Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Заворотної О.Л. від 06.07.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Сушко О.О., Залімського І.Г, Смілянця Е.С. від 22.03.2017 у справі №686/12809/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати дії управління ПФУ у м. Хмельницькому щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" за вислугу років в розмірі 90% від суми місячного заробітку неправомірними, зобов'язати управління ПФУ в м. Хмельницькому, здійснити перерахунок пенсії з 07.06.2016 р. відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Хмельницької області №18-329 від 01.06.2016 р. без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактичної отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.07.2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року, позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому щодо відмови в перерахунку позивачу пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" за вислугу років в розмірі 90% від суми місячного заробітку; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 07 червня 2016 року відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90 відсотків суми його заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Хмельницької області № 18-329 від 01.06.2016 р., з урахуванням фактично виплачених сум.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі чинного на той час законодавства, а тому не може бути обмежене максимальним розміром.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судами встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, з жовтня 2001 року отримує пенсію за вислугу років у розмірі 90% відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

07.06.2016р. позивач звернулася до управління ПФУ в м. Хмельницькому із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії із врахуванням довідки прокуратури Хмельницької області №18-329вих.16 від 01.06.2016р. на що отримала відмову листом від 16.06.2016р. № 299/О-12.

Не погодившись з отриманою відмовою, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перерахунок пенсії позивачу повинен здійснюватись на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року, в редакції чинній на час призначення пенсії, проте з 01 січня 2016 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-УІІІ від 24 грудня 2015 року (911-19) абз. 6 ч. 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

На час призначення позивачеві пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII.

Відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, у редакції на час призначення позивачу пенсії, передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) , який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (213-19) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) .

Крім того, 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (1697-18) (далі - Закон №1697-VІІ (1697-18) ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-ХІІ (1789-12) , крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015р.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII (76-19) ) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII (76-19) , якими частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (v020p710-11) вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Норма Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) , якою внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України", не підлягає застосуванню у зв'язку із тим, що пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (213-19) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) .

Право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, відповідача не мав правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому УПФ, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (v020p710-11) вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Також колегія суддів зазначає, що право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов'язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.

В рішенні від 03.06.2014р. у справі "Великода проти України" Європейський суд з прав людини зазначив про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.

Відповідно до ч. 3 ст. 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, незважаючи на те, що судові рішення оскаржуються лише позивачем та лише в частині відмови в задоволенні позову щодо обмеження розміру пенсії максимальним розміром, суд, посилаючись на ч. 3 ст. 341 КАС, вважає, що наявні підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Хмельницькому відмовити повністю.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.