиною першою статті 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу

суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У даній справі, в судовому засіданні суду першої інстанції було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду першої інстанції від 17 грудня 2021 року. Повний текст складено 24 грудня 2021 року (а. с. 202-203, 205-217, т. 1). Апеляційну скаргу подано 20 січня 2022 року (а. с. 1-8, т. 2), тобто

у строк, визначений частиною першою статті 354 ЦПК України, а відтак твердження заявника в цій частині є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги щодо розгляду справи апеляційним судом

за відсутності заявника та її представника, які не були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, є безпідставними

та спростовуються матеріалами справи, оскільки про призначене

на 05 травня 2022 року судове засідання ОСОБА_1 та її представник - адвокат Терновенко Р. М., були повідомлені належним чином,

що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень 06 та 08 квітня 2022 року, відповідно

(а. с. 79, 80, т. 2).

Посилання касаційної скарги на невірний розподіл судових витрат

є безпідставними, так як апеляційний суд правильно застосував положення статті 141 ЦПК України та пропорційно задоволеним вимогам стягнув

із відповідачів на користь позивача судовий збір, навівши відповідні мотиви.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1

та її представник не були належним чином повідомлені про розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Отже, апеляційним судом не допущено порушень процесуального закону,

які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідні доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та незгоди заявника з ухваленим судовим рішенням, а тому відхиляються Верховним Судом.

Крім того, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення

з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Інші наведені в обґрунтування касаційної скарги доводи спростовуються вищенаведеним і не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить

до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення