370/1530/20 Про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органу досудового розслідування та протиправною бездіяльністю слідчого - 19.10.2022 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддівСушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органу досудового розслідування та протиправною бездіяльністю слідчого.

Позов мотивував тим, що 28 липня 2007 року позивач та ОСОБА_3 уклали шлюб.

Спільне життя не склалося та постійно відбувалися сімейні сварки.

ОСОБА_3 протягом грудня 2008 року - лютого 2009 року неодноразово зверталася із заявами до поліції про вчинення щодо неї позивачем тілесних ушкоджень та злочинів.

Дільничний інспектор відмовляв у відкритті кримінальних справ за заявами ОСОБА_3 .

Рішенням від 23 березня 2009 року Макарівський районний суд Київської області шлюб між сторонами розірвав та стягнув з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою від 08 квітня 2009 року державний виконавець закрив виконавче провадження щодо стягнення аліментів та повернув оригінал виконавчого листа стягувачу.

З осені 2009 року позивач мав можливість брати свого сина ОСОБА_4 до себе додому кожні вихідні та залишати на ніч, однак з січня 2010 року ОСОБА_3 вчиняла перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною.

У лютому 2010 року в незаконний спосіб, на думку позивача, ОСОБА_3 на підставі ухвали Макарівського районного суду Київської області від 18 лютого 2010 року у справі № 2-429/09 отримала дублікат виконавчого листа № 2/429/2010 від 18 лютого 2010 року.

Постановою від 06 квітня 2010 року державний виконавець відкрив виконавче провадження та нарахував заборгованість за минулий час в сумі 7 004,00 грн.

У травні та вересні 2010 року дільничний інспектор поліції відмовив у відкритті кримінальних справ за заявами ОСОБА_3 щодо протиправних дій позивача.

Рішенням від 26 жовтня 2010 року Комісія з питань захисту прав дитини Макарівської райдержадміністрації встановила графік спілкування позивача з дитиною.

У 2010-2012 роках ОСОБА_3 тричі зверталася до прокуратури Макарівського району із заявами про злочин, передбачений частиною першою статті 164 КК України. Дільничні інспектори поліції відмовляли у відкритті кримінальної справи.

Рішенням від 08 лютого 2011 року Комісія з питань захисту прав дитини Макарівської райдержадміністрації відхилила звернення ОСОБА_3 щодо перегляду графіку спілкування з дитиною.

Рішенням від 30 травня 2011 року Макарівський районний суд Київської області у справі № 2-244/11 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. При цьому в судовому засіданні прокурор Макарівського району та ОСОБА_3 вводили в оману суд і ОСОБА_3 визнала, що перешкоджає позивачу у спілкуванні з дитиною, однак представник служби у справах дітей вважав, що задоволення позову ОСОБА_1 суперечитиме інтересам дитини.

Рішенням від 29 лютого 2012 року Комісія з питань захисту прав дитини Макарівської райдержадміністрації збільшила графік спілкування з сином, надала можливість залишати дитину на ніч.

У березні 2012 року ОСОБА_3 знову чинила перешкоди позивачу у вільному спілкуванні з дитиною.

24 березня 2012 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до поліції та 05 квітня 2012 року дільничний інспектор відмовив у відкритті кримінальної справи.

Позивач зазначив, що 07, 21 квітня та 19 травня 2012 року ОСОБА_3 перешкоджала позивачу у вільному спілкуванні з дитиною.

Рішенням від 29 травня 2012 року Комісія з питань захисту прав дитини Макарівської райдержадміністрації відхилила звернення ОСОБА_3 щодо скасування графіку спілкування з дитиною.

Ухвалою від 10 червня 2013 року у справі № 2-429/09 Апеляційний суд Київської області скасував ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 18 лютого 2010 року про видачу дубліката виконавчого листа.

Рішенням 01 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2013 року, Макарівський районний суд Київської області у справі № 1016/1511/12 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Суд встановив факт вчинення ОСОБА_3 перешкод у спілкуванні позивача з сином.

У жовтні 2013 року позивач знову намагався побачити свого сина, однак ОСОБА_3 кидалася битися та не дала дитину, про що складений акт.

Рішенням від 27 листопада 2013 року Комісія з питань захисту прав дитини Макарівської райдержадміністрації відхилила звернення ОСОБА_3 щодо перегляду графіку спілкування з дитиною.

Постановою від 27 листопада 2013 року державний виконавець закрив виконавче провадження щодо стягнення аліментів.

22 березня 2014 року слідчий закрив кримінальне провадження від 28 січня 2014 року № 42014110210000003 за подіями, які відбулися 24 березня 2012 року стосовно позивача у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

04 квітня 2014 року Орган опіки та піклування Макарівської райдержадміністрації Київської області встановив, що ОСОБА_3 постійно перешкоджає позивачу у спілкуванні з сином та не виконує рішення Комісії.

Рішенням від 06 листопада 2014 року Макарівський районний суд Київської області у справі № 370/957/14 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною задовольнив частково, усунув перешкоди у спілкуванні з дитиною та встановив графік спілкування з дитиною.

Позивач зазначав, що у лютому 2015 року ОСОБА_3 отримала висновок психолога з неправдивим змістом та звернулася до директора школи з проханням заборонити ОСОБА_1 спілкуватися з сином у школі, та зазначила, що позивач не сплачує аліменти. Також зверталася до прокурора Круль Н. Л. та вводила в оману про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 переслідує її.

Рішенням від 12 березня 2015 року Апеляційний суд Київської області у справі № 370/957/14 апеляційну скаргу ОСОБА_3 частково задовольнив, рішення суду першої інстанції в частині спільного відпочинку влітку скасував, в іншій частині залишив без змін.

Зазначив, що ОСОБА_3 вводила суд в оману щодо несплати аліментів, та 21 березня 2015 року виконуючи вказівки посадових осіб відповідача, влаштувала провокації щодо позивача, залякувала сина ОСОБА_4 та наносила йому умисні легкі тілесні ушкодження.

23 березня 2015 року о 14 годині дня позивач в міліції смт Коцюбинськевід начальника міліції дізнався те, що ним були вчинені протиправні дії 21 березня 2015 року. При цьому дільничний інспектор міліції Попович С. М. відмовився приймати від позивача заяву про злочин, рекомендував подати в міліцію м. Ірпінь.

Посилався на те, що у той же день о 17 годині 30 хвилин відбувся дзвінок у чергову частину міліції м. Ірпінь з травмпункту Ірпінської міської лікарні щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_3

27 березня 2015 року внесенні відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12015110040000675 на підставі частини першої статті 125 КК України за подією 21 березня 2015 року. Позивач вважає, що всі документи були сфальсифіковані та залучені підставні свідки, а посадові особи відповідача отримали неправдиві висновки експерта щодо тілесних ушкоджень.

07 квітня 2015 року проводився слідчий експеримент за адресою: АДРЕСА_1, на якому був присутній начальник міліції Постоловський С. М.

10 квітня 2015 року слідчий Бабич А. Ю. за адресою проживання позивача: АДРЕСА_2 в незаконний спосіб вручив повідомлення про підозру від 09 квітня 2015 року.

При цьому був присутній ОСОБА_6, який заявив те, що позивач у 2009 році здійснив протиправні дії стосовно ОСОБА_3 . Також при врученні повідомлення про підозру була присутня мати позивача ОСОБА_7, 1942 року народження.

14 квітня 2015 року о 17 годині позивач подав заяву про закриття кримінального провадження № 12015110040000675 від 27 березня 2015 року, при цьому прокурор Круль Н. Л. зазначила, що син ОСОБА_4 боїться батька.

У той же день о 18 годині 15 хвилин ОСОБА_6 у присутності позивача приніс слідчому доручення прокурора Круль Н. Л. про завершення досудового розслідування, а також подав слідчому клопотання про перехресний допит з ОСОБА_8 та відмовив у ознайомленні із сфабрикованими матеріалами кримінального провадження.

22 квітня 2015 року позивач подав заяву до прокурора Круль Н. Л. з проханням захистити права сина ОСОБА_4, однак заяву не розглянули, а передали у службу у справах дітей та виконавчу службу м. Ірпінь.

Ухвалою від 23 квітня 2015 року Ірпінський міський суд Київської області встановив строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

28 квітня 2015 року в прокуратурі позивачу вручили обвинувальний акт.

Позивач зазначив, що 30 квітня 2015 року здійснювався вплив на автоматизовану систему розподілу справ між суддями Ірпінського міського суду Київської області.

Посилався на те, що 04, 18 квітня, 02, 16 травня 2015 року депутати та член Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради за вказівкою посадових осіб відповідача склали завідомо неправдиві акти про те, що, нібито, син позивача ОСОБА_4 не хоче з ним спілкуватися.

04 червня 2015 року Служба у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області направила позивачу відповідь про те, що вони взагалі не спілкувалися з його сином.

Ухвалою від 05 червня 2015 року Ірпінський міський суд Київської області у справі № 367/2904/15 повернув прокурору обвинувальний акт від 28 квітня 2015 року для усунення недоліків.

Послався на те, що 06 червня 2015 року намагався побачити свого сина, при цьому ОСОБА_3 повідомила, що це не за графіком та знову вчинила бійку.

На його думку, 04 та 20 червня 2015 року депутат та член Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради за вказівкою посадових осіб відповідача знову склали завідомо неправдиві акти.

23 червня 2015 року позивачу вручили обвинувальний акт і в той же день прокурор Круль Н. Л. запропонувала захиснику Самойленко В. С. підписати угоду про примирення. Сторона захисту не заперечувала.

Зазначив, що 04 липня 2015 року ОСОБА_3 за вказівкою посадових осіб відповідача умисно не запросила депутатів та влаштувала провокації, знову отримала неправдивий висновок експертів щодо тілесних ушкоджень.

Депутат та член Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради за вказівкою посадових осіб відповідача знову склали завідомо неправдивий акт та вказали дату 21 березня 2015 року.

09 липня 2015 року обвинувальний акт подано до суду.

13 липня 2015 року дільничний інспектор поліції відмовив у відкритті кримінального провадження за подією, яка відбулася 04 липня 2015 року.

Послався на те, що 01 серпня 2015 року в присутності державного виконавця син ОСОБА_4 поводив себе агресивно, при цьому державний виконавець відмовився зазначити це в акті, а сусіди відмовилися бути понятими, хоча визнають те, що ОСОБА_3 влаштовує провокації та налаштовує дитину проти позивача.

Після цього, в той же день державний виконавець просив позивача приїхати у смт Коцюбинське до начальника поліції ОСОБА_6

18 липня, 01 та 15 серпня 2015 року депутат та член Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради за вказівкою посадових осіб відповідача знову склали завідомо неправдиві акти. При цьому 15 серпня 2015 року депутат ОСОБА_9 відмовився підписувати акт.

02 жовтня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Служби у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області з проханням заборонити ОСОБА_1 спілкуватися з дитиною.

07 жовтня 2015 року позивач провідував свого сина в школі у присутності класного керівника, при цьому дитина поводилася позитивно стосовно батька, а 08 жовтня 2015 року ОСОБА_3 за вказівкою посадових осіб відповідача направила поштою завідомо неправдиву заяву в поліцію про те, що позивач бажає викрасти свого сина з школи. Після цього посадові особи відповідача здійснили вплив на директора школи щодо поведінки класного керівника.

17 жовтня, 07 та 21 листопада 2015 року, 02 січня 2016 року ОСОБА_3 умисно не виконувала рішення суду щодо спілкування позивача з дитиною.

18 листопада 2015 року Служба у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області направила позивачу відповідь про те, що ОСОБА_3 відмовляється провести обстеження сина ОСОБА_4 в Міжнародному гуманітарному центрі "Розрада".

На його думку, 19 листопада 2015 року секретар судового засідання Балинська О. С. за вказівкою посадових осіб відповідача для унеможливлення винесення в той день виправдувального вироку ввела в оману сторони у справі № 367/2904/15 про те, що у судді Аніпко С. В. закінчилися повноваження. При цьому жодних об`яв у суді про це не було.

Відповідно до відповіді Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2018 року № 04-03/77/1 суддя Аніпко С. В. припинив здійснювати судочинство з наступного дня, а саме з 20 листопада 2015 року.

Ухвалою від 17 грудня 2015 року Ірпінський міський суд Київської області у справі № 367/2904/15 повернув прокурору обвинувальний акт від 22 червня 2015 року для усунення недоліків.

11 січня 2016 року ОСОБА_3 подала до Ірпінського міського суду Київської області позовну заяву про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав з неправдивими відомостями.

13 січня 2016 року позивачу вручили обвинувальний акт та в той же день здійснили вплив на автоматизовану систему розподілу справ між суддями Ірпінського міського суду Київської області.

Ухвалою від 19 січня 2016 року Ірпінський міський суд Київської області у справі № 367/98/16 повернув позовну заявупро позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Ухвалою від 10 лютого 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 370/957/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю третьої особи - Органу опіки та піклування Макарівської районної державної адміністрації Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив, рішення Макарівського районного суду Київської області від 06 листопада 2014 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 12 березня 2015 року скасував та справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому суд посилався на рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 липня 2013 року у справі № 1016/1511/12 в частині надання правової оцінки актам від 07 та 21 квітня 2012 року, актам від 07 та 21 квітня 2013 року.

03 березня 2016 року позивач звернувся із заявою до начальника Ірпінського відділу поліції за захистом прав дитини.

19 березня 2016 року за вказівкою посадових осіб відповідача ОСОБА_3 влаштувала знову провокації та 30 березня 2016 року були внесенні відомості в ЄРДР за № 12016110040001088 на підставі частини першої статті 125 КК України щодо події 19 березня 2016 року. При цьому ОСОБА_3 за допомогою посадових осіб відповідача отримала неправдивий висновок експертів щодо тілесних ушкоджень.

06 травня 2016 року за вказівкою посадових осіб відповідача ОСОБА_3 подала заяву про кримінальне правопорушення за частиною першою статті 164 КК України, та відповідно були внесенні відомості в ЄРДР за № 42016111200000361.

26 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей з проханням організувати дослідження психологічного стану його сина ОСОБА_4 та отримав згоду. При цьому була присутня начальник служби ОСОБА_10 .

Однак 21 червня 2016 року Служба у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області направила позивачу відмову у проведенні дослідження психологічного стану його сина ОСОБА_4 .

При цьому посадові особи відповідача рекомендували ОСОБА_3 перевести дитину в Коцюбинський гуманітарний ліцей.

Восени 2016 року ОСОБА_3 подала заяву директору гуманітарного ліцею з проханням заборонити ОСОБА_1 відвідувати свого сина ОСОБА_4 в школі до закінчення розгляду справи.

Рішенням від 18 січня 2017 року Макарівський районний суд Київської області у справі № 370/957/14 позовну заяву ОСОБА_1 частково задовольнив та усунув перешкоди у спілкуванні з дитиною, встановив графік спілкування з дитиною.

Ухвалою від 05 квітня 2017 року Апеляційний суд Київської області у справі № 370/957/14 апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилив, рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Позивач зазначив, що 25 травня 2017 року біля Ірпінського міського суду Київської області за вказівкою посадових осіб відповідача представник ОСОБА_3 - ОСОБА_11 вимагав у нього 20 000,00 грн за закриття кримінальних проваджень.

17 червня 2017 року ОСОБА_3 умисно не виконувала рішення суду та не відкривала двері, при цьому знову за допомогою посадових осіб відповідача отримала неправдиві документи.

Ухвалою від 06 вересня 2017 року Ірпінський міський суд Київської області у справі № 367/2904/15 кримінальне провадження № 12015110040000675 за частиною першою статті 125 КК України закрив та звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.

Ухвалою від 12 жовтня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 370/957/14 касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилив, рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю третьої особи - Органу опіки та піклування Макарівської районної державної адміністрації Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною залишив без змін.

30 січня, 05 лютого та 05 березня 2018 року позивач звертався до Служби у справах дітей Ірпінської міської ради з проханням захистити права його сина ОСОБА_4 .

Протокольним рішенням від 02 квітня 2018 року Комісія з питань захисту прав дитини Ірпінської міської ради Київської області рекомендувала позивачу звернутися до виконавчої служби.

Вважає, що за вказівкою посадових осіб відповідача ініціатором такого рішення була начальник служби ОСОБА_10, при цьому, крім неї, ніхто не голосував та на засіданні знаходилися сторонні особи. Позивач вимушений був звертатися до суду з позовною заявою про визнання протиправними дії, рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

02 червня 2018 року ОСОБА_3 умисно не виконувала рішення суду та не надала позивачу сина.

Ухвалою від 24 липня 2018 року Ірпінський міський суд Київської області у справі № 367/3235/18 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, за участю третьої особи - ОСОБА_3, про визнання протиправними дій, рішення та зобов`язання вчинити певні дії та за заявою ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог закрив.

Постановою від 09 серпня 2018 року слідчий закрив кримінальне провадження від 06 травня 2016 року № 42016111200000361 за частиною першою статті 164 КК України. При цьому досудовим розслідуванням встановлено те, що ОСОБА_3 сама постійно відмовляється від аліментів, тобто діє не в інтересах дитини.

Постановою від 04 вересня 2018 року Апеляційний суд Київської області у справі № 367/3235/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, задовольнив.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 липня 2018 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

08 листопада 2018 року в школі за вказівкою посадових осіб відповідача та ОСОБА_3 класний керівник перешкоджав позивачу у спілкуванні з дитиною, влаштовував провокації.

Рішенням від 28 листопада 2018 року Ірпінський міський суд Київської області у справі № 367/3235/18 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову до Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, за участю третьої особи - ОСОБА_3, про визнання протиправними дій, рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

07 грудня 2018 року позивач отримав відповідь від Управління освіти і науки Ірпінської міської ради без вибачення за дії класного керівника та з повідомленням про те, що він не може бачити свого сина у школі.

12 грудня 2018 року позивач приїхав разом із своєю матір`ю ОСОБА_7 до школи для побачення з сином, однак син був відсутній в школі.

17 грудня 2018 року позивач подав до Управління освіти і науки Ірпінської міської ради заяву про зупинення психологічного знущання над дитиною.

У той же день за вказівкою посадових осіб відповідача ОСОБА_3 написала заяву щодо події, яка відбулася 12 грудня 2018 року.

Позивач зазначив, що 19 грудня 2018 року посадові особи відповідача склали протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 593829 стосовно ОСОБА_3

20 грудня 2018 року дільничний інспектор поліції Бобко телефоном повідомив позивача про те, що він бажає надати йому припис щодо невідвідування школи. При цьому позивач зазначив, що йому рекомендували поїхати у школу та подивитися відеозаписи з камер.

29 грудня 2018 року дільничний інспектор поліції Бобко телефоном підтвердив те, що ОСОБА_1 ніяких протиправних дій не зробив, а також повідомив, що ОСОБА_3 умисно не привела дитину 12 грудня 2018 року в школу.

08 січня 2019 року позивач з Управління освіти і науки Ірпінської міської ради отримав відповідь про те, що він не може бачити свого сина у школі.

Постановою від 15 січня 20019 року Ірпінський міський суд Київської області у справі № 367/264/19 протокол про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП повернув на дооформлення.

Постановою від 13 лютого 2019 року Ірпінський міський суд Київської області у справі № 367/754/19 ОСОБА_3 визнав не винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

14 лютого 2019 року ОСОБА_12 привезла сину позивача ОСОБА_4 в школу подарунки, а саме: спортивний костюм, гроші (500,00 грн) та подарунки.

16 лютого 2019 року за вказівкою посадових осіб відповідача ОСОБА_3 повернула позивачу навмисно порізані зазначені подарунки.

22 лютого 2019 року за вказівкою посадових осіб відповідача ОСОБА_3 подала до Ірпінського міського суду Київської області позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.

26 лютого 2019 року позивач подав заяву до Комісії з питань захисту прав дитини Ірпінської міської ради Київської області з проханням притягнути до відповідальності ОСОБА_3 за постійні протиправні дії стосовно дитини.

20 березня 2019 року Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області направив позивачу відповідь з відмовою.

07 жовтня 2019 року ОСОБА_3 подала заяву до служби у справах дітей про те, що вона ніколи не перешкоджала позивачу у спілкуванні з дитиною.

28 квітня, 09 червня, 06 та 27 жовтня, 17 листопада 2019 року за вказівкою посадових осіб відповідача ОСОБА_3 знову привезла до позивача додому навмисно порізані подарунки. При цьому за вказівкою посадових осіб відповідача ОСОБА_3 вже не привозить гроші, які надавалися дитині.

На звернення позивача до Ірпінського відділу поліції стосовно протиправних дій ОСОБА_3 жодних дій щодо захисту прав дитини не було здійснено. Тобто відбулася абсолютна змова, про яку його повідомили ще у 2011 році.

02 грудня 2019 року начальник Управління освіти і науки Ірпінської міської ради Білорус О. А. просив вибачення за дії класного керівника та директора Гуманітарного ліцею та зазначив, що розуміє позивача.

12 червня 2020 року позивач отримав роздруковані технічні записи судових засідань у справі № 367/2904/15 за заявою від 29 червня 2016 року, з яких, на його думку, видно про сфальшування кримінального провадження № 12015110040000675.

На підставі ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 06 жовтня 2017 року у справі № 367/6608/17-к до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення, зазначене у заяві позивача від 17 червня 2017 року, за № 12017110040003085 від 15 листопада 2017 року, вчинене за ознаками частини першої статті 382 КК України.

Ухвалою від 28 грудня 2018 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8576/18-к визнав протиправною бездіяльність слідчого Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Ірпінський ВП ГУ НП в Київській області) щодо нерозгляду у визначений строк заяви ОСОБА_1 від 28 листопада 2018 року (вх. № В-1662).

Зобов`язав слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12018110040003085 від 15 листопада 2017 року, відповідно до статті 220 КПК України розглянути заяву потерпілого ОСОБА_1 від 28 листопада 2018 року № В-1662 про вручення йому пам`ятки про права та обов`язки потерпілого, проведення його допиту, як потерпілого та надання йому матеріалів кримінального провадження для ознайомлення та письмово повідомити його про наслідки розгляду.

При цьому в той же день, 28 грудня 2018 року, не провівши жодної слідчої дії, слідчий безпідставно виніс постанову про закриття кримінального провадження.

Ухвалою від 04 листопада 2019 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8404/19-к скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження від 28 грудня 2018 року задовольнив, скасував постанову від 28 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12017110040003085 від 15 листопада 2017 року, винесену слідчим Ірпінського відділу поліції Пічугіною Ю. В.

Матеріали кримінального провадження за № 12017110040003085 від 15 листопада 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, направив до Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області для проведення подальшого досудового розслідування.

07 листопада 2019 року позивач звернувся із заявою щодо виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2018 року у справі № 367/8576/18-к.

За ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року у справі № 367/2099/18-к до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення, зазначене у його заяві від 02 січня 2016 року, за № 12018110040000749 від 21 квітня 2018 року, вчинене за ознаками частини першої статті 382 КК України.

При цьому 12 квітня 2019 року, не провівши жодної слідчої дії, слідчий безпідставно виніс постанову про закриття кримінального провадження згідно з пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України.

Потім начальник слідчого відділу Дьомін М. С. умисно сфальшував постанову, зазначивши як підставу для закриття вже абзац 14 статті 284 КПК України та іншу дату 21 квітня 2019 року.

Ухвалою від 28 грудня 2019 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2019 року у справі № 367/9111/19-к скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження задовольнив. Скасував постанову слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області Малютіна А. Д. про закриття кримінального провадження від 21 квітня 2019 року № 12018110040000749.

03 лютого 2020 року позивач у порядку вимог частини третьої статті 93 КПК України подав заяву про ініціювання проведення слідчих дій щодо вручення йому пам`ятки про права та обов`язків потерпілого, проведення його допиту, як потерпілого, тощо. При цьому йому була надіслана відповідь про відмову, посилаючись на закриття кримінального провадження.

За ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 25 травня 2018 року у справі № 367/2741/18-к до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення, зазначене у заяві від 24 березня 2015 року, за № 12018110040001151 від 15 червня 2018 року, вчинене за ознаками частини першої статті 382 КК України.

Ухвалою від 28 грудня 2018 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8573/18 скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області щодо нерозгляду у визначений строк заяви ОСОБА_1 від 28 листопада 2018 року (вх. № В-1663).

Зобов`язав слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12018110040001151 від 15 червня 2018 року, відповідно до статті 220 КПК України розглянути заяву потерпілого ОСОБА_1 від 28 листопада 2018 року № В-1663 про вручення йому пам`ятки про права та обов`язки потерпілого, проведення його допиту, як потерпілого та надання йому матеріалів кримінального провадження для ознайомлення, а також письмово повідомити його про наслідки розгляду.

При цьому 17 червня 2019 року, не провівши жодної слідчої дії, начальник слідчого відділу Дьомін М. С. безпідставно виніс постанову про закриття кримінального провадження.

Ухвалою від 28 грудня 2019 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8840/19-к у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження відмовив.

Ухвалою від 29 січня 2020 року Київський апеляційний суд скасував ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2019 року та призначив новий розгляд справи у суді першої інстанції.

Ухвалою від 14 лютого 2020 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8840/19-к скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

Скасував постанову від 17 червня 2019 року, винесену слідчим Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області Дьоміним М. С., про закриття кримінального провадження № 12018110040001151 від 15 червня 2018 року за частиною першою статті 382 КК України.

Матеріали кримінального провадження за № 12018110040001151 від 15 червня 2018 року за частиною першою статті 382 КК України повернув до Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області.

14 лютого 2020 року позивач звернувся із заявою щодо виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2018 року у справі № 367/8573/18-к.

За ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 17 жовтня 2018 року у справі № 367/4086/18 до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення, зазначене у заяві ОСОБА_1 від 02 червня 2018 року, за № 12018110040002105 від 27 жовтня 2018 року, вчинене за ознаками частини першої статті 382 КК України.

Ухвалою від 17 грудня 2018 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8578/18-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області задовольнив.

Визнав бездіяльність слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області щодо нерозгляду у визначений строк заяви ОСОБА_1 від 28 листопада 2018 року (вх. №В-1664) протиправною.

Зобов`язав уповноваженого слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області відповідно до вимог статті 220 КПК України розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 листопада 2018 року (вх. № В-1664).

07 листопада 2019 року позивач звернувся із заявою щодо виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 17 грудня 2018 року у справі № 367/8578/18-к.

При цьому 01 листопада 2019 року, не провівши жодної слідчої дії, слідчий безпідставно виніс постанову про закриття кримінального провадження.

Ухвалою від 23 березня 2020 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/1912/20-к скасував зазначену незаконну постанову слідчого.

За ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 25 жовтня 2019 року у справі № 367/8402/19-к до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення, зазначене у заяві позивача від 22 жовтня 2019 року, за № 12019110040002036 від 21 листопада 2019 року, вчинене за ознаками частини першої статті 383 КК України.

Ухвалою від 16 грудня 2019 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/9501/19-к визнав протиправною бездіяльність слідчого та зобов`язав уповноваженого слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області відповідно до вимог статті 220 КПК України розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 листопада 2019 року щодо проведення його допиту, як потерпілого, тощо.

03 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою щодо виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 16 грудня 2019 року у справі № 367/9501/19-к.

За ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 25 жовтня 2019 року у справі № 367/8400/19-к до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення, зазначене у заяві позивача від 22 жовтня 2019 року, за № 12019110040002038 від 21 листопада 2019 року, вчинене за ознаками частини першої статті 382 КК України.

Ухвалою від 16 грудня 2019 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/9499/19-к визнав протиправною бездіяльність слідчого та зобов`язав уповноваженого слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області відповідно до вимог статті 220 КПК України розглянути заяву позивача від 26 листопада 2019 року щодо проведення його допиту, як потерпілого, тощо.

03 лютого 2020 року позивач звернувся із заявою щодо виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 16 грудня 2019 року у справі № 367/9499/19-к.

29 січня 2020 року позивач звернувся із заявою до прокурора з проханням прийняти рішення про об`єднання кримінальних проваджень № 12017110040003085, № 12018110040000749, № 12018110040001132, № 12018110040001151, № 12018110040002105, № 12019110040002036, № 12019110040002038 у кримінальне провадження № 12017110040003085 від 15 листопада 2017 року.

03 березня 2020 року постановою прокурор Шубчик С. С. прийняв рішення про об`єднання кримінальних проваджень № 12017110040003085, № 12018110040001132, № 12019110040002036, № 12019110040002038 у кримінальне провадження № 12017110040003085 від 15 листопада 2017 року.

07 квітня 2020 року постановою прокурор Шубчик С. С. прийняв рішення про об`єднання кримінальних проваджень № 12017110040003085, № 12018110040000749, № 12018110040001151, № 12018110040002105 в об`єднане кримінальне провадження № 12017110040003085.

12 червня 2020 року позивач у порядку вимог частини третьої статті 93 КПК України подав заяву про ініціювання проведення слідчих дій щодо вручення йому пам`ятки про права та обов`язків потерпілого, проведення його допиту, як потерпілого, в об`єднаному кримінальному провадженні № 12017110040003085 та надання матеріалів об`єднаного кримінального провадження для ознайомлення.

Ухвалою від 19 червня 2020 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8404/19-к визнав незаконною бездіяльність слідчого та зобов`язав уповноваженого слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області відповідно до вимог статті 220 КПК України розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 червня 2020 року щодо проведення його допиту, як потерпілого, тощо.

Позивач вважав, що йому завдана моральна шкода, яка полягає у глибоких та довготривалих моральних стражданнях, пов`язаних з незахищеністю від свавілля, умисним позбавленням ефективного засобу судового захисту і непроведенням жодних слідчих дій протягом 63 місяців, безумовною соціальною втратою у житті позивач, зумовленою неможливістю тривалий період життя вільно спілкуватися з своїм рідним сином через явно створені штучні перешкоди, що повністю змінило звичайний уклад життя, постійне втручання в його та його сина сімейне і приватне життя зі сторони відповідача ГУ НП в Київській області та його посадових осіб, протиправною бездіяльністю уповноважених осіб відповідача, зокрема, що позивач не міг реалізувати своє право на розгляд своїх заяв, поданих до Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, й вимушений був витрачати свій час і свої кошти для поновлення свого права та розгляду своїх заяв у порядку, встановленому кримінально-процесуальним судочинством, умисним не виконанням ухвал слідчих суддів, які набрали законної сили, та із засад розумності, виваженості та справедливості оцінив розмір сатисфакції моральної шкоди у сумі 595 098,00 грн (мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2020 року помножена на кількість місяців свавілля та на 2), що відповідає тяжкості моральних страждань.

Позивач зазначив, що на час подачі позову жодна ухвала суду не виконана. Тобто протягом 63 місяців слідчі не проводять слідчі дії та не виконують ухвали суду, які набрали законної сили.

Позивач просив стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 595 098,00 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Ухвалою від 23 листопада 2020 року Макарівський районний суд Київської області залучив до участі у справі Державну казначейську службу України як відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 30 серпня 2021 року Макарівський районний суд Київської області позов задовольнив частково.

Стягнув зі спеціального рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області шляхом списання в безспірному порядку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

У решті вимог відмовив.

Рішення суду мотивував тим, що позивачу спричинені моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, а тому, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, виходячи із засад розумності та виваженості, суд вважає що позивачем не мотивовано заподіяння йому моральної шкоди в розмірі 595 098,00 грн, разом із тим суд вважає, що відшкодування в розмірі 50 000,00 грн відповідатиме розміру шкоди, заподіяної позивачу, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 07 грудня 2021 року Київський апеляційний суд апеляційні скарги Головного управління Національної поліції у Київській області та Державної казначейської служби України задовольнив.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 30 серпня 2021 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд мотивував постанову недоведеністю позивачем наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що до спірних правовідносин не може бути застосований Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , оскільки позивач є потерпілим у кримінальних провадженнях, а дія зазначеного Закону поширюється на осіб, стосовно яких було незаконно застосований арешт та інші заходи щодо обмеження волі та тривалого перебування під слідством та судом, що визначено у статті 2 зазначеного Закону.

Також апеляційний суд зауважив, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, суд першої інстанції, вирішуючи спір, надав не правильну оцінку доказам та не правильно застосував норми матеріального права, а також не застосував практику Верховного Суду, викладену у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16-ц, внаслідок чого дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2, зазначає застосування статей 15, 16, 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16, від 21 липня 2021 року у справі № 646/7015/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 545/2344/20 та від 08 листопада 2021 року у справі № 464/3789/17.

Касаційну скаргу мотивував систематичною протиправною бездіяльністю слідчого щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, зазначене у заявах позивача, винесенням незаконних постанов про закриття кримінальних проваджень та невиконанням ухвал слідчих суддів щодо проведення допиту позивача як потерпілого. Позивач довів, а відповідачі не спростовали неправомірну бездіяльність слідчого щодо невиконання судових рішень. Органи влади не доклали належних зусиль для забезпечення здійснення заявником права на доступ до своєї дитини та порушили його право на повагу до сімейного життя.

Зауважив, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки неодноразовому прийняттю слідчими прокуратури постанов про закриття кримінального провадження щодо матеріалів досудового розслідування від 11 лютого 2013 року та від 06 березня 2014 року № 42013220100000019 за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною першою статті 367, частиною першою статті 384 КК України.

У цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України (4651-17) перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 06 жовтня 2017 року у справі № 367/6278/17-к до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення, зазначене у заяві ОСОБА_1 від 17 червня 2017 року, за № 12017110040003085 від 15 листопада 2017 року, за частиною першою статті 382 КК України (а. с. 249, 250, т. 1).

Ухвалою від 10 квітня 2018 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/2099/18 скаргу ОСОБА_1 задовольнив, зобов`язав слідчого (уповноважену особу) Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області відповідно до вимог частини першої статті 214 КПК України внести до ЄРДР відомості, що викладені ОСОБА_1 у заяві про вчинення кримінального правопорушення від 02 січня 2016 року (а. с. 7, т. 2).

На підставі ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року у справі № 367/2099/18 компетентна службова особа внесла до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, зазначене у заяві ОСОБА_1 від 02 січня 2016 року, № 12018110040000749 від 21 квітня 2018 року, вчинене за частиною першою статті 382 КК України (а. с. 8, т. 2).

Ухвалою від 25 травня 2018 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/2741/18 скаргу ОСОБА_1 задовольнив, визнав протиправною бездіяльність слідчого (уповноваженої особи) Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області щодо невнесення відомостей про злочин до ЄРДР після отримання заяви ОСОБА_1 від 24 березня 2015 року, ЄО № 3648 від 24 березня 2015 року .

Зобов`язав компетентну службову особу Ірпінського ВП ГУ НП у Київської області внести відповідні відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3, яке зареєстроване ЄО № 3648 від 24 березня 2015 року, та розпочати досудове розслідування, надати ОСОБА_1 витяг з ЄРДР (а. с. 9, 10, т. 2).

На підставі ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 25 травня 2018 року у справі № 367/2741/18 компетентна службова особа внесла до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, зазначене у заяві ОСОБА_1 від 24 березня 2015 року, № 12018110040001151 від 15 червня 2018 року, за частиною першою статті 382 КК України (а. с. 11, т. 2).

Ухвалою від 04 червня 2018 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/3986/18 скаргу ОСОБА_1 задовольнив, визнав протиправною бездіяльність слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, зазначене у заяві ОСОБА_1 від 23 травня 2018 року.

Зобов`язав компетентну службову особу (слідчого) Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, зазначене у заяві ОСОБА_1 від 23 травня 2018 року, та надати ОСОБА_1 із ЄРДР (а. с. 12, 13, т. 2).

На підставі ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2018 року у справі № 367/3986/18 компетентна службова особа внесла до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, зазначене у заяві ОСОБА_1 від 23 травня 2018 року, № 12018110040001132 від 14 червня 2018 року, за частиною першою статті 382 КК України (а. с. 14 т. 2).

Постановою від 09 серпня 2018 року слідчий Макарівського відділення поліції Ірпінського ВП ГУ НП у Київській області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42016111200000361 від 06 травня 2016 року, закрив за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Ухвалою від 17 жовтня 2018 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/4086/18 скаргу ОСОБА_1 задовольнив, визнав протиправною бездіяльність слідчого (уповноваженої особи) Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області щодо невнесення відомостей про злочин до ЄРДР після отримання заяви ОСОБА_1 згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 02 червня 2018 року, складеним працівником Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області Гусаковим О. С. та талоном-повідомленням від 04 червня 2018 року№ 22, реєстр. № 11325 за ЄО.

Зобов`язав компетентну службову особу Ірпінського ВП ГУ НП в Київської області внести відповідні відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 02 червня 2018 року, складеним працівником Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області Гусаковим О. С., та талоном-повідомленням від 04 червня 2018 року № 22, реєстр. № 11325 за ЄО, надати ОСОБА_1 витяг з ЄРДР (а. с. 18, 20, т. 2).

За ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 17 жовтня 2018 року у справі № 367/4086/18 компетентна службова особа внесла до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, зазначене у заяві ОСОБА_1, за № 12018110040002105 від 27 жовтня 2018 року, вчинене за частиною першою статті 382 КК України (а. с. 21, т. 2).

Постановою від 02 грудня 2018 року слідчий слідчого відділу Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018110230001132 від 14 червня 2018 року, закрив згідно із пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України (а. с. 26, т. 2).

Ухвалою від 17 грудня 2018 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8578/18 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області задовольнив.

Ухвалою від 28 грудня 2018 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/7878/18-к скаргу задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київські області щодо нерозгляду у визначений строк клопотання ОСОБА_1 від 30 жовтня 2018 року (вх. № В-1537).

Зобов`язав слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12018110040001132 від 14 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 383 КПК України, відповідно до вимог статті 220 КПК України розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30 жовтня 2018 року № В-1537 про звернення до слідчого судді із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів та письмово повідомити його про наслідки його розгляду (а. с. 32, 33, т. 2).

Ухвалою від 28 грудня 2018 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8573/18-к скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київські області щодо нерозгляду у визначений строк заяви ОСОБА_1 від 28 листопада 2018 року (вх. № В-1663).

Зобов`язав слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12018110040001151 від 15 червня 2018 року, відповідно до статті 220 КПК України розглянути заяву потерпілого ОСОБА_1 від 28 листопада 2018 року № В-1663 про вручення йому пам`ятки про права та обов`язки потерпілого, проведення його допиту, як потерпілого, надання йому матеріалів кримінального провадження для ознайомлення та письмово повідомити його про наслідки його розгляду (а. с. 34, 35, т. 2).

Ухвалою від 28 грудня 2018 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8576/18-к скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київські області щодо нерозгляду у визначений строк заяви ОСОБА_1 від 28 листопада 2018 року (вх. № В-1662).

Зобов`язав слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12018110040003085 від 15 листопада 2017 року, відповідно до статті 220 КПК України розглянути заяву потерпілого ОСОБА_1 від 28 листопада 2018 року № В-1662 про вручення йому пам`ятки про права та обов`язки потерпілого, проведення його допиту, як потерпілого, надання йому матеріалів кримінального провадження для ознайомлення та письмово повідомити його про наслідки його розгляду (а. с. 36, т. 2).

Постановою від 28 грудня 2018 року старший слідчий Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017110040003085 від 15 листопада 2017 року закрив за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України (а. с. 37, 38 т. 2).

Постановою від 13 лютого 2019 року у справі № 367/754/19 Ірпінський міський суд Київської області ОСОБА_3 визнав не винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП. Закрив провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП (а. с. 42, т. 2).

Постановою від 21 квітня 2019 року слідчий слідчого відділу Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018110040000749 від 21 квітня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, закрив у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування (а. с. 47, т. 2).

Постановою від 17 червня 2019 року начальник слідчого відділу Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 120118110040001151 від 15 червня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, закрив у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування (а. с. 52, 53, т. 2).

Ухвалою від 05 липня 2019 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/6238/18 задовольнив скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області Малого Р. Є. про закриття кримінального провадження від 02 грудня 2018 року.

Скасував постанову слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області від 02 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12018110230001132 (а. с. 55, т. 2).

Ухвалою від 25 жовтня 2019 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8402/19 скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

Зобов`язав СВ Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 16 жовтня 2019 року, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а. с. 61, т. 2).

На підставі ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 25 жовтня 2019 року у справі № 367/8402/19 компетентна особа внесла до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, зазначене у заяві ОСОБА_1, за № 12019110040002036 від 21 листопада 2019 року, вчинене за частиною першою статті 383 КК України (а. с. 62, т. 2).

Ухвалою від 25 жовтня 2019 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8400/19 скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

Зобов`язав СВ Ірпінського ВП ГУ Національної поліції в Київській області внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 16 жовтня 2019 року, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а. с. 63, т. 2).

На підставі ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 25 жовтня 2019 року у справі № 367/8400/19 компетентна особа внесла до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, зазначене у заяві ОСОБА_1, за № 12019110040002038 від 21 листопада 2019 року, вчинене за частиною першою статті 382 КК України (а. с. 64, т. 2).

Постановою від 01 листопада 2019 року начальник слідчого відділення слідчого відділу Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області закрив у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018110040002105 від 27 жовтня 2018 року (а. с. 67, 68, т. 2).

Ухвалою від 04 листопада 2019 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8404/19-к скаргу ОСОБА_1 задовольнив, скасував постанову старшого слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київські області від 28 грудня 2018 року про закриття за відсутністю складу кримінального правопорушення кримінального провадження № 12017110040003085 від 15 листопада 2017 року, порушеного за ознаками частини першої статті 382 КК України (а. с. 69-71, т. 2).

07 листопада 2019 року позивач звернувся із заявами щодо виконання ухвал Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2018 року у справах № 367/8576/18-к, 367/8578/18-к (а. с. 72, 73, т. 2).

Ухвалою від 16 грудня 2019 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/9499/19 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області щодо нерозгляду у визначений строк заяви ОСОБА_1 від 26 листопада 2019 року (вх. № В-1963).

Зобов`язав уповноваженого слідчого Ірпінського ВП ГУНП в Київській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 листопада 2019 року (вх. № В-1963) і надати належний процесуальний документ відповідно до Кримінального-процесуального кодексу України (4651-17) (а. с. 77, т. 2).

Ухвалою від 16 грудня 2019 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/9501/19-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність слідчого та зобов`язав уповноваженого слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області відповідно до вимог статті 220 КПК України розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 листопада 2019 року (вх. № В-1962) і надати належний процесуальний документ відповідно до Кримінального-процесуального кодексу України (4651-17) (а. с. 78, т. 2).

Ухвалою від 28 грудня 2019 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8840/19-к відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження від 17 червня 2019 року (а. с. 79, т. 2).

Ухвалою від 28 грудня 2019 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/9111/19-к скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження задовольнив.

Скасував постанову від 21 квітня 2019 року слідчого СВ Ірпінського ВП ГУ НП в Київські області про закриття за відсутністю складу кримінального правопорушення кримінального провадження № 12018110040000749 від 21 квітня 2018 року, порушеного за ознаками частини першої статті 382 КК України (а. с. 80, т. 2).

Ухвалою від 29 січня 2020 року Київський апеляційний суд скасував ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2019 року у справі № 367/8840/19-к та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

29 січня 2020 року позивач звернувся із заявою до прокурора з проханням прийняти рішення про об`єднання кримінальних проваджень № 12017110040003085, №12018110040000749, № 12018110040001132, № 12018110040001151, №12018110040002105, № 12019110040002036, № 12019110040002038 у кримінальне провадження № 12017110040003085 від 15 листопада 2017 року.

03 лютого 2020 року позивач у порядку вимог частини третьої статті 93 КПК України подав заяви про виконання ухвал Ірпінського міського суду Київської області від 16 грудня 2019 року у справах № № 367/9501/19-к, 367/9499/19-к про ініціювання проведення слідчих дій щодо вручення йому пам`ятки про права та обов`язків потерпілого, проведення його допиту, як потерпілого, тощо (а. с. 84-86, т. 2).

24 лютого 2020 року начальник відділення слідчого відділу Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області направив лист на адресу ОСОБА_1 про закриття кримінального провадженні № 12018110040000749.

Ухвалою від 21 лютого 2020 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8840/19-к скаргу ОСОБА_1 задовольнив, скасував постанову начальника СВ Ірпінського ВП ГУ НП в Київські області Дьоміна М. С. про закриття у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування кримінального провадження № 12018110040001151 від 15 червня 2018 року, порушеного за ознаками частини першої статті 382 КК України (а. с. 87-89, т. 2).

28 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2018 року у справах № № 367/8573/18-к, 367/8840/19-к (а. с. 91, т. 2).

Постановою від 03 березня 2020 року прокурор прийняв рішення про об`єднання кримінальних проваджень № 12017110040003085, № 12018110040001132, № 12019110040002036, № 12019110040002038 у кримінальне провадження № 12017110040003085 від 15 листопада 2017 року.

Ухвалою від 23 березня 2020 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/1912/20-к скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

Скасував постанову від 01 листопада 2019 року слідчого Ірпінського ВП ГУ НП України в Київській області про закриття кримінального провадження № 12018110040002105 від 15 червня 2018 року, порушеного за частиною першою статті 382 КК України.

Кримінальне провадження № 12018110040002105 від 15 червня 2018 року, порушене за частиною першою статті 382 КК України повернув до Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області (а. с. 93-95, т. 2).

Постановою від 07 квітня 2020 року прокурор прийняв рішення про об`єднання кримінальних проваджень № 12017110040003085, № 12018110040000749, № 12018110040001151, № 12018110040002105 в об`єднане кримінальне провадження № 12017110040003085.

Ухвалою від 19 червня 2020 року слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8404/19-к скаргу ОСОБА_1 задовольнив, визнав незаконною бездіяльність слідчого та зобов`язав уповноваженого слідчого Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області відповідно до вимог статті 220 КПК України розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 червня 2020 року щодо проведення його допиту, як потерпілого.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з того, що позивачу заподіяні моральні страждання, що, безумовно, змінило його нормальний життєвий ритм.

Із врахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, виходячи із засад розумності та виваженості, суд першої інстанції вважав, що відшкодування в розмірі 50 000,00 грн відповідатиме ступеню моральної шкоди, що заподіяна позивачу.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки він дійшов їх унаслідок помилкового застосування норм матеріального права та без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16, на яку послався заявник, як на приклад неоднакового застосування норм права, зазначив, що особа має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного зобов`язання щодо проведення ефективного та незалежного розслідування злочину.

Розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані. Критеріями оцінки ефективності розслідування є адекватність дій, проведених органом досудового розслідування, швидкість розслідування, участь родичів загиблих та незалежність слідства.

Стаття 1167 ЦК України визначила, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності.

Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Об`єктивний причинний зв`язок, як умова відповідальності, виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

У постанові від 21 липня 2021 року в справі № 646/7015/19 (провадження № 61-1452св21), на яку також послався заявник, як на приклад неоднакового застосування норми права, Верховний Суд виходив із того, що відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією.

Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі "Пелісьє і Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі "Філіс проти Греції" (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави. Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Місцевий суд вказував, що, стягуючи моральну шкоду на користь позивача, він визнав факт заподіяння моральної шкоди діями відповідача, а саме винесенням незаконних рішень, тривалою бездіяльністю посадових осіб, пов`язаною з невиконанням своїх обов`язків, непроведенням комплексу дій, передбачених КПК України (4651-17) . Також місцевий суд врахував, що кримінальне провадження, в рамках якого бездіяльністю органу досудового розслідування позивачу завдано моральну шкоду, безпосередньо стосується її родини. Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду та вказує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду не надав належної оцінки неодноразовому прийняттю слідчими прокуратури постанов про закриття кримінального провадження щодо матеріалів досудового розслідування від 11 лютого 2013 року та від 06 березня 2014 року № 42013220100000019 за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною першою статті 367, частиною першою статті 384 КК України.

Ураховуючи викладене, місцевий суд, встановивши доведеними факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяви позивача про злочин, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за її заявою, неодноразове прийняття слідчими прокуратури рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який для заявника демонструє ігнорування її доводів, дійшов обґрунтованого висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, з урахуванням вимоги виваженості, розумності і справедливості.

При цьому колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що обґрунтованими є доводи та посилання прокурора на відповідну практику Верховного Суду про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушення прав позивача, оскільки у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України (4651-17) перевірки заяви позивача про злочин, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування, що спростовує доводи касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги про неоднакове застосування Верховним Судом статей 15, 16, 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України є обґрунтованими.

У постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України (4651-17) перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування.

За таких встановлених фактичних обставин справи висновок про те, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди, є помилковим.

Судовими рішеннями слідчих суддів, які набрали законної сили, встановлено тривалу й неодноразову (систематичність) неправомірність дій посадових осіб ГУ НП у Київської області, а тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування завданої позивачу такими діями моральної шкоди у цій конкретній справі.

Ураховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд не спростував належним чином обставин, встановлених місцевим судом, та неправильно застосував до спірних правовідносин наведені норми матеріального права, що призвело до безпідставного скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції, то постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого суду з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.