686/29393/20 Про розірвання договору про довічне утримання - 30.06.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2021 року у складі судді Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2020 року ОСОБА_1, через свого представника за довіреністю ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила розірвати укладений між нею та ОСОБА_3 договір довічного утримання від 11 липня 2006 року, посвідчений Державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Латюк І. М. (реєстраційний номер 4-1574).

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2021 року замінено позивача ОСОБА_1 її правонаступником ОСОБА_2 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2022 року, провадження у справі закрито.

Закриваючи провадження, суд виходив з того, що процесуальне наступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) можливе лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження по справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження по справі, суперечить принципам цивільного судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що ОСОБА_1 звернулась до суду 25 листопада 2020 року, шляхом подання позову через відділення поштового зв`язку, про що свідчить штамп на конверті про відправлення поштової кореспонденції, а зареєстрований у суді 26 листопада 2020 року, в день її смерті. З огляду на зазначені обставини, вважає помилковим застосування судами правової позиції Верховного Суду, на які є посилання у оскаржуваних судових рішеннях, оскільки такі прийнято за інших обставин. Натомість, наголошує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм процесуального закону у випадку, коли позов особою подано за її життя, проте ця особа померла до відкриття судом провадження у справі. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції посилався на пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України, як на підставу для закриття провадження у справі, натомість апеляційним судом застосовано норми пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2 від інших учасників справи не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області матеріали вищезазначеної цивільної справи № 686/29393/20; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У квітні 2022 року матеріали справи № 686/29393/20 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Відповідно до статті 25 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України (254к/96-ВР) та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

За нормами частини першої статі 42 ЦПК України (1618-15) у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша стаття 48 ЦПК України).

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, процесуальне правонаступництво, у справах де таке правонаступництво допускається, у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, однак лише за умови, що смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

У відповідності до пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на підставі довіреності від 25 листопада 2020 року, засобами поштового зв`язку направив до Хмельницького міськрайонного суду позовну заяву до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання від 11 липня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

В цей же день ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла (а. с. 42).

Позовна заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла до суду 27 листопада 2020 року.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2020 року позовну заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без руху, для усунення недоліків, зокрема приведення додатків до позовної заяви у відповідність до положень Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах ратифікованої із застереженнями Законом N 240/94-ВР (240/94-ВР) , підписаної Україною та Російською Федерацією.

Недоліки позовної заяви усунув представник ОСОБА_2, звернувшись у грудні 2020 року з заявою, в якій також просив залучити його як правонаступника ОСОБА_1 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16 грудня 2020 року прийнято позовну заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі. Цією ж ухвалою провадження у справі зупинено у зв`язку зі смертю позивачки до вступу у справу правонаступників.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2021 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2021 року замінено позивачку у справі ОСОБА_1 на її правонаступника - ОСОБА_2 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2021 року провадження у вказаній справі закрито, оскільки позивачка ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до відкриття провадження у справі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що подана позовна заява не відповідала вимогам статті 183 ЦПК, а відтак ОСОБА_1 на момент смерті не набула статусу учасника справи, що є підставою для закриття провадження на підставі частини першої статті 255 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про закриття провадження у справі, оскільки представник позивачки за довіреністю звернувся до суду через відділення поштового зв`язку 25 листопада 2020 року, Верховний Суд відхиляє, оскільки такі не відповідають матеріалам справи, зокрема на поштовому конверті міститься штамп датований 26 листопада 2020 року (а. с. 39).

Крім того, Верховний Суд враховує, що подана у день смерті позивачки позовна заява правомірно залишена судом першої інстанції без руху, а подальше усунення недоліків позовної заяви, після смерті ОСОБА_1, її представником на підставі довіреності від 25 листопада 2020 року суперечить вимогам пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково посилався на пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України не впливають на правильність судового рішення, оскільки апеляційний суд, переглядаючи ухвалу, правильно застосував пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Верховний Суд відхиляє посилання у касаційній скарзі ОСОБА_2 на відсутність однозначної позиції Верховного Суду щодо залучення правонаступника у справі у випадках, коли особа подала позов за життя, але померла до відкриття судом провадження у справі, оскільки практика Верховного Суду щодо цього питання є усталеною.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником чинних норм цивільного процесуального законодавства України, незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) , який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії", заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляд касаційної скарги

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.