Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Бевзенка В.М., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року (головуючий суддя Кузьменко Л.В., судді - Іваненко Т.В., Франовська К.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Новоград-Волинського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії,

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - УМВС України в Житомирській області), Новоград-Волинського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - Новоград-Волинське МВ УМВС України в Житомирській області, Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУ НП в Житомирській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Житомирській області від 5 листопада 2015 року №308 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_2 із займаної посади у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (через скорочення штатів); поновити позивача на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області; зобов'язати УМВС в Житомирській області виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за встановленими нормами за весь період вимушеного прогулу; зобов'язати ГУ НП в Житомирській області зарахувати позивачу період роботи в поліції з 7 листопада 2015 року по 2 грудня 2015 року у вислугу років; зобов'язати ГУ НП в Житомирській області виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за встановленими нормами за період роботи на посаді поліцейського з 7 листопада 2015 року по 2 грудня 2015 року.

В обгрунтування позову зазначав, що з липня 1999 року він проходив службу в органах внутрішніх справ, у листопаді 2013 року призначений на посаду оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області, маючи спеціальне звання майор міліції.

Однак, 5 листопада 2015 року УМВС України в Житомирській області видано наказ № 308 о/с, яким ОСОБА_2 звільнено з 6 листопада 2015 року з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (через скорочення штатів).

Позивач вказував, що УМВС України в Житомирській області, звільняючи за скороченням штатів, не вчинено заходів для забезпечення працевлаштування на службі в органах внутрішніх справ України при скороченні штатів, яке відбулось внаслідок ліквідації одного органу внутрішніх справ та створення іншого органу, не з'ясував намір позивача подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ та не було запропоновано, а ні аналогічну посаду, а ні нижчу, ніж ту, на якій він проходив службу.

Позивач стверджує, що не запропонувавши йому продовжувати службу на іншій посаді, відповідачем порушено норми діючого законодавства України щодо можливості подальшого використання позивача на службі в органах внутрішніх справ України, оскільки позивач має достатній досвід у роботі, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в поліції та відповідає вимогам поліцейського, що передбачені діючим законодавством України.

Вважаючи дії УМВС України в Житомирській області незаконними, ОСОБА_2 з метою захисту своїх прав звернувся до суду з вимогою про скасування наказу щодо його звільнення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з УМВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_2 2741,58 грн середнього заробітку у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки. Зобов'язано ГУ НП в Житомирській області розглянути кандидатуру ОСОБА_2 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) у ГУ НП в Житомирській області та видати відповідний наказ з цього приводу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Житомирській області від 5 листопада 2015 року №308 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_2 із займаної посади у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (через скорочення штатів). Поновлено позивача на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області з 6 листопада 2015 року. Стягнуто з УМВС в Житомирській області на користь ОСОБА_2 14140,96 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ГУ НП в Житомирській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до цього ж суду на новий розгляд. Скаргу відповідач мотивує неврахуванням судом апеляційної інстанції, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" (730-2015-п) було ліквідовано як юридичну особу УМВС України в Житомирській області та її структурні підрозділи, а відтак подальше проходження служби позивачем є неможливим, оскільки новостворений орган державної влади - ГУНП в Житомирській області не є правонаступником УМВС України в Житомирській області, а отже начальник УМВС України в Житомирській області не був наділений повноваженнями щодо призначення осіб на посади в структурі Національної поліції, а також щодо доступу осіб до участі в конкурсі на заміщення посад поліцейських.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Бевзенка В.М., Желтобрюх І.Л.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, починаючи з 23 липня 1999 року проходив службу в органах внутрішніх справ, займаючи на момент звільнення посаду оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області, маючи спеціальне звання майор міліції.

Наказом УМВС України в Житомирській області від 5 листопада 2015 року № 308 о/с звільнено ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (через скорочення штатів).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині поновлення на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області, суд першої інстанції виходив з того, що, приймаючи оскаржуваний наказ від 5 листопада 2015 року № 308 о/с про звільнення ОСОБА_2 з посади та з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, УМВС України в Житомирській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Житомирський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що УМВС в Житомирській області не дотримано процедури звільнення, яка встановлена Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі - Положення № 114), яке не втратило сили та є спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, звільненню має передувати процедура атестації працівника, як це передбачено пунктом 47 Положення № 114 (114-91-п) та пунктом 1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22 березня 2005 року № 181 (z0559-05) , з метою встановлення можливості подальшого використання на службі. Проте, звільненню позивача не передувало проведення атестації, жодної посади для подальшого проходження служби йому не було запропоновано. Відтак, УМВС в Житомирській області належним чином не була з'ясована можливість використання позивача для подальшого проходження служби.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (565-12) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 565-XII (565-12) ).

Так, відповідно до статті 18 вказаного Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням № 114 (114-91-п) , згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

За приписами пункту 64 "г" Положення № 114 (114-91-п) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Водночас, на момент розгляду цієї справи Закон № 565-ХІІ (565-12) втратив чинність та вступив у дію Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію" (580-19) .

Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) , останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Закон України "Про Національну поліцію" (580-19) опублікований в газеті Голос України 6 серпня 2015 року за № 141-142 і набрав чинності 7 листопада 2015 року.

Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону набирають чинності з 7 серпня 2015 року.

Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

За правилом встановленим пунктом 9 Розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Пунктом 10 Розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) обумовлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області.

Наказом заступника Міністра внутрішніх справ України від 6 листопада 2015 року № 1388 "Про організаційно-штатні питання" скорочено всі штатні посади органів МВС України, в тому числі і в Житомирській області.

Таким чином, звільнення позивача відбулось у зв'язку зі скороченням штатів.

Разом з тим, за змістом пункту 64 "г" Положення № 114 (114-91-п) звільнення у зв'язку із скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Пунктами 9, 10, 11 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть були прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або неприйняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Таким чином, вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" (580-19) та Положення, на які йдеться посилання у оскаржуваному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження служби, а навпаки, виявив бажання проходити службу в поліції, подавши відповідну заяву.

Необхідно зауважити, що Верховний Суд України в постановах від 4 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу УМВС України в Житомирській області № 308 о/с від 5 листопада 2015 року щодо звільнення позивача із займаної посади.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.