Справа № 824/289/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Александрова К.В.

за участі:

представника заявника: Іліка Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області до ОСОБА_3 про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту, -

11 лютого 2013 року Державна податкова інспекція у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі -ДПІ у м. Чернівцях, заявник) звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з поданням, в якому просила підтвердити обґрунтованість рішення №2 від 08.02.2013 р. про накладення адміністративного арешту майна, яке знаходиться у громадянина ОСОБА_3 (відповідач).

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року відмовлено в задоволенні вказаного подання.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати обґрунтованим рішення про накладення адміністративного арешту майна №2 від 08.02.2013 р.

Представник заявника в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно із ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відділу податкової міліції ДПІ затримано вантажний автомобіль марки DAF XF д/н НОМЕР_1, напівпричіп д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який без відповідних первинних документів здійснював перевезення ядра горіха волоського та грецького в орієнтованій кількості 20 т.

У зв'язку із зазначеним, керуючись п. 94.7 ст. 94 ПК України працівниками податкової міліції 07.02.2013 року о 16 год. 20 хв. розпочато складання протоколу тимчасового затримання майна №15 (номер бланку № 000015), яке закінчено о 9 год. 40 хв. 08.02.2013 року.

За наслідками розгляду протоколу Наказом начальника ДПІ № 282 від 08.02.2013 року було призначено виконавця рішення про арешт майна та винесено рішення №2 "Про накладення адміністративного арешту майна згідно з пунктом 94.7 статті 94 розділу ІІ ПК України", яким накладено тимчасовий адміністративний арешт на ТМЦ (горіхи в орієнтовній кількості 20 т.), яке було вручено громадянину ОСОБА_3 08.02.2013 року.

Відмовляючи в задоволенні вказаного подання, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для підтвердження обґрунтованості рішення про накладення адміністративного арешту майна №2 від 08.02.2013 р.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для накладення тимчасового адміністративного арешту на вказані ТМЦ, слугував висновок посадових осіб заявника про відсутність будь-яких документів, які вказують на походження ТМЦ, їх власника, а також документів, які надають право на перевезення таких товарів.

Колегія суддів вважає даний висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 94.1 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачено пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України. Згідно із зазначеною нормою арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

У відповідності до п. 94.7 ст. 94 ПК України арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено. У цьому випадку службові (посадові) особи контролюючих органів або інших правоохоронних органів відповідно до їх повноважень тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання з посиланням на порушення конкретної законодавчої норми: опис майна, його родових ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було вилучено такі товари (за їх наявності); перелік прав та обов'язків таких осіб, що виникають у зв'язку з таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Із змісту зазначеної статті вбачається, що арешт на майно може бути застосований до товарів:

1) які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України;

2) які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених законодавством з питань оподаткування акцизним податком;

3) які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено.

З системного аналізу зазначеної норми слідує, що саме за відсутності власника, у випадку реалізації товару, він може бути адміністративно арештований відповідно до положень ПК України (2755-17) .

Разом з цим, доказів реалізації вказаних товарів матеріали справи не містять, а тому неможливість встановити власника даних товарів не може слугувати підставою для накладення на них тимчасового адміністративного арешту.

Посилання заявника щодо відсутності документів, які надають право на перевезення товарів, як на підставу застосування тимчасового адміністративного арешту також не відповідають змісту п.94.7 ст.94 ПК України, оскільки заявником не було доведено, що дані товари переміщувались з порушенням правил, визначених митним законодавством України. Так, заявник не надав жодних доказів митного оформлення чи перевезення даних товарів через митний кордон України.

Суд першої інстанції вказав, що у зв'язку із відсутністю рішення суду про визнання арешту обґрунтованим протягом 96 годин з моменту прийняття ДПІ у м. Чернівцях рішення про накладення адміністративного арешту майна №2 від 08.02.2013 р., адміністративний арешт на майно припинився автоматично, а тому суд позбавлений повноважень перевіряти обґрунтованість рішення, яке припинило свою дію згідно закону.

Дана позицію суду першої інстанції є помилковою, виходячи з наступного.

Перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Враховуючи положення п. 94.10 ст.94 ПК України, така перевірка повинна завершуватися відповідним висновком суду, на підставі якого суд приймає рішення по суті порушеного питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, перевірка судом обґрунтованості адміністративного арешту не може ставитись в залежність від факту припинення адміністративного арешту.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні подання, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року, - без змін.

ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

ухвала суду складена в повному обсязі 20 серпня 2013 року .