Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кравчука В.М.,

суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу №753/6124/17 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі № 753/6124/17 за позовом ОСОБА_2 до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

І. ПРОЦЕДУРА

1. Позивач звернувся з адміністративним позовом, в якому просив:

- вважати незаконними дії Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації у відмові постановлення позивача на квартирний облік;

- зобов'язати Дарницьку районну в м. Києві державну адміністрацію виконувати Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ;

- зобов'язати Дарницьку районну в м. Києві державну адміністрацію поставити позивача і його сім'ю на квартирний облік.

2. Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 05 квітня 2017 року заява була залишена без руху, та було надано строк для усунення недоліків - 5 днів з дня отримання заявником ухвали.

3. Заявника належним чином повідомили про залишення заяви без руху для усунення недоліків, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа врученого під особистий підпис 24 квітня 2017 року. Однак недоліки не усунені у цілому.

4. Перевіривши дотримання позивачем вимог ст. 106 КАС України, встановлено, що позов у всіх його екземплярах викладений не на державній мові - українській, оскільки судочинство в Україні здійснюється на державній мові - українській, позивач має звертатися до суду із позовом на українській, а не на іншій (іноземній) мові; не зазначена повна поштова адреса відповідача (відсутній номер будинку), відтак зазначені недоліки не дають підстав для вирішення питання про відкриття провадження по справі.

5. Мова адміністративного судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики". Судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

6. Отже, керуючись пунктом першим частини 3 статті 108 КАС, Дарницький районний суд м. Києва своєї ухвалою від 27 квітня 2017 року повернув заяву Позивачеві.

7. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

8. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

9. Таке рішення суду апеляційної інстанції було зумовлено тим, що відповідно до ч.1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. З ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 05.04.2017 вбачається, що позивача було зобов'язано доповнити позовну заяву, а саме поштову адресу відповідача (відсутній номер будинку), а також зобов'язано позивача подати всі екземпляри позовної заяви на державній мові - українській, оскільки судочинство в Україні здійснюється на державній мові - українській.

10. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги ч. 1 ст. 108 КАС України були виконані судом першої інстанції повністю. При цьому, п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

11. З матеріалів справи вбачається, що Позивачем було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом першої інстанції строк, в якій він доповнив поштову адресу відповідача (зазначив номер будинку). Також, у вказаній заяві ОСОБА_2 зазначав, що ст. 106 КАС України не містить вимоги про подання позовної заяви на українській мові, а тому суд першої інстанції, зобов'язуючи Позивача подати позов на українській мові, діяв неправомірно.

12. Однак, суд апеляційної інстанції знайшов такі доводи Позивача необґрунтованими та не взяв до уваги, з огляду на наступне.

13. Відповідно до статті 15 КАС України мова адміністративного судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики". Відповідно до частини третьої статті 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. Державною мовою України є українська мова (стаття 10 Конституції України та стаття 6 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" (5029-17) ).

14. Враховуючи наведене, та те, що ОСОБА_2 не повністю усунув недоліки позовної заяви, а саме не подав позовну заяву на українській мові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та повернув позовну заяву.

15. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 24.06.2014 у справі № 21-227а14. Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

16. 13.07.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Позивача на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.07.2017 касаційну скаргу залишено без руху у звя'зку із пропуском строку касаційного оскраження та недотриманням вимог щодо державної мови судочинства.

17. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.08.2017 у зазначеній справі було відкрито провадження. Станом на 18.04.2018 жодних позицій від Відповідача не надходило.

18. В касаційній скарзі Позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи за його участі. Однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

ІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказуючи, що суди попередніх інстанцій вчинили щодо Позивача дискримінаційні дії, заборонивши звертатися до суду російською мовою. Позивач просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та зобов'язати розглянути позовну заяву.

ІІІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Оцінюючи наведені Позивачем аргументи, Суд виходить що жодних аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

21. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

22. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

23. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

24. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

25. Щодо посилань скаржника на дискримінаційний характер рішень судів попередніх інстанцій, Суд зазначає, що відповідно до статті 15 КАС України (редакція на момент виникнення правовідносин) мова адміністративного судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики". Відповідно до частини третьої статті 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. Державною мовою України є українська мова (стаття 10 Конституції України та стаття 6 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" (5029-17) ) (п. 13).

26. Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 року у справі №10-рп/99 (v010p710-99) , українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).

27. Крім того, у своєму рішенні "Менцен проти Латвії" (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: " що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 2 та 6 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільною обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов'язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.

Суд також зазначає, що більшість Високих Договірних Сторін вирішили надати одній або декільком мовам статус офіційної або державної мови та закріпити їх як такі у своїх відповідних конституціях. Таким чином, Суд визнає, що державна мова для цих держав є однією з фундаментальних конституційних цінностей, подібних до території, державного устрою та національного прапору. Мова жодним чином не є абстрактним поняттям. Вона нерозривно пов'язана з тим, як її фактично використовують носії. Отже, зробивши мову своєю офіційною, держава принципово зобов'язується гарантувати своїм громадянам право використовувати цю мову як для передачі, так і для отримання інформації без перешкод не лише в особистому житті, але й у спілкуванні з органами влади. На думку Суду, насамперед, з цієї точки зору слід враховувати заходи, спрямовані на захист певної мови. Іншими словами, уявлення про державну мову - це наявність певних суб'єктивних прав для носіїв цієї мови".

28. З огляду на це, відмова у доступу до суду з підстав невиконання вимог закону щодо дотримання української мови позовної заяви, не є такою, що несумісна з гарантіями, передбаченими у статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

29. Суд звертає увагу, що на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.07.2017 про залишення касаційної скарги без руху, касаційну скаргу викладено українською мовою. Зазначене доводить відсутність для позивача (скаржника) нездоланних перешкод у використанні української мови у сфері судочинства.

30. Враховуючи наведене, Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

31. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

32. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 328, 342, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі № 753/6124/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.