Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (головуючий суддя Сорочко Є.О., судді - Земляна Г.В., Межевич М.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві, треті особи: Національна поліція України, Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування рішення атестаційної комісії, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - ГУ НП у м. Києві), Атестаційної комісії № 1 Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - Атестаційна комісія № 1 ГУ НП у м. Києві), треті особи: Національна поліція України, Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - Святошинське УП ГУ НП у м. Києві), в якому просила: визнати протиправними та скасувати рішення Атестаційної комісії № 1 ГУ НП у м. Києві, оформлене протоколом ОП № 15.00000765.0002674 від 14 січня 2016 року та наказ ГУ НП у м. Києві від 26 лютого 2016 року № 182 о/с про звільнення її зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність); поновити позивача на посаді старшого слідчого Святошинського УП ГУ НП у м. Києві; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 30000 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами порушено порядок проведення атестації позивача, оскільки законом не передбачено проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, однак дійшов висновку, що процедурні порушення проведення атестації позивача не є безумовною ознакою протиправності рішення прийнятого атестаційною комісію за результатом проведеної атестації, за умови обґрунтованості самого рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії № 1 ГУ НП у м. Києві, оформлене протоколом від 14 січня 2016 року ОП № 15.00000765.0002674 щодо визнання ОСОБА_2 такою, що не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у м. Києві від 26 лютого 2016 року № 182 о/с "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 з посади старшого слідчого Святошинського УП ГУ НП у м. Києві. Поновлено позивача на посаді старшого слідчого Святошинського УП ГУ НП у м. Києві з 1 березня 2016 року Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 1 березня 2016 року по 21 вересня 2016 року у розмірі 9857,96 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення Конституції та законів України, протиправно без належних на те повноважень призначено атестацію позивача та проведено її в порушення вимог Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII (580-19) "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII (580-19) ). ОСОБА_2 прийнята на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII (580-19) , шляхом видання наказу про призначення за її згодою, з присвоєнням спеціального звання старшого лейтенанта поліції, з чого вбачається, що питання про її відповідності вимогам до поліцейських було вирішено у момент видання наказу про прийняття на службу.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ГУ НП у м. Києві звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження ними служби в Національній поліції України регулюються нормами Закону № 580-VIII (580-19) , пунктами 8, 9, 12 розділу XI якого передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 проходила службу в органах внутрішніх справ України з січня 2013 року на різних посадах, що підтверджується змістом послужного списку.

7 листопада 2015 року відповідно до наказу ГУ НП у м. Києві від 7 листопада 2015 року № 1 о/с позивача призначено на посаду старшого слідчого Святошинського УП ГУ НП у м. Києві з присвоєнням в порядку переатестування спеціального звання старший лейтенант поліції.

Наказом ГУ НП у м. Києві від 15 грудня 2015 року № 11 затверджено персональний склад атестаційних комісій ГУ НП у м. Києві, а також зазначено, що комісії у своїй діяльності повинні керуватися Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465 (z1445-15) (далі - Інструкція).

14 січня 2016 року за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди Атестаційна комісія № 1 ГУ НП у м. Києві прийняла рішення, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність (протоколвід 14 січня 2016 року ОП № 15.00000765.0002674).

Не погоджуючись з висновком (рішенням) Атестаційної комісії № 1 ГУ НП у м. Києві, позивач оскаржила його до Апеляційної атестаційної комісії північного регіону. За результатом розгляду скарги, останню залишено без розгляду (протокол ОП № 04-02/1 від 4 лютого 2016 року).

Наказом ГУ НП у м. Києві від 26 лютого 2016 року № 182 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 звільнено із займаної посади старшого слідчого Святошинського УП ГУ НП у м. Києві на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (через службову невідповідність).

Підстава: атестаційний лист ОСОБА_2 з висновком атестаційної комісії від 14 січня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Інститут атестування поліцейських передбачено Законом № 580-VIII (580-19) , відповідно до частини першої статті 57 якого, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції) слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою.

Тобто, кожна із зазначених у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, атестацію позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що, на думку відповідачів, не суперечить приписам частини першої статті 57 Закону № 580-VIII.

Разом з тим, приписи частини першої статті 57 вказаного Закону не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини другої статті 57 Закону № 580-VIII, в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є неправомірним.

Крім того, пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII (580-19) передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції встановив, що наказ, яким призначено позивача на посаду старшого слідчого Святошинського УП ГУ НП у м. Києві в порядку переатестування, з присвоєнням спеціального звання "старший лейтенант поліції", не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду, а тому питання про відповідність позивача вимогам до поліцейських було вирішено ще у листопаді 2015 року, у момент видання наказу про прийняття її на службу.

Враховуючи те, що нормами пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII (580-19) не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що атестування ОСОБА_2 проведено неправомірно та за відсутності визначених законом підстав.

Крім того, метою проведення атестації (для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність) є вирішення питання про можливість у той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби через службову невідповідність виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Аналізуючи матеріали атестування позивача, суд апеляційної інстанції зазначив, що зміст атестаційного листа ОСОБА_2, складеного її безпосереднім начальником, свідчить про те, що позивачу надано позитивну характеристику. В цьому ж атестаційному листі зроблено висновок про те, що ОСОБА_2 займаній посаді відповідає.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Разом з тим, аналізуючи надані документи та перевіряючи обставини справи, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не довів, що під час прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційною комісією враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції і що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що атестаційна комісія, в порушення вимог статті 57 Закону № 580-VIII та пункту 16 розділу IV Інструкції, не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо, а тому таке рішення та наказ про звільнення підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ НП у м. Києві не доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу від 26 лютого 2016 року № 182 о/с про звільнення ОСОБА_2 з посади старшого слідчого Святошинського УП ГУ НП у м. Києві.

Враховуючи зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 про скасування зазначеного наказу та поновлення на посаді старшого слідчого Святошинського УП ГУ НП у м. Києві.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.