Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сихівського районного суду міста Львова в складі судді Горбань О.Ю. від 14.08.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду в складі судді Старунського Д.М., Багрія В.М., Рибачука А.І. від 16.11.2017 у справі №464/4809/17 за позовом ОСОБА_2 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова про зобов'язання вчинити дії,

В липні 2017 ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова, в якому просила зобов'язати відповідача здійснити їй виплату пенсії у максимальному розмірі, починаючи з 27 березня 2016 року.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання постанови Сихівського районного суду м. Львова від 28.10.2016 відповідачем проведено перерахунок пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на момент призначення пенсії, проте з обмеженням максимального розміру виплати.

Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 14 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі чинного на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило статті 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії. Вказує, що судами не враховано постанову Сихівського районного суду м. Львова від 28.10.2016 у справі № 464/7256/16-а, якою прямо передбачено норму Закону, що підлягає застосуванню при виплаті, перерахованої на виконання цього судового рішення, пенсії, а саме положення ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789 (в редакції Закону від 12 липня 2001 року). Зазначеною нормою Закону не передбачено обмеження граничного розміру пенсійної виплати.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що постановою Сихівського районного суду м.Львова від 28.10.2016, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 (1013-2015-п) ; зобов'язано управління Пенсійного фонду в Галицькому районі м. Львова здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на момент призначення пенсії, починаючи з 27 березня 2016 року з урахуванням усіх виплачених сум.

04.07.2017 позивач звернулась в Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Львова з заявою про здійснення пенсійних виплат без застосування обмежень граничного розміру.

Листом від 07.07.2017 Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України вказало, що нарахований позивачу розмір щомісячної пенсійної виплати обмежено сумою 10 740 грн., оскільки з 01 січня 2016 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-УІІІ від 24 грудня 2015 року (911-19) абз. 6 ч. 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень". Дію вказаної норм продовжено до 31.12.2017 Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII (1774-19) .

Не погоджуючись з отриманою відповіддю та вважаючи, що це є порушенням її законних прав на пенсійне забезпечення, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час звернення позивача до пенсійного органу за перерахунком пенсії стаття 50-1 Закону № 1789 втратила чинність, а тому провести перерахунок пенсій без обмеження граничного розміру не є можливим, оскільки Закон, на який посилається позивач, втратив чинність.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

На час призначення позивачеві пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII.

Відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, у редакції на час призначення позивачу пенсії, передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) , який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (213-19) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) .

Крім того, 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (1697-18) (далі - Закон №1697-VІІ (1697-18) ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-ХІІ (1789-12) , крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015 р.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII (76-19) ) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, колегія суддів звертає увагу позивача, що на момент проведення перерахунку норми ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" втратили чинність.

З 01 січня 2016 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-УІІІ від 24 грудня 2015 року (911-19) абз. 6 ч. 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Дію вказаної норм продовжено до 31.12.2017 Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) .

Зазначені вище положення не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача відсутні підстави не обмежувати максимальним розміром пенсію позивача.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (v020p710-11) вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду міста Львова від 14 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.