623/1703/17 Про визнання нечинними зміни, внесені до Державного земельного кадастру, про поділ двох земельних ділянок, що знаходяться на території сільської ради - 30.06.2022 Прийняття

земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0567, площею 2,36 га, із цільовим призначенням: 01.01 для ведення товарного сільгоспвиробництва; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0562, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0554, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0555, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0556, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0563, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0559, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0558, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0553, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0566, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0565, площею 0,12 га, із цільовим призначенням: 01.05 для індивідуального садівництва; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0564, площею 0,12 га, із цільовим призначенням: 01.05 для індивідуального садівництва; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0557, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0561, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0560, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- визнати нечинними зміни, внесені до Державного земельного кадастру, про поділ земельної ділянки, що знаходиться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, площею 67,4 га - контур НОМЕР_2, кадастровий № 6322883000:04:000:0319, та формування за її рахунок, нових земельних ділянок, а саме:

кадастровий № 6322883000:04:000:0592, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0580, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0570, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0596, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0583, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0594, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0593, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0578, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0574, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0590, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0595, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0596, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0576, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0577, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0589, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0591, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0571, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0585, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0575, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0588, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0573, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0572, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0587, площею 2,00 га, із цільовим призначенням 01.03; кадастровий № 6322883000:04:000:0570, площею 0,12 га, із цільовим призначенням 01.05; кадастровий № 6322883000:04:000:0584, площею 0,12 га, із цільовим призначенням 01.05; кадастровий № 6322883000:04:000:0568, площею 0,12 га, із цільовим призначенням 01.05; кадастровий № 6322883000:04:000:0569, площею 0,12 га, із цільовим призначенням 01.05; кадастровий № 6322883000:04:000:0581, площею 19,618 га, із цільовим призначенням 01.01; кадастровий № 6322883000:04:000:0582, площею 0,8058 га, із цільовим призначенням 01.01;

- скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, сформованих за рахунок двох земельних ділянок на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, а саме: земельної ділянки площею 26,6 га - контур НОМЕР_1, яка до скасування реєстрації мала кадастровий № 6322883000:04:000:0318, та земельної ділянки площею 67,4 га - контур НОМЕР_2, яка до скасування реєстрації мала кадастровий № 6322883000:04:000:0319, та поновити в Державному земельному кадастрі відомості про реєстрацію цих земельних ділянок;

- визнати поновленим на той самий строк та на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 19 червня 2001 року між Ізюмською районною радою Харківської області як орендодавцем та позивачем ОСОБА_1 як орендарем, який зареєстровано 20 червня 2001 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів за № 6, за яким орендарем прийнято в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 10 років земельну ділянку, яка знаходиться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, площею 94,0 га, із земель запасу, у тому числі ріллі - 94,0 га: 26,6 га - контур НОМЕР_1 ; 67,4 га - контур НОМЕР_2 ;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо поновлення договору оренди землі від 19 червня 2001 року, який зареєстровано 20 червня 2001 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів за № 6 строком на 10 років, та внесення змін до нього, наступного змісту: викласти абзац 4 розділу І "Предмет договору" в такій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6322883000:04:000:0318 площею 26,6000 га станом на 03 серпня 2016 року складає 893 670,53 грн, земельної ділянки кадастровий номер 6322883000:01:000:0319 площею 67,4000 га станом на 03 серпня 2016 року складає 2 263 450,50 грн згідно рішення Ізюмської районної ради Харківської області "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що передаються в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Заводської сільської ради (за межами населених пунктів) Ізюмського району Харківської області № 152-VІІ". У пункт 2.2 розділу II "Умови договору" ввести наступні зміни: "Термін дії договору продовжити на 10 років, з дня підписання додаткової угоди". Пункт 2.3 розділу II "Умови договору" викласти в такій редакції: "За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату у грошовій формі у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 252 569,68 грн на рік". Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 19 червня 2001 року, який зареєстровано 20 червня 2001 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів за № 6.

Позов обґрунтовано тим, що 19 червня 2001 року між Ізюмською районною радою Харківської області і позивачем укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого він прийняв у тимчасове користування на умовах оренди терміном на 10 років земельну ділянку, яка знаходиться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, площею 94,0 га, із земель запасу, у тому числі: ріллі - 94,0 га: 26,6 га - контур НОМЕР_1, кадастровий номер 6322883000:04:000:0318, та 67,4 га - контур НОМЕР_2, кадастровий номер 6322883000:04:000:0319.

20 червня 2001 року зазначений договір зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів за № 6.

07 лютого 2011 року, тобто більш як за чотири місяці до закінчення терміну дії договору оренди, він звернувся до голови Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Ізюмська РДА) з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, додавши проект додаткової угоди про поновлення договору оренди з такими ж умовами, які були визначені основним договором.

02 березня 2011 року за результатами розгляду листа-повідомлення позивача Ізюмською РДА видано розпорядження № 71, яким вирішено надати йому дозвіл на поновлення договору оренди землі, на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки загальною площею 94,0 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Проте наданий позивачем проект додаткової угоди про поновлення договору оренди Ізюмською РДА йому повернуто не було. Неповернення позивачу підписаного примірника додаткової угоди відповідальні працівники Ізюмської РДА, з яким контактував позивач з цього приводу, пояснювали тим, що у зв`язку із зміною відповідних законодавчих приписів, підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки можливо тільки після виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що є предметом оренди.

У подальшому, 21 травня 2013 року, Ізюмською РДА видано розпорядження № 207 "Про плату за користування земельними ділянками до укладення договору оренди на території Ізюмського району". Цим розпорядженням встановлено, що у разі використання земельної ділянки без документів, які посвідчують право на неї, з моменту прийняття рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації і до часу видачі документа на право землекористування або власності, користувач земельної ділянки сплачує до Ізюмського районного бюджету втрати від ненадходження коштів за користування земельною ділянкою у розмірах, визначених відповідним договором між таким користувачем та Ізюмською РДА, відповідно до нормативної грошової оцінки земельних ділянок в Ізюмському районі.

В порядку виконання вказаного розпорядження від 21 травня 2013 року він уклав із Ізюмською РДА договір від 01 серпня 2013 року № 6-21, яким на нього, як на землекористувача, покладено зобов`язання щодо здійснення оплати до бюджету в установленому розмірі за фактичне землекористування до дати видачі йому правовстановлюючих документів на вищевказану ділянку.

02 грудня 2014 року між ним і Ізюмською РДА укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 19 червня 2001 року на предмет зміни розміру, порядку та способу внесення орендної плати.

Позивач вважав, що укладання цієї додаткової угоди підтверджує визнання сторонами факту продовження дії договору оренди вже після закінчення терміну, на який цей договір було укладено. Вказував, що він добросовісно виконував свої зобов`язання, здійснюючи оплату до бюджету за користування земельною ділянкою. Доказом цього є довідка Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області від 27 квітня 2017 року № 0230/225, згідно з якою ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 94,0 га та сплачує орендну плату в розмірі 11 835,75 грн в місяць. Заборгованості зі сплати орендної плати станом на 01 квітня 2017 року не має.

Крім того, з актів районної робочої групи з питань раціонального та ефективного використання земель, запобігання порушенням земельного законодавства та роз`яснювальної роботи щодо земельної реформи від 01 квітня 2015 року, від 15 вересня 2015 року, від 01 квітня 2016 року, від 01 липня 2016 року, 01 липня 2017 року вбачається, що у нього відсутня заборгованість за користування земельною ділянкою площею 94,0 га.

05 грудня 2014 року Ізюмською РДА видано розпорядження № 585 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 02 березня 2011 року № 71", яким пункт 1 зазначеного розпорядження викладено в наступній редакції: "Надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на поновлення договору оренди землі, зареєстрованого 19 червня 2001 року за № 6 та на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 94,0 га ріллі за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (контур № НОМЕР_1, площею 26,6 га та контур № НОМЕР_2 площею 67,4 га), розташованих за межами населених пунктів на територіях Заводської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

Позивач вказував, що це розпорядження, видане більш як через три роки після закінчення терміну, на який було укладено договір оренди, також підтверджує, що факт поновлення договору оренди від 19 червня 2001 року не викликав ніякого сумніву у орендодавця.

У 2015 році на підставі наведених розпоряджень Ізюмської РДА від 02 березня 2011 року № 71 та від 05 грудня 2014 року № 585 закінчено розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для нього.

У той же час відбулися зміни в законодавстві, в тому числі і щодо врегулювання питань оренди землі. Розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ), на території Харківської області було віднесено до повноважень ГУ Держгеокадастру у Харківської області, яке виконує їх з липня 2015 року, і продовжує виконувати по цей час.

14 березня 2016 року завершено виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що передаються йому в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ-01.01) на території Заводської сільської ради (за межами населених пунктів) Ізюмського району Харківської області, яка затверджена рішенням VIII сесії Ізюмської районної ради VII скликання від 03 серпня 2016 року.

28 серпня 2016 року, після закінчення виготовлення та затвердження на сесії райради технічної документації на земельну ділянку, він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, як до сторони у договорі оренди, правонаступника Ізюмської РДА, з проханням підписати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Проте отримав лист від 28 вересня 2016 року про відмову у поновленні відповідного договору оренди землі з посиланням на те, що згідно зі статтею 33 Закону України "Про оренду землі" орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. А так як договір оренди земельної ділянки від 19 червня 2001 року закінчився 20 червня 2011 року, то він не підлягає поновленню.

У подальшому він неодноразово направляв на адресу відповідача повторні звернення, в яких викладав суть правовідносин, повідомляючи про перелічені вище події та рішення Ізюмської РДА, що свідчили про відсутність з боку орендодавця заперечень проти продовження на новий строк договору оренди, у відповідь отримав однотипні обґрунтування відмови від підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди, яке в цілому аналогічне тому, що міститься у першому листі відповідача від 28 вересня 2016 року.

Крім того, у цих листах відповідач зазначав, що відповідно до пункту 3 розпорядження Ізюмської РДА від 02 березня 2011 року № 71 договір про оренду землі підлягав поновленню не пізніше одного місяця після закінчення строку його дії, але ОСОБА_1 не виконав цей пункт розпорядження, не уклав додаткову угоду, а отже, договір не підлягає поновленню.

Розцінюючи таку відмову неправомірною, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги, вважаючи, що правовою підставою поновлення договору оренди землі є положення статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Оскільки, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, а дії сторін свідчать саме про таке, то у нього наявне переважне право на поновлення договору оренди землі.

Крім того, позивач вказував, що частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено і іншу підставу поновлення договору оренди землі, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Саме з таких підстав він звернувся з позовом до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, який 08 серпня 2017 року за його заявою прийняв ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ГУ Держгеокадастру у Харківській області вчиняти дії з приводу розпорядження будь-яким чином земельними ділянками, які є предметом договору оренди.

Проте відповідач, незважаючи на наявність зазначеної ухвали про забезпечення позову, здійснив державну реєстрацію 15 земельних ділянок за рахунок спірної земельної ділянки площею 26,6 га - контур 31, якій було присвоєно кадастровий № 322883000:04:000:0318, передавши таким чином по 2 га у власність громадянам. Також в подальшому, незважаючи на заборону, знову неправомірно за рахунок спірної земельної ділянки площею 67,4 га - контур 30, якій було присвоєно кадастровий № 6322883000:04:000:0319, відповідач сформував 29 інших земельних ділянок по 2 га, які передав у власність фізичним особам.

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на приписи частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", які визначають, що поділ земельної ділянки є однією із підстав для скасування її державної реєстрації, а також на частину шосту статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", вказуючи, що скасування державної реєстрації земельної ділянки тягне за собою скасування її кадастрового номера.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 листопада 2017 року до участі у справі залучені: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_3, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

У справі за заявою позивача були вжиті заходи забезпечення позову, зокрема ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі. Забезпечено позов шляхом заборони відповідачу - Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області вчиняти дії з приводу розпорядження землями державної власності - земельними ділянками з кадастровими номерами 6322883000:04:000:0318 і 6322883000:04:000:0319, у тому числі надавати будь-яким особам дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок, передавати їх у власність чи користування. Допущено негайне виконання ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову. Копію ухвали для виконання направлено до відділу державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції в Харківській області.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 лютого 2018 року:

- накладено арешт на земельні ділянки: кадастровий № 6322883000:04:000:0567, площею 2,36 га, із цільовим призначенням: 01.01. для ведення товарного сільгоспвиробництва; кадастровий № 6322883000:04:000:0562, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03. для ведення особистого селянського господарства; кадастровий № 6322883000:04:000:0555, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03. для ведення особистого селянського господарства; кадастровий № 6322883000:04:000:0556, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03. для ведення особистого селянського господарства; кадастровий № 6322883000:04:000:0563, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03. для ведення особистого селянського господарства; кадастровий № 6322883000:04:000:0559, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03. для ведення особистого селянського господарства; кадастровий № 6322883000:04:000:0558, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03. для ведення особистого селянського господарства; кадастровий № 6322883000:04:000:0553, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03. для ведення особистого селянського господарства; кадастровий № 6322883000:04:000:0566, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03. для ведення особистого селянського господарства; кадастровий № 6322883000:04:000:0565, площею 0,12 га, із цільовим призначенням: 01.05. для індивідуального садівництва; кадастровий № 6322883000:04:000:0564, площею 0,12 га, із цільовим призначенням: 01.05. для індивідуального садівництва; кадастровий № 6322883000:04:000:0557, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03. для ведення особистого селянського господарства; кадастровий № 6322883000:04:000:0561, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03. для ведення особистого селянського господарства; кадастровий № 6322883000:04:000:0560, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03. для ведення особистого селянського господарства;

- заборонено відповідачу та Міськрайонному управлінню в Ізюмському районі та м. Ізюмі ГУ Держгеокадастру у Харківській області вносити зміни до державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, кадастровий № 322883000:04:000:0319, контур НОМЕР_1 ; площею 67,4 га.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 березня 2018 року:

- накладено арешт на земельні ділянки: кадастровий № 6322883000:04:000:0592, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0580, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0579, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0596, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0583, площею 2,00 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0594, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий № 6322883000:04:000:0593, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0578, площею 2,00 га., із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий № 6322883000:04:000:0574, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий № 6322883000:04:000:0590, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0595, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0586, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий № 6322883000:04:000:0576, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий № 6322883000:04:000:0577, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0589, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий № 6322883000:04:000:0591, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0571, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0585, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0575, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0588, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0573, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0572, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0587, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0554, площею 2,00 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03); кадастровий № 6322883000:04:000:0570, площею 0,12 га, із цільовим призначенням: для індивідуального садівництва (01.05); кадастровий № 6322883000:04:000:0584, площею 0,12 га, із цільовим призначенням: для індивідуального садівництва (01.05); кадастровий № 6322883000:04:000:0569, площею 0,12 га, із цільовим призначенням: для індивідуального садівництва (01.05); кадастровий № 6322883000:04:000:0568, площею 0,12 га, із цільовим призначенням: для індивідуального садівництва (01.05); кадастровий № 6322883000:04:000:0581, площею 19,618 га, із цільовим призначенням: для індивідуального садівництва (01.01); кадастровий № 6322883000:04:000:0582, площею 0,8058 га, із цільовим призначенням: для індивідуального садівництва (01.01).

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2018 року заборонено відповідачу приймати рішення щодо передачі у приватну власність земельних ділянок, сформованих за рахунок земельної ділянки із кадастровим № 6322883000:04:000:0318, площею 26,60 га, контур НОМЕР_1, та земельної ділянки із кадастровим № 6322883000:04:000:0319, площею 67,4 га, контур 30.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 липня 2018 року (з урахуванням ухвали цього суду від 07 листопада 2018 року про виправлення описки) позовні вимоги ОСОБА_38 задоволено.

Визнано нечинними зміни, внесені до Державного земельного кадастру, про поділ двох земельних ділянок, що знаходяться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, а саме: земельної ділянки площею 26,6 га - контур НОМЕР_1, кадастровий № 6322883000:04:000:0318, та формування за її рахунок, нових земельних ділянок, а саме:

земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0567, площею 2,36 га, із цільовим призначенням: 01.01 для ведення товарного сільгоспвиробництва; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0562, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; кадастровий № 6322883000:04:000:0554, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0555, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0556, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0563, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0559, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0558, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0553, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0566, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0565, площею 0,12 га, із цільовим призначенням: 01.05 для індивідуального садівництва; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0564, площею 0,12 га, із цільовим призначенням: 01.05 для індивідуального садівництва; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0557, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0561, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0560, площею 2 га, із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства.

Визнано нечинними зміни, внесені до Державного земельного кадастру, про поділ земельної ділянки, що знаходиться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, площею 67,4 га - контур НОМЕР_2, кадастровий № 6322883000:04:000:0319, та формування за її рахунок, нових земельних ділянок, а саме:

Скасовано державну реєстрацію земельних ділянок, сформованих за рахунок двох земельних ділянок на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, а саме: земельної ділянки площею 26,6 га - контур НОМЕР_1, яка до скасування реєстрації мала кадастровий № 6322883000:04:000:0318, та земельної ділянки площею 67,4 га - контур НОМЕР_2, яка до скасування реєстрації мала кадастровий № 6322883000:04:000:0319, та поновлено в Державному земельному кадастрі відомості про реєстрацію цих земельних ділянок.

Визнано поновленим на той самий строк та на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 19 червня 2001 року між Ізюмською районною радою Харківської області як орендодавцем та позивачем ОСОБА_1 як орендарем, який зареєстровано 20 червня 2001 році у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів за № 6, за яким орендарем прийнято в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 10 років земельну ділянку, яка знаходиться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, площею 94,0 га, із земель запасу, у тому числі ріллі - 94,0 га: 26,6 га - контур НОМЕР_1 ; 67,4 га - контур НОМЕР_2 .

Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо поновлення договору оренди землі від 19 червня 2001 року, який зареєстровано 20 червня 2001 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів за № 6, строком на 10 років, та внесення змін до нього наступного змісту:

"викласти абзац 4 розділу I "Предмет договору" в такій редакції:

"Нормативна грошова оцінка земельних ділянок кадастровий помер 6322883000:04:000:0318 площею 26, 6000 га станом на 03.08.2016 складає 893 670,53 грн (вісімсот дев`яносто три тисячі шістсот сімдесят грн 53 коп.), земельної ділянки кадастровий номер 6322883000:01:000:0319 площею 67,4000 га станом на 03.08.2016 р. складає 2 263 450,50 грн (два мільйони двісті шістдесят три тисячі чотириста п`ятдесят грн 50 коп.) згідно з Рішенням Ізюмської районної ради Харківської області "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що передаються в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Заводської сільської ради (за межами населених пунктів) Ізюмського району Харківської області № 152-VII".

"У пункт 2.2 розділу II "Умови договору" внести наступні зміни: "Термін дії договору продовжити на 10 років, з дня підписання додаткової угоди.

Пункт 2.3 розділу II "Умови договору" викласти в такій редакції: "За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату у грошовій формі у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 252 569 грн. 68 коп. (двісті п`ятдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять грн 68 коп.) на рік".

Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 19 червня 2001 року, який зареєстровано 20 червня 2001 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів за № 6.

Суд першої інстанції вважав доведеним факт виконання позивачем ОСОБА_1 усіх передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" умов, необхідних для укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, оскільки він 07 лютого 2011 року, тобто завчасно звернувся до голови Ізюмської РДА із заявою про поновлення договору оренди землі, а орендодавець не заперечував, надав згоду на розроблення проекту землеустрою та укладення додаткової угоди, а тому згода орендодавця та подальше фактичне користування позивачем землею на тих же умовах, з виконанням розпоряджень щодо плати за користування землею є підставою для задоволення позову.

Додатковим рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 листопада 2018 року стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі у розмірі 640,00 грн.

Суди неодноразово розглядали цю справу в суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст постанови Харківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року задоволено апеляційні скарги ОСОБА_16 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 липня 2018 року і додаткове рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 листопада 2018 року скасовано і ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2 757,40 грн як відшкодування судових витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУ Держгеокадастру у Харківській області судовий збір у розмірі 5 091,60 грн як відшкодування судових витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_16 судовий збір у розмірі 5 091,60 грн як відшкодування судових витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обраний позивачем спосіб захисту та надані ним докази не свідчать про наявність підстав для задоволення позову.

Позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 відповідно до вимог частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та згідно з розпорядженням голови Ізюмської РДА Харківської області від 02 березня 2011 року № 71 подав в строк не пізніше одного місяця до закінчення строку дії договору оренди землі технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що дають право оренди на земельні ділянки.

Вибірково надані позивачем докази відсутності заперечень з боку орендодавця не є свідченням повного виконання ним вимог закону, якими регулюється вирішення питання про поновлення договору оренди землі на новий строк, які б виключали можливість недобросовісного здійснення прав та обов`язків орендаря з метою штучного подовження фактичного користування землею.

Доказів вчинення усіх передбачених законом та розпорядженням голови РДА дій з метою забезпечення укладення додаткової угоди позивачем не надано, позов до орендодавця у зв`язку з порушенням права на укладення додаткової угоди не пред`явлено, хоча в своїх доводах позивач та його представник посилаються на положення частини одинадцятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", якими передбачено оскарження до суду зволікання орендодавця в укладенні додаткової угоди.

Короткий зміст постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року

Верховний Суд постановою від 30 вересня 2020 року задовольнив частково касаційну скаргу ОСОБА_1, постанову Харківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року скасував, а справу направив на новий апеляційний розгляд.

Суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, виходив із того, що в матеріалах справи є заява голови Фермерського господарства "КІМ" (далі - ФГ "КІМ") Мормила І. П. від 07 лютого 2011 року про поновлення договору оренди земельної ділянки, в тексті якої зазначено про долучення до заяви копії договору оренди від 19 червня 2001 року. Водночас встановлення обставини щодо надання разом з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі проекту додаткової угоди має важливе значення для правильного вирішення цієї категорії справ.

Апеляційний суд не перевірив фактичні обставини у справі щодо подання позивачем проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, як того вимагала частина третя статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 12 березня 2011 року, враховуючи що у згадуваній заяві зазначається про долучення копії договору оренди від 19 червня 2001 року. Крім того, встановлення обставин щодо того, хто був належним землекористувачем спірної земельної ділянки: фізична особа ОСОБА_1 чи ФГ "КІМ", від імені якого подана заява від 07 лютого 2011 року, має важливе значення для визначення юрисдикції цього спору. Також, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не дав відповіді на доводи позивача стосовно того, що укладення 02 грудня 2014 року додаткової угоди до договору оренди землі від 20 червня 2001 року є проявом визнання сторонами факту продовження дії договору оренди вже після закінчення терміну, до якого цей договір було укладено.

Короткий зміст оскаржуваної постанови Харківського апеляційного суду від 09 червня 2021 року

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 червня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_16 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишені без задоволення, рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 липня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд, на виконання постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року, дослідив питання юрисдикції цієї справи, дійшовши висновку, що підстав вважати, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не встановлено, оскільки: належним землекористувачем спірних земельних ділянок був саме ОСОБА_1, а не ФГ "КІМ", яке засновано та здійснювало діяльність на іншій земельній ділянці;договір оренди землі від 19 червня 2001 року укладений ОСОБА_1 як фізичною особою; доказів того, що спірні земельні ділянки фактично перебували у користуванні ФГ "КІМ", матеріали справи не містять.

Щодо суті спору суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 як орендар дотримався строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, належним чином виконував умови (обов`язки) за договорами, продовжував користуватися орендованими землями й після закінчення строку дії договору, про що свідчить не лише сплата орендної плати орендарем, а й відсутність в матеріалах справи акта приймання-передачі орендованої земельної ділянки, який підтверджував би повернення землі відповідачу. Окрім цього, від орендодавця не надходило відмови в поновленні договору на новий строк чи будь-яких заперечень із приводу цього.

Ураховуючи зазначені обставини, апеляційний суд вважав, що відповідач не дотримався принципу належного урядування, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання поновленим на той самий строк договору оренди земельної ділянки від 19 червня 2001 року та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо поновлення договору оренди землі від 19 червня 2001 року.

Що стосується внесення відповідачем змін до Державного земельного кадастру щодо поділу земельних ділянок, які є предметом договору оренди від 19 червня 2001 року, та формування за їх рахунок нових земельних ділянок, то апеляційний суд також погодився із судом першої інстанції, що такі дії є протиправними, оскільки були вчинені всупереч безпосередній забороні, покладеній на відповідача ухвалою про забезпечення позову від 08 серпня 2017 року, а також вчинені відповідачем на виконання власних наказів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

19 липня 2021 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_16 - ОСОБА_37 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у справі (із пропуском строку, встановленого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК (1618-15) України).

24 липня 2021 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_16 - ОСОБА_37 подала до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у справі.

У своїй касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Окрім цього, матеріали касаційної скарги представника ОСОБА_16 - ОСОБА_37 містили клопотання про зупинення виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 липня 2018 року та постанови Харківського апеляційного суду від 09 червня 2021 року.

Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає порушення судами норм матеріального права, а саме без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, від 27 квітня 2021 року у справі № 922/2378/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також у касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення керувався неналежними доказами (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У жовтні 2021 року від ГУ Держгеокадастру у Харківській області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_16 - ОСОБА_37 .

Відповідно до частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Частиною четвертою статті 183 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

До відзиву ГУ Держгеокадастру у Харківській області не додало докази надсилання його копій іншим учасникам справи, у зв`язку з цим Верховний Суд залишає цей відзив без розгляду.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом інші відзиви на касаційну скаргу представника ОСОБА_16 - ОСОБА_37 не надходили.

У грудні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття касаційного провадження.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга представника ОСОБА_16 - ОСОБА_37 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 28 липня 2021 року про надання строку для усунення недоліків) поновлено представнику ОСОБА_16 - ОСОБА_37 строк на касаційне оскарження рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 липня 2018 року та постанови Харківського апеляційного суду від 09 червня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 623/1703/17 із Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_16 - ОСОБА_37 про зупинення виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 липня 2018 року та постанови Харківського апеляційного суду від 09 червня 2021 року та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2021 року матеріали справи № 623/1703/17 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанційустановлено, що 19 червня 2001 року між Ізюмською районною радою Харківської області як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області із земель запасу отримав земельну ділянку площею 26,6 га - контур НОМЕР_1, та земельну ділянку площею 67,4 га - контур НОМЕР_2, а разом отримав в оренду з метою сільськогосподарського використання для вирощування сільськогосподарських культур землі площею 94 га строком на 10 років. Цей договір зареєстровано 20 червня 2001 року за № 6 у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів.

Цим договором передбачено, що після закінчення строку його дії орендар має переважне право на поновлення оренди землі. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

07 лютого 2011 року, тобто за чотири місяці до закінчення строку дії договору, ОСОБА_1 звернувся до Ізюмської РДА з проханням поновити договір оренди земельної ділянки, площею 94 га (26,6 га - контур 31 та 67,4 га - контур 30), із земель запасу на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, додавши до заяви копію договору оренди від 19 червня 2001 року. У цій заяві, яка складена від імені фізичної особи ОСОБА_1, поряд з його підписом зазначено "Голова ФГ "КІМ".

Розпорядженням Ізюмської РДА від 02 березня 2011 року № 71 надано дозвіл на поновлення договору оренди землі, зареєстрованого 19 червня 2001 року за № 6, та на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки, контур НОМЕР_1, площею 26,6 га, та контур НОМЕР_2, площею 67,4 га, на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

Пунктами 2 і 3 цього розпорядження передбачено, що технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки потрібно подати до Ізюмської РДА для розгляду, а договір оренди землі від 19 червня 2001 року підлягає поновленню не пізніше одного місяця після закінчення строку його дії у порядку, встановленому чинним законодавством.

У межах передбаченого цим розпорядженням строків технічна документація із землеустрою до Ізюмської РДА позивачем не була подана.

Після 20 червня 2011 року ОСОБА_1 продовжив користуватися спірними земельними ділянками.

Розпорядженням Ізюмської РДА від 21 травня 2013 року № 207 встановлена плата за фактичне користування позивачем земельними ділянками до укладення договорів оренди землі, а додатковою угодою від 02 грудня 2014 року, укладеною ОСОБА_1 і Ізюмською РДА, внесено зміни до договору оренди землі від 19 червня 2001 року в частині визначення розміру грошової оцінки землі, орендної плати, порядку розрахунків (де поряд із підписом ОСОБА_1 міститься печатка ФГ "КІМ").

01 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та Ізюмською РДА укладений договір № 6-21 про відшкодування втрат бюджету Ізюмського району від ненадходження коштів за фактичне землекористування, згідно з яким землекористувач ОСОБА_1, який на підставі розпорядження голови Ізюмської РДА від 02 березня 2011 року № 71 отримав дозвіл на виготовлення проекту землеутрою щодо відведення земельних ділянок та відповідно до акта обстеження сільськогосподарських земель від 03 травня 2013 року фактично користується земельною ділянкою, зобов`язується сплатити до бюджету на рахунок, зазначений у цьому договорі, кошти в сумі 56 860,72 грн за фактичне землекористування за 2013 рік.

Згідно з довідкою сільського голови Заводської сільської ради від 27 квітня 2014 року № 0230/225 ОСОБА_1 використовує земельну ділянку, площею 94,0 га, та сплачує орендну плату в розмірі 11 835,75 грн в місяць. Заборгованості зі сплати орендної плати станом на 01 квітня 2017 року немає.

Відповідно до актів районної робочої групи з питань раціонального та ефективного використання земель, запобігання порушенням земельного законодавства та роз`яснювальної роботи щодо земельної реформи від 01 квітня 2015 року, від 15 вересня 2015 року, від 01 квітня 2016 року, від 01 липня 2016 року, від 01 липня 2017 року у землекористувача ОСОБА_1 немає заборгованості за користування земельною ділянкою, площею 94,0 га.

"Надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на поновлення договору оренди землі. зареєстрованого 19.06.2001 за № 6 та на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), загальною площею 94,0 га ріллі, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (контур № НОМЕР_1, площею 26,6 га та контур № НОМЕР_2 площею 67,4 га), розташованих за межами населених пунктів на територіях Заводської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

На титульній сторінці технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) зазначено, що вона складена у 2015 році. У технічній документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що передаються в оренду ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Заводської сільської ради (за межами населених пунктів Ізюмського району Харківської області), зазначена дата складання 14 березня 2016 року.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що передаються в оренду ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ-01.01) на території Заводської сільської ради (за межами населених пунктів) Ізюмського району Харківської області, затверджена рішенням VIII сесії Ізюмської районної ради VII скликання від 03 серпня 2016 року.

Завершивши виготовлення технічної документації із землеустрою, нормативної грошової оцінки землі, ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з проханням підписати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, проте у вересні 2016 року отримав письмову відмову з посиланням на припинення договору оренди у 2011 році.

ОСОБА_1 повторно звертався до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з проханнями поновлення договору оренди, проте отримав відмову з посиланням на припинення договору оренди.

У лютому 2018 року за рахунок спірної земельної ділянки площею 26,6 га - контур НОМЕР_1, кадастровий № 6322883000:04:000:0318, сформовано 15 нових земельних ділянок. За рахунок спірної земельної ділянки площею 67,4 га - контур НОМЕР_2, кадастровий № 6322883000:04:000:0319, відповідач сформував 29 земельних ділянок по 2 га.

Апеляційним судом також встановлено, що ОСОБА_1 є засновником ФГ "КІМ", реєстрація якого здійснена 08 січня 2004 року. Відповідно до пункту 1.4 статуту таке фермерське господарство було зареєстровано за місцем знаходження земельної ділянки відповідно до укладеного договору оренди землі, зареєстрованого в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів 02 червня 2003 року № 1.

Із змісту відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 30 травня 2019 року № 27-20-0.23,022-281/122-19 вбачається, що відповідно до облікованих даних площа земель, наданих у користування ФГ "КІМ" на території Заводської сільської ради Ізюмського району, складає 75,0666 га, з них рілля - 75,0666 га.

Згідно з копією податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в користуванні ФГ "КІМ" перебуває три земельні ділянки, право оренди за якими набуто ФГ "КІМ" 09 серпня 2005 року.

Апеляційний суд дійшов висновку, що належним землекористувачем спірних земельних ділянок був саме ОСОБА_1, а не ФГ "КІМ", яке засновано та здійснювало діяльність на іншій земельній ділянці.

До листа позивача орендодавцю про поновлення договору оренди від 19 червня 2001 року ОСОБА_1 було долучено проект додаткової угоди до договору оренди, що підтверджується зокрема листом Ізюмської РДА від 12 травня 2021 року № 01-33/664.Із вказаного листа вбачається, що дійсно Ізюмською РДА було винесено розпорядження від 02 березня 2011 року № 71 "Про надання дозволу на поновлення договору оренди землі гр. ОСОБА_1" за результатом розгляду звернення позивача, поданого 07 лютого 2011 року, до Ізюмської РДА Харківської області разом з копією договору оренди земельної ділянки від 19 червня 2001 року, укладеного на 10 років між ОСОБА_1 та Ізюмською РДА (контур № 31, площею 26,6 га, та контур № НОМЕР_2, площею 67,4 га), та разом з проектом додаткової угоди до цього договору (про поновлення даного договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором). До цього листа Ізюмською РДА Харківської області долучено копію проекту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 19 червня 2001 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України (2768-14) , ЦК України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі").

Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" (161-14) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 вказаного Закону).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 зазначеного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею ЗЗ Закону України "Про оренду землі" (161-14) було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша-п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". У такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), предметом позову в якій було визнання поновленим договору оренди землі у запропонованій редакції на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, зокрема, з огляду на те, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди за п`ятдесят днів до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. Крім цього, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.

22 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20), № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) відступила від висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають.

Суд першої інстанції, належним чином дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки:

- за умовами договору оренди земельної ділянки від 19 червня 2001 року після закінчення його терміну ОСОБА_1 має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово іншу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення (пункт 2.2 договору);

- ОСОБА_1 завчасно, за чотири місяці до закінчення терміну договору оренди земельної ділянки, звернувся до Ізюмської РДА з письмовою заявою про його поновлення на новий термін і, як установлено судами, додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди, що підтверджується, зокрема, листом Ізюмської РДА від 12 травня 2021 року № 01-33/664 (а. с. 104-105 т. 11);

- після закінчення терміну договору оренди земельної ділянки від 19 червня 2001 року позивач продовжив користування земельною ділянкою та своєчасно сплачував орендну плату, заборгованості зі сплати орендної плати не має. Матеріалами справи підтверджено факт належного виконання орендарем умов (обов`язків) договору оренди землі, дотримання вимог земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі, використання об`єктів оренди лише для сільськогосподарських потреб;

- 02 березня 2011 року за результатами розгляду звернення позивача Ізюмська РДА видала розпорядження № 71, яким вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 на поновлення договору оренди землі та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки загальною площею 94,0 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 34 т. 1). Також 05 грудня 2014 року Ізюмська РДА видала розпорядження № 585, яким внесла зміни до зазначеного розпорядження № 71 від 02 березня 2011 року (а. с. 46 т. 1), надавши дозвіл на поновлення договору оренди та на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 94,0 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що такими уточненнями Ізюмська РДА вважала актуальним питання поновлення договору оренди землі від 19 червня 2001 року, укладеного із ОСОБА_1, станом на 05 грудня 2014 року;

- позивач та Ізюмська РДА 01 серпня 2013 року уклали договір № 6-21 про відшкодування витрат бюджету Ізюмського району від ненадходження коштів за фактичне землекористування (а. с. 37 т. 1) відносно спірної земельної ділянки;

- 02 грудня 2014 року позивач та Ізюмська РДА уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19 червня 2001 року (а. с. 39 т. 1), якою уточнили його положення щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суми та порядку оплати орендної плати. Підписання цієї додаткової угоди є проявом визнання сторонами факту продовження дії договору оренди вже після терміну, до якого цей договір було укладено;

- у матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі орендованої земельної ділянки, який би підтверджував повернення землі орендодавцю, від якого не надходило відмови у поновленні договору на новий строк чи будь-яких заперечень із приводу цього.

Зазначене у сукупності свідчить про те, що, надаючи дозвіл на поновлення договору оренди та на виготовлення технічної документації, підписуючи додаткову угоду до договору оренди, Ізюмська РДА в межах своїх повноважень погодила поновлення договору оренди від 19 червня 2001 року із позивачем.

ОСОБА_1 дотримався процедури у реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди землі: за чотири місяці до закінчення терміну дії договору подав заяву про його поновлення, до якої додав копію договору оренди із додатковою угодою. У свою чергу поновлення договору оренди відповідало волі та волевиявленню Ізюмської РДА, яка на той час виконувала функції орендодавця відносно спірної ділянки, про що свідчить відсутність її заперечень та прийняття рішення про надання дозволу позивачу на поновлення договору та розроблення технічної документації із землеустрою, укладення додаткової угоди до договору оренди.

Отже, наявна сукупність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди, свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", та визнання укладеною додаткової угоди до цього договору оренди. Не дотримання місячного терміну щодо підписання додаткової угоди з вини орендодавця у випадках поновлення договору з підстав, визначених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", не припиняє договір оренди, а створює підстави для оскарження таких дій у суді згідно з частиною дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Оскільки щодо спірних земельних ділянок судом застосовано заходи забезпечення позову (ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року, від 14 лютого 2018 року, від 02 березня 2018 року, від 30 травня 2018 року), відповідач, незважаючи на пряму заборону суду, та за відсутності погодження ОСОБА_1 як землекористувача, на підставі власних наказів, здійснив протиправну державну реєстрацію 15 земельних ділянок за рахунок спірної земельної ділянки площею 26,6 га - контур НОМЕР_1, якій було присвоєно кадастровий № 322883000:04:000:0318, а за рахунок спірної земельної ділянки площею 67,4 га - контур НОМЕР_2, якій було присвоєно кадастровий № 6322883000:04:000:0319, сформував 29 інших земельних ділянок по 2 га, що це є підставою для задоволення інших позовних вимог про визнання нечинними змін, внесених до Державного земельного кадастру про поділ двох земельних ділянок, та скасування державної реєстрації земельних ділянок, сформованих за рахунок двох земельних ділянок на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

Таким чином, доводи касаційної скарги про безпідставність позовних вимог відхиляються.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд ухвалив рішення на підставі доказів, поданих лише на повторному апеляційному розгляді справи, які виникли та датовані після ухвалення рішення судом першої інстанції, а представник позивача не обґрунтував причини неможливості неподання таких доказів вчасно, як того вимагає ЦПК України (1618-15) , не приймаються, виходячи із такого.

Частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частини третьої статті 367 та пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Дослідження питання вчасного та належного виконання позивачем вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", з`ясування, хто був фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки ( ОСОБА_1 чи ФГ "МІГ") має значення для правильного та об`єктивного вирішення цієї справи, на що звертав увагу Верховний Суд у своїй постанові від 30 вересня 2020 року, направляючи справу на новий апеляційний розгляд, чим зокрема керувалась сторона позивача при поданні таких доказів, надаючи додаткові пояснення у справі.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, тому відхиляються доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував в оскаржуваній постанові мотиви прийняття від сторони позивача нових доказів.

Апеляційний суд у свою чергу ставив на обговорення питання долучення нових доказів до матеріалів справи у судовому засіданні, де були присутні представники позивача, відповідача та третьої особи (заявника), попередньо вислухавши думку учасників справи (протокол судового засідання від 19 травня 2021 року: а. с. 112 т. 11). Окрім цього, суд першої інстанції також дійшов висновку про те, що Ізюмська РДА не підписала додаткову угоду, проект якої був наданий позивачем разом із заявою про поновлення договору оренди, про що свідчить текст мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції, тобто це питання досліджував й суд першої, а не тільки апеляційної, інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції позбавив права на ознайомлення з цими документами та не надав можливості заявити клопотання про проведення технічної експертизи, не підтвердились матеріалами справи.

Доводи заявника про недійсність доказів ґрунтуються на припущеннях та нічим не підтверджені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Отже, доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права в частині, що стосується подання позивачем доказів та їх оцінкою судом апеляційної інстанції, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та не скасовують правильних за своєю суттю висновків суді попередніх інстанцій.

Посилання заявника на неврахування судами правових позицій, викладених упостановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, від 27 квітня 2021 року у справі № 922/2378/20, зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та оцінкою ними доказів. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Окрім цього, фактичні обставини у перерахованих справах відрізняються від тих, що установлені судами у цій справі, яка переглядається в касаційному порядку. У свою чергу на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, закріплена у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20).

Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи, змістом оскаржуваних судових рішень, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, переоцінки доказів у справі, що в силу приписів статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, чи ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовими рішеннями.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів без змін.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі

У своєму клопотанні від 30 листопада 2021 року, що надійшло до Верховного Суду 02 грудня 2021 року, позивач просить суд касаційної інстанції закрити касаційне провадження у справі, відкрите за касаційною скаргою представника ОСОБА_16 - ОСОБА_37, посилаючись на пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України, зазначаючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам частини другої статті 389, пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

Клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені в частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

За змістом пунктів 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник вказав, що суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, апеляційним судом суд встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Таким чином, касаційне провадження у цій справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Отже, оскільки касаційне провадження у справі не відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), то немає підстав приймати рішення про закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України (після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку)).