461/6489/19 Про стягнення грошових коштів в порядку повернення сторін недійсного правочину в попередній стан, 3 % річних та інфляційних втрат - 30.06.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 листопада 2019 року у складі судді Зубачик Н. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - ГТУЮ у Львівській області), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Комфорт капітал" (далі - ТОВ "ФК "Комфорт капітал"), ОСОБА_2, про стягнення грошових коштів в порядку повернення сторін недійсного правочину в попередній стан, 3 % річних та інфляційних втрат.

Позов мотивувала тим, що на підставі протоколу від 08 липня 2014 року № 1413457-4/3 її оголошено переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: приміщення кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_1" відпочинкового комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_2" загальною площею 177,7 кв. м, об`єкт незавершеного будівництва мотелю - готовністю 81 % та земельна ділянка площею 0,1125 га для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_2" кадастровий номер 4621284800:01:004:0610, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Зазначає, що після оголошення її переможцем прилюдних торгів провела повний розрахунок за придбане на прилюдних торгах майно, зокрема, 944 610 грн оплати за майно перерахувала на рахунок ГТУЮ у Львівській області і сплатила 165 390 грн винагороди організатору прилюдних торгів Приватному підприємству "Нива-В.Ш." (далі - ПП "Нива-В.Ш."), яке згідно відомостей з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб ліквідоване.

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Львівській області видав акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, на підставі якого позивачка оформила свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Зазначає, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року, прилюдні торги, протокол від 08 липня 2014 року № 1413457-4/3, акт державного виконавця від 09 липня 2014 року, свідоцтво від 09 липня 2014 року № 695 про придбання ОСОБА_1 майна з прилюдних торгів та державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 визнано недійсними.

Вважає, що має право в порядку реституції повернути оплату за майно у розмірі 944 610 грн, які сплачені нею як переможцем прилюдних торгів, а також 3 % річних за користування коштами за період з 09 липня 2014 року до 23 серпня 2019 року та інфляційних втрат за вказаний період.

На підставі викладеного просила суд стягнути з ГТУЮ у Львівській області на її користь грошові кошти у розмірі 944 610 грн у порядку реституції, 145 262,90 грн - 3 % річних та 1 243 998,83 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Галицький районний суд м. Львова рішенням від 26 листопада 2019 року позов задовольнив частково.

Стягнув з ГТУЮ у Львівській області на користь ОСОБА_1 944 610 грн.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

У решті позову відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що наслідком визнання недійсними результатів прилюдних торгів, які є по суті формою договору купівлі-продажу, є повернення сторін до первісного стану, тобто реституція, як спосіб захисту, що характерний для зобов`язальних відносин.

Зазначив, що грошові зобов`язання відповідача щодо повернення позивачу грошових коштів виникають лише з моменту набрання даним рішенням законної сили, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 3 % річних за користування грошовими коштами та інфляційних втрат.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення суду першої інстанції Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) подало апеляційну скаргу.

Львівський апеляційний суд постановою від 30 листопада 2020 року апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) залишив без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 листопада 2019 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що ГТУЮ у Львівській області, як орган державної виконавчої служби, який виступав продавцем реалізованого на прилюдних торгах нерухомого майна, зобов`язане повернути ОСОБА_1 сплачені нею кошти, як переможцем прилюдних торгів.

Зі змісту договору від 03 жовтня 2013 року № 1413457 вбачається, що Філія 14 ПП "Нива-В.Ш." лише надає послуги з організації та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області самостійно виступає на прилюдних торгах як продавець нерухомого майна.

Жодних інших функцій, крім надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів, за умовами договору від 03 жовтня 2013 року № 1413457 Філії 14 ПП "Нива-В.Ш." відповідач не передав.

За платіжними дорученнями від 08 липня 2014 року № 155793060 та № 155805028 саме ГТУЮ у Львівській області є одержувачем коштів за реалізоване на прилюдних торгах майно.

Отже, воно є продавцем зазначеного нерухомого майна, а тому належним відповідачем у даній справі є Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), яке зобов`язане повернути ОСОБА_1 сплачені нею кошти.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, ГТУЮ у Львівській області, посилаючись неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 01 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ГТУЮ у Львівській областізазначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування частини першої статті 215, частини першої статті 216, частини четвертої статті 656 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 357/18153/15-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 127/11660/16-ц, від 12 серпня 2020 року у справі № 640/3799/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивувало тим, що позивачем у справі зазначено неналежного відповідача, оскільки вказано тільки ГТУЮ у Львівській області, яке було реалізатором арештованого майна, відповідно до договору № 1413457 з відповідною спеціалізованою організацією про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів і реалізації арештованого майна (предмета іпотеки).

При цьому, суд апеляційної інстанції у справі № 442/4240/14-ц зазначив, що організатор прилюдних торгів при проведенні аукціону допустився порушень законодавства, що негативно вплинуло на результати проведених торгів і такими порушено права і законні інтереси позивачів у справі.

Державна виконавча служба виступала при реалізації арештованого майна в якості реалізатора, а організатором і особою, яка безпосередньо проводила торги виступала спеціалізована організація.

З урахуванням того, що набуття майна за результатами прилюдних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор торгів. Покупцем, відповідно є переможець прилюдних торгів. Тобто, сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами прилюдних торгів, є продавці - державна виконавча служба і організатор прилюдних торгів, з однієї сторони, та покупець - переможець електронних торгів.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Щодо клопотання Головного територіального управління юстиції у Львівській області про розгляд за його участю даної справи

У касаційній скарзі Головного територіального управління юстиції у Львівській області, останній, зокрема, просив провести розгляд справи за участю уповноваженої особи.

Клопотання не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 10 червня 2011 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області видав виконавчий лист № 2-673/11 на примусове виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 квітня 2011 року в цивільній справі № 2-673/11 за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно, що належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, в тому числі на будівлю першої черги кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_1", відпочинкового комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_2", загальною площею 177,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на об`єкт незавершеного будівництва мотелю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку площею 0,1125 га, кадастровий номер № 4621284800:01:004:0610, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення загальної заборгованості ОСОБА_3 ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором від 05 травня 2018 року № CM-SME 603/013/2008.

Постановою від 23 липня 2013 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області відкрив виконавче провадження № 39025113 з виконання вищезазначеного виконавчого листа.

У межах виконавчого провадження 03 жовтня 2013 року відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області та Філія 14 ПП "Нива - В.Ш." уклали договір № 1413457 про надання послуг по організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки).

Пунктом 1.2 договору від 03 жовтня 2013 року № 1413457 передбачено, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області передає організатору прилюдних торгів нерухоме майно, арештоване державним виконавцем, а організатор прилюдних торгів надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів і реалізації нерухомого майна в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , іншими законами України, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) .

Згідно з пунктом 1.3 договору від 03 жовтня 2013 року № 1413457 на прилюдні торги передано нерухоме майно (предмет іпотеки), арештоване при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-673/11 від 10 червня 2011 року, а саме: приміщення кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_1", відпочинкового комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_2", загальною площею 177,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; об`єкт незавершеного будівництва мотелю - готовністю 81 %, та земельну ділянку площею 0,1125 га, для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_2", кадастровий номер № 4621284800:01:004:0610, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За протоколом № 1413457-4/3 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) від 08 липня 2014 року переможцем торгів оголосили ОСОБА_1, яка придбала на прилюдних торгах виставлене майно за 1 110 000 грн.

ОСОБА_1 сплатила 55 324,09 грн гарантійного внеску на рахунок організатора прилюдних торгів, що визначено частиною оплати вартості майна переможцем прилюдних торгів, в рахунок наданих послуг з реалізації цього майна.

08 липня 2014 року ОСОБА_1 сплатила 944 610 грн на рахунок ГТУЮ у Львівській області, що підтверджується платіжним дорученням від 08 липня 2014 року № 155793060 та 110 065,91 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08 липня 2014 року № 155805028.

Отже, з врахуванням гарантійної суми, ОСОБА_1 провела повний розрахунок за придбане на прилюдних торгах майно.

У зв`язку з проведенням повного розрахунку переможцем прилюдних торгів, 09 липня 2014 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Львівській області склав акт про реалізацію предмета іпотеки, що є підставою для подальшого оформлення права власності на придбане на прилюдних торгах майно.

На підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Манзілевською Т. С. видано свідоцтво про право власності на майно серія НОМЕР_1 від 09 липня 2014 року, яке посвідчує право власності ОСОБА_1 на майно, що складається з: будівлі першої черги кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_1", відпочинкового комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_2", загальною площею 177,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; об`єкта незавершеного будівництва мотелю - готовністю 81 %, позначеного на плані земельної ділянки під літ. "А-2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, призначеній для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_2"; земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_2", площею 0,1125 га, кадастровий номер № 4621284800:01:004:0610, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням від 16 листопада 2017 року та додатковим рішенням цього суду від 22 лютого 2018 року у справі № 442/4240/14-ц Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області визнав недійсними прилюдні торги, що відбулися 08 липня 2014 року.

Визнав недійсним протокол ПП "Нива В.Ш." в особі філії 14 від 08 липня 2014 року № 1413457-4/3 про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки.

Визнав недійсним акт державного виконавця від 09 липня 2014 року, складений головним державним виконавцем.

Визнав недійсним свідоцтво від 09 липня 2014 року № 695, видане приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т. С. про придбання ОСОБА_1 майна з прилюдних торгів.

Визнав недійсною державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 .

Постановою від 20 серпня 2019 року Львівський апеляційний суд рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року залишив без змін.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року набрало законної сили 20 серпня 2019 року.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 квітня 2019 року № 163837285 вбачається, що 22 грудня 2017 року на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, які були придбані ОСОБА_1 на прилюдних торгах, проведених 08 липня 2014 року та визнаних недійсними рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України(необхідність відступлення від висновку щодо застосування частини першої статті 215, частини першої статті 216, частини четвертої статті 656 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 357/18153/15-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 127/11660/16-ц, від 12 серпня 2020 року у справі № 640/3799/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що ГТУЮ у Львівській області, як орган державної виконавчої служби, який виступав продавцем реалізованого на прилюдних торгах нерухомого майна, зобов`язане повернути ОСОБА_1 сплачені нею кошти, як переможцем прилюдних торгів.

Зі змісту договору від 03 жовтня 2013 року № 1413457 випливає, що Філія 14 ПП "Нива-В.Ш." лише надає послуги з організації та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області самостійно виступає на прилюдних торгах як продавець нерухомого майна.

Разом з тим, жодних інших функцій, крім надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів, за умовами договору від 03 жовтня 2013 року № 1413457 Філії 14 ПП "Нива-В.Ш." не передано.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, що встановлені частинами першою, третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Згідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом та майна, зазначеного у частині восьмій статті 57 цього Закону здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

На підставі частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Сторонами договору купівлі-продажу є покупець та продавець (стаття 655 ЦК України).

З огляду на частину четверту статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Умови та порядок вчинення виконавчих дій визначають Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (z0865-99) (далі - Інструкція), а також Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) (далі - Тимчасове положення).

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Згідно з пунктом 3.1 Тимчасового положення орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

У разі визнання прилюдних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору.

Покупцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів є переможець торгів, який підписав протокол про їх результати та отримав затверджений державним виконавцем акт.

Продавцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів може бути як спеціалізована організація, що проводила торги, так і виконавча служба, від імені якої могла виступати спеціалізована організація як організатор торгів.

Враховуючи те, що реституція, тобто повернення у стан, який існував до укладення недійсного правочину, можлива лише між його сторонами, судам необхідно встановити, хто саме є продавцем та покупцем за договором, який було укладено за результатами проведення прилюдних торгів та який у подальшому визнано недійсним.

Якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом державної виконавчої служби договору ця організація під час укладення на торгах договору виступає представником відділу державної виконавчої служби, то стороною такого договору є відділ державної виконавчої служби. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом державної виконавчої служби договору, то стороною договору на прилюдних торгах є спеціалізована організація.

Таким чином, аналіз положень частини першої статті 655, частини четвертої статті 656 ЦК України, розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця дає підстави для висновку, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Такі висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 757/24126/17-ц, від 28 лютого 2019 року в справі № 209/3325/16-ц, від 09 квітня 2020 року у справі № 489/7680/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 357/18153/15-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 127/11660/16-ц, від 12 серпня 2020 року у справі № 640/3799/17.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суди встановили, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року, яке набрало законної сили, встановлено недійсність прилюдних торгів від 08 липня 2014 року.

Відповідно до пункту 1.2. договору від 03 жовтня 2013 року № 1413457, укладеного між відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області та Філією 14 ПП "НИВА-В.Ш.", відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області передає організатору прилюдних торгів нерухоме майно, арештоване державним виконавцем, а організатор прилюдних торгів надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів і реалізації нерухомого майна в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , іншими законами України, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) .

Отже, ГТУЮ у Львівській області, як орган державної виконавчої служби, є стороною правочину з реалізації майна на публічних торгах, а саме - продавцем.

За правилами частин першої та другої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходячи з того, що реалізовуючи приміщення кафе-бару "Колиба" відпочинкового комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_2" загальною площею 177,7 кв. м, об`єкт незавершеного будівництва мотелю - готовністю 81 % та земельна ділянка площею 0,1125 га для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_2" кадастровий номер 4621284800:01:004:0610, що розташовані по АДРЕСА_1, на електронних торгах, виконавча служба самостійно виступала від свого імені як продавець і такі електронні торги визнані недійсними за рішенням суду, дійшов обґрунтованого висновку, що сплачена сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню на користь позивача саме з ГТУЮ у Львівській області (правонаступник Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів)).

Разом з тим, апеляційним судом правильно зазначено, що платіжними дорученнями від 08 липня 2014 року № 155793060 та № 155805028 підтверджується, що саме ГТУЮ у Львівській області є одержувачем коштів як оплати за реалізоване на прилюдних торгах майно, що свідчить про те, що воно є продавцем зазначеного нерухомого майна, а тому належним відповідачем у даній справі є Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), яке зобов`язане повернути ОСОБА_1 сплачені нею кошти.

Підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 357/18153/15-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 127/11660/16-ц, від 12 серпня 2020 року у справі № 640/3799/17, Верховний Суд не вбачає, тому доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.