ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2018 року
Київ
справа №820/4398/17
адміністративне провадження №К/9901/33077/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Калініна О.С.,
представника відповідача - Павловича Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 (головуючий суддя - Калитка О.М., судді - Кононенко З.О., Бондар В.О.)
у справі № 820/4398/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод металургійного інструмента "Вектор"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" (далі - ТОВ "ХЗМІ "Вектор") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2017: №0000161407, яким платнику податків визначено до сплати податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 667762,50 грн.; №0000171407, яким платнику податків зменшено суму від'ємного значення з ПДВ на суму 92 469,00 грн.; №0000151407, яким платнику податків визначено до сплати суми податку на прибуток в розмірі 546 451,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що донарахування сум податків здійснено неправомірно, відображені в податковому та бухгалтерського обліку операції є реальними. По взаємовідносинам із контрагентом ТОВ "КІЙОПТТОРГ" поставлено 600 труб бурових, товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) не надано, оскільки товар поставлявся транспортом продавця, в подальшому товар переданий ТОВ "АМОА1" для виготовлення продукції із давальницької сировини - штанг бурових. При наданні послуг по переробці давальницької сировини ТОВ "ТОПКРАФТ" помилково встановлена необхідність перевезення товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) до м. Кіровоград, оскільки прийом готової продукції здійснювався на складі контрагента у м. Дніпро, куди була поставлена сировина для переробки, перевезення до м. Кіровограду не відбувалось. ТОВ "ЛАСІДОРА" надала послуги по переробці давальницької сировини, сировина прийнята у м. Дніпропетровську, видаткова накладна складена у м. Харкові за місцем реєстрації позивача, а контрагент склав акт у м. Кіровоград.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 постанову суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.06.2017: №0000161407, №0000171407, №0000151407.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки акта документальної планової виїзної перевірки від 25.05.2017 №4015/20-40-14-01-08/36035739 є безпідставними. В акті перевірки відповідачем не наведено доказів відкриття кримінального провадження стосовно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним. Позивачем дотримано вимоги чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, а тому висновки акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту є безпідставними. Під час перевезення товарів власним транспортом суб'єктові господарювання не потрібно виписувати товарно-транспортну накладну. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише виконанням або порушенням правил перевезення автомобільним транспортом, яке ніяк не пов'язано з виконанням вимог податкового законодавства. У даному випадку факт постачання товарів підтверджується: договорами, податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі, а також документами, що підтверджують подальшу реалізацію або використання у господарській діяльності придбаних товарів.
ГУ ДФС у Харківській області, не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що по взаємовідносинам із ТОВ "КІЙОПТТОРГ" ОСОБА_3 дав пояснення, що не має досвіду ведення комерційної або підприємницької діяльності; у ході перевірки встановлено, що позивач не здійснював самостійного перевезення вантажу, відсутні й ТТН на перевезення товару постачальником. По взаємовідносинам з ТОВ "ТОПКРАФТ", яке надавало послуги по переробці давальницької сировини, зазначив, що акти прийомки-передачі складені у м. Кіровоград; у вказаного підприємства працює 1 особа керівник Геціу Христина; підприємство зареєстровано платником ПДВ 01.08.2016, остання податкова звітність подана за листопад 2016 року. Документів по перевезенню давальницької сировини у м. Кіровоград не надано. По ТОВ "ЛАСІДОРА" актом перевірки встановлено, що в один і той же час, одні й ті ж ТМЦ підприємством були передані контрагенту як давальницька сировина на переробку, акти передачі складені у м. Дніпропетровську, видаткові накладні складені у м.Харків, при цьому, податкова адреса ТОВ "ЛАСІДОРА" у м. Кіровоград, згідно з умовами договору сировина передається на умовах DDU Дніпропетровськ, Новомосковський район, пгт Губиниха, шляхом самовивозу виконавцем, готова продукція повертається на таких самих умовах. ТОВ "ЛАСІДОРА" у ІІ кварталі 2015 року мало 5 працівників.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ХЗМІ ВЕКТОР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.16, за результатами якої складено акт від 25.05.2017 №4015/20-40-14-01-08/36035739.
Перевіркою встановлено порушення пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17)
), у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 483 864,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, у зв'язку з чим занижено ПДВ на 477 644,00 грн. та завищено суму від'ємного значення ПДВ на 92 469,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Харківській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.06.2017: №0000161407, №0000171407, №0000151407.
Судом першої інстанцій встановлено, що позивач відобразив у податковому обліку господарські операції з ТОВ "КІЙОПТОРГ", здійснені на підставі договору від 01.08.2014 №12/34. ТОВ "КІЙОПТОРГ" перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві. Кількість працюючих - 1 особа. Реєстрація в якості платника ПДВ здійснена 01.03.2014, свідоцтво платника податку на додану вартість № 200161889 анульовано 31.10.2014 (причина анулювання - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). Остання податкова звітність подана до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві за вересень 2014 року (відсутність діяльності), яка прийнята "до відома".
Згідно з протоколом допиту свідка від 28.08.2014 у межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.05.2014 №32014040040000024, ОСОБА_3 дав наступні свідчення: "з 1991 року по теперішній час працюю у відокремленому структурному підрозділі "Дніпропетровське локомотивне депо" ДП "Придніпровська залізниця" на посаді машиніста електровозу. Досвіду ведення комерційної або підприємницької діяльності в мене немає". Єдиним реєстром судових рішень встановлено, що відповідно до витягу з кримінального провадження №32014040040000066 до ЄРДР 08.09.2014 внесено відомості щодо вчинення кримінального правопорушення за частиною 2 статті 205 КК України з фабулою: невстановлені особи, у період 2013-2014 років, не маючи на меті здійснення підприємницької діяльності, здійснили державну реєстрацію ТОВ "КІЙОПТОРГ" з метою прикриття незаконної діяльності та надання незаконних послуг по проведенню фінансових операцій, чим спричили збитки державі у великих розмірах. Підприємством до перевірки не надано товарно-транспортні накладні щодо перевезення "Труб бурових", отриманих TOB "ХЗМІ ВЕКТОР" від підприємства ТОВ "КІЙОПТОРГ" всього у кількості 600 шт., тобто перевіркою було встановлено не підтвердження факту перевезення товару. У ході проведення перевірки згідно з наданими до перевірки договорами та бухгалтерськими документами встановлено, що ТОВ "ХЗМІ ВЕКТОР" не здійснювало самостійного перевезення зазначеного вантажу власним або орендованим транспортом. Не встановлено перевіркою взаємовідносин між ТОВ "ХЗМІ ВЕКТОР" та контрагентами-постачальниками щодо надання послуг з перевезення зазначеного вантажу.
Щодо взаємовідносин платника податків з ТОВ "ТОПКРАФТ" суд першої інстанції зазначив, що до перевірки надано договір про надання послуг з переробки давальницької сировини від 01.08.2016 №01/08/2016. ТМЦ на адресу ТОВ "ТОПКРАФТ" для виготовлення вказаної продукції з давальницької сировини передавалось на підставі актів приймання-передачі. Передача виготовленої продукції з давальницької сировини здійснювалась на підставі актів про передачу продукції, виробленої з давальницької сировини від 12.09.2016 №4, від 07.09.2016 №3, від 30.08.2016 №2, від 10.08.2016 №1. Місце складання актів про передачу продукції м. Кіровоград, де в присутності виконавця замовник перевірив кількість та якість продукції, однак документів (ТТН) щодо перевезення ТМЦ до м. Кіровоград підприємством не надано, тобто перевіркою встановлено не підтвердження факту перевезення продукції. ТОВ "ТОПКРАФТ" перебуває на податковому обліку у Кропивницькій об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Кіровоградської області. Кількість працюючих 1 особа. Керівником, головним бухгалтером та засновником ТОВ "ТОПКРАФТ" є Геціу Христина. Реєстрація в якості платника ПДВ здійснена 01.08.2016, свідоцтво платника податку на додану вартість №405924311232. Остання податкова звітність подана до податкового органу за листопад 2016 року.
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо оформлення господарських операцій із ТОВ "ЛАСІДОРА", Суд зазначає, що суд першої інстанції прийняв до уваги встановлені актом перевірки обставини складення в один і той же час, на передачу одних й тих самих ТМЦ, які були передані на адресу ТОВ "ЛАСІДОРА" за договором від 16.06.2015 №07/06 про надання послуг з переробки давальницької сировини. Податкова адреса ТОВ "ЛАСІДОРА" м. Кіровоград. Акти про передачу виконавцем замовнику продукції, виробленої з давальницької сировини, складені у м. Кіровоград, в яких зазначено, що в присутності виконавця замовник перевірив кількість та якість продукції.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 вказаної статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).
При цьому законодавець передбачає реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку в інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 817/537/17 (провадження №К/9901/4401/17), презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені контрагентів, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства.
Висновок суду апеляційної інстанції про наявність у платника податків права на відображення валових витрат та податкового кредиту за наявності первинних документів, у тому числі на підтвердження подальшого використання товару, за відсутності вироку у кримінальному провадженні є помилковим, оскільки сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відображення у податковому обліку операцій придбання труб бурових у ТОВ "КІЙОПТОРГ", оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, первинні документи складені директором ОСОБА_3, який дав свідчення про непричетність до будь-якої комерційної або підприємницької діяльності.
Також є правильним висновок суду першої інстанції щодо необхідності достовірного підтвердження первинними документами руху активів, тому акти прийняття-передачі готової продукції, виробленої з давальницької сировини, складені у м. Кіровограді між позивачем та ТОВ "Топкрафт" й ТОВ "Ласідора", дата складення яких є першою подією, мають містити достовірні відомості та бути підтвердженими належними та достовірними доказами.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції, встановив помилкове застосування судом норм матеріального права та неправильне вирішення спору по суті, дійшовши протилежного висновку про те, що наявними первинними документами підтверджується реальність здійснення відображених в податковому обліку позивачем операцій.
Однак суд апеляційний інстанції не зазначив, яким обставинам справи не відповідають висновки суду першої інстанції, в чому полягає неправильне застосовування норм матеріального права. Скасовуючи постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017, суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам контролюючого органу, які в системному взаємозв'язку проаналізовані судом першої інстанції та надали обґрунтовані підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення касаційної скарги ГУ ДФС у Харківській області.
Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 скасувати, залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 24 жовтня 2018 року.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова