757/55120/20-ц Про заміну сторони у справі її правонаступником - 31.08.2022 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 січня 2021 року у складі судді Матійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Невідомої Т. О.,

Короткий зміст вимог заяви

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал", товариство) звернулося до суду із заявою про заміну сторони у справі її правонаступником.

На обґрунтування заяви товариство зазначало, що заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2009 року у справі

№ 2-3556/09 позов Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (далі - ВАТ "Кредитпромбанк") до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ "Кредитпромбанк" заборгованість у розмірі 201 103,20 грн, на відшкодування витрат зі сплати судового збору - 1 700,00 грн, на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 250,00 грн, а всього - 203 053,20 грн.

20 травня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - ПАТ "Кредитпромбанк"), як правонаступником ВАТ "Кредитпромбанк", та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Надалі, 10 серпня 2020 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладений договір № 2301/К про відступлення прав вимоги, за умовами якого ПАТ "Дельта Банк" відступило, а ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги про стягнення заборгованості за договорами кредиту, в тому числі, за договором кредиту № 03/1/141/07- G, укладеному між з ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_3 .

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття кредитора в зобов`язанні, він змінюється правонаступником. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

Посилаючись на наведене, ТОВ "Вердикт Капітал"просило замінити вибулого стягувача ПАТ "Кредитпромбанк" на правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал" у справі № 2-3556/09 за позовом ВАТ "Кредитпромбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 січня 2021 року заяву ТОВ "Вердикт Капітал" про заміну сторони стягувача його правонаступником у справі № 6-3556/09 задоволено.

Замінено стягувача з ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал" у справі № 6-3556/09 за позовом ВАТ "Кредитпромбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Оскільки на підставі договору № 2301/К про відступлення прав вимоги від 10 серпня 2020 року,укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал", до товариства перейшли всі права щодо грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором, наявні підстави для задоволення заяви ТОВ "Вердикт Капітал"та заміни стягувача його правонаступником.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 січня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення заяви ТОВ "Вердикт Капітал".

Замінено стягувача ПАТ "Кредитпромбанк" на його правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал" у справі № 6-3556/09 за позовом ВАТ "Кредитпромбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з наявності правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Вердикт Капітал" про заміну стягувача ПАТ "Кредитпромбанк" на його правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал" у справі № 2-3556/09 за позовом ВАТ "Кредитпромбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки така узгоджується з положеннями статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", і без заміни стягувача правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій вона просила скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 січня 2021 року і постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Вердикт Капітал" про заміну сторони її правонаступником.

Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, мотивована посиланням на те, що задовольняючи заяву ТОВ "Вердикт Капітал" про заміну стягувача у справі № 2-3556/09 на правонаступника, суди попередніх інстанцій не врахували, що підставою заміни сторони виконавчого провадження, зокрема стягувача, на іншу особу, може бути відступлення права вимоги шляхом укладення відповідного правочину у спосіб, передбачений законодавством України. Вирішуючи заяву про заміну сторони у справі, суди залишили поза увагою, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2016 року, яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про заміну сторони, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку виконавчого листа до виконання з тих підстав, що ПАТ "Дельта Банк" не надано належним чином засвідчений акт приймання-передачі прав вимоги за кредитним договором від 08 травня 2007 року № 03/1/141/07-G, а наявна у матеріалах справи копія (а. с. 82-83) не є належним доказом. Таким чином, вирішуючи питання про заміну первісного стягувача на ТОВ "Вердикт Капітал" на підставі договору № 2301/К про відступлення прав вимог від 10 серпня 2020 року, суду належало перевірити зазначений правочин на предмет його нікчемності. Зауважила, що вона не вбачала необхідності оспорювати дійсність цього договору в порядку окремого судового провадження.

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження переходу права вимоги від ВАТ "Кредитпромбанк" до ПАТ "Дельта Банк", що давало б підстави для заміни ПАТ "Дельта Банк" на правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал", вважала, що суди дійшли помилкового висновку про доведеність факту відступлення прав вимоги за вказаним вище кредитним договором на користь ТОВ "Вердикт Капітал", а отже необґрунтовано задовольнили заяву товариства про заміну сторони стягувача ВАТ "Кредитпромбанк"його правонаступником.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції у серпні 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2009 року у справі № 2-3556/09 позов ВАТ "Кредитпромбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ "Кредитпромбанк" заборгованість за кредитоним договором у розмірі 201 103,20 грн, на відшкодування витрат зі сплати судового збору - 1 700,00 грн, на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 250,00 грн, а всього - 203 053,20 грн.

09 грудня 2009 року представник ВАТ "Кредитпромбанк" Гренюк С.О. отримав виконавчий лист у справі № 2-3556/09.

29 січня 2010 року старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області Платонов Ю. М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви ВАТ "Кредитпромбанк" про примусове виконання судового рішення та виконавчого листа № 2-3556/09, виданого 10 листопада 2009 року Печерським районним судом м. Києва та

17 серпня 2011 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 змінили прізвище на " ОСОБА_1".

20 травня 2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до пункту 2.1. якого, продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Відповідно до пункту 2.3. вказаного договору, права вимоги переходять від продавця до покупця, та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.

Згідно з пунктом 7.6. договору сторони домовились, що покупець зобов`язаний: надіслати кожному позичальнику повідомлення про відступлення права вимоги, що стосується кредитного договору, стороною якого є такий позичальник, в порядку, встановленому чинним законодавством; та надіслати кожній особі, що надає забезпечення, повідомлення про відступлення права вимоги, в порядку, встановленому чинним законодавством.

13 червня 2016 року ПАТ "Дельта Банк" звернувся до суду із заявою про заміну сторони, поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2016 року у задоволені заяви ПАТ "Дельта Банк" про заміну сторони, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання відмовлено.

Відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-EA-2020-07-06-000030-b, 14 липня 2020 року ТОВ "Вердикт Капітал" стало переможцем лоту: кредитний портфель, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за 285 кредитними договорами, що забезпечені транспортними засобами, 104 кредитними договорами, що забезпечені іншою заставою, 69 беззаставними кредитними договорами та дебіторською заборгованістю за 67 договорами.

10 серпня 2020 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладений договір про відступлення прав вимоги № 2301/К, відповідно до пункту 1 якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом-боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 2301/К про відступлення прав вимоги від 10 серпня 2020 року за кредитним договором № 03/1/141/07- G, ПАТ "Дельта Банк" відступило право вимоги ТОВ "Вердикт Капітал".

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Таким чином, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається з видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження

№ 14-197 цс 21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва".

Зважаючи на встановлений факт наявності невиконаного грошового зобов`язання в розмірі 203 053,20 грн на момент укладення договору № 2301/К про відступлення прав вимоги від 10 серпня 2020 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ "Вердикт Капітал" набуло усіх прав кредитора за зобов`язаннями боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 травня 2007 року № 03/1/141/07-G, а тому наявні підстави для матеріального правонаступництва у спірних правовідносинах.

В оцінці доводів касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що вирішуючи заяву ТОВ "Вердикт Капітал" прозаміну сторони у справі її правонаступником, суду належало перевірити укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал" договір № 2301/К про відступлення прав вимоги від 10 серпня 2020 року на предмет його нікчемності, Верховний Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 вказано, що встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 рокуу справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) дійшла висновку про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Тобто, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право - суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпціюїх правомірності (стаття 204 ЦК України).

Матеріали справи не містять відомостей про наявність судових рішень про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги:

- від 20 травня 2013 року, укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк", як правонаступником ВАТ "Кредитпромбанк", та ПАТ "Дельта Банк";

- від 10 серпня 2020 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал".

Разом з тим, вирішуючи питання заміни сторони (стягувача) у справі, апеляційний суд не врахував, що зі спливом строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та відсутності підстав для його поновлення, відсутні підстави для процесуального правонаступництва, оскільки правонаступник у матеріальних правовідносинах (новий кредитор) не набув тих прав, які втратив попередній кредитор у зв`язку зі спливом строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції установив, що на примусове виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2009 року у справі № 2-3556/09, постановою державного виконавця від 29 січня 2010 року відкрито виконавче провадження, однак, не звернув увагу та не надав оцінки тій обставині, що згідно з постановою державного виконавця від 29 жовтня 2014 року виконавчий лист № 2-3556/09, виданий 10 листопада 2009 року Печерським районним судом міста Києва, повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" з роз`ясненням стягувачу права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання до 29 жовтня 2015 року. Доказів повторного пред`явлення стягувачем виконавчого листа № 2-3556/09 до виконання матеріали справи не містять.

Крім того, оскільки ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2016 року відмовлено у задоволені заяви ПАТ "Дельта Банк" про заміну сторони, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, новий кредитор (ПАТ "Дельта Банк") не мав правових підстав для пред'явлення виконавчого листа № 2-3556/09 до виконання, що очевидно свідчить про пропуск строку пред'явлення зазначеного виконавчого документа до виконання до набуття ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 травня 2007 року № 03/1/141/07-G на підставі договору № 2301/К про відступлення прав вимоги від 10 серпня 2020 року, укладеного між товариством та ПАТ "Дельта Банк", і ТОВ "Вердикт Капітал" не ставило питання про поновлення цього строку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Зважаючи на встановлені судами обставини та визначені наведеною вище нормою процесуального права повноваження, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги та врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення заяви ТОВ "Вердикт Капітал" про заміну стягувача у справі, а тому оскаржувані судові рішенні підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Вердикт Капітал" про заміну стягувача у справі № 2-3556/09.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал"про заміну вибулого стягувача ПАТ "Кредитпромбанк" на правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал" у справі № 2-3556/09 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.