2604/3124/2012 Про заміну сторони стягувача у виконавчому листі - 31.08.2022 Прийняття

На обґрунтування заяви зазначало, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2012 року задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") про видачу виконавчого листа. Видано виконавчі листи на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 серпня 2011 року у справі № 776/11 про солідарне стягнення з ОСОБА_2,

ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за договором кредиту в розмірі 402 784,28 грн та 4 427,84 грн на відшкодування витрат пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом.

10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" та єдиним акціонером АТ "Укрсоцбанк" затверджено рішення про реорганізацію АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк". Рішенням єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк" від 15 жовтня 2019 року № 5/2019, затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк", які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ "Альфа-Банк" з дати визначеної у передавальному акті, а саме - з 15 жовтня 2019 року. Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Альфа-Банк" від 15 жовтня 2019 року визначено, що АТ "Альфа - Банк" є правонаступником АТ "Укрсоцбанк".

Посилаючись на наведене АТ "Альфа - Банк" просило замінити стягувача у виконавчому листі № 2604/3124/2012 виданому 09 листопада 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва з ПАТ "Укрсоцбанк" на АТ "Альфа - Банк".

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2021 року заяву АТ "Альфа - Банк" задоволено. Замінено сторону стягувача ПАТ "Укрсоцбанк" на АТ "Альфа - Банк" у виконавчому листі № 2604/3124/2012, виданого 09 листопада 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що АТ "Альфа - Банк" є новим кредитором до якого перейшли права первісного кредитора АТ "Укрсоцбанк" у зобов`язанні про стягнення заборгованості, що відповідно до статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України є підставою для заміни стягувача у виконавчому листі.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви АТ "Альфа - Банк".

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі, апеляційний суд вказав, що заміна сторони у виконавчому провадженні (стягувача) неможлива, якщо заява про правонаступництво подана після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом. Матеріали справи не містять доказів, що виконавчий лист від 09 листопада 2012 року перебуває або перебував на виконанні, і апеляційний суд не має можливості перевірити зазначені обставини. З клопотанням про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання АТ "Альфа - Банк" не зверталося.

Суд апеляційної інстанції також зауважив, що заміна сторони у виконавчому провадженні протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Альфа - Банк", в якій заявник просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2021 року у справі та залишити в силі ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Касаційна скарга АТ "Альфа - Банк" мотивована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні заяви банку, суд апеляційної інстанції належно не дослідив наявні у справі докази, не звернув увагу, що у матеріалах справи міститься копія виконавчого листа № 2604/3124/12 виданого 09 листопада 2012 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості у розмірі 402 794,28 грн та третейського збору у розмірі

4 427, 84 грн, який містить відмітки державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, зокрема:

1) 28 червня 2013 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження";

2) 20 жовтня 2013 року на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження";

3) 25 квітня 2018 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Востаннє виконавчий документ повернутий стягувачу 14 квітня 2021 року, а тому на момент звернення до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, строк для його пред`явлення до виконання банк не пропустив.

Суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду викладений у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 2-5827/2010 про те, що після переривання строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання, перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження), та висновок Верховного Суду викладений у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 240/10258/19, згідно з яким повернення виконавчого документа не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення його до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Установлені судами фактичні обставини справи

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 серпня 2011 року у справі № 776/11 стягнуто солідарно з

ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту у розмірі 402 784,28 грн та 4 427,84 грн витрат пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2012 року заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого листа задоволено. Видано виконавчі листи на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 серпня 2011 року у справі № 776/11.

На виконання зазначеної ухвали суду, 09 листопада 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва видано два виконавчі листи № 2604/3124/12.

10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" та єдиним акціонером АТ "Укрсоцбанк" затверджено рішення про реорганізацію АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк". Згідно з рішенням єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк" від 15 жовтня 2019 року № 5/2019, затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк", які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ "Альфа-Банк" з дати визначеної у передавальному акті, а саме - з 15 жовтня 2019 року. Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Альфа-Банк" від 15 жовтня

2019 року визначено, що АТ "Альфа-Банк" є правонаступником АТ "Укрсоцбанк".

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частини перша та друга статті 55 ЦПК України).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, і він не був поновлений судом. Заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) сформулювала висновок, згідно з яким заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має процесуальну мету, яку суд також враховує разом з доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою про правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчено, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а тому суд оцінює ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме лише матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов`язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов`язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.

У справі, яка переглядається АТ "Альфа - Банк" просило суд замінити стягувача у виконавчому листі № 2604/3124/2012, з ПАТ "Укрсоцбанк" на АТ "Альфа - Банк".

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, та відмовляючи у задоволенні зазначеної заяви, апеляційний суд вказав, що заміна сторони виконавчого провадження (стягувача) неможлива, якщо заява про правонаступництво подана після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом. Зауважив, що матеріали справи не містять доказів, що виконавчий лист від 09 листопада 2012 року перебуває або перебував на виконанні, з клопотанням про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання АТ "Альфа - Банк" не зверталося.

З таким висновком суд касаційної інстанції не може погодитися, оскільки суд апеляційної інстанції належно не перевірив та не надав оцінки наявним у справі доказам, зокрема не звернув увагу на пояснення представника АТ "Альфа - Банк" (а.с 101-102) про те, що 09 листопада 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 2604/3124/2012, на виконання якого 07 червня 2013 року відкрито виконавче провадження

№ 38338782 про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 407 784,28 грн заборгованості за договором кредиту та третейського збору в розмірі 4 427,84 грн, та наявну у справі копію виконавчого листа на якому містяться відмітки державного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу: 28 червня 2013 року; 20 жовтня

2014 року; 25 квітня 2018 року; 14 квітня 2021 року (а.с. 34, 106), а отже, не перевірив чи не відбулося переривання строку звернення з виконавчим листом до виконання, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про те, що заміна сторони виконавчого провадження (стягувача) неможлива у зв`язку з тим, якщо заява про правонаступництво подана після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, і заявник не звертався з клопотанням про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

В контексті наведеного обґрунтованими є доводи касаційної скарги представника АТ "Альфа - Банк" про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 2-5827/2010 про те, що після переривання строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання, перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження), та висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 240/10258/19, згідно з яким повернення виконавчого документа не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення його до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Встановлювати обставини справи або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, вирішувати питання про достовірність доказів та надавати їм оцінку, суд касаційної інстанції не має повноважень в силу положень статті 400 ЦПК України.

Зважаючи на те, що переглядаючи справу в межах повноважень визначених статтею 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про заміну стягувача у виконавчому листі, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Узагальнюючи наведені вище мотиви, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Ураховуючи, що Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, що не були встановлені апеляційним судом та надавати оцінку наявним у справі доказам, що не були предметом перевірки та оцінки цього суду, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.