227/452/16-а Про визнання дій УПФУ протиправними, скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, та зобов'язання УПФУ призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 - 17.04.2018 Прийняття

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 6 квітня 2016 року (головуючий суддя Хоменко Д.Є.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року (головуючий суддя Ханова Р.Ф., судді: Василенко Л.А., Гайдар А.В.) у справі №227/452/16-а за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення про відмову в призначенні пенсії, зобов'язати призначити пенсію, -

У лютому 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі - відповідач, пенсійний орган) про визнання дій протиправними, скасування рішення від 05.05.2015 року про відмову в призначенні пенсії, зобов'язати призначити пенсію за Списком №2.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідно до постанови КМУ № 36 від 16.01.2013 р. посада "коваля ручного кування" передбачено Списком №1, а за результатами проведеної атестації робочих місць, згідно наказів підприємства №213 від 20.02.1995р., №28 від 20.01.2000р., №21к від 20.01.2005р., дана посада віднесена до Списку №2. На думку позивача, після проведеної атестації в 1995р., 2000р., та 2005р. та віднесення його посади до Списку №2, підтверджені особливі умови праці, тому відмова відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах є незаконною.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 6 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що позивач працював на підприємстві ТОВ "ДТЕК "Добропіллявугілля" у період з 21 травня 1997 року по 1 червня 2010 року та з 2 липня 2012 року по 5 вересня 2013 рік на посаді "коваля ручного кування" механічного цеху.

Вказана посада передбачена Списком №1 розділу ХІ "Оброблення металу", пунктом 2 "Ковальсько-пресове виробництво", позиція 11.2а, затвердженим постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 (36-2003-п) року.

28 квітня 2015 року позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії за віком за Списком №2. До вказаної заяви позивачем була подана довідка "Шахтоуправління "Добропільське" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" №136 від 28 квітня 2015 року, в якій не вказано, що посада позивача відноситься до того чи іншого Списку. Проте, зазначено, що за результатами атестації робочих місць, проведених у 1997, 2012, 2013 роках, по кількості шкідливих факторів виробництва професія "коваль ручного кування" віднесена роботодавцем до Списку №2.

Згідно наказів про підсумки атестацій робочих місць за умовами праці, які містяться у справі, робоче місце "коваля ручного кування" атестовано підприємством за Списком № 2.

Рішенням УПФ №2168 від 5 травня 2015 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", із зазначенням, що у поданих позивачем документах, зокрема довідці №136 від 28.04.2015 року, не зазначено до якого Списку належить посада позивача "коваль ручного кування". Згідно наданих позивачем наказів, по кількості шкідливих факторів виробництва професія "коваль ручного кування" віднесена роботодавцем до Списку №2.

Суди визнали правомірною таку відмову пенсійного органу, мотивуючи свої рішення тим, що необхідною умовою для призначення такого виду пенсії є наявність результатів атестації робочого місця за умовами праці на підприємстві. Відсутність підтвердження таких обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу, оскільки посада "коваль ручного кування", на якій працював позивач, не міститься у Списку №2, у зв'язку з чим відповідач правомірно відмовив у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки про невіднесення його посади до будь-якого зі Списків не відповідають дійсним обставинам, оскільки згідно атестації робочого місця, підтверджено пільгові умови праці, які відповідають Списку №2. Тобто, наявність у нього права на пенсію за Списком №2 підтверджена необхідними документами. Крім того, позивач звертає увагу, що раніше в ухвалі суду від 12 березня 2014 року у справі №227/6789/13-а суд апеляційної інстанції вказав, що позивачу слід звернутися до відповідача із заявою про призначення пенсії саме за Списком №2.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пунктів 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442 (442-92-п) (набрав чинності з 21 серпня 1992 року, далі - Порядок №442), атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 442 (442-92-п) атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (z1451-05) (далі - Порядок №383), при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" є:

1) зайнятість позивача повний робочий день на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах саме за Списком №2

2) документальне підтвердження несприятливих умов праці за результатами атестації відповідного робочого місця.

Верховний Суд України у постановах від 10 березня 2015 року (справа № 21-51а15), від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), від 2 грудня 2015 року (справа № 21- 1329а15) висловлював правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Верховний Суд підтримав таку позицію у своїх постановах від 23.01.2018 (справа 732/2003/14) від 30.01.2018 (справи №506/384/17, №462/1675/14-а)

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в цій справі має місце виконання позивачем робіт передбачених Списком №1 та документальне підтвердження несприятливих умов праці (за результатами атестації відповідного робочого місця), які відповідають Списку №2.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відсутні документи, які б свідчили про зайнятість позивача у спірний період повний робочий день на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Наявність атестації робочого місця не є визначальною обставиною для встановлення права на пенсію за віком на пільгових умовах. Для призначення такого виду пенсії має значення сукупність усіх обов'язкових обставин, які визначені пунктом "б" статті 13 Закону №1788, зокрема, безпосереднє віднесення посади до Списку №2 і підтвердження відповідності умов праці саме цьому Списку.

Посилання скаржника на те, що раніше в ухвалі суду від 12 березня 2014 року у справі №227/6789/13-а суд апеляційної інстанції вказав, що позивачу слід звернутися до відповідача із заявою про призначення пенсії саме за Списком №2, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у справі №227/6789/13-а судами не вирішувалося питання наявності у позивача права на пенсію за віком за Списком №2.

Такі обставини були предметом розгляду у цій справі і, як зазначено вище, судами попередніх інстанцій надано правильну правову оцінку діям відповідача.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.