Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Бабаш Г.П. від 30 березня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Сухарька М.Г., Ястребової Л.В. від 14 листопада 2016 року у справі за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Донецького регіонального виробничого управління до Офісу великих платників податків ДФС про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску,

В лютому 2016 року Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі Донецького регіонального виробничого управління звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 05 листопада 2015 року №Ю-123-23 в сумі 6173971,11 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначало, що Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02 вересня 2014 року (1669-18) (далі - Закон №1669) внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08 липня 2010 року (2464-17) (далі - Закон №2464) та передбачено звільнення суб'єктів господарювання на період проведення антитерористичної операції (далі - АТО) від обов'язку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, в зв'язку з чим контролюючий орган не мав законних підстав для формування та направлення йому вимоги про сплату боргу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року, позов задоволено: скасовано вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 05 листопада 2015 року №Ю-123-23 в сумі 6173971,11 грн.

Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що позивач знаходиться на обліку в контролюючому органі, який розташований на території населеного пункту, де проводиться АТО, а отже відповідно до пункту 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 (2464-17) на період її проведення він звільняється від передбачених статтею 6 Закону №2464 обов'язків платника єдиного внеску.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказував на правомірність винесеної податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки, на його думку, платники єдиного внеску, які, перебуваючи на обліку в фіскальних органах на території, де проводиться АТО, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати та сплачувати заробітну плату, зобов'язані виконувати всі встановлені Законом №2464 (2464-17) обов'язки; крім того, в разі несплати страхувальником-роботодавцем єдиного внеску застрахована особа (працівник) втрачає за такий період страховий стаж та статус застрахованої особи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року призначено попередній розгляд справи на 28 лютого 2018 року, а ухвалою від цієї дати - розгляд в судовому засіданні на 29 березня 2018 року; в подальшому розгляд справи відкладено на 18 квітня 2018 року.

В засіданні суду 29 березня 2018 року представником податкового органу подано клопотання про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС, яку у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №247 (247-2016-п) реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДФС, на її правонаступника - Офіс великих платників податків ДФС, яке задоволено Судом.

Позивач в запереченнях та відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Враховуючи, що в засідання суду 18 квітня 2018 року представники сторін не з'явились, а також беручи до уваги положення пункту 2 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Донецьке регіональне виробниче управління є відокремленим підрозділом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" без права юридичної особи, зареєстроване (у період спірних відносин) як платник єдиного внеску в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС.

05 листопада 2014 року за вихідним №1188 позивач подав до відповідача заяву про звільнення від виконання обов'язків щодо нарахування, утримання, сплати єдиного внеску та подання звітності.

Крім того, позивачем отримано сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України від 25 листопада 2014 року №1735 про настання обставин непереборної сили, яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року при здійсненні підприємством господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння і сплати податків та обов'язкових платежів, а також зазначено, що на момент видачі сертифікату (висновку) обставини непереборної сили тривають та дату їх закінчення визначити неможливо.

Разом з тим, 05 листопада 2015 року відповідачем винесено вимогу №Ю-123-23 про сплату боргу (недоїмки), якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску за період з 20 серпня 2014 року по 21 жовтня 2015 року в сумі 6173971,11 грн.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеної вимоги до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників та Державної фіскальної служби України спірну вимогу №Ю-123-23 від 05 листопада 2015 року залишено без змін (рішення відповідно №26691/10/28-10-10-4-33 від 09 грудня 2015 року та №1525/6/99-99-10-01-07-25 від 27 січня 2016 року).

Спірним у справі питанням є правомірність винесення відповідачем вимоги №Ю-123-23 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року №406-VII (406-18) до Закону №2464 (2464-17) та ПК України (2755-17) внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №2464).

Частиною 2 статті 6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону №2464 регламентує заходи впливу та стягнення та, зокрема, в частині 1 передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 (405/2014) введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон №1669 (1669-18) , яким, крім іншого, внесені зміни до Закону №2464 (2464-17) та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року №219-VIII (219-19) пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14. квітня 2014 року №405/2014 (405/2014) , звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 (405/2014) , визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України (2755-17) для списання безнадійного податкового боргу.

Згідно зі статтею 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 (405/2014) та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 (405/2014) .

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №1053-р (1053-2014-р) , яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням же Кабінету Міністрів України №1079-р від 05 листопада 2014 року (1079-2014-р) "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р (1053-2014-р) " дію розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р (1053-2014-р) зупинено.

Разом з тим, 02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р (1275-2015-р) "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Відповідно до пунктів 1, 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (згідно з додатком), та визнано такими, що втратили чинність: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (1053-2014-р) ; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р" (1079-2014-р) .

Зазначеними Розпорядженнями місто Маріуполь Донецької області (де зареєстровано Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" й знаходиться контролюючий орган, на обліку у якому перебуває структурний підрозділ позивача) та місто Донецьк (де зареєстровано його Донецьке регіональне виробниче управління) включено до переліку територій, де проводиться АТО.

Отже, виходячи зі змісту наведених положень законодавства, платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО (у тому числі й позивачу), надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати свої встановлені частиною 2 статті 6 Закону №2464 обов'язки, зокрема, щодо саме своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Водночас Верховний Суд зазначає, що Закон №2464 (2464-17) не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 05 листопада 2015 року №Ю-123-23 в сумі 6173971,11 грн.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.