521/8691/19 Про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа - 02.11.2022 Прийняття

суб`єкт оскарження - державні виконавці Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Татару Діана Дмитрівна, Заліпаєв Юрій Валерійович,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 8 серпня 2019 року, постановлену у складі судді Коблової О. Д., та постанову Одеського апеляційного суду від 7 липня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

Короткий зміст скарги

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася зі скаргою на дії та бездіяльність державних виконавців Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Татару Д. Д. та ОСОБА_3 .

Скаргу обґрунтовувала тим, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 9 лютого 2016 року з неї на користь ОСОБА_1 стягнено 10 000 доларів США, що еквівалентно 167 200 грн.

У травні 2019 року їй стало відомо, що 15 липня 2016 року головний державний виконавець Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Татару Д. Д. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 521/1756/15, виданого 5 липня 2016 року Малиновським районним судом м. Одеси, проте ця постанова їй направлена не була (ВП 51796887).

16 липня 2018 року старшим державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме належного їй житлового будинку АДРЕСА_1, і постановою від 18 липня 2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна Експертна Служба".

Відповідно до висновку про вартість нерухомого майна, складеного 29 серпня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальності "Приватна Експертна Служба", вартість належного їй житлового будинку АДРЕСА_1 становить 262 300 грн.

7 лютого 2019 року головний державний виконавець Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Заліпаєв Ю. В. звернувся до Одеської філії Державного підприємства "СЕТАМ" із заявою про передачу на реалізацію арештованого майна боржника.

21 лютого 2019 року головний державний виконавець Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Заліпаєв Ю. В. виніс постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 51796887, № 58401017 у зведене виконавче провадження, якому присвоєно № 58477230.

На підставі заяви головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Заліпаєва Ю. В. Державне підприємство "Сетам" виставило належне їй майно на продаж і згідно з протоколом електронних торгів від 28 лютого 2019 року та актом про електронні торги від 21 березня 2019 року ОСОБА_4 видане свідоцтво про придбання з електронних торгів житлового будинку АДРЕСА_2 . У подальшому ОСОБА_4 зареєстрував право власності на зазначений будинок.

ОСОБА_2 просила визнати незаконною бездіяльність державних виконавців Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Татару Д. Д. та Заліпаєва Ю. В. щодо недоведення до її відома як сторони виконавчого провадження інформації про відкриття виконавчого провадження, а також визнати незаконними дії щодо звернення стягнення на належний їй будинок і подальшої реалізації арештованого майна боржника.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 8 серпня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_2 належними і допустимими доказами не довела ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, щодо неправомірності дій і бездіяльності державних виконавців Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Постановою Одеського апеляційного суду від 7 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 8 серпня 2019 року без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У серпні 2020 року ОСОБА_2 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 8 серпня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 7 липня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення є незаконними та необґрунтованимм, постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про те, що суди необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження, а також розгляд апеляційним судом справи за її відсутності, чим обмежив у можливості реалізувати процесуальні права та порушив принципи рівності сторін і змагальності.

На думку заявника, вказане призвело до неправильного вирішення справи, тому просила про задоволення касаційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано з Малиновського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи № 521/8691/19.

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 9 лютого 2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено борг у сумі 10 000 доларів США, що еквівалентно 167 200 грн.

15 липня 2016 року головний державний виконавець Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Татару Д. Д. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 521/1756/15, виданого 5 липня 2016 року Малиновським районним судом м. Одеси.

16 липня 2018 року старшим державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме належного ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_1, і постановою від 18 липня 2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна Експертна Служба".

Відповідно до висновку про вартість нерухомого майна, складеного 29 серпня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальності "Приватна Експертна Служба", вартість належного ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_1 становить 262 300 грн.

16 січня 2019 року головним державним виконавцем, відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом надіслано повідомлення про результати визначення оцінки майна боржника, а також роз`яснено порядок оскарження таких результатів.

7 лютого 2019 року Малиновським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про передачу майна на реалізацію на прилюдних електронних торгах.

Реалізація майна боржника ОСОБА_2, а саме житлового будинку АДРЕСА_2, відбулася в рамках виконавчого провадження шляхом проведення електронних торгів відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за №2831/5 (z1301-16) .

28 лютого 2019 року Державним підприємством "СЕТАМ" Міністерства юстиції України у період з 09:00 год до 18:19 год проведено електронні торги з реалізації лоту №331869 - житлового будинку з надвірними спорудами загальною площею 29,5 кв.м, житловою площею 15,6 кв.м на АДРЕСА_2 .

Згідно з протоколом № 390453 від 28 лютого 2019 року електронні торги з реалізації лоту № №331869 відбулися 28 лютого 2019 року, переможцем торгів став ОСОБА_4 з найвищою ціновою пропозицією в розмірі 404 040 грн.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) визначає умови і порядок виконання рішення судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувані постанови прийняті з додержанням вимог закону, в межах повноважень та без порушення прав ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, що полягали у необґрунтованій відмові у задоволенні клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження, касаційний суд відхиляє.

Так, відмовляючи у задоволенні такого клопотання, апеляційний суд вказував на те, що матеріали виконавчого проводження, які просила витребувати ОСОБА_2, містяться в матеріалах справи, а, відтак, правових підстав для їх витребування у суду немає.

Крім того, частиною другою статті 83 ЦПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (частина перша статті 84 ЦПК України).

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 клопотання про витребування матеріалів виконавчого проводження до суду першої інстанції не подавала, що також виключає можливість задоволення такого клопотання судом апеляційної інстанції, про що апеляційним судом зазначено в ухвалі від 7 липня 2020 року.

Доводи заявника стосовно того, що судом апеляційної інстанції справу розглянуто за її відсутності, також відхиляються касаційним судом з огляду на наступне.

Дана цивільна справа вперше призначена апеляційним судом до розгляду на 3 грудня 2019 року.

3 грудня 2019 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи; справу відкладено та призначено на 14 квітня 2020 року.

14 квітня 2022 року ОСОБА_2, посилаючись на оголошення карантину, пов`язаного з розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2, просила відкласти розгляд справи.

Розгляд справи відкладено та призначено на 7 липня 2020 року.

Про дату, час і місце розгляду справи суд апеляційної інстанції повідомив учасників справи шляхом направлення їм судових повіток за місцем проживання/знаходження засобами поштового зв`язку.

У матеріалах справи міститься заява представника ОСОБА_2 - адвоката Гаврилюка П. С. про ознайомлення з матеріалами справи 2 липня 2020 року.

В матеріалах справи містяться листи з відміткою про вручення судових повісток учасникам справи.

7 липня 2020 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2, в якій вона просила розгляд справи відкласти у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень.

Вирішуючи заяву, апеляційний суд, врахувавши строки розгляду справи, баланс інтересів учасників у найшвидшому вирішенні справи, вважав за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, в тому числі, ОСОБА_2 та її представника - адвоката Гаврилюка П. С., які належним чином повідомленні про день, час і місце розгляду справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомленні про день, час і місце розгляду справи, і їх неявка не перешкоджала розгляду справи.

Наведені заявником доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права судом касаційної інстанції не встановлено, повноваження якого обмежені підставами касаційного оскарження.

Таких порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов?язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.